Ухвала

від 29.05.2013 по справі 2а/0570/5823/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м.Київ К/9991/78968/12

Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антрополюс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання незаконними дії та скасування постанови №46 від 26 квітня 2012 року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності на суму 98460 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Антрополюс» звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання незаконними дій та скасування постанови №46 від 26 квітня 2012 року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 98460 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про протиправність вказаної постанови, оскільки передбаченого ч.1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушення він не вчиняв.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив із доведеності факту допущеного позивачем порушення щодо передачі проектної документації, що не відповідає вимогам законодавства, та правомірності винесення постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року задоволено апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Антрополюс», скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконною та скасовано постанову про накладення штрафу від 26 квітня 2012 року №46 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивоване порушенням відповідачем вимог Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки перевірка позивача взагалі не здійснювалась, а спірна постанова прийнята на підставі акту перевірки ПП ОСОБА_3 Також судом зазначено, що оскаржувана постанова прийнята на підставі норми закону, яка не діяла під час розроблення та передачі проектної документації позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року залишити в силі.

У касаційній скарзі зазначає, що на час розробки проектної документації позивачем Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» передбачалася санкція за розробку та передачу проектною організацією замовнику робочої документації для будівництва, що не відповідає державним стандартам, нормам і правилам, вихідним даним на проектування об'єктів архітектури, які надані у встановленому порядку. Також вказує про додержання встановленого порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та доведеність факту порушень з боку позивача.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13 квітня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, на підставі звернення Донецької обласної громадської організації «Взаємодія номер один» від 30 березня 2012 року № 01-08-2816 та згідно наказу від 09 квітня 2012 року №63, проведена позапланова перевірка додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ФОП ОСОБА_3 за місцем будівництва: об'єднання житлової квартири НОМЕР_1 з існуючим ательє та реконструкцією під єдиний комплекс «Салон мод» за адресою: АДРЕСА_1. За результатами перевірки 13 квітня 2012 року складено акт б/н.

Перевіркою встановлено порушення пункту 6.1.2 ДБНВ 2.2-17:2006, а саме - пандуси повинні мати поручні, а також геометричні розмірі тамбуру-шлюзу не відповідають вимогам пункту 6.1.2 та п.6.1.3 ДБНВ.2.2-17:2006: глибина тамбурів-шлюзів повинна бути не менше 1.8 м, ширина - 2.2 м; а для зазначеного об'єкту запроектовано: глибина - 1.5 м, ширина - 1.8 м.

13 квітня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області винесено щодо ТОВ «Антрополюс» припис № 103 про усунення у строк до 13 травня 2012 року порушених вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

13 квітня 2012 року відносно ТОВ «Антрополюс» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою від 26 квітня 2012 року № 46 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивача ТОВ «Антрополюс» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 98460 грн.

Колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог та визнання незаконною і скасування вищевказаної постанови є передчасними, а рішення суду не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до положень ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Відповідно до п.11 Порядку посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації, складати акти перевірок, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 2006 році позивачем ТОВ «Антрополюс» за замовленням ПП ОСОБА_3 було розроблено Робочий проект «Салон мод по АДРЕСА_1», а у 2011 році здійснено коригування робочого проекту.

Виготовлена позивачем документація не відповідає нормам п.п.6.1.2 та 6.1.3 ДБН В.2.2-17:2006, що було встановлено Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області при проведенні 13 квітня 2012 року позапланової перевірки об'єкта будівництва та позивачем не спростовано, факт вчиненого позивачем порушення щодо передачі замовнику проектної документації, розробленої з порушенням встановлених будівельних норм і правил, вважається доведеним.

При цьому колегія суддів визнає невірними посилання суду апеляційної інстанції на порушення відповідачем вимог п.п.9, 16, 17, 18, 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Перевірка проводилася інспекцією за місцем будівництва: «об'єднання житлової квартири № 17 з існуючим ательє та реконструкцією під єдиний комплекс «Салон мод» за адресою АДРЕСА_1», в ході якої й були виявлені допущені позивачем порушення. Встановлений Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та порядок накладання штрафів відповідачем додержаний.

Стосовно висновків суду апеляційної інстанції щодо неправомірності застосування до даних правовідносин ч.1 ст.2 Закону № 208/94-ВР колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» (з подальшими змінами та доповненнями) встановлена відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування і спрямований на посилення державного контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури, додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також на захист державою прав споживачів будівельної продукції.

Частиною 1 ст.1 Закону № 208/94-ВР передбачалось, що підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу проектною організацією замовнику робочої документації для будівництва, що не відповідає будівельним нормам, державним стандартам, нормам і правилам, вихідним даним на проектування об'єктів архітектури, які надані у встановленому порядку, та затвердженому проекту, - у розмірі тридцяти відсотків вартості розробленої робочої документації.

Законом України від 22 грудня 2011 року №4220-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності» Закон № 208/94-ВР викладений в новій редакції. Закон №4220-VI набрав чинності з 19 січня 2012 року.

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлена відповідальність суб'єктів містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об'єкта будівництва, для проектної проектна організації - у вигляді штрафу у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Таким чином, станом на час вчинення порушення діяла відповідальність відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» в розмірі 30 % вартості розробленої документації, а на момент виявлення порушення та прийняття оскаржуваної постанови - відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Як встановлено ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, при вирішенні питання щодо правильності застосування позивачем норм Закону № 208/94-ВР слід з'ясувати та порівняти розміри санкцій за вказане порушення у чинній редакції закону та в редакції до внесення змін.

Приймаючи рішення щодо скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено, що Закон № 208/94-ВР в редакції з 19 січня 2012 року пом'якшує відповідальність особи в порівнянні з редакцією закону до 19 січня 2012 року.

Зазначена позиція суду апеляційної інстанції не відповідає закріпленим ст.11 КАС України принципам змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обстави справи та встановленим ст.86 КАС України правилам оцінки доказів.

Як встановлено ст.86 КАС України, суд оцінює докази у справі на підставі безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного їх дослідження. Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу, їх достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

Частина 4 ст.11 КАС України встановлює обов'язок суду вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В порушення вищевказаних вимог, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій, не вжито заходів щодо з'ясування вартості розробленої позивачем робочої документації та визначення відповідного (30%) розміру відповідальності на підставі ч.1 ст.1 Закону № 208/94-ВР в редакції до внесення змін Законом №4220-VI. Встановлення вказаної обставини є суттєвим для вирішення спору.

Відповідно до положень ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О.В.Голяшкін

В.С.Заяць

Т.Г.Стрелець