Постанова

від 06.08.2013 по справі 2а/0570/5823/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 р. Справа № 2а/0570/5823/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, б. 17, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Антрополюс"

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області

про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальності "Антрополюс", у травні 2012 року звернулось до суду із позовом про визнання протиправними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області щодо складання постанови від 26 квітня 2012 року № 46 про накладення на позивача штрафу у сумі 98460 грн за порушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», та скасування зазначеної вище постанови. В обґрунтування позову зазначено, що вказана постанова є неправомірною, так як підприємством правопорушення, зазначене у постанові, не вчинялось (а.с. 3-10 том 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальності "Антрополюс" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання незаконними дії та скасування постанови № 46 від 26 квітня 2012 року про накладання штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності на суму 98 460 грн відмовлено у повному обсязі (а.с. 151-159 том 1).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності "Антрополюс" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання незаконними дії та скасування постанови № 46 від 26 квітня 2012 року задоволені частково. Визнано незаконною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області № 46 від 26 квітня 2012 року про накладання штрафу на позивача за порушення у сфері містобудівної діяльності на суму 98 460 грн, в задоволенні іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 204-205 том 1).

29 травня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 245-249 том 1).

Скасовуючи зазначені вище рішення суду першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суду України зазначив, що а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанції не вжиті передбачені ч. 4 ст. 11 КАС України заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, а саме - не вжито заходів щодо зясування вартості розробленої позивачем документації та визначення відповідного (30%) розміру відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 1 Закону України № 208/94-ВР в редакції, яка діяла станом на час вчинення правопорушення (абз. 1-2 а.с. 249 том 1). Крім цього, судом касаційної інстанції зазначено, що при проведенні перевірки за місцем будівництва «обєднання житлової квартири НОМЕР_1 із існуючим ательє та реконструкція під єдиний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, в ході якої і були виявлені допущені позивачем правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області втановлений Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та порядок накладання штрафу додержаний (абз. 7 а.с. 247).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2013 року адміністративна справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Антрополюс" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

В судове засідання, призначене на 6 серпня 2013 року, представник позивача не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у адміністративному позові.

У судовому засіданні, яке відбулось 22 липня 2013 року, представник позивача надала суду договір № 55/06 на виконання проектних робіт від 18 листопада 2006 року та додані до нього протокол узгодження договірної ціни та акт прийому-передачі проектно-вишукувальних робіт від 18 січня 2007 року (засвідчені копії долучені до матеріалів справи, а.с. 9-11 том 2).

Представник відповідача 6 серпня 2013 року до суду з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження у зв'язку із неявкою представника позивача. Крім цього, надала суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що проведена Інспекцією позапланова перевірка додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час обєднання житлової квартири НОМЕР_1 з існуючим ательє та реконструкцією під єдиний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої від 26 квітня 2012 року була прийнята спірна постанова № 46 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 98460 грн, була здійснена відповідно до норм діючого законодавства та прийнятих на виконання цих норм підзаконних актів, зокрема, Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та пунктів 6.1.2 та 6.1.3 ДБН В.2.2-17-2006, спірна постанова № 46 про накладення на позивача штрафу є цілком правомірною, так як Рішення Конституційного суду України у справі № 1-7/99 відповідно до якого положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується тільки людини і громадянина (тобто, фізичної особи) (а.с. 18-22 том 2). Також в матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача від 10 липня 2012 року, в яких також зазначено про правомірність проведеної перевірки та правомірність спірної постанови (а.с. 89-93 том 1).

Відповідно до п. 6 ст. 128 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлявся судом належним чином, а представник відповідача надала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, беручи до уваги достатність доказів в матеріалах справи для вирішення справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, взявши до уваги висновки та мотиви, з яких скасовані попередні рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Згідно до Указу Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України", Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Інспекція) є правонаступником прав та обов'язків Державної архітектурно-будівельної інспекції - урядового органу, що діяв у системі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Державна архітектурно-будівельна інспекція є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства. Державна архітектурно-будівельна інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за виконанням приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил, у сфері житлово-комунального господарства; проводить перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються у будівництві, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області утворена згідно із Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції" від 23 травня 2011 року № 549.

Згідно із п. 3 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом М*іністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року № 317, основними завданнями Інспекції є (у тому числі) виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю й нагляду в сфері будівництва, містобудування та архітектури (державний архітектурно-будівельний контроль).

Відповідно до п.п. 8 п. 1 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, основним завданням Інспекції є, у тому числі, виконання в межах повноважень здійснення контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Таким чином, відповідач є суб`єктом владних повноважень та здійснює в даних правовідносинах надані йому діючим законодавством України управлінсько-владні функції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антрополюс», ідентифікаційний код юридичної особи - 34283565, зареєстровано виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 31 березня 2006 року; місцезнаходження - 84601, Донецька область, м. Горлівка, Центрально-мівський район, проспект Перемоги, 26 28 (а.с. 12 том 1).

Здійснює свою діяльність на підстав статуту, затвердженого загальними зборами учасників товариства 13 листопада 2006 року (а.с. 13-32 том 1).

Як встановлено під час розгляду справи 18 листопада 2006 року між ТОВ «Антрополюс» (підрядник) в особі директора Ніколаєнко Г.І., та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (замовник) було укладено договір № 55/06 на виконання проектних робіт - розробра проектно-кошторисної документації «ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 (а.с. 9 том 2).

На виконання цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Антрополюс» було розроблено «робочий проект «ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1» (а.с. 106-108 том 1). Також під час розгляду справи встановлено, що у 2011 році здійснено корегування робочого проекту «ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1». Зазначені обставинами не заперечуються сторонами по справі.

15 липня 2008 року між ТОВ «Антрополюс» (підрядник) в особі директора Ніколаєнко Г.І., та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (замовник) було укладено договір № 205/08 на виконання робіт по здійсненню авторського нагляду за будівництвом по проекту «ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 (а.с. 34-35 том 1).

13 квітня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на підставі звернення Донецької обласної громадської організації «Взаємодія номер один» від 30 березня 2012 року № 01-08-2816, згідно наказу Інспекції № 63 від 9 квітня 2012 року, була проведена позапланова перевірка додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 під час об'єднання житлової квартири НОМЕР_1 з існуючим ательє та реконструкцією під єдиний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої було складено акт б/н від 13 квітня 2012 року (а.с. 98 том 1).

За результатами перевірки було виявлено факт порушення позивачем пунктів 6.1.2 та 6.1.3 ДБН В.2.2-17.2006, а сааме: пандуси повинні мати поручні, а також геометричні розміри тамбуру - шлюзу не відповідають нормам: глибина тамбурів - шлюзів повинна бути не менше 1,8 м, ширина - 2,2 м, а для зазначеного об'єкту запроектовано : глибина - 1,5 м, ширина - 1,8 м, за що передбачена відповідальність згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 98 том 1).

13 квітня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області було винесено щодо ТОВ «Антрополюс» припис № 103 про усунення у строк до 13 травня 2012 року порушених вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (а.с. 96 том 1).

Також 13 квітня 2012 року щодо ТОВ «Антрополюс» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 95 том 1).

Постановою № 46 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26 квітня 2012 року на ТОВ «Антрополюс» було накладено штраф у сумі 98 460 грн (а.с. 94 том 1).

Позивач не погодився із діями відповідача по складанню спірної постанови від 26 квітня 2012 року та вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду із даним позовом.

Спірним питанням у цій справі є правомірність прийнятої відповідачем постанови № 46 від 26 квітня 2012 року про накладання на позивача штрафу в розмірі 98 460,00 грн за результатами проведеної позапланової перевірки додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 під час об'єднання житлової квартири № НОМЕР_1 з існуючим ательє та реконструкцією під єдиний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 та правомірність прийняття зазначеної постанови.

При прийнятті рішення по справі суд керується настуним.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, а також правовідносини щодо відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначні Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 19 травня 2011 року № 3395-VI (далі - Закон № 3395-VI), Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР), а також Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановю Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівнох діяльності, затвердженим постановю Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок № 244).

Крім цього, при прийнятті рішення по справі суду керується частиною 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до приписів якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 Закону № 3395-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким порядком є Порядок № 553, яким визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва.

У відповідності до п. 11 цього Порядку посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації, складати акти перевірок, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво і реконструкцію будинків і споруд цивільного призначення та на нове будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення об'єктів виробничого призначення регулюється нормами ДБН А.2.2-3-2004 «Державні будівельні норми України. Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації».

В ДБН А.2.2-3-2004 зазначено, що вимоги цих норм є обов'язковими для застосування юридичними та фізичними особами - суб'єктами господарської діяльності у галузі будівництва незалежно від форм власності.

Проектна документація для будівництва має відповідати положенням законодавства, регіональних та місцевих правил забудови, а також вимогам нормативів та нормативних документів ( п.1.3 ДБН А.2.2-3-2004 )

При розробленні проектної документації для будівництва враховується чинна містобудівна документація, затверджена за встановленим порядком (п.1.2 ДБН А.2.2-3-2004).

ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» поширюються на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків та споруд з урахуванням потреб людей, які відносяться до маломобільних груп населення , функціонально-планувальні елементи будинків і споруд, їх земельні ділянки, а також на вхідні вузли, комунікації, шляхи евакуації, приміщення (зони) проживання, об слуговування і робочі місця, а також їх інформаційне та інженерне обладнання.

Планування і забудова населених пунктів, формування мікрорайонів, проектування, будівництво і реконструкція об'єктів фізичного оточення без пристосування для використання інвалідами не допускаються. Зазначена діяльність здійснюється з урахуванням думки громадських організацій інвалідів (ст. 27 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідно до п. 5.1 ДБН В.2.2-17:2006 передбачено, що у проектах повинні бути передбачені умови безперешкодного і зручного пересування маломобільних груп населення по ділянці до будинку або по території підприємства, комплексу споруд, транспортної інфраструктури,зелених зон (парки, сквери тощо) з урахуванням вимог ДБН 360, ДБН Б.2.4-1, ВСН 01, ДБН В.2.3-15. Система засобів орієнтації для людей з вадами зору та інформаційної підтримки повинна бути забезпечена на всіх шляхах руху, доступних для маломобільних груп населення на весь час експлуатації.

Пунктом 6.1.3 ДБН В.2.2-17:2006 визначено, що глибина тамбурів і тамбур-шлюзів повинна бути не менше 1,8 м, а в житлових будинках -не менше 1,5 м за ширини не менше 2,2 м.

Отже, на час розробки проекту «робочий проект «ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1» та «корегування робочий проект «ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1» ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» вже був чинний і повинен був врахований проектною організацією (пощивачем) під час розробки проекту.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у 2006 році проектувальником (позивачем по справі) розроблено проектну документацію з порушенням п. 6.1.3 ДБН В.2.2-17:2006, що знайшло своє відображення у акті перевірки від 13 квітня 2012 року (а.с. 98) та не спростовано позивачем.

15 липня 2008 року між замовником (ФО-П ОСОБА_2) та проектувальником (ТОВ «Антрополюс») підписаний договір № 205/08 по здійсненню авторського нагляду за будівництвом по проекту «ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1», відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок «якісно та своєчасно виконувати обов'язки, встановлені ДБН а.2.2-4-2003 «Положення про авторський нагляд за будівництвом будівель та споруд», а саме «відвідувати будівництво згідно графіку, за викликом замовника і умовами, що вказані в договорі» та «вибірково перевіряти відповідність виконання будівельно -монтажних робіт і виявляти на будівництві відхилення від проектних рішень в частині застосування будівельних конструкцій, матеріалів, виробів, деталей, обладнання, робіт з улаштування фасадів та інтер'єрів» (а.с. 103 том 1).

Щодо доводів позивача про наявність протиріч під час здійснення авторського нагляду між замовником та підрядником, суд вважає їх недоведеними з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 № 687-ХІV, у разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об'єкта архітектури, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський або технічний нагляд, повідомляє про це замовника (забудовника) і відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Суду не надано доказів повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Антрополюс» відповідача про наявні відхилення від проекту.

Крім цього, механізм здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств), визначений Порядком здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 903 (Порядок № 903).

Пунктом 5 Порядку № 903 представнику авторської групи вменяється в обов'язок - фіксувати в журналі результати авторського нагляду, що оформляється генеральним проектувальником у двох примірниках, а саме представник групи авторського нагляду під час відвідування об'єкта архітектури вносить в обидва, примірники журналу зауваження щодо виявлених відхилень від затвердженого проекту разом з пропозиціями стосовно їх усунення та ознайомлює з ними під розписку відповідального представника підрядника.

Проте, як вбачається із журналу авторського нагляду за будівництвом, розпочатого 24 липня 2008 року, жодного зауваження по виконанню будівельних робіт на об'єкті «ІНФОРМАЦІЯ_1» не значиться (а.с. 37-42 том 1).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правопорушень з боку позивача приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР, а саме - порушення п.п. 6.1.2 та 6.1.3 ДБНВ. 2.2.-17.2006 (невідповідність пандусів та тамбурів-шлюзів діючим нормам).

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 2 Закону № 208/94-ВР встановлено (станом на час здійснення відповідачем перевірки ФО-П ОСОБА_2 та на час прийняття спірної постанови), що суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об'єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат; експертна організація - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.

Разом із цим, вказаний Закон викладений у новій редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI, який набрав чинності з 19 січня 2012 року, та, відповідно, вищезазначена норма ч. 1 ст. 2, за якою позивач притягнений до відповідальності, набрала чинності лише з 19 січня 2012 року.

Таким чином, для вирішення питання щодо правомірності/неправомірності притягнення до відповідальності позивача на підставі ч. 1 ст. 2 Закону № 208/94-ВР, необхідним є з'ясування часу вчинення позивачем правопорушення, а сааме, факту передачі замовнику проектної документації, розробленої з порушенням встановлених норм та правил.

З акту перевірки та спірної постанови не вбачається за можливе зробити висновок про час вчинення правопорушення, яке вчинено, оскільки зазначене не відображено у акті перевірки від 13 квітня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний робочий проект розроблено позивачем в 2006 році. В грудні 2011 року позивачем було здійснено коригування цього проекту (а.с.104-106).

Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації вбачається, що ОСОБА_2 розпочала будівництво в лютому 2009 року. Дата закінчення будівництва - січень 2011 року (а.с 118-119 том 1). Тобто, з наданих документів не можливо зробити висновок, чи використовувалась проектна документація ОСОБА_2, враховуючи час здійснення коригування проекту - грудень 2011 року, а час закінчення будівництва - січень 2011 року. В акті перевірки даний факт не знайшов свого відображення.

Разом з цим, факт передачі проектної документації має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки, як зазначено вище, ч. 1 ст. 2 Закону № 208/94-ВР, що передбачає відповідальність в розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат за передачу замовнику проектної документації з порушенням встановлених норм та правил, набрала чинності лише з 19 січня 2012 року.

Враховуючи, що до 19 січня 2012 року цим законом була встановлена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону, відповідно до змісту якої (в редакції на час вчинення правопорушення) підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу: за передачу проектною організацією замовнику робочої документації для будівництва, що не відповідає будівельним нормам, державним стандартам, нормам і правилам, вихідним даним на проектування об'єктів архітектури, які надані у встановленому порядку, та затвердженому проекту, - у розмірі тридцяти відсотків вартості розробленої робочої документації.

Тобто, станом на час розроблення проектної документації - 2006 рік, та коригування - грудень 2011 року, діяла відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 208/94-ВР в розмірі 30 % вартості розробленої документації, а з 19 січня 2012 року - відповідно до ч. 1 ст. 2 цього ж Закону - дев'яносто мінімальних заробітних плат.

За наявними матеріалами справи суд вважає встановленим факт, що передача робочого проекту відбулась у 2006 році, а його коригування - в 2011 році.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача (а.с. 89-93 том 1), порушення п.п. 6.1.2 та 6.1.3 ДБНВ.2.2-17:2006 допущено позивачем під час розробки проекту в 2006 році, що відображено саме у цьому проекті (і це не спростовано матеріалами справи).

Відповідно до наданих суду документів, а саме: договору на виконання проектних робіт № 55/06 від 18 листопада 2006 року, доданих до нього протоколу узгодження договірної ціни та акту сдачі-прийому виконаних робіт від 18 січня 2007 року (а.с. 9-11 том 2), вартість розробленої позивачем робочої документації складає 4 100,00 грн.

Тобто, розмір штрафу за вчинення зазначеного вище правопорушення, до 19 січня 2012 року складав 1 230,00 грн (4 100,00 грн Ч 30%).

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. В п. 3 рішення Конституційного Суду України по справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року (Справа № 1-7/99), зазначено: «В Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки, насамперед, людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Тобто, в зазначеному рішенні не зазначено, що приписи ст. 58 Конституції України застосовуються виключно у випадках із фізичними особами. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що спірна постанова № 46 є неправомірною, так как відповідач зобов'язаний був застосувати при визначенні штрафу ч. 1 ст. 1 Закону № 208/94-ВР в редакції, яка діяла до 19 січня 2012 року. Відповідно, позовні вимоги позивача в частині скасування цієї постанови підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання постанови № 46 від 26 квітня 2012 року, суд зазначає наступне.

Оскільки негативні правові наслідки для позивача наступили саме в зв'язку з прийняттям спірної постанови, яка визнається судом неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Скасовуючи постанову відповідача про застосування до позивача штрафу судом забезпечується повний захист порушених прав та інтересів позивача.

Оскільки у позовній заяві позивачем не оспорюється правомірність проведення відповідачем позапланової перевірки додержання містобудівних вимог під час «об'єднання житлової квартири НОМЕР_1 з існуючим ательє та реконструкцією під єдиний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, судом не надається правова оцінка правомірності проведення зазначеної перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги приписи ч. 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову позивача.

Згідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 227, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності "Антрополюс" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити частково.

Скасувати постанову від 26 квітня 2012 року № 46, прийняту Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення на Товариство з обмеженою відповідальності "Антрополюс" штрафу у сумі 98 460,00 грн за порушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності».

В задоволенні іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Антрополюс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 (шістнадцять) грн 41 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини складені та підписані 6 серпня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 9 серпня 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.