Рішення

від 22.11.2012 по справі 5004/1403/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2012 р. Справа № 5004/1403/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західтранссервіс плюс", с. Гірка Полонка Луцького району

до відповідача: фізичної особи-підприємця Панечко Леоніда Івановича, м. Луцьк

про стягнення 2292,36 грн.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Юнчик О.М. -представник (дов. №51 від 01.11.2012р.)

від відповідача: Панечко Л.І. -підприємець

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Західтранссервіс плюс" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Панечко Леоніда Івановича 2292,36 грн., в тому числі 2000 грн. в повернення коштів, отриманих відповідачем у відповідності до видаткового касового ордеру від 23.01.2012р., 231,97 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 16 грн. суми збитків, завданих інфляцією, а також 46,39 грн. трьох процентів річних, нарахованих у відповідності до положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, надавши суду витребувані документи та матеріали, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об'ємі поклавши при цьому на фізичну особу-підприємця Панечко Л.І. обов'язок відшкодування ТзОВ "Західтранссервіс плюс" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат. При цьому представник сторони посилається на досягнення між сторонами усної домовленості щодо виконання відповідачем робіт (надання послуг) по оцінці майна підприємства, виплату у зв'язку з цим відповідачу грошових коштів в розмірі 2000 грн. та невиконання боржником своїх зобов'язань в частині виконання оцінки майна.

Присутній в судовому засіданні підприємець Панечко Л.І. своїми усними поясненнями з приводу пред'явлених товариством "Західтранссервіс плюс" позовних вимог заперечив, надавши в підтвердження своєї позиції додаткові документи засвідчив, що замовлення позивача щодо здійснення оцінки майна товариства було виконано однак не передано замовнику у зв'язку з відмовою останнього оплатити повну вартість робіт, а сума оплати в розмірі 2000 грн. була лише авансовою оплатою майбутніх робіт.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та підприємця-відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

В січні місяці 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Західтранссервіс плюс", с. Гірка Полонка Луцького району та підприємцем Панечко Леонідом Івановичем, м. Луцьк (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 18.04.2005р. №2673, Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №12711/11 від 05.12.2011р. -а.с. 25) було досягнуто усну домовленість щодо проведення зазначеним суб'єктом підприємницької діяльності оцінки майна товариства.

На виконання досягнутої домовленості позивачем згідно видаткового касового ордера від 23.01.2012р. (а.с. 11) було виплачено підприємцю Панечко Л.І. грошові кошти в розмірі 2000 грн. Призначенням платежу для виплати коштів у видатковому касовому ордері було визначено: "за оцінку підприємства".

В судовому засіданні підприємець Панечко Л.І. засвідчив, що грошові кошти в розмірі 2000 грн. він дійсно отримав, останні були авансовими платежами майбутніх робіт, повна вартість котрих складала за домовленістю сторін 8500 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за усною домовленістю та непроведенням робіт, пов'язаних із оцінкою майна товариства, ТзОВ "Західтранссервіс плюс" звернулось до господарського суду з відповідним позовом про стягнення із суб'єкта підприємницької діяльності 2000 грн. виплачених коштів, а також нарахованих у зв'язку з цим сум пені, інфляційних та процентів річних.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до положень ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

В даному випадку суд вважає, що досягнута між сторонами та оформлена шляхом виплати коштів згідно видаткового касового ордера від 23.01.2012р. усна домовленість містить в собі ознаки договору про надання послуг у відповідності до котрого відповідачем було взято на себе зобов'язання щодо виконання на замовлення позивача робіт (надання послуг), пов'язаних із здійсненням оцінки майна ТзОВ "Західтранссервіс плюс".

Разом з цим судом встановлено, що між сторонами у справі не було погоджено (визначено) та документально (письмово) не оформлено будь-яких строків (термінів) проведення підприємцем Панечко Л.І. відповідної оцінки майна товариства, порядку здачі виконавцем виконаних робіт та їх приймання замовником.

Позивачем у справі в порядку, визначеному чинним законодавством України, не було надано суду будь-яких письмових доказів в підтвердження визначення між сторонами чітких строків проведення робіт та надання послуг. Сам видатковий касовий ордер від 23.01.2012р. також не містить в собі відповідних посилань.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом взято до уваги те, що 08 жовтня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Західтранссервіс плюс" на адресу підприємця Панечко Л.І. було направлено претензію за №41 (а.с. 12), котра була отримана відповідачем 12 жовтня 2012 року (поштове повідомлення про вручення листа -а.с. 13).

Зазначеним претензійним листом позивач ініціював перед відповідачем питання щодо повернення отриманих підприємцем Панечко Л.І. згідно видаткового касового ордера від 23.01.2012р. грошових коштів в сумі 2000 грн. Позивачем при цьому засвідчувалось на тому, що відповідач повинен: "негайно сплатити кошти в розмірі 2000,00 грн. -заборгованості, інфляційні -14,00 грн., 3% річних -41,20 грн., пеню -250,80 грн., а всього 2261,00 грн. Кошти сплатити за наступними реквізитами: одержувач: ТзОВ "Західтранссервіс плюс", р/р 26001702941506 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Луцьк, МФО 380805, ЗКПО 37107375".

Окрім повернення грошових коштів та сплати нарахованих сум пені, інфляційних та процентів річних, будь-яких інших вимог, в тому числі щодо проведення відповідачем робіт з оцінки майна товариства, встановлення строків виконання зазначених послуг, порядку оформлення та передачі послуг, їх прийняття замовником, товариством "Західтранссервіс плюс" у претензійному листі №41 від 08.10.2012р. встановлено не було.

Враховуючи ті обставини, що оскільки, сторонами не були встановлені та погоджені будь-які строки виконання підприємцем Панечко Л.І. зобов'язань по проведенню оцінки майна підприємства, суд приходить до висновку, що у позивача не має підстав вважати, що такий строк виконання зобов'язання настав і має місце прострочка виконання відповідного зобов'язання відповідачем.

За таких обставин суд вважає, що позивач повинен був звернутися до відповідача із письмовою вимогою щодо проведення оцінки майна підприємства, встановлення чітких строків виконання робіт та порядку їх передачі (отримання), а не з вимогою про повернення виплачених коштів та сплати нарахованих сум пені, інфляційних та процентів річних, чого фактично позивачем виконано не було.

При цьому судом зауважується також на тому, що на здійснену позивачем претензію від 08.10.2012р. №41 щодо повернення грошових коштів в сумі 2000 грн., підприємцем Панечко Л.І. було надано ТзОВ "Західтранссервіс плюс" відповідь від 02.11.2012р. (а.с. 23) котрою повідомлено позивача про виконання замовлених робіт та необхідність оплати замовником останніх у повному об'ємі (шляхом доплати 6500 грн.)

В судовому засіданні підприємцем-відповідачем в підтвердження виконання оцінки майна ТзОВ "Західтранссервіс плюс" було долучено до матеріалів справи (а.с. 26-40) висновки суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єктів оцінки з додатковими документами.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору і за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Так як сторонами строк виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення робіт (надання послуг) із оцінки майна товариства передбачений не був і позивач не звертався до відповідача із письмовою вимогою щодо проведення оцінки майна підприємства, суд приходить до висновку, що такий строк не настав, зобов'язання у відповідача по проведенню оцінки майна підприємства не виникло, а тому на даний час немає підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. в повернення виплачених коштів.

Суд при цьому вважає, що позивачем всупереч положенням чинного законодавства не було доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на котрі останній посилається як на підставу своїх вимог, не надано жодних документів в обґрунтування правової підстави відповідної вимоги та доказів в її підтвердження.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Вищого господарського суду України від 22 травня 2008 року у справі №19/6820 та постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2011 року у справі №5004/1653/11, від 04 липня 2012 року у справі №5004/356/12..

Поруч з цим суд вважає за необхідне засвідчити те, що оскільки між сторонами не були встановлені строки виконання зобов'язання по проведенню оцінки майна підприємства, позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідача з такою пропозицією (вимогою), невиконання котрої в подальшому може виступити підставою для відповідного позову, відмови від тих чи інших послуг, стягнення грошових коштів в судовому порядку.

Розглянувши позовні вимоги товариства "Західтранссервіс плюс" щодо стягнення на його користь з відповідача 231,97 грн. пені, 16 грн. суми збитків, завданих інфляцією, а також 46,39 грн. трьох процентів річних, суд вважає, що останні безпідставні та не підлягають до задоволення, зокрема, з тих підстав, що такі вимоги є похідними від основної позовної вимоги щодо стягнення суми коштів в розмірі 2000 грн., котра на даний час є передчасною та необґрунтованою.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 901, 905, 907 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

22.11.12