Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-10639/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10639/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазин О.А.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»та Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рофф» про скасування податкового повідомлення -рішення №0000012310 від 03.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рофф» про скасування податкового повідомлення -рішення №0000012310 від 03.04.2012 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки акту перевірки ґрунтуються на обставинах взаємовідносин між іншими особами, а саме - контрагента позивача з іншою особою, з якою останній не мав правовідносин, та щодо можливих порушень податкового законодавства при взаємодії цих осіб. Висновки щодо позивача сформовані по принципу «ланцюгу» взаємовідносин на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. Акт про неможливість звірки по контрагенту позивача у свою чергу ґрунтується на акті про неможливість звірки по іншій особі - ТОВ «НВО-Житомирбудпроект», щодо якої з боку податкового органу не наведено будь-яких обставин та доказів на їх підтвердження, які б вказували на аналогічний характер операцій між цією особою та контрагентом позивача та між позивачем та цим контрагентом позивача. При цьому, в акті не зазначається у чому саме полягають обставини вчинення позивачем правопорушення, акт по суті ґрунтується на довільному застосуванні норм податкового законодавства та припущеннях. Щодо взаємовідносин із своїм безпосереднім постачальником позивач зазначає, що ця особа є належним чином зареєстрованою юридичною особою, податкового боргу не має, спірні операції фактично проведені, належним чином оформлені, на користь постачальника здійснена оплата, у складі платежів сплачено ПДВ, подані позивачем документи щодо бюджетного відшкодування подані відповідно до встановлених правил та визначеною законодавством формою, а отже у відповідача відсутні підстави для формування негативних для позивача висновків акту перевірки та прийняття оскаржуваного рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 вересня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012310 від 03.04.2012 року.

Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» 276,78 грн. (двісті сімдесят шість грн. 78 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1253 від 30.07.2012 року (отримувач -УДКСУ у Печерському районі м.Києва, рахунок № 31218206784007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019).

Відмовлено ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.

Також, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»(код з ЄДР 30307207; адреса: 01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, 38-Б, кв. 1; поштова адреса: 04073, пр.-т Московський 9, офіс 4-204, а/с 33) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2011 р., жовтень 2011 р., листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2012 р. № 225/4040/2310/30307207.

Згідно з актом перевірки позивач зареєстрований платником ПДВ з 12.04.1999 року.

Перевіркою встановлено, що балансова вартість основних фондів за 3 кв. 2011 р. складає всього за всіма групами 48 071 789 грн., виробничі та складські приміщення, що є власністю позивача складають площу 7 963,58 кв.м. (виробничі приміщення) та 101 073,85 грн. - складські приміщення.

Середня чисельність працівників у кожному з останніх звітних податкових періодів складає 386, 329, 321, 319 осіб.

Середня заробітна плата у ці ж періоди в 3,852, 4,495, 8,132 та 8,139 разів більша мінімального встановленого законодавством рівня.

Як зазначено в акті перевірки, причиною виникнення від'ємного значення є здійснення операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до вимог п. 195.1. ПК України.

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за вересень 2011 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 10 714 802 грн. Згідно з декларацією за жовтень 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку від 20.02.2012 р., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає 3 891 053 грн. Згідно з податковою декларацією за листопад 2011 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає 2 877 708 грн.

В Акті перевірки зазначено, що перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування, включно.

Як зазначає ДПІ в Акті перевірки сума поставки за вересень та жовтень 2011 року за даними платника та за даними перевірки складає відповідно 3 626 721 грн. та 7 671 068 грн.

При перевірці експортних операцій не встановлено відхилення з РАМ «АІС ОР».

Імпортні операції за період серпня - листопада 2011 р. не здійснювались.

Аналізом податкових декларацій відхилень за період серпня - листопада 2011 року відхилень за даними платника та СДПІ не встановлено.

Перевіркою застосування ставок податку у періодах, що перевірялися, порушень не встановлено.

Під час перевірки не встановлено наявності правових відносин позивача з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними.

Перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань порушень не встановлено.

У той же час, перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ встановлено наступне порушення.

Так, в ході перевірки встановлено, що згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України»ТОВ «Каргілл», яка не є стороною спірних операцій, має значні обсяги розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів постачальників, яким згідно даних перевірок регіональних ДПІ, зменшено податкові зобов'язання по ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», а саме: по підприємству ТОВ «РОФФ»(код 36880436; адреса: 54025, м. Миколаїв, Центральний район, пр.-т Г. Сталінграду 13, офіс 102) зменшено податкові зобов'язання по ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»згідно акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 527/23-300/36880436 від 23.11.2011 р. в розмірі 18 451,52 грн. за вересень 2011 року.

У зв'язку з цим та посиланням на п. 198.3. ПК України (визначення значення податкового кредиту) та 198.6. ПК України (щодо наслідків не підтвердження сум ПДВ, включених до податкового кредиту) СДПІ в Акті перевірки зазначає, що в порушення наведених норм позивачем завищено суми податкового кредиту за вересень 2011 року на 18 451,52 грн.

А відтак, з посиланням на приписи п. 200.1. -200.4. ПК України, СДПІ зазначає, що на порушення п. 200.4. ПК України позивачем завищено від'ємне значення різниць між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2011 року на 18 451,52 грн. та, з посиланням на п/п. 14.1.8., п. 200.4. ПК України СДПІ зазначає про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року.

У той же час, у взаємозв'язку з наведеним, СДПІ в акті перевірки також зазначає, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ за вересень 2011 року складає 10714802 грн., за даними перевірки підтверджується та ж сума; за жовтень 2011 року -3 893 431 грн., за даними перевірки 3 874 979,48 грн., за листопад 2877708 грн., за даними перевірки та сама сума 2877708 грн.

Із врахуванням наведеного та даних Додатка 2 (Д) до податкової декларації з ПДВ за, зокрема, жовтень, частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена позивачем постачальникам, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів), яка виникла у вересні 2011 року за даними платника складає 3891053 грн., тоді як за даними перевірки -3872601 грн., тобто відхилення складає 18452 грн.

Надалі СДПІ сформульовано остаточний висновок про завищення суми податкового кредиту за вересень 2011 р. на 18 452 грн., які підлягають зменшенню, та про завищення від'ємного значення податкового кредиту за вересень 2011 р. на 18452 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 р. на 18 452 грн.

Інших обставин в обґрунтування висновків акту перевірки позивача та оскаржуваного рішення, у т.ч. аналіз операцій з контрагентом позивача, акт перевірки не містить та, по суті, ґрунтується на тому, що контрагенту позивача регіональною ДПІ зменшено податкові зобов'язання за операціями з позивачем, у зв'язку з чим, на думку представника відповідача, податкові зобов'язання контрагента не дорівнюють сумі податкового кредиту позивача, а отже останній не має права на спірні суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

На підставі зазначених висновків акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВВП, правонаступником якого є відповідач, прийнято оскаржуване рішення, яке за результатами оскарження у досудовій процедурі залишено без змін.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Так, проаналізувавши положення п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 198.1. ПК України щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну та щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг та її статусу як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; п. 198.6. ПК України (щодо не віднесення до податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження на час перевірки сум податку зазначеними цим пунктом документами), п/п. 16.1.2., 16.1.3. (щодо обов'язку платника вести облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів), п. 44.1. (щодо ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів та інших документів та щодо заборони формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту) Податкового кодексу України, а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

При цьому, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути підписані уповноваженою особою та в яких, крім іншого, обов'язково визначається зміст та обсяг операцій, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою, що у свою чергу вказує на юридичну дефектність документів такого роду для цілей формування податкового кредиту.

У той же час, відносно порядку визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строків проведення розрахунків, ПК України встановлено наступні правила.

Зокрема, згідно з п/п. 14.1.18. ПК України, бюджетне відшкодування, це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до положень п. 200.1. ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з п. 200.4. ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7. ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (п. 200.8. ПК України). В контексті наведеного, слід зазначити, що акт перевірки не містить висновків про порушення позивачем форми, процедури заявлення до відшкодування відповідних сум ПДВ.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та спірних сум бюджетного відшкодування, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Так, в акті перевірки позивача взагалі не розкрито змісту порушення позивачем податкового законодавства, вчинення якого на думку СДПІ призвело до невизнання спірних сум податкового кредиту, обставин за яких воно вчинено та в порушення вимог п/п. 75.1.2. ПК України не наведено аналізу операцій, за якими не підтверджується податковий кредит та спірна сума бюджетного відшкодування, аналізу первинних документів за такими операціями, що вказує на безпідставність висновків акту перевірки.

Як встановлено під час розгляду справи, по суті спірне рішення ґрунтується на висновках акту від 23.11.2011 р. про неможливість зустрічної звірки контрагента позивача (ТОВ «РОФФ»), який у свою чергу ґрунтується на доводах щодо неможливості звірки іншої особи ТОВ «НВО-Житомирбудпроект», доказів зв'язку діяльності якої з діяльністю позивача або його контрагента не доведено під час розгляду справи відповідачем. У той же час, сама по собі неможливість звірки не спростовує виконання спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій у вересні 2011 року, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій.

Слід додати, що під час розгляду справи з боку ДПІ до матеріалів справи не надано документального виразу «автоматизованого співставлення», на яке він посилається в обґрунтування висновків акту перевірки, актів про відсутність контрагента за місцезнаходженням в період виконання спірних операцій, що свідчить про недоведеність обставин, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову.

У той же час, зазначеним актом підтверджується декларування контрагентом податкових зобов'язань за відносинами з позивачем.

При цьому, відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «РОФФ», встановлено, що станом на 03.09.2012 р. зазначене товариство продовжує перебувати на податковому обліку, статус якого (товариства) як платника ПДВ у наведені вище періоди визнається та не заперечується сторонами.

Станом на 01.08.2012 цей платник податків не має податкового боргу, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДПС України.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем із зазначеним контрагентом укладено два договори на постачання гороху урожаю 2011 року, а саме: договір № К-1109-1994 від 29.09.2011 р. та № К1109-1928 від 05.09.2011 р.

За умовами цих договорів, які є аналогічними, ціна гороху у першому випадку складала 2391,67 грн. без ПДВ, ПДВ -478,33 грн., з ПДВ -2870 грн., у другому випадку -2333,33 грн. без ПДВ, ПДВ -466,67 грн., з ПДВ -2800 грн. - на умовах СРТ - ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс»(Одеса). При цьому, у першому випадку обумовлювалось постачання 11,96 м.тон, у другому -27,28 м.тон. В контексті наведеного ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків»листом від 29.08.2012 р. № 11/1229 зазначив, що за наведених умов поставки експортна ціна 2870 грн. з ПДВ знаходиться в межах ринкового рівня цін на момент укладання контракту. Відомості щодо руху товару відображені в оборотній відомості, копія якої залучена до матеріалів справи.

На виконання цих договорів складено відповідно: видаткові накладні від 29.09.2011 р. та від 05.09.2011 р., а також видано податкові накладні № 63 від 29.09.2011 р. та № 49 від 05.09.2011 р. Суми податкового кредиту за цим контрагентом згідно зазначених податкових накладних відображені у додатку № 5 до декларації з ПДВ за вересень 2011 року (сума ПДВ 18 451,52 грн.), які включені до складу податкового кредиту за вересень 2011 р., що підтверджується податковою декларацією, з урахуванням значень якого (податкового кредиту) сформовано розділ ІІІ декларації «Розрахунки з бюджетом за звітний період». Згідно із цією декларацією від'ємне значення з ПДВ складає 3 893 431 грн., яке спрямовано на включення до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Факт оплати за зазначеними договорами підтверджується довідками банку від 13.08.2012 р. щодо перерахування 03.10.2011 р. на рахунок ТОВ «РОФФ»34 325,24 грн. з ПДВ у т.ч. ПДВ -5720,87 грн. та від 10.08.2012 р. щодо перерахування 06.09.2011 р. на рахунок ТОВ «РОФФ» 76 383,89 грн. у т.ч. ПДВ -12 730,65 грн.

При цьому, відносно обробки вантажу для цілей експорту позивачем під час розгляду справи надано договір від 08.02.2011 р. № FAO8/1102 з ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД»на транспортно-експедиційне обслуговування, виконання операцій за яким підтверджується актами виконаних робіт від 14.09.2011 р., від 06.09.2011 р., від 21.09.2011 р., листом експедитора від 07.08.2012 р. (з деталізацією вантажу, отриманого позивачем від ТОВ «РОФФ»та суден, якими було експортовано горох) та податковими накладними від 14.09.2011 р., від 06.09.2011 р., 21.09.2011 р.

Надалі, як встановлено під час розгляду справи, придбаний товар був експортований за контрактами від 05.09.2011 р. № S1109-001 та від 22.08.2011 р. № S1108-004, укладеними з компанією corp International PTE LTD». Факт експорту за цими контрактами, як зазначено вище, не спростовується в акті перевірки та зазначається про відсутність порушень в цьому контексті та, крім цього, підтверджується ВМД від 11.10.2011 р. № 3032 та № 3020, а також ВМД від 26.10.2011 р.

Відтак, сукупність досліджених під час розгляду справи зазначених вище документів, з урахуванням відомостей щодо подальшого руху товарів, оплати позивачем контрагенту суми ПДВ у вартості товару у попередньому та звітному податкових періодах, підтверджують фактичне виконання спірних операцій та не дають підстав для сумніву щодо реальності поставки або висновку про нездійснення спірних операцій з ТОВ «РОФФ», за якими у вересні 2011 року сформовано спірні суми податкового кредиту та заявлено до бюджетного відшкодування сформовану таким чином суму ПДВ у наступному періоді (у жовтні 2011 року).

Слід додати, що вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів, які відповідають вимогам, встановленим законодавством з питань бухгалтерського обліку щодо змісту та оформлення первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що під час розгляду справи з боку відповідача не доведено наявності жодних обставин та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди у протиправний спосіб.

Під час розгляду справи не надано будь-яких доказів, що позивач та його контрагент протиправно, у змові, діяли з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті виконання спірних операцій, під час розгляду справи не довів кількості працівників контрагента, матеріальних і технічних ресурсів, які повинні була бути наявні у останнього для виконання спірних операцій, але були відсутня. Під час розгляду справи відповідачем в цьому контексті не було надано податкової звітності контрагента позивача, з якої б вбачалась відсутність у цієї особи ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено недостатності наявної кількості працівників контрагента для організації виконання операцій з перепродажу продукції.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції з боку ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи відповідачем також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрали законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Наведене в сукупності вказує на недоведеність з боку відповідача вчинення позивачем порушень вимог податкового законодавства, які б спричиняли позбавлення позивача права на спірні суми податкового кредиту та не доведено недотримання позивачем умов та правил, передбачених ст. 200 ПК України, які б призводили до невизнання права позивача на спірні суми бюджетного відшкодування. Акт перевірки, при цьому, не містить висновків про встановлення відносно позивача обмежень щодо отримання сум бюджетного відшкодування, передбачених 200.5 ПК України.

При цьому, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, як-то: недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за загальним правилом та само по собі не є підставою для висновку про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактично проведеною операцією та підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, сформованого за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, як вже зазначалося вище, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за операціями з ТОВ «РОФФ» та формування спірних сум бюджетного відшкодування з ПДВ, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість та невідповідність спірного рішення наведеним вище нормам законодавства, а відтак -про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги наведене, в порядку ст. 94 КАС України на користь позивача підлягають відшкодуванню суми сплаченого судового збору у сумі 276,78 грн.

Що стосується відшкодування на підставі ст. 90 КАС України витрат на правову допомогу у розмірі 36 291,60 грн. з ПДВ, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Представником позивача за довіреністю Гупало К.П. (працівник ТОВ «КМ Партнери») в обґрунтування наведеного надано специфікацію виконання робіт та витраченого часу на виконання робіт з надання правової допомоги по даній справі за період з 26.07. по 06.09.2012 р., яка одноособово підписана керівником ТОВ «КМ Партнери». В цій специфікації зазначено, що послуги надавалися ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. У специфікації, крім іншого, йдеться про витрати на таксі. Разом із специфікацією надано довідки про те, що ці особи працюють юристами у ТОВ «КМ «Партнери». У той же час, в контексті вимог ст. 90 КАС України відомостей щодо того, що ці особи є адвокати або ж дипломів про юридичну освіту цих осіб до справи не надано. Разом із наведеними документами позивачем надано додаток № 8 до договору про надання консультаційних послуг від 25.07.2012 р. № 01/04-2011 року та власне наведений договір щодо супроводу судових справ у зв'язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень СДПІ м. Києва, винесених у зв'язку з господарською діяльністю позивача з ТОВ «РОФФ».

Відповідно до положень п. 1. ч. 3. ст. 89 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з вимогами ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

З наведеної норми вбачається, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору. До цих витрат не належать витрати, пов'язані із прибуттям до суду адвоката чи іншого фахівця у галузі права, які діють як представники сторін, оскільки це самостійний вид судових витрат, що визначений статтею 91 КАСУ, про відшкодування яких на цій підставі, позивачем вимог не заявлялось.

Проте, з урахуванням вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», під час розгляду справи на підтвердження понесених витрат не надано актів виконаних робіт/наданих послуг та доказів сплати зазначених витрат, вищенаведені матеріали, надані під час розгляду справи, не є такими доказами, а отже позивачем не доведено обставин та підстав з якими наведені вище норми процесуального закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим вимоги про розподіл витрат шляхом присудження на користь позивача витрат на правову допомогу, в контексті вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, задоволенню не підлягають. Окрім того, як вже зазначалося вище, під час розгляду справи не надано доказів того, що наведені вище особи є адвокатами або фахівця в галузі права, що є однією з передумов застосування положень ст. 90 КАС України.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»та Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 20 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.