Постанова

від 21.11.2012 по справі 5009/2587/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.11.2012 р. справа №5009/2587/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівЗубченко І.В., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Горохов С.О. -довіреність №10 від 04.07.2011р.; Цебер О.Ю. -довіреність №26 від 15.06.2012р. від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А" м. Енергодар, Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької області від 12.09.2012р. (повний текст підписано 14.09.2012р.) по справі№5009/2587/12 (суддя Дроздова С.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарбуд ЛТД" , м. Енергодар, Запорізької області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А" м. Енергодар, Запорізької області простягнення 217 236грн.89коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.09.2012р. у справі №5009/2587/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарбуд ЛТД" , м. Енергодар, Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А" м. Енергодар, Запорізької області про стягнення 217 236грн.89коп. задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 206 526грн.18коп.

Крім того, на підставі п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарським судом стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А" на користь Державного бюджету України 500грн.00коп. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А" м. Енергодар, Запорізької області подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, судом не взято до уваги клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, на адресу апеляційного суду надіслав клопотання про відкладання розгляду справи. Проте, апеляційний суд вказане клопотання залишає без задоволення, оскільки в силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Отже, в разі зайнятості одного з представників підприємства, сторони не позбавлені можливості направити у судове засідання іншу особу, наділивши її відповідними повноваженнями. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідач неодноразово звертався до суду із відповідним клопотанням, що дає підстави вважати такі дії з боку відповідача зловживанням своїми процесуальними правами та свідомим затягуванням судового процесу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергодарбуд ЛТД", м. Енергодар звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А", м. Енергодар заборгованості за договором оренди №23-2/11 від 07.10.2011р. в розмірі 217 236грн.89коп.

Згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, до стягнення з відповідача заявлено заборгованість в розмірі 206 526грн.18коп.

У відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Згідно ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та в даному випадку апеляційний суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А", м. Енергодар обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №23-2/11 від 07.10.2011р., внаслідок чого за період з жовтня 2011р. по квітень 2011р. за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 206 526грн.18коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А", м. Енергодар, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №23-2/11 від 07.10.2011р. щодо своєчасного внесення орендної плати в розмірі 206 526грн.18коп., а у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості по договору оренди у розмірі 10 710грн.71коп. до звернення позивача з позовом до суду, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковій зміні з наступних підстав.

Так, 07.10.2011р. між ТОВ "Енергодарбуд ЛТД" (орендодавець) та ТОВ "Монолітбуд ЛТД А" (орендар) укладено договір оренди №23-2/11, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування на умовах оренди майно, перелік якого вказується у Додатках №№1, 2, 3 до договору оренди. Загальна вартість предмету договору, що передається в оренду, становить 2 467 333,41грн. (п.1.1 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 04.04.2012р.).

Відповідно до п.2.1 договору, вступ орендаря у право користування майном настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акту приймання-передачі вказаного майна. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі вказаного майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором (п.2.3 договору).

Згідно із п.3.1 договору, орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом.

Додатковою угодою №3 від 04.04.2012р. до договору оренди внесено зміни до п.3.2 договору, який викладено у наступній редакції: "Розмір орендної плати за місяць оренди складає 33 344грн.30коп.".

Пунктом 3.3 договору встановлено, що розмір орендної плати, за кожний наступний місяць розраховується шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як встановлено місцевим судом, позивач взяті на себе зобов'язання за договором оренди виконав у повному обсязі, майно за актом приймання- передачі по договору оренди від 07.10.2011р. було передано орендарю.

Всупереч п.3.1 договору свої зобов'язання в частині проведення своєчасних розрахунків за оренду майна відповідач виконав не в повному обсязі.

16.05.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №20 з вимогою про сплату заборгованості по договору оренди від 07.10.2011р. Однак, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами складено акт звірення розрахунків станом 25.05.2012р., згідно якого відповідач підтвердив існування заборгованості перед позивачем за спірним договором, у тому числі і відносно стягуваної заборгованості в розмірі 206 526грн.18коп. Вказаний акт підписаний сторонами з обох боків та скріплений печатками підприємств.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, зобов'язання сторін, які виникли за договором оренди №23-2/11 від 07.10.2011р., підлягають виконанню.

Як зазначено вище, відповідач зобов'язаний щомісяця не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом, сплачувати орендну плату.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком сплати орендної плати відповідачем є 10 число місяця, наступного за звітним місяцем.

Як стверджує позивач, за період дії договору відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату не вносив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2011р. по квітень 2011р. в розмірі 206 526грн.18коп.

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням встановленого, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 206 526грн.18коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Втім, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 10 710грн.71коп., яка була частково погашена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи позивачем надана заява про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята у судовому засіданні 30.07.2012р. відповідно до ст.22 ГПК України та в якій позивач просить суд у зв'язку з оплатою у квітні 2012р. відповідачем 10 710грн.71коп. стягнути з відповідача 206 526грн.18коп. заборгованості по договору оренди. Таким чином, позивач скористався наданим йому відповідно до ст.22 ГПК України правом щодо зменшення розміру позовних вимог, а відтак господарський суд повинен був розглядати зменшенні позовні вимоги в сумі 206 526грн.18коп., або визначити підстави, за якими судом не приймається вказана заява.

З викладених вище підстав, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2012р. у справі №5009/2587/12 підлягає зміні у викладенні першого та четвертого абзацу резолютивної частини наведеного рішення.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на те, що судом не взято до уваги клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Тобто, причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Наразі, господарським судом вірно встановлено, що відповідачем не надано достатніх в обґрунтування клопотання підстав та доказів, які б були підставою для зупинення в даному випадку, у зв'язку з неможливість розгляду справи №5009/2587/12 до вирішення пов'язаної з нею справи, яка розглядаються господарським судом Запорізької області.

В решті рішення господарського суду Запорізької області за мотивами, зазначеними апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А" м. Енергодар, Запорізької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2012р. у справі №5009/2587/12 змінити, виклавши перший абзац резолютивної частини наведеного рішення у наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарбуд ЛТД", м. Енергодар до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітбуд ЛТД А", м. Енергодар задовольнити».

Четвертий абзац резолютивної частини наведеного рішення виключити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 13.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено 16.11.2012р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

В.М. Татенко

Надруковано: 5 прим.

1 -позивачу;

1 -відповідачу

1 -до справи;

1 -ГСЗО;

1 -ДАГС.