Постанова

від 04.04.2013 по справі 5004/1403/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 5004/1403/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), . Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західтранссервіс плюс" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 5004/1403/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західтранссервіс плюс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 2000 грн., отриманих на підставі касового ордера від 23.01.2012 року, 16 грн. інфляційних сум, 3 % річних в сумі 46,39 грн. та пені в сумі 231,97 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з проведення оцінки майна позивача за усною домовленістю, посилаючись на положення статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.11.2012 року (суддя Войціховський В.А.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року (судді Василишин А.Р., Юрчук М.І., Крейбух О.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2012 року між сторонами було досягнуто усну домовленість щодо проведення відповідачем оцінки майна позивача.

На виконання досягнутої домовленості згідно видаткового касового ордера від 23 січня 2012 року ТОВ "Західтранссервіс плюс" було виплачено ФОП ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 000 грн. з призначенням платежу для виплати коштів у видатковому касовому ордері: "за оцінку підприємства".

08.10.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити 2000 грн. заборгованості, 14 грн. інфляційних сум, 3 % річних в сумі 41,20 грн. та 205,80 грн. пені.

У відповіді на претензію від 02.11.2012 року відповідач зазначив про виконання ним замовлених робіт (послуг) та необхідність здійснення позивачем доплати в сумі 6 500 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги замовника до виконавця про стягнення грошових коштів, отриманих на підставі касового ордера, інфляційних сум, 3 % річних та пені у зв'язку з порушенням зобов'язання з проведення оцінки майна за усною домовленістю.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові обґрунтовано недоведеністю правових підстав за заявленими вимогами для стягнення заборгованості, інфляційних сум, 3 % річних та пені.

Відповідно до статей 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За ч.ч. 1 і 2 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено правочин, який породжує певні обов'язки без дотримання письмової форми, а наданий видатковий касовий ордер від 23 січня 2012 року свідчить про узгодження умов договору про виконання робіт з оцінки підприємства, проте, конкретний строк виконання зобов'язання з виконання робіт ними не погоджено, та позивач не звертався до відповідача з вимогою виконання робіт щодо оцінки цього майна, у зв'язку з чим у замовника були відсутні підстави вважати, що строк виконання зобов'язання з виконання робіт настав.

До того ж, замовник не звертався до підрядника з вимогою щодо відмови від договору та повернення у зв'язку з цим здійсненої ним попередньої оплати.

Водночас, місцевим господарським судом правильно зазначено, що у разі звернення позивача з вимогою про виконання відповідачем зобов'язання з оцінки майна та його подальшого невиконання, замовник не позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до суду.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові про стягнення заборгованості, інфляційних сум, 3 % річних та пені за ненаведеністю позивачем правових підстав.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західтранссервіс плюс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року - без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді І.Вовк

М.Малетич