Постанова

від 13.11.2012 по справі 2а/0570/5823/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Стиран В.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року справа №2а/0570/5823/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Крамській С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Антрополюс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2012 року по справі № 2а-2а/0570/5823/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антрополюс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу № 46 від 26.04.2012 р.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Антрополюс» звернулось з зазначеним позовом до суду, на обґрунтування якого зазначено, що постановою від 26.04.2012 року № 46 про накладання штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, Товариство визнане у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 98460 грн. Позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача по складенню постанови та визнати незаконною і скасувати постанову, оскільки жодних порушень діючого законодавства в сфері містобудування не вчиняв.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

З постановою суду не погодився позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено про порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 13 квітня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, згідно наказу № 63 від 09.04.2012 року, була проведена позапланова перевірка додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ФОП ОСОБА_2 за місцем будівництва: об'єднання житлової квартири № 17 з існуючим ательє та реконструкцією під єдиний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. Перевіркою встановлено порушення пункту 6.1.2 ДБНВ 2.2-17:2006, а саме - пандуси повинні мати поручні, а також геометричні розмірі тамбуру-шлюзу не відповідають вимогам пункту 6.1.2 та 6.1.3 ДБНВ.2.2-17:2006: глибина тамбурів-шлюзів повинна бути не менше 1.8 м, ширина - 2.2 м; а для зазначеного об'єкту запроектовано: глибина - 1.5 м, ширина - 1.8 м.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено постанову № 46 від 26.04.2012 року, якою ТОВ «Антрополюс» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» на накладено суму штрафу в розмірі 98460 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, зазначив, що факт порушення знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому вказана постанова є законною та прийнято правомірно.

Колегія суддів не може погодитись з таким рішенням суду, оскільки, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідачем перевірка ТОВ «Антрополюс» взагалі не проводилась, а спірна постанови винесена на підставі акту перевірки ПП ОСОБА_2. Крім того, постанова прийнята на підставі норми закону, яка не діяла під час розроблення та передачі проектної документації позивачем.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 року № 2081 встановлено, що суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за заниження категорії складності об'єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Тобто, відповідальність за цим законом настає за передачу замовнику проектної документації розробленої з порушенням встановлених норм та правил.

Разом з тим, вказаний Закон № 208 викладений у новій редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4220-VI, який набрав чинності з 19.01.2012 року, та відповідно, вищезазначена норма частини 1 статті 2 Закону № 208, за якою позивач притягнений до відповідальності, набрала чинності лише з 19.01.2012 року.

Таким чином, для правомірності притягнення до відповідальності позивача відповідно до вказаної норми закону - частини 1 статті 2 Закону № 208, є час вчинення позивачем правопорушення, а саме: факт передачі замовнику проектної документації, розробленої з порушенням встановлених норм та правил.

З акту перевірки та спірної постанови не можливо зробити висновок про час вчинення правопорушення, яке на розсуд відповідача вчинено, оскільки така перевірка ТОВ «Антрополюс» взагалі не проводилась.

Як вбачається з матеріалів справи, - робочий проект розроблено позивачем в 2006 році. В грудні 2011 року позивачем здійснювалось коригування робочого проекту. (а.с.104). Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації вбачається, що ОСОБА_2 розпочала будівництво в лютому 2009 року. Дата закінчення будівництва - січень 2011 року. Тобто, з наданих документів взагалі не можливо зробити висновок, чи використовувалась проектна документація ОСОБА_2, враховуючи час здійснення коригування проекту - грудень 2011 року, а час закінчення будівництва - січень 2011 року. В акті перевірки вказаний факт не знайшов свого відображення.

Разом з тим, факт передачі проектної документації має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки, як зазначено вище, частина 1 статті 2 Закону № 208, яка передбачає відповідальність в розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат за передачу замовнику проектної документації з порушенням встановлених норм та правил набрала чинності з 19.01.2012 р. До 19.01.2012 року цим законом була встановлена відповідальність відповідно до частини 1 статті 1, а саме: підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу: за передачу проектною організацією замовнику робочої документації для будівництва, що не відповідає будівельним нормам, державним стандартам, нормам і правилам, вихідним даним на проектування об'єктів архітектури, які надані у встановленому порядку, та затвердженому проекту, - у розмірі тридцяти відсотків вартості розробленої робочої документації.

Тобто, станом на час розроблення проектної документації - 2006 рік та коригування - грудень 2011 року, діяла відповідальність відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 208 в розмірі 30 % вартості розробленої документації, а з 19.01.2012 року - відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 208 - дев'яносто мінімальних заробітних плат.

З письмових заперечень відповідача вбачається, що порушення п.п. 6.1.2 та 6.1.3 ДБНВ.2.2-17:2006 допущено позивачем під час розробки проекту в 2006 році, що відображено саме у цьому проекті.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття спірної постанови № 46, оскільки у разі встановлення правопорушення, відповідач зобов'язаний був встановити час вчинення правопорушення і застосувати відповідну норму закону: частину 1 статті 1 або частину 1 статті 2 Закону № 208.

За наявними матеріалами справи суд апеляційної інстанції вважає встановленим факт, що передача робочого проекту відбулась в 2006 році а його коригування в 2011 році.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. В пункті 3 рішення Конституційного Суду України по справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року (Справа N 1-7/99), зазначено, «В Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.»

Тобто, в зазначеному рішенні не зазначено, що приписи статті 58 Конституції України застосовуються виключно у випадках з фізичними особами. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

З таких підстав, до даних правовідносин не може застосовуватись частина 1 статті 2 Закону № 208, яка набрала чинності з 19.01.2012 року, оскільки розробка проекту та його передача здійснена в 2006 році та коригування в грудні 2011 року. Відповідачем не доведено, що Закон № 208 з 19.01.2012 року пом'якшує відповідальність особи в порівняні з редакцією закону, яка діяла до 19.01.2012 року.

Крім того, порядок та підстави проведення перевірок визначені статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої, - Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 41 цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Зазначеним Порядком встановлено, що Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. (п.9) За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. (п.16) У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис). (п.17) Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції. Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. (п.18) Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис. (п.21)

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, при прийняття спірної постанови № 42 допустив порушення вимог зазначеного Порядку, оскільки перевірка підприємства ТОВ «Антрополюс» (позивача) взагалі не здійснювалась, а постанова прийнята на підставі акту перевірки ПП ОСОБА_2

З таких підстав, суд першої інстанції неправильно встановив всі обставини по справі, що призвело до порушення норм матеріального права,що є підставою для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання постанови № 46 від 26.04.2012 року, суд апеляційної інстанції вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки для позивача наступили саме в зв'язку з прийняттям спірної постанови, яка визнається судом незаконною та підлягає скасуванню. Таким чином забезпечується повний захист порушених прав та інтересів позивача.

Керуючись ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Антрополюс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2012 року по справі № 2а-2а/0570/5823/2012 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2012 року - скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Антрополюс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу № 46 від 26.04.2012 р. - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу № 46 від 26.04.2012 р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 16 листопада 2012 року.

Колегія суддів:

В.П. Юрченко

М.І. Старосуд

О.О. Чебанов