Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-1670/5096/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р.Справа № 2а-1670/5096/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Капліна В.В., відповідача - Біланенка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012р. по справі № 2а-1670/5096/12

за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

01 серпня 2012 року Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" (надалі - позивач, ВБКП "Рассвет") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 17.07.2012 №0010422301/1010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 56 060 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 20 030 грн., №0010392301/1009, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 515 325 грн., №0010432301/97, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 423 202 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року по справі № 2а-1670/5096/12 адміністративний позов Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0010422301/1010 від 17 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 56 060 грн. (п'ятдесят шість тисяч шістдесят гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями 20 030 грн. (двадцять тисяч тридцять гривень).

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0010392301/1009 від 17 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 515 325 грн. (п'ятсот п'ятнадцять тисяч триста двадцять п'ять гривень).

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0010432301/97 від 17 липня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 423 202 грн. (чотириста двадцять три тисячі двісті дві гривні).

Стягнуто з Державного бюджету на користь Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року по справі № 2а-1670/5096/12 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ВБКП «Рассвет» у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ріст» № 157/2200/23806740 від 25.05.2012 року, лист ВПМ Олександрійської ОДПІ від 15.02.2012 року № 1239/7/26-27, акт про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Ріст» № 46/1500/23806740 від 07.06.2012 р., акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Монолітбудкомплект», складений ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2012 р. за № 506/22-2/34979064, якими встановлено відсутність контрагентів позивача ТОВ «Ріст» та ТОВ «Монолітбудкомплект» за місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів, анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ріст», у зв'язку з чим відповідач вважає господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами безтоварними, а правочини - нікчемними, як такі, що не направлені на настання реальних правових наслідків. Враховуючи викладене, стверджує, що висновки акту позапланової виїзної перевірки ВБКП «Рассвет» про завищення податку на прибуток на суму 515325 грн. та заниження ПДВ на суму 56060 грн., завищення від'ємного значення по ПДВ на суму 423202,00 грн. за результатами взаємовідносин з ТОВ "Ріст" та ТОВ "Монолітбудкомплект" є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року по справі № 2а-1670/5096/12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ВБКП «Рассвет».

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін.

Вважає висновки Кременчуцької ОДПІ про порушення податкового законодавства, викладені в акті перевірки, безпідставними та необґрунтованими, оскільки господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Ріст" та ТОВ «Монолітбудкомплект» є реальними, придбані у вказаних контрагентів товари були оплачені, фактично отримані та використані у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. Стверджує, що з урахуванням наявності всіх документів, які підтверджують придбання, оплату і отримання товару, ВБКП «Рассвет» має право на відображення указаної господарської операції у податковому обліку, зокрема формування податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат. Зазначив, що придбані у ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Ріст" товари були використані позивачем у власній господарській діяльності (реалізовані подальшим покупцям або використані при виконанні власних господарських зобов'язань по договору будівельного підряду). З огляду на викладене, вважає донарахування позивачеві податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток. а також зменшення від'ємного значення ПДВ неправомірним, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" (ідентифікаційний код 24831310) 01.07.1997 зареєстроване Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 569 120 0000 000105 (т.1, а.с.35).

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 01.07.1997за № 340 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23490484, виданого Кременчуцькою ОДПІ 15.05.2006, індивідуальний податковий номер 248313116037 (т.1, а.с.36).

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 273932, виданої Управлінням статистики у м. Кременчуці 24.03.2010, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 26.70.0 - оброблення декоративного та будівельного каменю, 63.21.2 - функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, 45.21.1 - будівництво будівель, 28.52.0 - загальні механічні операції, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі (т.1, а.с.37).

В період з 12 червня 2012 року по 18 червня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі направлення від 12.06.2012 року №2678/002678, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 12.06.2012 року №1161, проведено позапланову виїзну перевірку ВБКП "Рассвет" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 та ТОВ "Ріст" за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

Про результати перевірки складено акт від 22.06.2012 № 1900/22-209/24831310, яким зафіксовано порушення:

підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу, в результаті чого завищено податок на прибуток всього в сумі 515325 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року - 30646 грн., за ІІІ квартал 2011 року -459444 грн., за ІV квартал 2011 року - 25235 грн.;

пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56060 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму 37440 грн., за лютий 2012 року на суму 18620 грн., та завищення від'ємного значення по ПДВ всього у сумі 423202,00 грн. в т.ч. за вересень 2011 року на суму 19757,00 грн., за лютий 2012 року - 403445,00 грн. (т.1, а.с.9-28).

На підставі вказаних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення від 17.07.2012 №0010422301/1010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 56060 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 20 030 грн., №0010392301/1009, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 515 325 грн., та №0010432301/97, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 423 202 грн. (т.1, а.с.29, 31, 33).

Позивач, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки позивача не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення винесені відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, необґрунтовано, що є підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що підставою для висновків акту перевірки про порушення ВБКП "Рассвет" вимог підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України слугували твердження відповідача про заниження позивачем показників у рядку 01 Декларації "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" доходів всього на загальну суму 1222114,92 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року в сумі 72677,82 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 1089592,80 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 59844,30 грн.; завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04 Декларацій "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" витрат на загальну суму 1018429,10 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року в сумі 60654,85 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 907994,00 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 49870,25 грн.; завищення податкового кредиту на загальну суму 453052,01 грн., в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 19756,60 грн., жовтень 2011 року в сумі 9974,05 грн., за лютий 2012 року в сумі 423321,36 грн.

При цьому, таких висновків відповідач дійшов з урахуванням даних акту від 25.05.2012 №157/2200/23806740 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ріст", яким зафіксовано, що останньому згідно бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" анульовано свідоцтво ПДВ від 16.02.2012 у зв'язку із внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням; акту Світловодської ОДПІ від 07.06.2012 №46/1500/23806740 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства по підприємству ТОВ "Ріст", згідно якого зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ВБКП "Рассвет" за лютий 2012 року; акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2012 №506/22-2/3497064 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Монолітбудкомплект" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еспекар" за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, ТОВ "Агрофірма "Зерно Агро" та ТОВ "МК-75" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, в якому зроблено висновок про те, що ТОВ "Монолітбудкомплект" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, має стан -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а згідно поданої останнім податкової декларації з податку на прибуток за 2011 рік -основні засоби відсутні, додаток АМ в 2011 році не подавався;.

З посилання на зазначені акти відповідач також стверджує про непідтвердження операцій фактичного придбання, реалізації продукції в ланцюгу постачання ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Ріст", відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у його постачальників, доведенням доказової бази щодо нікчемності укладених правочинів з постачальниками та покупцями.

У зв'язку з викладеним, перевіряючі дійшли висновку, що спірні господарській операції між ВБКП «Рассвет» та вказаними постачальниками є безтоварними, а правочини, в рамках яких вчинено дані операції - нікчемними, діяльність позивача по здійсненню даних операцій не є господарською діяльністю, а відтак, позивачем занижено валовий дохід, та безпідставно включено суми, сплачені на користь вказаних контрагентів, до складу валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача хибними та такими, що не можуть бути підставою для зменшення позивачеві від'ємного значення ПДВ, донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту, з огляду на таке.

Як вбачається з акту перевірки, у лютому 2012 року позивач мав господарські правовідносини із ТОВ "Ріст" (код за ЄДРПОУ 23806740), а саме придбавав на підставі договорів №41/11 від 25.10.2011 та №04/12 від 01.02.2012 фундаментальні блоки та листи на загальну суму 2539928,06 грн., в т.ч. ПДВ 423321,36 грн.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту в лютому 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за лютий 2012 року в сумі 423321,36 грн.

Також, в акті перевірки зафіксовано, що позивач у травні, червні, липні, серпні, вересні жовтні 2011 року мав фінансово - господарські взаємовідносини із ТОВ "Монолітбудкомплект" (код за ЄДРПОУ 34979064), а саме: позивачем придбано алмазні диски для різки граніту та пили на загальну суму 1222114,92 грн., в т.ч. ПДВ - 203685,82 грн., відповідно до договору поставки №25 від 16.05.2011.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту у липні, серпні, вересні, жовтні 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за липень 2011 року в сумі 122520,00 грн., серпень 2011 року - 39322,20 грн., вересень 2011 року - 19756,60 грн., жовтень 2011 року - 9974,05 грн.

Суми податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 2107,17 грн., червень 2011 року в сумі 10005,80 грн. позивачем не включено до податкового кредиту у зв'язку з неотриманням податкових накладних від постачальника.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних та первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 25.10.2011 між ВБКП "Рассвет" (покупець) та ТОВ "Ріст" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №41/11, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити металопродукцію в кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору (том І а.с. 130-133).

01.02.2012 між ВБКП "Рассвет" (покупець) та ТОВ "Ріст" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №04/12, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити фундаментні блоки Ф-1 в кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору (том І а.с. 138-139).

Продукція поставляється покупцю за договірними цінами. Ціна товару, що поставляється за цим договором, вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною або оплати товару покупцем, згідно виставленого продавцем рахунку-фактури (пункти 2.1, 2.2 договорів).

В рамках виконання вказаних договорів ВБКП "Рассвет" у лютому 2012 року придбало у ТОВ "Ріст" металопродукцію (листи г/к 2000х6000х8 сталь 09Г2С, листи г/к 2000х6000х9 сталь 09Г2С та листи г/к 2000х6000х10 сталь 09Г2С) фундаментні блоки Ф-1 на загальну суму 2539928,06 грн, в тому числі ПДВ 423321,36 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ВБКП "Рассвет" та ТОВ "Ріст" з придбання металопродукції та фундаментних блоків, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи:

- рахунки-фактури від 01.02.2012 №СФ-0033, №СФ-0034, №СФ-0035, від 02.02.2012 №СФ-0036, №СФ-0037, від 03.02.2012 №СФ-0038, №СФ-0039, №СФ-0040, №СФ-0041, від 06.02.2012 №СФ-0042, №СФ-0043, №СФ-0044, №СФ-0045, №СФ-0046, від 07.02.2012 №СФ-0051, №СФ-0052, №СФ-0053, №СФ-0054, №СФ-0055, №СФ-0047, №СФ-0048, №СФ-0049, №СФ-0050, від 08.02.2012 №СФ-0058, №СФ-0057, №СФ-0056, від 09.02.2012 №СФ-0062, №СФ-0060, №СФ-0061, №СФ-0059, №СФ-0063, від 10.02.2012 №СФ-0064, №СФ-0065, №СФ-0066, №СФ-0067, №СФ-0069, від 11.02.2012 №СФ-0072, №СФ-0071, №СФ-0070, від 13.02.2012 №СФ-0073, №СФ-0074, №СФ-0075, №СФ-0076, №СФ-0077, №СФ-0078, №СФ-0079, №СФ-0080, №СФ-0081;

- видаткові накладні від 01.02.2012 №РН-0033, №РН-0034, №РН-0035, від 02.02.2012 №РН-0036, №РН-0037, від 03.02.2012 №РН-0038, №РН-0039, №РН-0040, №РН-0041, від 06.02.2012 №РН-0042, №РН-0043, №РН-0044, №РН-0045, №РН-0046, від 07.02.2012 №РН-0051, №РН-0052, №РН-0053, №РН-0054, №РН-0055, №РН-0047, №РН-0048, №РН-0049, №РН-0050, від 08.02.2012 №РН-0058, №РН-0057, №РН-0056, від 09.02.2012 №РН-0062, №РН-0060, №РН-0061, №РН-0059, №РН-0063, від 10.02.2012 №РН-0064, №РН-0065, №РН-0066, №РН-0067, №РН-0069, від 11.02.2012 №РН-0072, №РН-0071, №РН-0070, від 13.02.2012 №РН-0073, №РН-0074, №РН-0075, №РН-0076, №РН-0077, №РН-0078, №РН-0079, №РН-0080, №РН-0081;

- податкові накладні від 01.02.2012 №3, №4, №5, від 02.02.2012 №6, №7, від 03.02.2012 №8, №9, №10, №11, від 06.02.2012 №12, №13, №14, №15, №16, від 07.02.2012 №21, №22, №23, №24, №25, №17, №18, №19, №20, від 08.02.2012 №28, №27, №26, від 09.02.2012 №32, №30, №31, №29, №33, від 10.02.2012 №34, №35, №36, №37, №38, від 11.02.2012 №41, №40, №39, від 13.02.2012 №42, №43, №44, №45, №46, №47, №50, №49, №48.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суму 423321,36 грн.

На продукцію ТОВ "Ріст" позивачем отримано сертифікати якості ( а.с. 134 - 137, 140 т. 1).

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Ріст", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (том 2 а.с. 28, 95). Зі змісту вказаних банківських виписок слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Ріст" за придбані товарно-матеріальні цінності, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

З пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок позивача, за допомогою автомобілів МАЗ - 54323 032 та Владимир-КВ401, які належать ВБКП "Рассвет".

На підтвердження реальності транспортування придбаного ВБКП "Рассвет" товару представником позивача надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: товарно-транспортні накладні від 01.02.2012 №6/12, від 02.02.2012 №7/12, від 03.02.2012 №10/12, №12/12, від 06.02.2012 №18/12, №17/12, від 07.02.2012 №22/12, №20/12, №19/12, від 08.02.2012 №24/12, від 09.02.2012 №26/12, №25/12, від 10.02.2012 №28/12, №27/12, від 11.02.2012 №29/12, від 13.02.2012 №33/12, №34/12, №31/12; подорожні листи (том 1 а.с. 150-151, 158-159, 166-167, 174-175, 185-186, 193-194, 198-199, 209-210, 226-227, 237-238, 248-249, том 2 а.с. 5-6, 13-14, 24-25, 35-36, 46-47, 57-58, 68-69); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; заяви про прийняття на роботу на посаду водія, накази про прийняття на посаду водія, витяги із трудових книжок (том 1 а.с. 54-63, 66-67).

Реальність відвантаження товару та факт його переміщення на адресу ВБКП "Рассвет" підтверджено також дослідженими судом першої інстанції поясненнями свідків ОСОБА_4, який є керівником ТОВ "Ріст" та ОСОБА_5, які пояснили, що металопродукцію та фундаментні блоки ВБКП "Рассвет" отримувало на складі ТОВ "Ріст", яке останнє орендує на підставі договору суборенди №7 від 06.10.2011 у ТОВ "Профіль-Стиль", за адресою: пров. Галузевий, 38, м. Кременчук.

З наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей вбачається, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженими представниками (водіями) ВБКП "Рассвет" ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі довіреностей та підпис яких є також у видаткових накладних (том 2 а.с. 87).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що придбаний позивачем в лютому 2012 року у ТОВ "Ріст" товар доставлявся на виробничу базу ВБКП "Рассвет", що розташована за адресою: вул. Занасипський шлях, 4, м. Кременчук, Полтавська область. Наявність у власності позивача виробничої бази за даною адресою підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 79-80 том 1).

Товар в повному обсязі був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується витягом із журналу-ордеру щодо оприбуткування поставлених товарів (а.с. 80 том 2).

Позивачем до матеріалів справи надано оборотні відомості по руху товару по постачальнику ТОВ "Ріст" за лютий 2012 року, згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаному постачальнику (т.2, а.с. 81-86).

На підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій по придбанню у ТОВ "Ріст" листів сталі, позивачем надано актами списання у виробництво металовиробів (том 1 а.с. 75-79) для виготовлення опор контактної мережі, які у подальшому поставлялися у м. Харків на замовлення ТОВ "Паркінг+" на виконання умов договорів субпідряду від 17.01.2012 №17/01-СП 1, №17/01-СП 2 із підтвердженням актом приймання виконаних будівельних робіт (том 1 а.с. 82-93).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 16.05.2011 між ТОВ "Монолітбудкомплект" (Постачальник) та ВБКП "Рассвет" (Одержувач) укладено договір поставки № 25, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідному асортименті, кількості, по цінам, які узгоджуються сторонами в накладних, згідно вимог "одержувача" у повному обсязі (а.с. 96 том 2).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Монолітбудкомплект" було відвантажено позивачу пили і алмазні диски для різки граніту та надано наступні первинні документи: рахунки - фактури від 18.05.2011 №53, від 30.06.2011 №346, від 28.07.2011 №383, №384, від 02.08.2011 №392, від 09.08.2011 №519, від 11.08.2011 №524, від 17.08.2011 №534, від 05.09.2011 №570, від 19.09.2011 №605, від 18.10.2011 №684; видаткові накладні: від 19.05.2011 №53, від 30.06.2011 №346, від 29.07.2011 №383, №384, від 02.08.2011 №392, від 11.08.2011 №519, від 12.08.2011 №524, від 18.08.2011 №534, від 05.09.2011 №570, від 28.09.2011 №605, від 07.11.2011 №684.

На підтвердження господарських операцій з поставки товару позивачем було отримано від ТОВ "Монолітбудкомплект" наступні податкові накладні: від 28.07.2011 №93, №94, від 29.07.2011 №102, 02.08.2011 №14, від 09.08.2011 №42, від 11.08.2011 №63, від 17.08.2011 №85, від 05.09.2011 №19, від 19.09.2011 №119, від 18.10.2011 №83 на загальну суму 1149437,10 грн., в т.ч. ПДВ 191572,85 грн.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту вересень 2011 року - 19756,60 грн., жовтень 2011 року - 9974,05 грн.

Із наданих в ході судового розгляду представником позивача пояснень, судом встановлено, що придбаний ВБКП "Рассвет" у ТОВ "Монолітбудкомплект" товар, транспортувалася силами та за рахунок позивача.

На підтвердження реальності транспортування придбаного позивачем товару представником позивача надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: товарно-транспортні накладні, подорожні листи (том 2 а.с. 101-102, 107-108, 120-121, 127-128, 133-134, 139-140, 146-147, 154-155, 161-162, 167-168); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; заяви про прийняття на роботу на посаду водія; накази про прийняття на посаду водія; витяги із трудових книжок (том 1 а.с. 45-53), видатковими накладними на отримання бензину, посвідченнями про відрядження та наказами на відрядження (том 3, а.с. 177-193, 196-205).

Судом апеляційної інстанції враховано пояснення допитаного судом першої інстанції свідка водія ВБКП "Рассвет" ОСОБА_8, поясненнями якого підтверджено фактичне транспортування придбаного позивачем товару від ТОВ "Металбудкомплект". Згідно пояснень свідка придбаний позивачем товар отримувався директором ВБКП "Рассвет" Капліним В.В. на підставі довіреностей, згідно витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (том 1 а.с. 68-75) та у подальшому транспортувався на автотранспорті ВБКП "Рассвет" (ВАЗ - 210740-20 та VOLKSWAGEN НОМЕР_1) з пункту навантаження: вул. Мечнікова, 14/1, м. Київ на виробничу базу ВБКП "Рассвет" за адресою: вул. Занасипський шлях, 4, м. Кременчук.

Оплата за поставлений товар була проведена позивачем в повному обсязі з розрахункового рахунку позивача згідно завірених банківських виписок (а.с. 99,104-105, 110, 115-117, 123-124, 130, 136, 142-143,149-151, 157-158, 164, том 2).

Як вбачається із матеріалів справи, товар в повному обсязі був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується витягом із журналу-ордеру щодо оприбуткування поставлених товарів, оборотною відомостю по руху товару по постачальнику ТОВ "Монолітбудкомплект" за травень-листопад 2012 року, згідно яких відображено прихід товару по вказаному постачальнику (т.2, а.с. 212-214), а операції по його поставці - в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів зауважує, що придбаний у ТОВ "Монолітбудкомплект" товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, про що свідчать надані до матеріалів справи копії актів списання пил та алмазних дисків для різки граніту у зв'язку із необхідністю виробництва гранітної продукції (том 2 а.с. 204-210) та докази подальшої реалізації готової продукції підприємствам ТОВ "ВИС", (контракт, товарно-транспортні накладні) (том 1 а.с 101-129).

Колегія суддів відмічає, що податкові накладні, виписані на адресу позивача його контрагентами ТОВ "Ріст" та ТОВ "Металбудкомплект", відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою постачальника, включені позивачем до відповідних реєстрів отриманих податкових накладних, а оформлені в рамках господарських операцій первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-трансппортні накладні) складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що відповідачем у справі не заперечується.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції з купівлі-продажу пил та алмазних дисків для різки граніту, фундаментних плит та металопродукції між ВКПБ "Рассвет" та ТОВ "Ріст", ТОВ "Металбудкомплект" фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджена належним чином складеними первинними документами, а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Беручи до уваги наведене, з огляду на положення п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1 ст.138, пп. 198.1, 198.4, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток, зокрема формування податкового кредиту та валових витрат.

Щодо висновку про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "Ріст", ТОВ "Металбудкомплект", колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що висновок про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними контрагентами зроблено відповідачем з посиланням виключно на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ріст" № 157/2200/23806740 від 25.05.2012 року, складений Олександрійською ОДПІ, лист ВПМ Олександрійської ОДПІ від 15.02.2012 року № 1239/7/26-27, акт про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Ріст"№ 46/1500/23806740 від 07.06.2012 р., складений Світловодською ОДПІ Кіровоградської області, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект", складений ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2012 р. за № 506/22-2/34979064, якими встановлено відсутність контрагентів позивача ТОВ "Ріст" та ТОВ "Монолітбудкомплект" за місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів, анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Ріст", у зв'язку з чим господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами є безтоварними та не пов'язаними з господарською діяльністю позивача, а правочини - такими, що не направлені на настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не можуть слугувати підставою для зменшення позивачеві податкового кредиту та валових витрат, з наступних підстав.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, у зв'язку з тим, що ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Ріст" не були виробниками поставлених позивачу товарів, а виступали посередниками, не є підставою для висновку про безтоварність операцій, оскільки, з урахуванням характеру діяльності ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Ріст" - оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів, їх виконання та видачі податкових накладних, ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Ріст" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать надані до матеріалів справи копії довідок з реєстру (т.3, а.с.92-99), мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не було анульовано, тобто, мали необхідний обсяг цивільної право- та дієздатності для укладення спірних правочинів та виписування податкових накладних.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача в обґрунтування вимог апеляційної скарги на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Ріст" було анульовано 16.02.2012 року, як на підставу для зменшення позивачеві податкового кредиту, оскільки таке анулювання відбулося після завершення господарських операцій з позивачем (останні виписані ТОВ "Ріст" податкові накладні датовані 13.02.2012 року).

Крім того, анулювання свідоцтва платника ПДВ не позбавляє ТОВ "Ріст" права звернутися до суду з позовом про скасування рішення податкового органу про таке анулювання.

Щодо посилань відповідача на акт Світловодської ОДПІ № 46/1500/23806740 від 07.06.2012 року, згідно якого ТОВ "Ріст" зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ по ВПКБ "Рассвет", колегія суддів зазначає, що такі твердження не є підставою для зменшення податкового кредиту позивачеві, який виконав усі необхідні умови для його отримання (сплатив ПДВ у складі вартості придбаного товару, має виписані постачальником податкові накладні та відповідні первинні документи).

Крім того, відповідачем до матеріалів справи не надано ані копії акту, ані прийнятих на підставі останнього податкових повідомлень-рішень, ані доказів зменшення податкового зобов'язання (копії облікової картки ТОВ "Ріст", тощо), у зв'язку з чим такі доводи відповідача не беруться колегією суддів до уваги.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що незнаходження контрагентів позивача за юридичною адресою, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально та які мали відповідні наслідки у бухгалтерському обліку та господарській діяльності позивача.

Щодо твердження про відповідача про те, що керівник ТОВ "Ріст" ОСОБА_4 на питання щодо взаємовідносин з контрагентами дає не чіткі, а загальні відповіді, на конкретні питання не відповідає, посилається на те, що не пам'ятає, хоча згідно реєстраційних даних є засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ "Ріст", колегія суддів зауважує, що відповідачем не зазначено, в рамках яких процесуальних дій у ОСОБА_4 відбирались дані пояснення, а також не надано до матеріалів справи копії самих пояснень, у зв'язку з чим останнім не можуть бути взяті до уваги в якості належного та допустимого доказу по справі.

З приводу посилань відповідача в акті перевірки на лист УСБУ в Полтавській області № 66/6/3/346 від 15.12.2011 р., відповідно до якого в ході досудового слідства встановлено обставини, що свідчать про безтоварність господарських операцій, здійснених ТОВ «Монолітбудкомплект», колегія суддів зазначає, що постановою начальника 2-го відділення СВ УСБУ в Полтавській області закрито кримінальну справу № 346 за фактом заволодіння майном (грошовими коштами у сумі 648223 грн.) СТГО «Південна залізниця» в особливо великих розмірах службовими особами, зокрема, ТОВ «Монолітбудкомплект» шляхом зловживання своїм службовим становищем за ч.5 ст.191 КК України, з огляду на те, що в ході досудового слідства не здобуто достатньо доказів, які б вказували на наявність в діях службових осіб ТОВ «Монолітбудкомплект» ознак злочину (на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України).

Беручи до уваги наведене, посилання відповідача на лист УСБУ в Полтавській області не є доказом нікчемності правочинів між ВПКБ «Рассвет» та ТОВ «Ріст», ТОВ «Монолітбудкомплект».

Колегія суддів зауважує, що відповідач, посилаючись на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ріст" № 157/2200/23806740 від 25.05.2012 року, лист ВПМ Олександрійської ОДПІ від 15.02.2012 року № 1239/7/26-27, акт про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Ріст" № 46/1500/23806740 від 07.06.2012 р., складений Світловодською ОДПІ Кіровоградської області, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект", складений ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2012 р. за № 506/22-2/34979064, копій зазначених актів, а також результатів їх розгляду (прийнятих податкових повідомлень-рішень, судових рішень у випадку оскарження дій податкового органу по проведенню відповідних перевірок до суду) до матеріалів справи не надав, що унеможливлює надання зазначеним документам належної оцінки.

До матеріалів справи надано лише копію акту № 1432/7/22-404 від 25.05.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ріст", складеного Світловодською ОДПІ у Кіровоградській області (т.3, а.с.111).

Також, варто зазначити, що в ході невиїзної документальної перевірки, за наслідками якої було складено акт перевірки та зроблено висновок про нікчемність правочинів, на підставі даних податкових декларацій, звітів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що реальність господарських операцій з поставки позивачеві товарів постачальниками ТОВ "Ріст", ТОВ "Монолітбудкомплект" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, товари у вказаних підприємств придбані позивачем у безпосередньому зв'язку з власною господарською діяльністю, колегія суддів вважає, що помилковими висновки акту перевірки щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, зафіксованих вищезгаданим актом перевірки, а відтак позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах із врахуванням результатів господарських операцій із ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Ріст".

Стосовно посилань Кременчуцької ОДП на непідтвердження операцій фактичного придбання, реалізації продукції в ланцюгу постачання ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Ріст" суд зазначає, що з огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ВКПБ "Рассвет") права на віднесення сум до складу податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови їх отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт, оплатив вартість фактично поставлених товарів) і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами та дослідженими у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" не підтвердженні жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту робіт, невикористання отриманих робіт в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочини між вказаними контрагентами не може бути визнані нікчемними.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість у розмірі 50544 грн. правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, не задекларував податкові зобов'язання, не подав звітність до податкового органу, в силу ст.61 Конституції України настає індивідуальна відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 22.06.2012 № 1900/22-209/24831310 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ про зменшення від'ємного значення суми ПДВ, донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в зв`язку зі збільшенням податкового зобов`язання з податку на додану вартість, є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012р. по справі № 2а-1670/5096/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2012 р.