Рішення

від 14.11.2012 по справі 5011-62/4298-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/4298-2012 14.11.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг», м.Київ, ЄДРПОУ 35745399

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м.Київ, ЄДРПОУ 16467237

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс», Київ, ЄДРПОУ 34484756

про стягнення 119203,04 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Шимова А.З. -пров. юрисконс.

від відповідача: Великородний А.О. -нач. від.

від третьої особи: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 11 год. 45 хвил. 14.11.2012р.

до 14 год. 30 хвил. 14.11.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг», м.Київ, звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м.Київ про стягнення боргу по сплаті страхового відшкодування в сумі 117667,22 грн., 3% річних -251,45 грн., пені -1284,37 грн., що становить загальну заборгованість в сумі 119203,04 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірну відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування в розмірі 117667,22 грн., що стало підставою для нарахування 3% річних та пені.

Відповідач у відзиві №131773/1 від 08.05.2012р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що відмова у виплаті суми страхового відшкодування була обумовлена перевищенням швидкості водієм застрахованого автомобілю.

Ухвалою від 04.04.2012р. господарського суду м.Києва залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс».

Третя особа у судові засідання 18.04.2012р., 23.05.2012р., 14.11.2012р. не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №0103019118855, №0103020261718, №0103014674423. Крім того, 14.05.2012р. до господарського суду м.Києва надійшли пояснення без номеру та дати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс» по суті спору, в яких третя особа підтримала позицію відповідача по справі та проти задоволення позовних вимог надала заперечення. Також, клопотанням №6290/01 від 08.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс» просило суд розгляд справи №5011-62/4298-2012 здійснити без участі свого представника.

За приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийнття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що третя особа у судові засідання 18.04.2012р., 23.05.2012р., 14.11.2012р. не з'явилася, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Як свідчать матеріали справи, 07.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг»(страхувальник) було укладено договір страхування шляхом видачі полісу №19 G - 0381641 добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до якого застраховано наступний транспортний засіб:

марка/модель: FORD MONDEO,

реєстраційний номер: AA 0494 OM,

кузов/шасі: WF0DXXGBBDBL28780,

рік випуску -2011.

За змістом вказаного полісу вигодонабувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг».

Строк дії полісу №19 G - 0381641 від 07.10.2011р. сторонами встановлено з 07.10.2011р. по 06.10.2012р.

Також, у відповідному полісі позивачем та відповідачем було погоджено, що страхування проводиться згідно із Правилами добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119.

Наразі, до страхових випадків полісом №19 G - 0381641 від 07.10.2011р., п.4.2.1 Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008р.), віднесено пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, з укладанням правочину страхування у сторін виникли взаємні права та обов'язки. Зокрема, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг»виник обов'язок сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, а у Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»виник обов'язок здійснити страхову виплату страхувальнику.

Виходячи зі змісту довідки №8941949 Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Миколаївській області, 06.01.2012р. о 17 годині 00 хвилин на дорозі М-17 Херсон -Джанкой -Феодосія -Керч 165 км 500 м, відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасником якої був транспортний засіб FORD MONDEO , номерний знак AA 0494 OM , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг» , за кермом якого перебував Шостак Станіслав Михайлович.

За приписами ст.ст.33.1, 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, у тому числі, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

За змістом п.п.9.1, 9.1.1 Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008р.), при настанні події, яка призвела до збитків і може бути визнана страховим випадком страхувальник або особа, яка на законних підставах експлуатує транспортний засіб, зобов'язаний негайно з місця події (якщо цьому не перешкоджали об'єктивні причини) повідомити про те, що сталося, страховика; негайно заявити про подію у відповідні компетентні органи; вчиняти інші дії відповідно до п.9 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного); письмову заяву про страховий випадок з описом його обставин надати страховику не пізніше трьох робочих днів з дати настання страхового випадку; надати документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків відповідно до розділу 10 Правил.

Заявою б/н від 10.01.2012р. страхувальник повідомив відповідача про настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 06.01.2012р. о 17 годині 00 хвилин на дорозі М-17 Херсон -Джанкой -Феодосія -Керч 165 км 500 м, за участю FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг».

Вказана заява отримана відповідачем 10.01.2012р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції №131773 від 10.01.2012р. Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», який міститься на першій сторінці заяви страхувальника.

Наразі, виходячи з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася 06.01.2012р., а 07.01.2012р., 08.01.2012р., 09.01.2012р. були вихідними днями, за висновками суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг»дотримано вимоги ст.ст.33.1, 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п.9.1, 9.1.1 Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008р.), щодо своєчасного повідомлення відповідача про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно із ст.34.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі, здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

За приписами ст.36.1 вказаного нормативно-правового акту страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Пунктом 5.2, 5.2.2 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008р.), встановлено, що до страхових випадків не відноситься і страхове відшкодування не виплачується, якщо збитки спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої порушенням Правил дорожнього руху водієм застрахованого транспортного засобу, зокрема, перевищенням швидкості руху більше ніж на 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху.

У відповідності до розділу IV довідки №8941949 Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Миколаївській області дорожньо-транспорта пригода сталася внаслідок перевищення Шостак Станіславом Михайловичем безпечної швидкості.

Згідно зі схемою огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.01.2012р. під час дорожньо-транспортної пригоди FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, перебував на відрізі дороги, де встановлені знаки №3.29 з обмеженням максимальної швидкості - 50 км/год та 70 км/год.

На замовлення №2396/01 від 20.01.2012р. третьої особи (яка є довіреною особою Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на підставі довіреності №20/1-2-1/39 від 01.11.2011р.) Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські незалежні судові експерти»було складено висновок №00048/1 від 31.01.2012р., відповідно до резолютивної частини якого фактична швидкість руху автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, який 06.01.2012р. рухався по автодорозі Одеса -Мелітополь -Новоазовськ та з'їхав у кювет на ділянці 165 км 700 м вказаної дороги, була більшою за 102,5…144,6 км/год.

Згідно із постановою від 14.02.2012р. Шевченківського районного суду м.Києва по справі №3/2610/1403/2012 Шостак С.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна). При цьому, вказаною постановою не встановлено перевищення швидкості водієм FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, більше ніж на 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху на відповідній ділянці дороги.

За таких обставин, 07.02.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс»було складено страховий акт №131773, за змістом якого третя особа дійшла висновку про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування на підставі п.5.2.2 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008р.).

14.02.2012р. на адресу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс»направлено лист №3684/01, в якому повідомлено про неможливість виплати страхового відшкодування та неможливість віднесення дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 06.01.2012р. о 17 годині 00 хвилин на дорозі М-17 Херсон -Джанкой -Феодосія -Керч 165 км 500 м, до страхових випадків у зв'язку із перевищенням водієм, Шостак Станіславом Михайловичем, швидкості руху більше, ніж на 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху.

Не погоджуючись з висновками відповідача та третьої особи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг»звернулося до Державного науково-дослідного інституту експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України з заявою б/н від 14.02.2012р. про проведення автотехнічного дослідження механізму розглядуваної дорожньо-транспортної пригоди та вирішення питання відносно швидкості руху автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM безпосередньо перед його виїздом та на момент його виїзду за межі проїзної частини.

У висновку №9-15 від 26.03.2012р. спеціаліста Відділу автотехнічної експертизи Державного науково-дослідного інституту експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України зазначено, що встановити швидкість руху автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM безпосередньо та на момент його виїзду за межі проїзної частини не вбачається можливим.

Враховуючи наявність в матеріалах справи суперечливих експертних досліджень, наданих позивачем та відповідачем, ухвалою від 23.05.2012р. господарського суду м.Києва по справі №5011-62/4298-2012 було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

29.10.2012р. на адресу господарського суду м.Києва надійшов висновок №6061/12-52 від 25.10.2012р. судової автотехнічної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого під час дорожньо-транспортної пригоди 06.01.2012р. автомобіль Форд перебував в зоні дії дорожнього знаку 3.29 з обмеженням максимальної швидкості руху 50 км/год; швидкість автомобіля Форд перед дорожньо-транспортною пригодою перевищувала 33…41 км/год, а визначити дійсну швидкість автомобіля Форд перед вказаною дорожньо-транспортною пригодою розрахунковим шляхом неможливо.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу»судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом ч.ч.3, 5 п.2 постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Пунктом 18 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати, зокрема, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертиз.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За висновками суду, внаслідок проведення судової автотехнічної експертизи, суду надано повні відповіді на порушені питання у відповідності до інших фактичних даних, дослідницька частина та підсумкові висновки судової експертизи узгоджені між собою; експертний висновок обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, при прийнятті цього рішення суд приймає до уваги відомості, наявні у висновку №6061/12-52 від 25.10.2012р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено судом вище, відмова третьої особи у виплаті страхового відшкодування на підставі полісу №19 G - 0381641 від 07.10.2011р. обумовлена тим, що швидкість автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, під час дорожньо-транспортної пригоди 06.01.2012р. була більше ніж на 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху на дорозі М-17 Херсон -Джанкой -Феодосія -Керч 165 км 500 м.

Проте, судом враховано, що висновок №00048/1 від 31.01.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські незалежні судові експерти», у відповідності до якого встановлено вказані дані, не є актом судової експертизи у розумінні норм Закону України «Про судову експертизу»та складений на замовлення №2396/01 від 20.01.2012р. третьої особи (яка є довіреною особою Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на підставі довіреності №20/1-2-1/39 від 01.11.2011р.), внаслідок чого не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу перевищення водієм Шостак С.М. швидкості руху більше ніж на 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху.

Крім того, викладені у вказаному дослідженні висновки спростовані судовою експертизою №6061/12-52 від 25.10.2012р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у відповідності до якої визначити дійсну швидкість автомобіля Форд перед дорожньо-транспортною пригодою 06.01.2012р. розрахунковим шляхом неможливо.

Тобто, за висновками суду, позивачу неправомірно було відмовлено у проведенні виплати страхового відшкодування згідно із полісом №19 G - 0381641 від 07.10.2011р.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Аналогічну за змістом норму містить ст.25 Закону України «Про страхування»

Згідно із ст.29 Закону України «Про страхування»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Тобто, законом встановлено, що підставою для здійснення страхових виплат є заява страхувальника і страховий акт (аварійний сертифікат).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008р. у справі №11/406-07, постановах Вищого господарського суду України від 05.07.2010р. у справі №41/676, від 02.02.2010р. у справі №25/54, від 11.11.2010р. у справі 28/32-10-976, від 05.10.2010р. у справі №10/78, від 13.04.2011р. у справі №20/309, від 23.08.2011р. у справі №42/92.

Як свідчать матеріали справи, заявою від 09.02.2012р. позивач звертався до відповідача з вимогою перерахувати суму страхового відшкодування. Одночасно, як встановлено судом вище, у акті №131773 від 07.02.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсістанс»неправомірно дійшло висновку про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Наразі, доказом фактичного здійснення витрат, пов'язаних з відновленням автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди 06.01.2012р., є рахунки №ТОВ-000035 від 17.01.2012р., №ТОВ-000053 від 25.01.2012р., №ТОВ-000056 від 25.01.2012р., №ТОВ000084 від 08.02.2012р., №ТОВ-000085 від 08.02.2012р., №ТОВ-000139 від 27.02.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА МОТОРС»на суму 117667,22 грн.

Заперечень стосовно розрахунку збитків відповідачем у відповідності до вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Таким чином, враховуючи, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами правочину і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе за полісом №19 G - 0381641 від 07.10.2011р. зобов'язання не виконав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті страхового відшкодування в сумі 117667,22 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, судом враховано, що договором страхування у формі полісу сторони встановили нульову франшизу.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 вказаного Кодексу передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування»страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно із п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У відповідності до п.8.2.6 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008р.), при порушенні термінів виплати страхового відшкодування страховик зобов'язаний сплачувати страхувальнику пеню за письмовою вимогою у розмірі 0,1% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, яка діяла в період, за який нарахована пеня.

За таких обставин, позивач нарахував та за'явив до стягнення пеню у розмірі 1284,37 грн.

Перевіривши розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг»в цій частині, господарський суд встановив наявність помилки, зокрема щодо визначення співвідношення періодів прострочення із розмірами облікової ставки НБУ, діючих у відповідні періоди нарахування пені.

При цьому, приймаючи до уваги, що за розрахунком суду, сума пені виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1284,37 підлягають задоволенню на визначену позивачем суму.

Одночасно, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги, викладені у позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг»за період з 02.03.2012р. по 27.03.2012р. (26 днів) нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 251,45 грн.

При перевірці проведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг»не враховано, що 2012 рік має 366 дні.

Наразі, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в сумі 250,77 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

14.11.2012р. до господарського суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про призначення додаткової експертизи.

Частиною 3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до п.15.1 постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

За твердженням відповідача визначити дійсну швидкість автомобіля Форд під час дорожньо-транспортної пригоди 06.01.2012р. можна за умови надання експерту водієм Шостак С.М. інформації щодо режиму руху вказаного транспортного засобу при виїзді за межі проїзної частини (тяговий, гальмування накатом, тощо).

Одночасно, відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах справи, водієм автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM були надані письмові пояснення стосовно обставин спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Наразі, за змістом висновку судової експертизи №6061/12-52 від 25.10.2012р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вказані пояснення водія Шостак С.М. були враховані та досліджені під час проведення відповідної судової експертизи.

Будь-яких інших підстав для призначення додаткової судової експертизи відповідачем не наведено, а судом не встановлено, внаслідок чого вказане клопотання залишається судом без задоволення.

Також, 14.11.2011р. Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»надало суду клопотання про залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи Шостак Станіслава Михайловича.

За приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Згідно із п.1.6 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

За таких обставин, за висновками суду, рішення у справі №5011-62/4298-2012 не впливає на права та законні інтереси Шостак Станіслава Михайловича, внаслідок чого відсутні підстави для залучення вказаної фізичної особи в якості третьої особи у справі.

Крім того, необхідність отримання пояснень від водія автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, є підставою для звернення до суду з клопотанням про витребування доказів (у разі неможливості самостійного їх отримання), а не для залучення певної особи до участі у розгляді справи.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг», м.Київ до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м.Київ про стягнення боргу по сплаті страхового відшкодування в сумі 117667,22 грн., 3% річних -251,45 грн., пені -1284,37 грн., що становить загальну заборгованість в сумі 119203,04 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м.Київ, Печерський район, пров.Новопечерський, буд.19/3, ЄДРПОУ 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг»(01025, м.Київ, Шевченківський район, вул.Володимирська, буд.7, офіс 1, ЄДРПОУ 35745399) борг по сплаті страхового відшкодування в сумі 117667,22 грн., 3% річних -250,77 грн., пеню -1284,37 грн., а також судовий збір в розмірі 2384,06 грн., витрати на проведення судової експертизи в сумі 5149,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 14.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.11.2012р.

Суддя М.О. Любченко