Постанова

від 21.11.2012 по справі 5002-12/536-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 5002-12/536-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівШвеця В.О., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Таврида Електрик Авто" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. у справі№5002-12/536-2012 Господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомПриватного підприємства "Таврида Електрик Авто" доПідприємства "Демирджи" треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро комутаційної апаратури" 2. Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" провідшкодування майнової шкоди та збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Таврида Електрик Авто" (далі -позивач) просило стягнути з Підприємства "Демирджи" (далі -відповідач) 21931,50 грн. майнової шкоди та 66045,00 грн. упущеної вигоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті порушення Правил дорожнього руху водієм відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача, чим завдано збитків в розмірі невідшкодованої страховою компанією частини вартості відновлювального ремонту, витрат на послуги евакуатора, витрат на визначення майнової шкоди, а також збитків у вигляді неодержаного доходу від невикористання пошкодженого автомобіля, які повинен відшкодувати відповідач.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2012р. (суддя Іллічов М.М.) позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Фенько Т.П., судді Градова О.Г., Заплава Л.М.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, стягнуто з відповідача майнову шкоду в розмірі 4504,24 грн., в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін оскаржену постанову суду, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Учасники судового процесу не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Керівник позивача у письмовому клопотанні просив відкласти розгляд касаційної скарги посилаючись на неможливість своєї участі при її розгляді, однак клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника, а представниками, згідно цієї норми, є як керівники, так і інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Із наданих на підтвердження клопотання матеріалів не вбачається, що позивач, як юридична особа, припиняв свою господарську діяльність у зв'язку із наведеними у клопотанні обставинами.

Згідно ж приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду касаційної скарги здійснюється лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, а оскільки таких обставин не вбачається, з урахуванням наведеного та тієї обставини, що ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2012р. учасники процесу попереджались що неявка їх уповноважених представників не перешкоджає розгляду касаційної скарги, враховуючи неможливість вчинення у суді касаційної інстанції процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, що визначено статтею 111 5 наведеного кодексу, в задоволенні клопотання належить відмовити.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.08.2010р. між позивачем (Перевізник) та третьою особою-1 (Замовник) був укладений договір №1/08 транспортного обслуговування та перевезення пасажирів, відповідно до пункту 1.1 якого перевізник приймає на себе зобов'язання здійснювати перевезення своїм транспортом пасажирів замовника, а останній зобов'язується оплатити ці перевезення.

Для забезпечення найякіснішого комфорту пасажирів перевезення повинно здійснюватися автомобілем DAEWOO Nubira державний номер 058-66 КС. Автомобіль надається замовнику разом із водієм.

Розрахунки між перевізником та замовником проводяться безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, згідно із виставленими рахунками перевізника. Замовник здійснює оплату по рахунку, пред'явленому перевізником за звітний період, яким є період з 21 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця. Сума оплати по договору: замовник незалежно від об'єму отриманих послуг перераховує перевізнику щомісячно у якості оплати послуг суму 7122,50 грн. незалежно від пробігу чи використання транспортного засобу. Враховуючи, що договір набирає законної сили з 26.08.2010, вартість послуг за перший період роботи з 26.08.2010 по 20.09.2010 складає 5966,20 грн. (пункти 4.1-4.3 договору).

Строк дії договору встановлений пунктом 8.1 договору, відповідно до якого договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє один рік до 26.08.2011р.

11.11.2010р. водій позивача, виконуючи зобов'язання за вищевказаним договором, виїхав із м. Севастополя за маршрутом: м. Сімферополь - аеропорт м. Сімферополь, але близько о 13 год. 30 хв. у м. Сімферополі з вини водія відповідача Меджитова С.З., який керував транспортним засобом - автобус "Богдан А09202", реєстраційний номер АК 6194АА, в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), було пошкоджено вказаний автомобіль позивача.

Згідно із висновком експерта автотоварознавчої експертизи №285 від 02.03.2011р. з урахуванням коефіцієнту технічного зносу для складових, які замінюються, при строку експлуатації понад 12 років, майнова шкода, завдана позивачу, складає 27255,74 грн., 24990,00 грн., з яких позивачу було перераховано 25.05.2011р. Кримською філією ВАТ УСК "Дженералі Гарант" (попередник третьої особи-2) як страхове відшкодування.

Судами також встановлено, що на підставі угоди від 12.11.2010р. про розірвання договору про надання послуг №1/08 від 26.08.2010р., перевізник та замовник у зв'язку із ДТП та неможливістю надання послуг передбачених пунктом 1.2 договору №1/08 від 26.08.2011р., прийшли до згоди розірвати договір.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, своє рішення мотивував тим, що при ДТП позивачу було завдано майнову шкоду в розмірі 44173,00 грн., виходячи з того, що саме таку суму позивач витратив на ремонт автомобіля, тому з урахуванням виплаченої суми страхового відшкодування, а також інших витрат позивача на послуги евакуатора та здійснення оцінки шкоди, дійшов висновку що йому згідно приписів ст.ст. 1166, 1172, 1194 Цивільного кодексу України повинно бути відшкодовано відповідачем 21931,50 грн. Крім того, цей суд погодився з доводами позивача, що його упущена вигода складає 66045,00 грн., оскільки у зв'язку з пошкодженням автомобіля він був вимушений розірвати договір транспортного обслуговування та перевозки пасажирів, що виконувався шляхом використання пошкодженого автомобіля.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, виходив з того, що відповідно до висновку експерта автотоварознавчої експертизи №285 від 02.03.2011р. шкода завдана позивачу внаслідок пошкодження його транспортного засобу при ДТП з урахуванням коефіцієнту технічного зносу складає 27255,74 грн., тому і сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем, є меншою і становить 4504,24 грн. Щодо упущеної вигоди, апеляційний суд вказав, що позивачем не доведено, що ним були вжиті заходи щодо одержання доходу.

Між тим, з висновками суду апеляційної інстанції неможна повністю погодитись виходячи з наступного.

Як вказувалось вище, пошкоджений автомобіль використовувався позивачем для надання послуг з перевезення на підставі договору, укладеного з третьою особою-1. При цьому, відповідно до умов договору саме даний автомобіль був визначений як транспортний засіб, яким має здійснюватись перевезення для забезпечення найякіснішого комфорту пасажирів. Також із встановлених судами обставин вбачається, що вказаний договір від 26.08.2010р. укладався на один рік до 26.08.2011р., передбачав оплату незалежно від об'єму отриманих послуг щомісячно в розмірі 7122,50 грн. і був розірваний 12.11.2010р. у зв'язку з пошкодженням 11.11.2010р. даного автомобіля.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України до складу збитків входять також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову у цій частині, пославшись на положення статті 623 Цивільного кодексу України, обґрунтовував своє рішення тим, що позивач не представив належних та допустимих доказів того, що ним були понесені збитки у вигляді упущеної вигоди лише по вині відповідача.

Відповідно до цієї норми розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2).

Між тим, цим судом не враховано, що правовідносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, регулюються спеціальними нормами права, зокрема приписами статті 1187 Цивільного кодексу України, з урахуванням приписів статті 1166 цього кодексу, а також вказаними вище положеннями статті 22 зазначеного кодексу.

Частиною другою статті 1187 вказаного кодексу визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з приписами частини другої статті 1166 наведеного кодексу, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відтак, з наведених норм права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, вбачається, що обов'язок доказування покладається на відповідача.

При цьому, судом апеляційної інстанції не спростовано висновків місцевого господарського суду про те, що за умовами вказаного договору транспортного обслуговування та перевезення пасажирів саме пошкодженим автомобілем мали здійснюватись перевезення, але у зв'язку із вказаним ДТП надання таких унеможливлено.

Відтак у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині відшкодування упущеної вигоди.

Разом з тим, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню саме 4504,24 грн. майнової шкоди виходячи з наступного.

Як встановлено судами, позивачу частину шкоди було відшкодовано третьою особою-2 шляхом виплати страхового відшкодування.

Відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1.).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наведених норм права вбачається, що у спірних правовідносинах на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність у разі недостатності страхової виплати, а не нова, самостійно визначена позивачем після отримання страхової виплати, відповідальність, таким чином висновок додаткового експертного дослідження від 23.07.2011р., поряд з іншим, вищевказаним доказом, не спростовує розмір вже оціненої шкоди.

З урахуванням наведеного також безпідставними є доводи відповідача про те, що без додаткових робіт по відновлювальному ремонту неможливо було відновити пошкоджений транспортний засіб.

Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню лише в частині відшкодування упущеної вигоди, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі.

Відповідно до приписів пункту 11 ч.2 статті 111 11 , з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, належить здійснити новий розподіл судових витрат, з урахуванням витрат, здійснених відповідачем на апеляційне оскарження.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ч.1 п.6, п.1, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Таврида Електрик Авто" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. у справі Господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-12/536-2012 в частині відмови у стягненні упущеної вигоди скасувати, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2012р. в цій частині, залишити в силі.

В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. залишити без змін.

Стягнути з Підприємства "Демирджи" на користь Приватного підприємства "Таврида Електрик Авто" 1942 (одна тисяча дев'ятсот сорок дві) грн. 18 коп. витрат на сплату судового збору.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді В.О. Швець

А.М. Уліцький