Постанова

від 29.01.2013 по справі 5011-62/4298-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа№ 5011-62/4298-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Ємельянова А.С.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Шимова А.З. - представник за довіреністю № 15/01 від 15.01.2013 року,

від відповідача: Волчек Н.М. - представник за довіреністю № б/н від 20.07.2012 року,

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явились,

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року

у справі № 5011-62/4298-2012 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроасистанс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Шостак С.М.

про стягнення 119 203, 04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення заборгованості у сумі 119 203, 04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» неправомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування у розмірі 117 667, 22 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних та пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-62/4298-2012 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача страхове відшкодування у сумі 117 667, 22 грн., 3% річних у розмірі 250, 77 грн., пеню у сумі 2 384, 07 та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 5 149, 20 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що висновок експерта є неповним, оскільки судовим експертом Коваленко В.В. не було досліджено всі надані йому об'єкти.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» по справі №5011-62/4298-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №5011-62/4298-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А., Ємельянов А.С., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А., Ємельянов А.С., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 15.01.2013 року. Крім того, даною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шостака Станіслава Михайловича.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2013 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі №5011-62/4298-2012.

Представник позивача та третіх осіб у судовому засіданні 15.01.2013 року не з'явились про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року відкладено розгляд справи до 29.01.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.01.2013 року підтримав свою правову позицію та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача через відділ документального забезпечення суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

У судовому засіданні 29.01.2013 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроасистанс» не з'явивився про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявних в матеріалах справи.

Також, через відділ документального забезпечення суду надійшла заява від Шостак С.М. про розгляд справи без його участі у зв'язку із відрядженням. Крім того, останній зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без його участі, оскільки у нього не має додаткових пояснень щодо даної справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.01.2012 року о 17 годині 00 хвилин на дорозі М-17 Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч 165 км 500 м, відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі- ДТП), учасником якої був транспортний засіб FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг», за кермом якого перебував Шостак Станіслав Михайлович.

У відповідності до розділу IV довідки №8941949 Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Миколаївській області дорожньо-транспорта пригода сталася внаслідок перевищення Шостак Станіславом Михайловичем безпечної швидкості.

Згідно схеми огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.01.2012 року під час ДТП FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, перебував на відрізі дороги, де встановлені знаки №3.29 з обмеженням максимальної швидкості - 50 км/год та 70 км/год.

Постановою від 14.02.2012 року Шевченківського районного суду м.Києва по справі №3/2610/1403/2012 Шостака С.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

При цьому, Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг» (страхувальник) було укладено договір страхування шляхом видачі полісу №19 G-0381641 добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до якого застраховано наступний транспортний засіб:

марка/модель: FORD MONDEO,

реєстраційний номер: AA 0494 OM,

кузов/шасі: WF0DXXGBBDBL28780,

рік випуску -2011.

За змістом вказаного полісу вигодонабувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг».

Строк дії полісу №19 G-0381641 від 07.10.2011 року сторонами встановлено з 07.10.2011 року по 06.10.2012 року.

Також, у відповідному полісі позивачем та відповідачем було погоджено, що страхування проводиться згідно із Правилами добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119.

Так, полісом від 07.10.2011 року та п.4.2.1 Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008 року), до страхових випадків віднесено пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, ДТП учасником якої був транспортний засіб FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, належить до страхових випадків у відповідності до полісу від 07.10.2011 року та п.4.2.1 Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119.

Приписами ст.ст.33.1, 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент вчинення ДТП) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, у тому числі, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п.п.9.1, 9.1.1 Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008 року), при настанні події, яка призвела до збитків і може бути визнана страховим випадком страхувальник або особа, яка на законних підставах експлуатує транспортний засіб, зобов'язаний негайно з місця події (якщо цьому не перешкоджали об'єктивні причини) повідомити про те, що сталося, страховика; негайно заявити про подію у відповідні компетентні органи; вчиняти інші дії відповідно до п.9 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного); письмову заяву про страховий випадок з описом його обставин надати страховику не пізніше трьох робочих днів з дати настання страхового випадку; надати документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків відповідно до розділу 10 Правил.

Так, заявою від 10.01.2012 року страхувальник повідомив відповідача про настання страхового випадку - ДТП, що сталась 06.01.2012 року о 17 годині 00 хвилин на дорозі М-17 Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч 165 км 500 м, за участю FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг».

Вказана заява отримана відповідачем 10.01.2012 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції №131773 від 10.01.2012 року Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», який міститься на першій сторінці заяви страхувальника.

Отже, виходячи з того, що ДТП сталася 06.01.2012 року, а 07.01.2012 року, 08.01.2012, 09.01.2012 року були вихідними днями, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги ст.ст.33.1, 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п.9.1, 9.1.1 Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №119 щодо своєчасного повідомлення відповідача про скоєне ДТП.

Згідно із ст.34.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент вчинення ДТП) страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі, здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

За приписами ст.36.1 вказаного нормативно-правового акту страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Пунктом 5.2, 5.2.2 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008 року), встановлено, що до страхових випадків не відноситься і страхове відшкодування не виплачується, якщо збитки спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої порушенням Правил дорожнього руху водієм застрахованого транспортного засобу, зокрема, перевищенням швидкості руху більше ніж на 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху.

Внаслідок звернення позивача із заявою від 10.01.2012 року про настання страхового випадку, на замовлення №2396/01 від 20.01.2012 року відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські незалежні судові експерти» було складено висновок №00048/1 від 31.01.2012 року, відповідно до резолютивної частини якого фактична швидкість руху автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, який 06.01.2012 року рухався по автодорозі Одеса -Мелітополь -Новоазовськ та з'їхав у кювет на ділянці 165 км 700 м вказаної дороги, була більшою за 102,5…144,6 км/год.

За таких обставин, 07.02.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс» було складено страховий акт №131773, за змістом якого останній дійшов висновку про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування на підставі п.5.2.2 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008 року).

Так, 14.02.2012 року на адресу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс» направлено лист №3684/01, в якому повідомлено про неможливість виплати страхового відшкодування та неможливість віднесення скояного ДТП, яка відбулась 06.01.2012 року, до страхових випадків у зв'язку із перевищенням водієм, Шостак Станіславом Михайловичем, швидкості руху більше, ніж на 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху.

Не погоджуючись з вищенаведеним висновком, позивач звернувся до Державного науково-дослідного інституту експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України з заявою від 14.02.2012 року про проведення автотехнічного дослідження механізму розглядуваної ДТП та вирішення питання відносно швидкості руху автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM безпосередньо перед його виїздом та на момент його виїзду за межі проїзної частини.

У висновку №9-15 від 26.03.2012 року спеціаліста Відділу автотехнічної експертизи Державного науково-дослідного інституту експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України зазначено, що встановити швидкість руху автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM безпосередньо та на момент його виїзду за межі проїзної частини не вбачається можливим.

Відтак, враховуючи наявність в матеріалах справи суперечливих експертних досліджень, наданих позивачем та відповідачем, ухвалою від 23.05.2012 року Господарського суду міста Києва по справі №5011-62/4298-2012 було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У відповідності до висновку №6061/12-52 від 25.10.2012 року судової автотехнічної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого під час ДТП 06.01.2012 року автомобіль Форд перебував в зоні дії дорожнього знаку 3.29 з обмеженням максимальної швидкості руху 50 км/год; швидкість автомобіля Форд перед дорожньо-транспортною пригодою перевищувала 33…41 км/год, а визначити дійсну швидкість автомобіля Форд перед вказаною дорожньо-транспортною пригодою розрахунковим шляхом неможливо.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ч.ч.3, 5 п.2 постанови №4 від 23.03.2012 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву «висновок судового експерта» або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Пунктом 18 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати, зокрема, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертиз.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За висновками суду першої інстанції, внаслідок проведення наведеної вище судової автотехнічної експертизи, надано повні відповіді на порушені питання у відповідності до інших фактичних даних, дослідницька частина та підсумкові висновки судової експертизи узгоджені між собою; експертний висновок обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи.

Відтак, апеляційний суд приймаючи до уваги вищенаведене погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що висновок №6061/12-52 від 25.10.2012 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз є належним та допустимим доказом у даній справі.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статею ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як було зазначено вище, відмова третьої особи у виплаті страхового відшкодування на підставі полісу №19 G - 0381641 від 07.10.2011 року обумовлена тим, що швидкість автомобіля FORD MONDEO, номерний знак AA 0494 OM, під час дорожньо-транспортної пригоди 06.01.2012 року була більше ніж на 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху на дорозі М-17 Херсон -Джанкой -Феодосія -Керч 165 км 500 м.

Проте, колегія суддів зазначає, що висновок №00048/1 від 31.01.2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські незалежні судові експерти», у відповідності до якого встановлено вказані дані, не є актом судової експертизи у розумінні норм Закону України «Про судову експертизу» та складений на замовлення №2396/01 від 20.01.2012 року третьої особи (яка є довіреною особою Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на підставі довіреності №20/1-2-1/39 від 01.11.2011 року), внаслідок чого не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу перевищення водієм Шостак С.М. швидкості руху більше ніж на 20 км/год від встановленої Правилами дорожнього руху.

Крім того, викладені у вказаному дослідженні висновки спростовані судовою експертизою №6061/12-52 від 25.10.2012 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у відповідності до якої визначити дійсну швидкість автомобіля Форд перед дорожньо-транспортною пригодою 06.01.2012 року розрахунковим шляхом неможливо.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позивачу неправомірно було відмовлено у проведенні виплати страхового відшкодування згідно із полісом №19 G - 0381641 від 07.10.2011 року.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно із ст.29 Закону України «Про страхування» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Тобто, законом встановлено, що підставою для здійснення страхових виплат є заява страхувальника і страховий акт (аварійний сертифікат).

Так, заявою від 09.02.2012 року позивач звертався до відповідача з вимогою перерахувати суму страхового відшкодування. Одночасно, як зазначено вище, у акті №131773 від 07.02.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсістанс» неправомірно дійшло висновку про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Як зазначав суд першої інстанції, доказом фактичного здійснення витрат, пов'язаних з відновленням автомобіля після ДТП 06.01.2012 року, є рахунки №ТОВ-000035 від 17.01.2012 року №ТОВ-000053 від 25.01.2012 року, №ТОВ-000056 від 25.01.2012 року, №ТОВ000084 від 08.02.2012 року, №ТОВ-000085 від 08.02.2012 року, №ТОВ-000139 від 27.02.2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА МОТОРС» на суму 117 667, 22 грн.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи довідку ПАТ Комерційного банку «Приватбанк» № 08.7.0.0.0/120329100601 від 29.03.2012 року, яка підтверджує факт оплати останнім Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА МОТОРС» витрат, пов'язаних з відновленням автомобіля після ДТП на суму 117 667, 22 грн.

Однак, довідка ПАТ Комерційного банку «Приватбанк» № 08.7.0.0.0/120329100601 від 29.03.2012 року, в якій зазначено, що на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг» надійшли кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Моторс» містить описку в частині де вказано, що кошти надходили від Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Моторс».

Даний факт підтверджується листом ПАТ Комерційного банку «Приватбанк» № 08.7.0.0.0/130124102320 від 24.01.2013 року, в якому зазначено, що ПАТ Комерційного банку «Приватбанк» просить вважати довідку від 29.03.2012 року недійсною в частині де вказано, що кошти надходили від Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Моторс» та зазначає, що вірним вважається, що кошти надходили на рахунок ТОВ «Терра-Моторс» від ТОВ «Юнік Бізнес Консалтинг», а саме 17.01.2012 року згідно платіжного доручення № 1381 у розмірі 46 747, 25 грн., 29.02.2012 року згідно платіжного доручення № 1489 у розмірі 70 919, 97 грн.

Відтак, колегія суддів перевіривши обставини справи, приймає до уваги відомості наявні у листі ПАТ Комерційного банку від 24.01.2013 року та вважає їх належним доказом підтвердження оплати позивачем витрат, пов'язаних з відновленням автомобіля після ДТП на суму 117 667, 22 грн.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами правочину взяті на себе за полісом №19 G-0381641 від 07.10.2011 року зобов'язання не виконав, тому вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті страхового відшкодування в сумі 117 667, 22 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому враховано, що договором страхування у формі полісу сторони встановили нульову франшизу.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч. 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, за приписами п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно із п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У відповідності до п.8.2.6 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, затверджених рішенням правління відповідача (протокол №27 від 23.12.2008 року), при порушенні термінів виплати страхового відшкодування страховик зобов'язаний сплачувати страхувальнику пеню за письмовою вимогою у розмірі 0,1% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, яка діяла в період, за який нарахована пеня.

Відповідно до розрахунку позивача доданого до позовної заяви, нарахувано та за'явлено до стягнення пеню у розмірі 1284, 37 грн. за період з 02.03.2012 року по 27.03.2012 року.

Перевіривши розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг» в цій частині, Гсподарський суд міста Києва встановив наявність помилки, зокрема щодо визначення співвідношення періодів прострочення із розмірами облікової ставки НБУ, діючих у відповідні періоди нарахування пені.

При цьому, приймаючи до уваги, що за розрахунком суду першої інстанції, сума пені виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1284, 37 грн. підлягають задоволенню на визначену позивачем суму.

Так, дійсно перевіривши розрахунок пені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу в частині стягнення з відповідача на визначену позивачем суму пені у розмірі 1284, 37 грн. за період з 02.03.2012 року по 27.03.2012 року.

Одночасно, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги, викладені у позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Бізнес Консалтинг» за період з 02.03.2012 року по 27.03.2012 року. (26 днів) нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 251,45 грн.

Так, дійсно при перевірці проведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не враховано, що 2012 рік має 366 дні.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних зроблений судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що він є вірним, тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню у сумі 250, 77 грн.

Крім того, як зазначалось вище, в доводах апеляційної скарги позивач зазначив також про те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що висновок експерта є неповним, оскільки судовим експертом Коваленко В.В. не було досліджено детально схему ДТП, необхідні дані щодо режиму руху автомобіля при виїзді за межі проїзної частини.

Також за твердженням апелянта визначити дійсну швидкість автомобіля Форд під час ДТП 06.01.2012 року можна за умови надання експерту інформації щодо режиму руху вказаного транспортного засобу при виїзді за межі проїзної частини (тяговий, гальмування накатом, тощо).

Частиною 3 ст.42 ГПК України встановлено, що у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Відповідно до п.15.1 постанови №4 від 23.03.2012 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Як вбачається з судової експертизи №6061/12-52 від 25.10.2012 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, визначити дійсну швидкість автомобіля перед даною ДТП розрахунковим шляхом неможливо, оскільки відсутня можливість знайти точні координати тормозного шляху та встановити точну відстань від місця закінчення тормозного шляху до місця зупинки автомобіля.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності призначення додаткової експертизи, оскільки експертом надано повні відповіді на порушені питання у відповідності до інших фактичних даних, дослідницька частина та підсумкові висновки судової експертизи узгоджені між собою; експертний висновок обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-62/4298-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011- 62/4298-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011- 62/4298-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Ємельянов А.С.

Пономаренко Є.Ю.