Постанова

від 15.11.2012 по справі 5015/2846/12(7/152)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.12 Справа № 5015/2846/12(7/152)

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Гері Боумен Лімітед»від 19.10.2012 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року

у справі № 5015/2846/12

за позовом: ТзОВ «Гері Боумен Лімітед», м. Львів

до відповідача: Всеукраїнська громадська організація «Федерація спортивного покеру України», м. Київ

про стягнення заборгованості по орендній платі та повернення орендованого майна

за участю представників:

від позивача : Качмар І.О. -представник

від відповідача: Диба І.В., Юраш Д.І. -представники

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2012 року скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 року та рішення господарського суду Львівської області від 30.12.2012 року у справі № 7/152, справу передано на новий розгляд до господарського суду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року у справі № 5015/2846/12 (головуючий суддя -Долінська О., судді -Станько Л.Л., Козак І.Б.) у задоволені позовних вимог ТзОВ «Гері Боумен Лімітед»до Всеукраїнська громадська організація «Федерація спортивного покеру України»про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 44 573,62 грн. та повернення орендованого майна -відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що обставини справи та наданні докази доводять, що керівництво відповідача не здійснювало дій по заволодінню майном та на момент залишення офісу орендоване майно разом з іншим майном відповідача було залишено за місцезнаходженням позивача та з 20.01.2010 року до нього не було доступу, в зв'язку із чим відповідачем припинено користування по незалежних від нього обставинах. А тому, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 762 ЦК України, відсутні підстави для стягнення з відповідача 44 573,62 грн. заборгованості по орендній платі.

Щодо вимоги позивача про повернення орендованого майна, місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що в матеріалах справи відсутні, сторонами не наведені доводи та не подані докази повідомлення позивачем відповідача про припинення договірних стосунків та повернення майна у зв'язку з несплатою орендної плати понад три місяці, в тому числі і одержання відповідачем такого повідомлення. Крім цього, в матеріалах справи відсутні, сторонами не наведені доводи та не подані докази звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору з наведених позивачем підстав, а тому з огляду на викладене, відсутні правові підстави до задоволення позову в частині повернення орендованого майна.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Гері Боумен Лімітед»подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що господарським судом першої інстанції при новому розгляді не надано належну оцінку обставинам, встановленим рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2011 року у справі № 5015/2532/11 та безпідставно вказано, що з цього рішення випливає, що з 21 січня 2010 року відповідач не мав доступу до приміщення, хоча в рішенні господарського суду від 19.07.2011 року в справі № 5015/2532/11 чітко зазначено, що відповідач користувався майном по грудень 2010 року. Тому висновок місцевого господарського суду про те, що з 21 січня 2010 року відповідач не користувався майном не відповідає дійсним обставинам справи.

Також, апелянт вважає помилковим покликання місцевого господарського суду на рішення Галицького районного суду м. Львова у справі № 2-1517/2010р., яким районний суд визнав належність повноважень Юраш Діани Іванівни як виконавчого директора Всеукраїнської громадської організації «Федерація покеру України»та зобов'язав Гері Боумена (як фізичну особу) не чинити перешкод у здійсненні її повноважень, оскільки воно жодним чином не стосується ні орендованого майна, ні договору оренди обладнання № 02/01-1 від 02.01.2009 року, та сторонами даної справи є Юраш Діана Іванівна та Всеукраїнська громадська організації «Федерація покеру України»і прийняте рішення стосується Гері Боумена як фізичної особи, та ніяким чином не зачіпає прав та обов'язків ТзОВ «Гері Боумен Лімітед».

Необґрунтованим вважає позивач висновок господарського суду першої інстанції про те, що у зв'язку з втратою доступу до приміщення по вул. Наливайка 18 в м. Львові, відповідач був позбавлений можливості користуватись орендованим майном, так як орендоване майно використовувалось відповідачем по всій території України під час проведення покерних турнірів.

Крім цього, апелянт вважає безпідставним висновок господарського суду першої інстанції про небажання позивача встановити місцезнаходження майна, оскільки саме за заявою позивача з метою встановлення місцезнаходження майна справа направлялась до правоохоронних органів, також з цією метою позивачем неодноразово проводилась інвентаризація, надавались фото таблиці на яких відображено використання майна відповідачем, в тому числі у присутності керівника.

Також, скаржник вважає, що судом першої інстанції також не враховано те, що статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Керуючись наведеною нормою, 25.07.2010 ТзОВ «Гері Боумен Лімітед»направило ВГО «Федерація покеру України»лист-повідомлення, в якому вимагало здійснити сплату заборгованої суми, повернути обладнання та повідомляло про відмову від договору оренди, оскільки ВГО «Федерація покеру України»не сплачувала орендну плату протягом шести місяців підряд, тому договірні відносини по оренді обладнання між сторонами слід вважати припиненими з 01.08.2010 року в силу ст. 782 ЦК України, оскільки жодних дій на виконання викладених у листі вимог зі сторони відповідача вчинено не було.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач вважає безпідставними твердження апелянта про те, що ним подавались заяви до правоохоронних органів про розшук та встановлення місцезнаходження майна, оскільки такі докази відсутні в матеріалах справи та саме керівництво позивача неодноразово відмовлялось від дачі свідчень щодо місцезнаходження майна.

Також відповідач зазначає, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 22.06.2010 року № 2-1517/2010 за позовом Юраш Д.І. до ВГО «Федерація покеру України»про захист трудових прав та зобов'язання не чинити перешкоди було встановлено, що виконавчого директора Юраш Д.І. було безпідставно усунуто від виконання обов'язків та поновлено її права як керівника. Крім цього, даним рішенням було встановлено, що законні представники відповідача не мали доступу до приміщення, де знаходилось майно, в тому числі і орендоване, не мали можливості забрати з приміщення власне майно, в зв'язку з чим майно підприємства було витребуване в судовому порядку.

Окрім цього, відповідач вважає, що господарським судом першої інстанції виконано вказівки Вищого господарського суду України вказані у постанові від 14.06.2012 року та надано правову оцінку фактам, встановленим рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2011 року у справі № 5015/2532/11, та встановлено дійсний період користування майном позивача до 21.01.2010 року.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2009 року між ТзОВ «Гарі Боумен Лімітед»(орендодавець) та Всеукраїнською громадською організацією «Федерація покеру України», правонаступником якої є Всеукраїнська громадська організація «Федерація спортивного покеру України»(орендар) укладено договір оренди обладнання № 02/01-1 (том І, а.с. 12) , відповідно до умов якого (п. 1.1 договору), в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування майно, вказане в додатку № 1 до цього договору (том І, а.с. 14) , загальною вартістю 79 137,72 грн. та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п. 3.1 договору, майно, що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 3 днів з моменту підписання цього договору.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору, майно, що орендується, вважається переданим з дати підписання акта приймання-передачі майна. Майно передається в оренду на термін до 31.12.2010 року.

Пунктом 5.1 даного договору, встановлено, що орендна плата за користування обладнанням сплачується орендарем орендодавцю щомісяця і складає 7 000,00 грн..

Згідно п. 8.1 договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 3 днів повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом приймання-передачі.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

Додатком № 1 від 02.01.2009 року (том І, а.с. 14) до вказаного договору -сторони визначили перелік майна, що передається по договору та склали акт прийому-передачі обладнання від 02.01.2009 року (том І, а.с. 14) (Додаток №2 до Договору).

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, орендар сплачував орендну плату по договору № 02/01-1 від 02.01.2009 року оренди обладнання, щомісяця у розмірі, встановленому п. 5.1 Договору.

Отже, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що договір оренди обладнання № 02/01-1 фактично виконувався сторонами, починаючи з 02.01.2009 року, а тому зазначена обставина виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст.181 ГК України, так як відповідно до її приписів визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

Як стверджує позивач, 25.07.2010 року ним надіслано відповідачу заяву №23/07-1 від 23.07.2010 року (том І, а.с. 27) про відмову від договору та з вимогою повернення обладнання (майна), переданого останньому в оренду, і сплати заборгованості по оренді в строк до 01.08.2010 року. Оскільки, відповідач даної вимоги не виконав, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за оренду майна та вимогою повернути отримане за договором оренди майно.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи постанову від 14.06.2012 року Вищий господарський суд України вказав, що при новому розгляді справи, господарському суду слід надати належну оцінку всім наявним серед матеріалів справи доказам у їх сукупності, зокрема, належним чином перевірити доводи ВГО «Федерація спортивного покеру України»про припинення користування майном та у разі визнання їх доведеними, встановити момент фактичного припинення користування майном.

Відповідно до ст. 111 12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.06.2010 року Галицьким районним судом м. Львова у справі №2-1517/2010р. за позовом Юраш Д.І. до Всеукраїнської громадської організації «Федерація спортивного покеру України»про захист трудових прав щодо належності повноважень та зобов'язання не чинити перешкоди прийнято заочне рішення (том І, а.с. 76) , яким позов задоволено частково - визнано належність повноважень Юраш Д.І. виконавчого директора ВГО «Федерація покеру України», зобов'язано Гері Боумена не чинити перешкоди Юраш Д.І. у здійсненні таких повноважень та зобов'язано витребувати у Гері Боумена і передати Юраш Д.І. документи, що стосуються діяльності ВГО "Федерація спортивного покеру України" з відповідним, наведеним у рішенні переліком. Дане рішення не оскаржувалось і набрало законної сили.

Даним рішенням суду Юраш Д.І. визнана повноважним виконавчим директором ВГО "Федерація покеру України", а також судом зазначено, що утримання майна Федерації є здійсненням перешкод виконанню Юраш Д.І. повноважень виконавчого директора, в зв'язку з чим її вимоги, як повноважного виконавчого директора Федерації, було задоволено. Крім цього, рішенням встановлено обставини справи та опис подій, які позбавляли виконавчого директора відповідача можливості користування своїм майном.

Також, господарським судом взято до уваги рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2011 року у справі №5015/2532/11, в якому встановлено, що майном орендар користувався з січня 2009 року по грудень 2010 року, однак не вказував про те, що станом на момент прийняття рішення, майном орендар продовжував користуватись.

У постанові СДБЕЗ Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.10.2011 року (том IV, а.с. 40) , за результатами проведеного розслідування, зазначено, що внаслідок конфлікту, який виник між Юраш Д.І та Гері Боуменом, з лютого 2010 року ВГО "Федерація покеру України" була позбавлена можливості здійснювати свою діяльність за адресою м. Львів, вул. Наливайка, 18 і з моменту зміни свого місцезнаходження, відповідач перестав користуватись обладнанням, яке було передане згідно договору оренди, про що орендодавцю направлені відповідачем листи від 25.02.2011 р., від 30.03.2011 р. та від 15.04.2011 р.

Аналогічні доводи наводить представник відповідача у своїх усних та письмових пояснення по справі, та зокрема, відповідач зазначає, що з 21.01.2010 р. не мав можливості користуватись орендованим майном , яке було передане згідно договору оренди ВГО «Федерації покеру України».

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини справи та надані докази доводять, що керівництво відповідача не здійснювало дій по заволодінню майном та на момент залишення офісу, орендоване майно разом з іншим майном відповідача було залишено за місцезнаходженням позивача, відповідач з 20.01.2010 року доступу до орендованого майна не мав, в зв'язку із чим відповідачем припинено користування по незалежних від нього обставинах.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Такими діями були зокрема навмисні неправомірні дії позивача, який позбавив відповідача права на володіння на та користування власним та орендованим майном шляхом не допуску його до офісного приміщення.

Пунктом 14.3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (із змінами, внесеними роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609) визначено, якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за оренду майно на підставі договору оренди.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в цій частині позовних вимог, виходячи з наступного:

Як вбачається з позовної заяви позивача, предметом позовних вимог в цій частині є зобов'язання вчинити дії, а саме -повернути орендоване майно, підставою яких останній зазначає те, що відповідач не вносив плату за користування майном протягом шести місяців, а тому на підставі ст. 291 ГК України та ст. 782 ЦК України, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, проте, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частиною 2 ст. 782 ЦК України, передбачено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

На підтвердження факту про припинення договірних відносин, позивачем надано заяву №23/07-1 від 23.07.2010 року (том І, а.с. 27) про відмову від договору з вимогою повернення обладнання (майна) в строк до 01.08.2010 року, факт надіслання якої відповідачу позивачем підтверджується фіскальним поштовим чеком № 7995 від 25.07.2010 року.

Відповідачем факт отримання такого повідомлення в судовому засіданні заперечено, як і відсутні в матеріалах справи докази отримання відповідачем повідомлення позивача про припинення договірних стосунків.

Крім того, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, відповідач станом на час скерування повідомлення припинив свою діяльність за адресою, на яку скеровано повідомлення (79007, м. Львів, вул. Наливайка, 18) . Наявний фіскальний поштовий чек, з врахуванням відсутності опису вкладення та повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, є лише доказом відправлення позивачем кореспонденції відповідачу.

Крім того, правила ч.ч. 1, 2 ст. 782 ЦК України щодо відмови наймодавця від договору найму і як наслідок розірвання договору не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки така відмова є правомірною, якщо наймач не вносить плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, а саме за наявності вини наймача.

Матеріалами справи встановлено та місцевим господарським судом вірно зроблено висновок, що наймач в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України, звільняється від плати за весь час, протягом якого він не міг використовувати майно через обставини від нього незалежні, а тому відмова орендодавця від договору оренди у зв'язку із несплатою орендарем орендної плати не може бути підставою для розірвання договору оренди.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав до задоволення позову в частині повернення позивачу орендованого майна.

Твердження апелянта, що судовим рішенням у справі № 5015/2532/11 встановлено факт користування орендарем майном до грудня 2010 року, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки мотивація рішення у вищезазначеній справі є оцінкою поданих суду доказів, а саме судом оцінено умови договору оренди і вказано, що в оренду передано майно по акту приймання -передачі до грудня 2010 року, а не фактів, які не потребують доведення у цій справі.

Не заслуговують на увагу твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що факти встановлені заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.06.2010 року у справі № 2-1517/2010р. (том І, а.с. 76), не є преюдиційними по даній справі, так як жодним чином не стосується ні орендованого майна, ні договору оренди обладнання № 02/01-1 від 02.01.2009 року, та сторонами даної справи є Юраш Діана Іванівна та Всеукраїнська громадська організації «Федерація покеру України»і прийняте рішення стосується Гері Боумена як фізичної особи, та ніяким чином не зачіпає прав та обов'язків ТзОВ «Гері Боумен Лімітед», оскільки відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», факти, встановлені рішенням суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктивного складу сторін даної цивільної справи.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними, і відповідно спростованими вищенаведеними обставинами справи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Гері Боумен Лімітед»- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.