Ухвала

від 20.11.2012 по справі 2а-6575/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 135465/11 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2012 року у справі за позовом виробничо-торгово-господарського об'єднання концерну «Сімекс» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2011 року виробничо-торгово-господарське об'єднання концерн «Сімекс» (далі - Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ) № 0000632320/5308 від 11.03.2011 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 6444911 грн. за основним платежем та 1611227,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року у справі № 2а-6575/11/1370 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що після опублікування в газеті «Голос України» за №187 (4937) від 07.10.2010р. оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства у відведений законом 30-денний термін кредиторами заявлено вимоги на загальну суму 4002299,58 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.11.2010 року № 8/43 (10) затверджено реєстр вимог кредиторів Підприємства на суму 4002299,58 грн., а вимоги кредиторів, які виникли до дня порушення справи про банкрутство і не заявлені в 30-ти денний термін від дня опублікування оголошення, визнано погашеними.

Після набрання законної сили вказаною ухвалою господарського суду кредиторська заборгованість в розмірі 25779645,43 грн. не повинна обліковуватись по бухгалтерському (податковому) обліку Підприємства станом на 31.12.2010 року, оскільки вважається погашеною і повинна була бути списаною на дату 31.12.2010 року (на кінець звітного періоду), чого позивачем зроблено не було.

Позивач не заперечує факту списання кредиторської заборгованості після визнання боржника банкрутом 25.01.2011 року, однак не аргументує чому на балансі станом на 31.12.2011р. обліковувалась кредиторська заборгованість, якщо у відповідності з судовим рішенням в процедурі банкрутства (ухвала від 30.11.2010 року) вона вважалася погашеною і відповідно підлягала списанню за правилами бухгалтерського (податкового) обліку на субрахунок 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості», що у свою чергу в податковому обліку призводить до збільшення валового доходу та виникнення об'єкту оподаткування.

Списання заборгованості призводить до включення даних сум у відповідності з пп. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу. Вказані суми включаються до валового доходу, оскільки у відповідності з пп. 11.2.1. п.11 ст. 11 вказаного Закону первинно по першій події включались до валових витрат.

Представники апелянта у ході апеляційного розгляду вимоги, викладені у апеляційній скарзі, підтримали повністю, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача заперечили підставність вимог апелянта, просили залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємства, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач прийшов до безпідставного висновку про наявність у позивача обов'язку щодо збільшення валового доходу на суму погашеної заборгованості перед кредиторами на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 30.11.2010 року, оскільки зміст незаявлених вимог кредиторів, які вважаються погашеними, є відмінним від змісту безповоротної фінансової допомоги, безнадійної заборгованості за своїми умовами виникнення та не є тотожними.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 25.02.2011 року ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 119/23-2/20844266. У ході перевірки працівниками відповідача було зроблено висновок про порушення позивачем пп. 1.22.1. п. 1.22., пп. 1.25. ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 6444911,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року в сумі 6444911,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки 11.03.2011 року ДПІ було прийнято оспорювань податкове повідомлення-рішення № 0000632320/5308, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 8056138,75 грн., у тому числі за основним платежем - 6444911,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1611227,75 грн.

Висновки контролюючого органу обґрунтовано тим, що після опублікування в газеті «Голос України» № 187 (4937) від 07.10.2010 року оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства у відведений законом 30-денний термін кредиторами заявлено вимоги на загальну суму 4002299,58 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.11.2010 року було затверджено реєстр вимог кредиторів позивача, а вимоги кредиторів, які виникли до дня порушення справи про банкрутство і не заявлені в 30-ти денний термін від дня опублікування оголошення, визнано погашеними. Відтак кредиторська заборгованість в розмірі 25779645,43 грн. не повинна обліковуватись по бухгалтерському (податковому) обліку Підприємства станом на 31.12.2010 року, оскільки вважається погашеною і повинна була бути списаною станом на 31.12.2010 року, тобто на кінець звітного періоду, за правилами бухгалтерського (податкового) обліку на субрахунок 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості», що у свою чергу в податковому обліку призводило б до збільшення валового доходу та виникнення об'єкту оподаткування, однак у ході перевірки було виявлено, що цього позивачем зроблено не було.

Приписами пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено поняття доходів з інших джерел, які відносяться до валового доходу підприємства, і передбачено, що наведений у вказаній правовій нормі перелік таких не є вичерпним.

При цьому відповідно до пп. 11.2.1 п.11.2. ст. 11 цього ж Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підставі системного аналізу вказаних правових норм апеляційний суд погоджується із думкою податкового органу про те, що оскільки кредиторська заборгованість в розмірі 25779645,43 грн. була включена Підприємством до валових витрат по першій події та у зв'язку із прийняттям ухвали господарського суду Львівської області від 30.11.2010 року визнана такою, що погашена, то у позивача виник на вказану суму валовий дохід, який ним не було відображено у податковій звітності станом на кінець звітного періоду, тобто на 31.12.2010 року.

Одночасно суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що такі податкові зобов'язання у позивача виникли станом на 31.12.2010 року, тобто до визнання Підприємства банкрутом постановою господарського суду Львівської області 25.01.2011 року (а.с. 34), а відтак відхиляє покликання представників позивача на те, що у Підприємства не могли виникати нові податкові зобов'язання з огляду на перебуванням його у стадії ліквідації через оголошення банкрутом.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задовольнити,

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року у справі № 2а-6575/11/1370 та прийняти нову, якою у задоволенні позову виробничо-торгово-господарського об'єднання концерн «Сімекс» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 21 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Клюба

Я.С.Попко