Постанова

від 21.11.2012 по справі 18/1193/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа №18/1193/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Погорілий Д.В., дов. №17/02-11 від 15.12.2011р.

відповідача - Дігтярь Л.А., ордер №735/37 від 11.10.2012р., угода на представництво інтересів у суді від 14.09.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фермерського господарства "Покрова-2006", с.Жуки Кобеляцького району Полтавської області (вх. №3053 П/3-10)

на рішення господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 р. по справі №18/1193/12 (суддя Кульбако М.М.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Урожай", с.Горби Глобинського району Полтавської області

до Фермерського господарства "Покрова-2006", с.Жуки Кобеляцького району Полтавської області

про стягнення 109539,22 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012р. Селянське (фермерське) господарство "Урожай" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Покрова-2006" 109 539,22 грн., з яких 75 550,00 грн. - основна заборгованість, 24 300,19 грн. - відсотки за користування чужими коштами, 6 044,03 грн. - інфляційні втрати, 3 645,03 грн. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним 30.04.2010 року між сторонами договору №0430.1 купівлі - продажу насіння.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 р. у справі №18/1193/12 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Покрова-2006" на користь Селянського (фермерського) господарства "Урожай" 75 550,00 грн. основного боргу, 4876,44 грн. інфляційних, 3642,31 грн. 3% річних, 1681,44 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідно до п. 4.3. Договору №0430.1 купівлі - продажу насіння від 30.04.2010р., у разі невиконання п.2.2 договору, яким передбачено здійснення оплати покупцем не пізніше шести місяців з дати підписання договору, покупець (позивач) зобовязаний повернути насіння в такій самій кількості та якості, не пізніше 15.11.2010р.. Отже, заявник вважає, що позивач мав право вимагати не сплату боргу за договором купівлі-продажу, а повернення самого насіння. Також не погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення 3% річних та пені, оскільки вважає, що невиконання грошового зобов'язання в данному випадку відсутнє.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 30.04.2010 р. між селянським (фермерським) господарством "Урожай" та фермерським господарством "Покрова-2006" було укладено договір купівлі - продажу насіння №0430.1, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця 15000,00 кг. насіння сої, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити зазначене насіння згідно з умовами договору.

Пунктом 2.1. договору було встановлено, що вартість насіння встановлена за згодою сторін і становить 75000,00 грн. (сімдесят п'ять тисяч гривень) 00 коп., з ПДВ.

Також сторони встановили, що оплата покупцем здійснюється готівкою або в безготівковій формі на банківський рахунок продавця не пізніше 6(шести) місяців з дати підписання цього договору. Необхідною умовою завантаження насіння є передплата, мінімальний розмір якої становить 5000,00(п'ять тисяч) грн. (п..2.2., 2.3. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що передача насіння продавцем покупцю здійснюється у день підписання договору та оформлюється видатковою накладною.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 30.04.2010р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято 15110 кг. насіння сої на загальну суму 75550,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №0430.1 від 30.04.2010р. та довіреністю на отримання цінностей № 083721 від 30.04.2010р., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.10-12).

Оскільки заперечень щодо розбіжності в кількості фактично отриманої продукції з кількістю, вказаною в договорі відповідачем не надано, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідач погодився зі зміною умов договору в частині кількості продукції (збільшення на 110 кг.).

Отже, позивач належним чином виконав умови договору купівлі -продажу насіння №0430.1 від 30.04.2010р. передавши відповідачу товар на умовах та в обсязі, передбачених договором.

Відповідно до п.2.2. договору, сторони встановили, що оплата покупцем здійснюється готівкою або в безготівковій формі на банківський рахунок продавця не пізніше 6(шести) місяців з дати підписання цього договору.

В порушення умов договору, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу за отриманий товар в розмірі 75550,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1. договору було встановлено, що усі спори, розбіжності, які виникли у процесі виконання умов договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів.

Відповідно до ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу Фермерського господарства "Покрова-2006" претензію з вимогою сплатити 75550,00 грн., що підтверджується копією опису вкладення поштового відправлення від 07.05.2012р. та копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.05.2012р. (а.с. 15,16). Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 17) не підписав, в порушення п.2.2. договору суму боргу по закінченні шести місяців не сплатив. Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відвантажений товар в розмірі 75550,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

В позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3645,03 грн. за прострочку оплати за 587 днів (з 30.10.2010 року по 08.06.2012 року) та інфляційні у сумі 6044,00 грн. за період з листопада 2010 року по квітень 2012 року.

В апеляційній скарзі відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних.

Колегія суддів зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів передбачено застосування відповідних положень Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором чи законом.

Як було встановлено п.2.2 укладеного 30.04.2010 року між сторонами договору, покупець повинен здійснити оплату не пізніше шести місяців, тобто до 30.10.2010 року.

Оскільки відповідач свої зобов'язання у строк, встановлений п.2.2. договору №0430.1 від 30.04.2010р. не виконав, доказів сплати заборгованості суду не надав, колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат обґрунтованими, а заперечення, викладені відповідачем в апеляційній скарзі щодо безпідставного стягнення 3% річних такими, що позбавлені фактичного та правового обгрунтування.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність стягнення 3% річних в сумі 3642,31 грн. та інфляційних в сумі 4876,44 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 20% річних за користування чужими грошовими коштами, то відповідно до ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки укладеним сторонами договором купівлі - продажу насіння №0430.1 від 30.04.2010р. розмір процентів за користування покупцем чужими грошовими коштами не було встановлено, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні поховних вимог щодо стягнення 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

В апеляційній скарзі відповідач також наполягав на тому, що позивач повинен був вимагати не сплати боргу за договором купівлі-продажу, а повернення відповідачем самого насіння.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 4.3. договору №0430.1 від 30.04.2010р. сторони дійшли згоди, що у разі невиконання п.2.2. цього договору покупець зобовязаний повернути насіння в такій самій кількості та якості не пізніше 15 листопада 2010р., продавець має повернути суму передплати. Таким чином, сторони погодили умову повернення сої, тобто до 15.10.2010р. З матеріалів справи вбачається, що постачання насіння відбулось без здійснення передплати з боку відповідача. Відповідач доказів звернення до позивача із пропозицією про повернення отриманого насіння суду не надав. Більш того, відповідно до п. 2.1. договору право власності у покупця насіння за договором виникає з моменту підписання сторонами видаткових накладних. Видаткова накладна №0430.1 від 30.04.2010р. була видана відповідачу (а.с.10), отже відповідач набув на поставлений товар (насіння сої) права власності та повинен сплатити його вартість. З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майноворо права та інтересу. Частиню другою цієї ж статті встановлені способи захисту цивільних прав та обовязків, які сторона вибирає на власний розсуд. У зв'язку з цим колегія суддів вважає заперечення відповідача щодо звернення позивача саме з позовом про стягнення суми боргу такими, що позбавлені фактичного та правового обгрунтування.

Враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження своєї позиції, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи останнього, викладені ним в апеляційній скарзі не спростовують доводів позивача та наданих ним доказів на підтвердження своїх вимог, у зв'язку з чим вважає рішення господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 р. по справі №18/1193/12 таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Таким чином, враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Покрова-2006", с.Жуки Кобеляцького району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 р. по справі №18/1193/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текст постанови підписано 15.11.2012р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.