Постанова

від 16.01.2013 по справі 5023/3478/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р. Справа № 5023/3478/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Попової Т.П. за довіреністю б/н від 03.11.2011 р.,

відповідача - Титова Р.В. за довіреністю №26 від 10.09.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківстальконструкція" (вх. №3772Х/3-12 від 30.11.12) на рішення господарського суду Харківської області від 12.11.12 р. у справі № 5023/3478/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківстальконструкція" 87884,80 грн., з яких 14417,88 грн. 3% річних, 9636,90 грн. інфляційних втрат, 63830,02 грн.пені.

Позов мотивований невиконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду №01/09 від 13.01.2009 р.

10.09.2012 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача 14353,48 грн. 3% річних за період з 01.06.2011 р. по 27.02.2012 р. включно; 9936,90 грн. інфляційних втрат за період з червня 2011 р. по березень 2012 р. включно; 64149,31 грн. пені за шість місяців з дня порушення зобовязання, яка була прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2012 р. (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14353,48 грн. 3% річних за період з 01.06.2011 р. по 27.02.2012 р. включно; 9936,90 грн. інфляційних витрат за період з червня 2011 р. по березень 2012 р. включно; 64149,31 грн. пені та 1768,79 грн. судового збору. Стягнуто з позивача на користь держбюджету України 1,09 грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин норм матеріального права та невідповідністю висновків, зроблених місцевим господарським судом, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи про стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з нарахувань на суму основного боргу (3% річних від суми основного боргу, індексу інфляції та пені), заявлених позивачем до стягнення з відповідача у встановленому порядку.

Зокрема, заявник зазначає, що позов в частині стягнення інфляційних втрат не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю інфляційних процесів в період, за який інфляційні втрати були нараховані позивачем.

Скаржник також не погоджується з розміром нарахованої суми 3% річних у звязку з невірним вказанням періоду стягнення та зі стягненням з нього неустойки у вигляді пені, оскільки з моменту виникнення права на стягнення пені позивач не звертався до суду з вимогою про її стягнення, а на даний час закінчився строк позовної давності в цій частині вимог та відповідачем подана заява про застосування цього строку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарськього суду від 03.12.2012 р. апреляційну скаргу відповідача прийнято до провадження,призначено до розгляду на 20.12.2012 р.

В судовому засіданні 20.12.2012 р. з врахуванням необхідності надання сторонами додаткових письмових доказів та пояснень у справі було оголошено перерву до 10.01.2013 р.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх. №150 від 10.01.2013 р.) заявник підтвердив доводи, викладені в скарзі, надав контррозрахунок вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №148 від 10.01.2013 р.) зазначає, що з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною, оскільки вона не містить посилань на законодавчі норми та фактичні обставини, які б спростовували висновки місцевого господарського суду, викладені в рішенні від 12.11.2012 р., а рішення господарського суду Харківської області - законним та обґрунтованим, тому таким, що підлягає залишенню без змін.

В судове засідання 10.01.2013 р. зявились представники сторін та надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї доводи відповідача, у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі та додатково поданих доказів, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між сторонами у справі 13.01.2009 р. був укладений договір підряду №01/09, відповідно до умов якого AT "Харківстальконструкція" (генпідрядник) доручив, а ТОВ "Інтеренергомонтаж" (субпідрядник) зобов'язався власними силами та засобами з використанням матеріалів генпідрядника виконати згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією роботи з улаштування цегляної кладки на об'єкті - житловому будинку з вбудованими громадськими приміщеннями, що розташований за адресою: м. Харків, пров. Банний (п. 1.1. договору).

15.07.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до спірного договору, згідно з п. 1.1. якої генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується власними силами та засобами з використанням матеріалів генпідрядника виконати роботи з прибирання приміщень від сміття, демонтажу цегляних перегородок (без прибирання будівельного сміття, що утворилось), кладки стін з піноблоку, строповки вантажів, монтажу металевих конструкцій, підйому та переміщення матеріалів вручну, прибирання території на об'єкті житловий будинок із вбудованими громадськими приміщеннями, що розташований за адресою: м. Харків, пров. Банний.

Згідно з п.2.2. договору підставою для розрахунків є оформлені сторонами технічні акти передачі виконаних робіт, акти засвідчення прихованих робіт, акти виконаних робіт (ф. КБ-2 в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3). Робота вважається прийнятою, якщо протягом 15 днів з моменту отримання генпідрядником акту від нього не поступило письмове заперечення.

Пунктом п. 2.4. договору передбачено, що розрахунок між сторонами провадиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника на протязі 15 днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3).

Судом першої інстанції також було вірно з'ясовано, що на виконання вказаного договору підряду № 01/09 від 13.01.2009 p. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.07.2009 p. позивач виконав замовлені роботи, що підтверджується відповідними документами - довідками та актами приймання виконаних робіт, але у зв'язку з неоплатою відповідачем виконаних робіт рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2011 р. у справі №66/353/10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 р., стягнуто з AT "Харківстальконструкція" на користь ТОВ "Інтеренергомонтаж" заборгованості за договором підряду від 13.01.2009 р. № 01/09 в сумі 626660,05 грн. за листопад-грудень 2009 р. та вересень 2010 р. , 6266,60 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2011 р. у справі № 5023/5303/11 стягнуто з AT "Харківстальконструкція" на користь ТОВ "Інтеренергомонтаж" 96936,26 грн. втрат від інфляції, 26730,12 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість за договором підряду від 13.01.2009 р. № 01/09 станом на 31.05.2011 р., 1236,93 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Таким чином, загальна сума заборгованісті відповідача перед позивачем, що стягнута вищенаведеними судовими актами, складає 758301,96 грн., яка була погашена відповідачем, що підтверджено договорами поруки, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями дорученнями про сплату грошових коштів (т. 1, а. с. 143 - 154): 28.02.2012 р. було сплачено 200000,00 грн.; 27.03.2012 р. - 200000,00 грн.; 23.04.2012 р. - 308301,96 грн. Відповідний факт також підтверджує і відповідач.

Предметом позову даної справи з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог є стягнення з відповіда на користь позивача заборгованості за прострочення виконання зобов'язання за договором підряду №13.01.2009 р. № 01/09 зі сплати 3% річних в сумі 14353,48 грн. 3% річних за період з 01.06.2011 р. по 27.02.2012 р. включно; 9936,90 грн. інфляційних втрат за період з червня 2011 р. по березень 2012 р. включно; 64149,31 грн. пені за шість місяців з дня порушення зобовязання, всього - 88139,69 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції посилався на те, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що грунтуються на положеннях чинного законодавства і фактичних обставинах справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами ст.ст. 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова позиція позивача знаходить своє підтвердження і у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2011 р. (справа № 5023/295/11), де зазначено, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж", послався на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, також в рішенні було зазначено, що такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.01.2011 у справі № 10/25.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірні суми (в системному тлумаченні норм чинного законодавства) є заборгованістю відповідача перед позивачем та така заборгованість складається із інфляційних нарахувань, 3% річних та пені на суму основного боргу, і заявлені позивачем до стягнення як відповідні донарахування на суму основного боргу. Таким чином, позивач має право на стягнення відповідних сум до того часу, поки основний борг не буде погашено.

Погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення 3% річних, колегія суддів зазначає: матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2011 р. у справі №66/353/10, стягнуто з AT "Харківстальконструкція" на користь ТОВ "Інтеренергомонтаж" заборгованості за договором підряду від 13.01.2009 р. № 01/09 в сумі 626660,05 грн. (тобто, стягнута сума, яка і була заявлена у позові).

Разом з тим, наявні у справі довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт за спірний період свідчать про те, що фактична сума заборгованості станом на дату прийняття рішення у справі була 642460,09 грн. (484018,49 грн. - у листопаді 2009 р., 107817,60 грн. - у грудні 2009 р. та 50624,00 грн - у вересні 2010 р.). Відповідний факт також встановлений і у рішенні господарського суду Харківської області від 22.03.2011 р. у справі №66/353/10.

Таким чином, позивачем правомірно в основу розрахунків покладено суму основного боргу у розмірі 642460,09 грн. (розрахунок здійснювався окремо по кожному місяцю).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до місцевого господарського суду був наданий розрахунок 3% річних від простроченої суми зобов'язання за договором підряду від 13.01.2009 р. №01/09, згідно з яким загальний розмір річних відсотків за період з 01.06.2011 р. по 27.02.2012 р. (28.02.2012 р. - перша дата часткового погашення заборгованості) складає 14353,48 грн.

Перевіривши розрахунок нарахування позивачем 3% річних відповідачу за прострочення грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 14353,48 грн. 3% річних обгрунтовані та підлягають задоволенню, отже, рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, розбіжності між розрахунком позивача (т. 1 а.с. 72) та розрахунком відповідача (надано в судове засідання 10.01.2013 р.) виникли через те, що відповідач не врахував, що 2012 р. був високосним роком, тобто, мав більшу кількість днів, окрім того, відповідач безпідставно розраховував такі відсотки від суми боргу - 626660,50 грн.

Стосовно задоволення місцевим господарським судом позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 9936,90 грн. - колегія суддів вважає, що в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що позивач при здійсненні розрахунку розміру інфляційних допустив помилки у підрахунках, виключаючи з розрахунку місяці, в яких була відсутня інфляція, що не відповідає "Рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"(лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97), відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи офіційні дані індексів інфляції в період з 1 червня 2011 р. по березень 2012 р.: червень 2011 -100,4%, липень 2011 - 98,7%, серпень 2011 - 99,6%, вересень 2011 -100,1%, жовтень 2011 -100,0%, листопад 2011 -100,1%, грудень 2011 -100,2%, січень 2012 -100,2%, лютий 2012 -100,2%, березень 2012 -100,3%, інфляційні втрати за цей період період мають від'ємне значення.

Що ж стосується стягнення пені, то колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом, зважаючи на наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст. 611 ЦК України. Зокрема, одним з таких наслідків є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.3 спірного договору підряду за порушення строків, передбачених п.п. 3,1., 3.2., 4.1.2., 4.1.6. даного договору, з вини субпідрядника останній сплачує генпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем нарахування пені зроблено за шість місяців, починаючи з дати порушення зобов'язань, що узгоджується з приписами ст. 232 ГК України.

Судом апеляційної інстанції перевірено такий розрахунок та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідач не спростовує наданий позивачем розрахунок, заперечення відповідача фактично зводяться до того, що позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності в один рік, на застосуванні якого наполягав відповідач.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальними положеннями чинного законодавства, нарахування пені здійснюється з першого дня прострочення виконання зобов'язання.

У даній справі строк виконання зобов'язання та нарахування пені наступив по кожній із трьох поставок відповідно: 11.12.2009 р., 10.01.2010 р. та 07.10.2010 р. (зі спливом 15 днів з дати акту виконаних робіт).

Строк спливу позовної давності щодо стягнення пені - 11.12.2010 р., 10.01.2011 р., 07.10.2011 р. У даній справі позов подано до суду 01.08.2012 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що позивач і в позовній заяві, і у відзиві на апеляційну скаргу вказував на неодноразове переривання цього строку позовної давності, а саме: 09.12.2010 р. ухвалою господарського суду Харківської області було порушено провадження у справі № 66/353/10 за позовом ТОВ "Інтеренергомонтаж" до ПАТ "Харківстальконструкція" про стягнення суми боргу за договором підряду № 01/09 від 13.01.2009 р. (22.03.2011 р. у даній справі прийнято рішення про задоволення позовних вимог).

Отже, строк позовної давності 09.12.2010 р. був перерваний та почав перебіг заново (один рік від цієї дати - до 09.12.2011 р.).

17.06.2011 р. позивачем було подано позов до відповідача про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, що нараховані по договору підряду № 01/09 від 13.01.2009 р. та рішенням суду у справі № 5023/5303/11 позовні вимоги були задоволені (т. 1 а.с. 135-142). Отже, строк позовної давності 17.06.2011 р. був перерваний та почав перебіг заново (до 17.06.2012 р.).

Частина 1 ст. 264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку.

В ході судового провадження у справі №5023/6798/11 про банкрутство ПАТ "Харківстальконструкція" за результатами розгляду заявленої вимоги кредиторські вимоги ТОВ "Інтеренергомонтаж" були визнані боржником та розпорядником майна, про що свідчить наявний у справі лист від 07.11.2011 р. (т. 1 а.с. 45-48).

Таким чином, з 07.11.2011 р. перебіг позовної давності був перерваний визнанням боржником боргу та почався заново (строк - до 07.11.2012 р.).

28.02.2012 р. заборгованість відповідача за договором підряду від 13.01.2009 р. була частково сплачена, що також є вчиненням дії з визнання боргу та є підставою для переривання строку позовної давності.

Отже, вимога про стягнення пені за прострочення основного зобов'язання за договором підряду №01/09 від 13.01.2009 р. заявлена в межах встановленого нормами чинного законодавства спеціального строку позовної давності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач не заперечує усі вищенаведені фактичні дані, однак, стверджує: відповідні обставини мають місце лише щодо суми основного боргу, оскільки ані судовими рішеннями, ані у справі про банкрутство не заявлялися та не розглядалися вимоги про стягнення пені. Відповідач вважає, що вищенаведене є фактами, що свідчать про переривання строку позовної давності стосовно основного боргу, а не пені.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки, як вже встановлено вище, позовна давність переривається, зокрема, у разі пред'явлення позову до боржника, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач.

На переконливу думку колегії суддів, пеня і є частиною боргу (вимог), право на яку має позивач.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються вищенаведеним.

З врахуванням вказаних фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції зроблений вірний висновок щодо того, що позовні вимоги в частині стягнення 64149,31 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Публічного акціонерного товариства "Харківстальконструкція", задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2012 р. у справі № 5023/3478/12 в частині стягнення 9936,90 грн. інфляційних втрат за період з червня 2011 р. по березень 2012 р. включно та 198,74 грн судового збору скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині (в частині стягнення 14353,48 грн. 3% річних за період з 01.06.2011 р. по 27.02.2012 р. включно; 64149,31 грн. пені та 1570,05 грн. судового збору, та 1,09 грн. судового збору на користь держбюджету України) рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2012 р. у справі № 5023/3478/12 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергомонтаж" (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 38, кв. 132, п/р 26007996105516 в філії Першого Українського міжнародного банку в м. Харків, МФО 350258, код 35587964,) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківстальконструкція" (61045, м. Харків, вул. Джанкойська, 76, п/р 26008036456500 у ПАТ "УкрСибБанк", м. Харків, МФО 351005, код 01413848) 99,37 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 15.01.2013 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.