Рішення

від 12.11.2012 по справі 5023/3478/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5023/3478/12 вх. № 3478/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Попової Т.П. (дов. № б/н від 03.11.2011 р.)

відповідача - Титова Р.В. (дов. № 26 від 10.09.2012 р.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківстальконструкція" (надалі - Відповідач) суми у розмірі 87 884,80 грн. та судового збору.

Розпорядженням від 10 вересня 2012 року за № 1134 призначено повторний автоматичний розподіл справ на підставі хвороби судді Ольшанченко В.І.

10 вересня 2012 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Жигалкіну І.П.

Позивачем надано заяви про уточнення позовної заяви просить суд стягнути з Відповідача: 14 353,48 грн. - 3% річних за період з 01 червня 2011 року по 27 лютого 2012 року включно; 9 936,90 грн. - інфляційних витрат за період з червня 2011 року по березень 2012 року включно; 64 149,31 грн. - пені; судовий збір.

Ухвалою суду від 10 вересня 2012 року заяву Позивача про уточнення позову прийняти до розгляду.

У судовому засіданні 09 жовтня 2012 року представник Позивача проти заяви Відповідача про застосування строків позовної давності заперечував. Позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 09 жовтня 2012 року представник Відповідача підтримував заяву про застосування строків позовної давності. Проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

У судовому засіданні 09 жовтня 2012 року судом було оголошено про перерву до 18 жовтня 2012 року до 10 години 45 хвилин.

18 жовтня 2012 року судове засідання продовжено.

У судовому засіданні представник Позивача проти заяви Відповідача про застосування строків позовної давності заперечував. Позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Відповідача підтримував заяву про застосування строків позовної давності. Проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. Надав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18 жовтня 2012 року судом було оголошено про перерву до 08 листопада 2012 року до 10 години 00 хвилин.

08 листопада 2012 року судове засідання продовжено.

У судовому засіданні представник Позивача проти заяви Відповідача про застосування строків позовної давності заперечував. Позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Відповідача підтримував заяву про застосування строків позовної давності. Проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

У судовому засіданні 08 листопада 2012 року судом було оголошено про перерву до 12 листопада 2012 року до 10 години 00 хвилин.

12 листопада 2012 року судове засідання продовжено.

У судовому засіданні представник Позивача проти заяви Відповідача про застосування строків позовної давності заперечує. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Відповідача підтримує заяву про застосування строків позовної давності. Проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі -ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір від 13 січня 2009 року № 01/09, відповідно до умов якого, AT "Харківстальконструкція" (Генпідрядник) доручив, а ТОВ "Інтеренергомонтаж" (Субпідрядник) зобов'язався власними силами та засобами з використанням матеріалів Генпідрядника виконати, згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією роботи з улаштування цегляної кладки на об'єкті - житловий будинок із вбудованими громадськими приміщеннями, що розташований за адресою: м. Харків, пров. Банний (п. 1.1. Договору).

15.07.2009р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду №01/09 від 13.01.2009р.

Згідно п. 1.1. Додаткової угоди № 1 до Договору підряду № 01/09, Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується власними силами та засобами з використанням матеріалів Генпідрядника виконати роботи з прибирання приміщень від сміття, демонтажу цегляних перегородок (без прибирання будівельного сміття що утворилось), кладки стін з піноблоку, строповки вантажів, монтажу металевих конструкцій, підйому та переміщення матеріалів вручну, прибирання території на об'єкті житловий будинок із вбудованими громадськими приміщеннями, що розташований за адресою: м. Харків, пров. Банний.

Відповідно до пункту 2.2. Договору підставою для розрахунків є оформлені сторонами технічні акти передачі виконаних робіт, акти засвідчення прихованих робіт, акти виконаних робіт (ф. КБ-2 в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3). Робота вважається прийнятою, якщо протягом 15 днів з моменту отримання Генпідрядником акту, від нього не поступило письмове заперечення.

Відповідно до п. 2.4. Договору підряду, розрахунок між сторонами провадиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника на протязі 15 днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

На виконання Договору підряду № 01/09 від 13.01.2009 p. з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 15.07.2009 p., Позивачем були виконані замовлені роботи та надані Відповідачеві документи щодо виконаних робіт:

25.11.2009 р. Відповідачеві було надано довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) за листопад 2009 року на загальну суму 484 018,49 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2009 року на цегляну кладку на загальну суму 22 458,00 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2009 року на цегляну кладку на загальну суму 53 490,00 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2009 року на цегляну кладку на загальну суму 36 320,40 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2009 року на встановлення лісів на загальну суму 25 011,60 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2009 року на монтаж металоконструкцій на загальну суму 121 988,40 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2009 року на прибирання сміття на загальну суму 233 694,00 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2009 року на прибирання сміття на загальну суму 158 278,80 грн. з ПДВ.

25.12.2009 р. Відповідачеві було надано довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) за грудень 2009 року на загальну суму 107 817,60 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2009 року на цегляну кладку на загальну суму 3 405,60 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2009 року на встановлення лісів на загальну суму 2 059,20 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2009 року на монтаж металоконструкцій на загальну суму 4 503,20 грн. з ПДВ; акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2009 року на прибирання сміття на загальну суму 97 694,40 грн. з ПДВ.

21.09.2010 р. Відповідачеві було передано акт приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2010 року на загальну суму 50 624 грн. з ПДВ.

Факт виконання робіт визнаний та сума заборгованості за вказаними актами присуджена до стягнення з Відповідача на користь Позивача судовими рішеннями, які набрали законної сили - рішення Господарського суду Харківської області від 22 березня 2011 року, Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2011 року по справі № 66/353/10 за позовом ТОВ "Інтеренергомонтаж" до AT "Харківстальконструкція" про стягнення заборгованості за договором підряду від 13 січня 2009 року № 01/09.

Заборгованість за Договором підряду від 13 січня 2009 року № 01/09 в розмірі 626 660,05 грн. сплачена частково з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих з часу встановленого строку виконання зобов'язання за договором по 31 травня 2011 року, що підтверджено договорами поруки, актами виконаних робіт та банківськими виписками про перерахування грошових коштів.

Основне зобов'язання за Договором підряду від 13 січня 2009 року № 01/09 перед ТОВ "Інтеренергомонтаж" виконано: на суму 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) - в лютому 2012 року (Акт від 29 лютого 2012 року про виконання зобов'язання за договором поруки № 1/12 від 20 січня 2012 року); на суму 250 000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) - в березні 2012 року (Акт про виконання зобов'язання за договором поруки № 2/12 від 16 березня 2012 року); на суму 308 301,96 грн. (триста вісім тисяч триста одна гривня 96 копійок) - в квітні 2012 року (Акт від 25 квітня 2012 року про виконання зобов'язання за договором поруки № 3/12 від 18 квітня 2012 року).

Однак боржник ПАТ "Харківстальконструкція" не сплатив на користь ТОВ " Інтеренергомонтаж" неустойку (пеню), 3% річних та інфляційні втрати за період з 31 травня 2011 року по момент фактичного виконання зобов'язання.

Також Позивачем у уточненій заяві було зазначено, що оплата основної заборгованості за договором, 3% річних та інфляційних витрат, розрахованих станом на 31 травня 2011 року у сумі 758 301,96 грн. (28.02.2012 р. було сплачено - 200 000,00 грн.; 27.03.2012 р. - 200 000,00 грн.; 23.04.2012 р. - 308 301,96 грн.). Тобто Відповідачем не сплачено витрати та 3% річних нарахованих за період з 01 червня 2011 року по час фактичного виконання зобов'язання - 28 лютого 2012 року.

Загальний розмір заборгованості у Відповідача перед Позивачем зі сплати пені - 64 149,31 грн., 3% річних - 14 353,48 грн., та інфляційних витрат - 9 636,90 грн. від прострочення виконання зобов'язання за Договором підряду від 13 січня 2009 року № 01/09 складає - 88 139,69 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України). Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, а якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором - ст. 854 ЦК України.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В порядку ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, "У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя".

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 549 ЦК України викладено поняття неустойки. (1). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (2). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (3). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дослідивши матеріали справи та надані докази суд відмовляє у задоволенні заяви Відповідача про застосування строків позовної давності на підставі наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовною давністю є строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). При дослідженні судом матеріалів справи, встановлено, що строк позовної давності переривався не одноразово.

Відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. А частина 1 статті 264 Цивільного кодексу визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку.

Крім того, правова позиція позивача знаходить своє підтвердження і у Постанові Вищого господарського суду України від 06 липня 2011 р. Справа № 5023/295/11 де зазначено, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

Таке право гарантоване кредитору нормами ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України (Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.01.2011 у справі № 10/25).

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період і вони є невід'ємною складовою суми основного боргу.

Відповідні індекси інфляції розраховуються починаючи з 1991 року щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі ст.ст. 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.

Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ надано в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у заявленому розмірі, документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16 525, 526, 530, 549, 598, 599, 610, 612, 624, 626, 629, 837, 838, 843, 846, 849, 853, 854, 857, 882 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківстальконструкція» (61066, м. Харків, вул. Джанкойська, 76, ЄДРПОУ 01413848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергомонтаж» (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 38, кв. 132, ЄДРПОУ 35587964) 14 353,48 грн. - 3% річних за період з 01 червня 2011 року по 27 лютого 2012 року включно; 9 936,90 грн. - інфляційних витрат за період з червня 2011 року по березень 2012 року включно; 64 149,31 грн. - пені та 1 768,79 грн. - судовий збір.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергомонтаж» (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 38, кв. 132, ЄДРПОУ 35587964) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1,09 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.11.2012 р.

Суддя Жигалкін І.П.