Рішення

від 12.11.2012 по справі 5011-52/13625-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-52/13625-2012 12.11.12 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромобайл Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукаут" про стягнення 210 850, 72 грн., за участю представників позивача -Нікітіної-Дудікової Г.Ю., довіреність від 24.09.2012 року, відповідача -Павленка Ю.А., довіреність від 10.10.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 207 568, 80 грн. основного боргу, 473, 21 грн. 3 % річних, 442, 66 грн. інфляційних втрат та 2 366, 05 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товару за договором купівлі-продажу № 11 від 10.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.10.2012 року.

У судовому засіданні 22.10.2012 року було оголошено перерву до 31.10.2012 року.

18.10.2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

31.10.2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, згідно з якими останній заперечує проти позовних вимог.

31.10.2012 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача, окрім судового збору у розмірі 4 174, 63 грн., витрат на правову допомогу у сумі 10 000, 00 грн. за договором доручення про надання правової допомоги № 43/12 від 13.09.2012 року.

У судовому засіданні 31.10.2012 року було оголошено перерву до 12.11.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромобайл Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лукаут" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 11, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у даному договорі (п.1.1. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє у частині поставки товару до 31.12.2012 року, а у частині виконання сторонами невиконаних зобов'язань договір діє до повного виконання таких зобов'язань та вимог (п. 7.7. договору).

Доказів припинення та/або розірвання договору суду не надано.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначається, за вибором позивача, в специфікаціях (додатках) до даного договору та/або в рахунках, виставлених позивачем. Відповідач зобов'язався здійснювати оплату та приймання замовленого товару у строки, передбачені даним договором (п.1.2., п.1.3. договору).

Згідно з п. 2.1. договору ціна товара є договірною та визначається у специфікаціях (додатках) до даного договору та/або в рахунках, виставлених позивачем. Сторони домовились, що загальна вартість договору становить суму фактично поставленого позивачем товару у період дії даного договору. При цьому, загальна сума поставленого та неоплаченого у строк товару не повинна перевищувати 120 000, 00 грн. В разі, якщо сума поставленого та невідвантаженого товара перевищує зазначену суму, відповідач зобов'язаний погасити різницю не залежно від умов оплати згідно договору (п.2.2. договору).

Сторони погодили, що оплата товара здійснюється у розмірі 100 % вартості товару, поставленого згідно умов договору протягом 45 календарних днів з моменту відвантаження товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача (п.п. 2.3., 2.5. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору разом з товаром позивач надає рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікати відповідності УКРСЕПРО та/або інші дозвольні документи на продукцію згідно діючого законодавства України, оригінал податкової накладної надається після настання відповідних установлених подій.

Приймання товару по кількості та якості проводиться на підставі даних, вказаних у товаросупровідних документах (п. 3.5. договору).

Згідно з п. 3.6. договору у випадку виявлення відповідачем невідповідності по кількості або якості, повідомлення позивача є обов'язковим. Позивач має право вимагати присутності свого представника для підтвердження такої невідповідності, про що позивач зобов'язаний повідомити відповідача протягом одного дня з моменту отримання повідомлення останнього.

Ст.ст. 666 ЦК України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Доказів невиконання позивачем умов п. 3.2. договору та надсилання відповідачем вимоги/пропозиції для встановлення розумного строку для їх передання, надсилання відмови від договору та повернення товару позивачеві в розумінні ст. 666 ЦК України відповідачем суду не надано.

20.06.2012 року сторони підписали специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої погодили ціну на товар у сумі 44 550, 00 грн., а також специфікацію № 2 до договору, відповідно до якої погодили ціну на товар у сумі 103 002, 00 грн.

Поясненнями позивача та видатковими накладними № РН-0000697 від 02.07.2012 року на суму 103 002, 00 грн. та № РН-0000652 від 20.06.2012 року на суму 44 550, 00 грн., що містяться у матеріалах справи, стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 147 552, 00 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Крім того, позивачем додатково заявлено вимогу про стягнення з відповідача 60 016, 80 грн. на підставі виставленого рахунку-фактури № 258 від 08.02.2012 року та гарантійного листа відповідача № 1 від 09.02.2012 року.

Однак, доказів на підтвердження поставки товару на суму 60 016, 80 грн. за виставленим рахунком-фактурою № 258 від 08.02.2012 року суду не надано. Гарантійний лист відповідача № 1 від 09.02.2012 року свідчить лише про його намір здійснити оплату за товар, який буде поставлено відповідно до умов договору, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.

В позові в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 60 016, 80 грн. слід відмовити у зв'язку з недоведеністю та необгрунтованістю.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу на суму 147 552, 00 грн., а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 147 552, 00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № 11 від 10.02.2012 року у розмірі 147 552, 00 грн грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 5.2. договору у випадку порушення відповідачем умов оплати товару, останній сплачує позивачеві пеню у розмірі 0, 05 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період за який нараховується пеня. Пеня за порушення строку оплати нараховується за весь період прострочення.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за спірним контрактом на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими, проте підлягають задоволенню у розмірі 2 359, 58 грн. за уточненим розрахунком суду, який здійснений відповідно до умов договору та вимог закону.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 442, 66 грн. у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товару є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позов в частині стягнення 3 % річних у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товару є обґрунтованим, проте підлягає задоволенню у розмірі 471, 92 грн. за уточненим розрахунком суду, який здійснений відповідно до умов договору та вимог закону.

Доводи, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонам відшкодовуються тільки понесені ними витрати на послуги адвоката.

Витрати на правову допомогу за договором доручення про надання правової допомоги № 43/12 не відносяться до складу судових витрат, оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише адвоката.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000, 00 грн. витрат на правову допомогу за договором доручення про надання правової допомоги № 43/12 від 13.09.2012 року задоволенню не підлягають, оскільки витрати за юридичні послуги не є витратами на оплату послуг адвоката та судовими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукаут» (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 7/14, офіс 182; код 36590145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромобайл Україна" (69096, м. Запоріжжя, вул. Телеграфна, буд. 1, кв. 3; код 35628146) 147 552 (сто сорок сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. боргу, 2 359 (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 58 коп. пені, 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 92 коп. 3 % річних, 442 (чотириста сорок дві) грн. 66 коп. та 3 016 (три тисячі шістнадцять) грн. 53 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.11.2012р.

Суддя С.О. Чебикіна