Постанова

від 07.11.2012 по справі 2а/1770/3693/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3693/2012

07 листопада 2012 року 16год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з"явився;

відповідача: представник не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Виробничий кооператив "Авіс і Д" до Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Виробничий кооператив «Авіс і Д» (надалі позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення - рішення № 1000112340 2012 року на суму 88 327 грн. 50 коп., за основним платежем 75031грн. та 13 296 грн. 50 коп., штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за заниження суми податку на прибуток приватних підприємств, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003172340 від 02 серпня 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 10733 грн., з податку на прибуток підприємства, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 1000102340 від 22 травня 2012 року на суму 83062 грн. 75 коп., з них 70 877 грн. 00 коп., за основним платежем та 12 185 грн. 75 коп., штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за завищення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарські операції позивача з ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Мидас Плюс», ТОВ «Світ Імпекс» та ТОВ «Вєлєна В» мали реальний характер, які підтверджуються первинними бухгалтерськими та податковими документами, контрагенти позивача мали на момент здійснення фінансово - господарських операцій чинні свідоцтва платника податку на додану вартість, свідоцтва про державну реєстрацію, податкові зобов'язання відображені у деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, а посилання Сарненської МДПІ на автоматизовану систему даних без перевірки документів не може свідчити про наявність порушень з боку ВК «Авіс і Д» вимог чинного податкового законодавства.

Представник позивача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи без його участі, просить вимоги задоволити повністю.

Відповідач Сарненська МДПІ позовні вимоги не визнала повністю. У поданому запереченні на позовну заяву зазначає, що підставою для проведення перевірки слугувала Постанова прокуратури м. Одеси по кримінальній справі порушеної по статті 205 КК України відносно ПП «Фіто Сервіс Плюс». Саме ж підприємство внесено запис № 8 «відсутність за місцезнаходженням». По ланцюгах постачання не підтверджується рух товарно - матеріальних цінностей, а оскільки ПП «Фіто Сервіс Плюс» не має власних трудових та виробничих потужностей, тому формування податкового кредиту та валових витрат є неправомірним. Крім того, для перевірки не надано доказів транспортування товару. По ПП « Мидас Плюс» стан платника податків «8», декларація за жовтень 2011 року визнана як не податкова звітність. Крім того, має місце анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Мидас Плюс» 06.12.2011 року. Відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань ПП «Мидас Плюс» та податкового кредиту ВК «Авіс і Д». По ТОВ «Світ Імпекс» відсутні документи на транспортування товару, директор та засновник підприємства пояснив у письмовому поясненні, що ні печатки ні реєстраційних документів підприємства не отримував, про первинні документи чує вперше. Відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Світ Імпекс» та податкового кредиту ВК «Авіс і Д». По ТОВ «Вєлєна В» податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року, податкова декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року не визнані як податковою звітністю, постановою господарського суду Одеської області від 05.01.2011 року у справі № 24/156-10-5375 визнано банкрутом ТОВ «Вєлєна В». Відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Вєлєна В» та податкового кредиту ВК «Авіс і Д», з цих підстав просив у позові відмовити. Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв'язку з реорганізацією податкового органу під час розгляду справи судом за клопотанням відповідача було допущено заміну відповідача Сарненську МДПІ її правонаступником -Сарненською МДПІ Рівненської області Державної податкової служби.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ВК «Авіс і Д» зареєстрований 14.03.2008 року у Сарненській районній державній адміністрації Рівненській області, свідоцтво про державну реєстрацію №16041020000000716. Як платник податку в органах державної податкової служби зареєстрований 17.03.2008 року за № 1618, станом на день підписання акту перевірки перебуває на обліку в Сарненській МДПІ. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

07 травня 2012 року за №159/22/35717356 Сарненською МДПІ складено акт « Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Авіс і Д» код за ЄДРПОУ 35717356 з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками здійснення фінансово - господарських операцій з ПП «Фіто Сервіс Плюс» код ЄДРПОУ 36671297 за період з 0101.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Світ Імпекс» код ЄДРПОУ 36235508 за червень - липень 2011 року, ПП «Мидас Плюс» код ЄДРПОУ 35869610 за жовтень, грудень 2011 року, ТОВ «Вєлєна В» код ЄДРПОУ 36838211 за вересень - грудень 2011 року. За результатами акту складено та прийнято податкове повідомлення - рішення №1000102340 від 22 травня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість основного платежу 70877 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12185,75 грн., № 1000112340 від 22 травня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму основного платежу 75031 грн., 13296,5 грн. (штрафних) фінансових санкцій. 02 серпня 2012 року за № 1388/10-210/199 ДПА у Рівненській області прийняла рішення про результати розгляду скарги відповідно до якого скасовано податкове повідомлення - рішення Сарненської МДПІ Рівненської області Державної податкової служби від 22.05.2012 року № 1000112340 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2342,25 грн. штрафної (фінансової) санкції, а скаргу ВК «Авіс і Д» у даній частини задоволено. Прийнято рішення про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства на суму 10733,00 грн., визначене податковим повідомленням - рішенням Сарненської МДПІ Рівненської області Державної податкової служби від 22.05.2012 року № 1000112340. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 05.09.2012 року № 1420/0/61-12/10-2115, податкові повідомлення - рішення № 1000112340, № 1000102340 від 22.05.2012 року, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а повторна скарга - без задоволення. Підпунктом 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначено, що відкликаним податкове повідомлення-рішення вважається у випадку, коли контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Згідно п. 60.4 ст. 60 ПК України, у випадках випадках, визначених п.п. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 цієї статті, податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу. Відповідно до додатків до позовної заяви, з врахуванням заяви про уточнення вимог від 31.10.2012 року, позивачем до подання позову отримано податкове повідомлення - рішення від 02 серпня 2012 року № 0003172340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 10733 грн. основного платежу та - (зменшення) 2342,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Отже, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення № 1000112340 від 22.05.2012 року в силу п. 60.4. статті 60 Податкового кодексу України є відкликаним, тобто таким, що втратило юридичну силу, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити. Суд вважає, що дане податкове повідомлення - рішення не породжує для позивача жодних правових наслідків, тобто відсутні правові підстави для виникнення обов"язку платника податку сплачувати відповідний податок за вищевказаним податковим повідомленням-рішенням.

На сторінці 4 абзац 7 рішення про результати розгляду скарги від 02.02.2012 року № 13888/10-210/199 ДПА у Рівненській області зазначила, згідно матеріалів перевірки валові витрати зменшені в сумі 354389,00 грн., а саме: ПП «Фіто Сервіс Плюс» на 88162,00 грн., ТОВ «Світ Імпекс» на 37330,00 грн., ПП «Мидас Плюс» на 57644,00 грн., ТОВ «Вєлєна В» на 175253,00 грн., і відповідно при заниженні об'єкту оподаткування в сумі 354389,00 грн., податок на прибуток становитиме 85764,00 грн., а не 75031,00 грн., як зазначено у висновку акту перевірки від 07.05.2012 року № 159/22/35717356 відповідно до якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 року № 1000112340.

Крім того, зі змісту податкового повідомлення-рішення № 0003172340 від 02.08.2012 р. вбачається, що воно було прийнято відповідачем згідно п.п. 54.3 ст. 54 та ст. 123 Податкового кодексу України на підставі висновків акту перевірки від 07.05.2012 р. №159/23/35717356.

Відповідно до ч. 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що податковим повідомленням-рішенням № 0003172340 від 02.08.2012 року позивачу фактично було зменшено суму нарахованого грошового зобов'язання у розмірі штрафних (фінансових) санкцій - 2342,25 грн.

Відповідно до п. 3.4. Порядку № 985, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Згідно п. 2.3. Порядку № 985 податкове повідомлення-рішення складається в двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом (2755-17), а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно положень ст. 123 Податкового кодексу України розмір штрафу який застосовується до платника податку вираховується від суми визначеного податкового зобов'язання контролюючим органом.

На підставі приписів податкового законодавства, суд критично ставиться до пояснень відповідача, що за результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 1000112340 від 22.05.2012 р. вважається дійсним в частині грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 75031,00 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0003172340 від 02.08.2012 р. - в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі -2342,25 грн. та плюс 10733 грн., збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства із врахуванням рішення про результати розгляду скарги № 13888/10-210/199 від 02.08.2012 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, із врахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПА у Рівненській області № 13888/10-210/199 від 02.08.2012 року предметом оскарження, зокрема є податкове повідомлення - рішення № 0003172340 від 02.08.2012 року та податкове повідомлення - рішення № 1000102340 від 22.05.2012 року, у розрізі порушень встановлених актом перевірки від 07.05.2012 року № 159/23/35717356.

Позивач включений до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою серії АБ № 425031. Судом встановлено, на виконання усної домовленості між ПП «Фіто Сервіс Плюс» та ВК «Авіс і Д» виникли фінансово - господарські відносини, а саме: 01.02.2011 року за № 24 ПП «Фіто Сервіс» виписано та видано податкову накладну на загальну суму 37340,47 грн., в тому числі податок на додану вартість 6223 грн., 41 коп., видано податкову накладну від 01.02.2011 року № РН- 010221, 08.02.2011 року за № 62 ПП «Фіто Сервіс Плюс» видано податкову накладну 62 на загальну суму 7 650,24 грн., та видаткову накладну від 08.02.2011 року № РН-080204, податкову накладну від 01.04.2011 року № 5 на загальну суму 15845,15 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 2640,86 грн., та видаткову накладну від 01.04.2011 року № РН-010405; податкову накладну від 07.04.2011 року № 55 на загальну суму 21 584,81 грн., в т.ч. податок на додану вартість 3597,47 грн., видаткову накладну від 07.04.2011 року № РН- 070403; податкову накладну від 27.04.2011 року № 179 на загальну суму 3194,86 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 532,84 грн., та видаткову накладну від 27.04.2011 року № РН-270401; податкову накладну № 189 від 28.04.2011 року на загальну суму 5638,80 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 894,80 грн., видаткову накладну від 28.04.2011 року № РН-280402; податкову накладну від 02.05.2011 року № 9 на загальну суму 10009,75 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 1668,29 грн., рахунок - фактуру від 02.05.2011 року « СФ-020502». Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди, в тому числі за лютий, березень, квітень і червень 2011 року. Розрахунки між між ПП «Фіто Сервіс Плюс» та ВК «Авіс і Д» здійснено у готівковій формі шляхом виписування прибуткових касових ордерів за період 01.02.2011 року по 03.05.2011 року на загальну суму 91094,08 грн. Отриманий товар реалізований для суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: для КХП «Зоря», Стрільське споживче товариство, КП комбінат громадського харчування Сарненської райспоживспілки, ТзОВ «ЮльСоф», Сарненське комерційне підприємство «Школяр», НВП Сарненське ВПУ -22, Сарненський професійний аграрний ліцей, що підтверджується податковими та видатковими накладними за вказаний період. Встановлені судом обставини не заперечуються сторонами, що й підтверджується актом перевірки від 07.05.2012 року № 159/22/35717356 (сторінка 5-6). Як підставу для завищення податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ПП «Фіто Сервіс Плюс» відповідач посилається на наявність порушеної кримінальної справи № 02201100183 порушеної за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України відносно посадових осіб підприємства, а також твердження про відсутність товарно-транспортних накладних, і пояснення директора ОСОБА_2 про непричетність його до фінансово-господарської діяльності підприємства. А тому зроблено висновок, що по ланцюгу постачання товару мало місце кредитоформуючі підприємства - ПП «Альтекс-Юг», ПП «Стилег-Юг», ПП «Агропрайд» та ПП «Югтрансагро», а тому господарських операцій не було. Матеріали справи містять акт ДПІ у м. Херсоні від 13.01.2012 року № 288/7/15-211 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Фіто сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, їх реальності та повноти обліку. Із вказаного акту вбачається, що ПП «Фіто Сервіс Плюс» має стан платника податку «8» - відсутній за місцезнаходженням (без вказання дакти такого встановлення факту), директорами являються ОСОБА_4 та ОСОБА_2, взято на податковий облік 11.09.2009 року за № 42082. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 30.09.2011 року, тобто на момент здійснення господарських операцій та дат виписування податкових накладних ПП «Фіто Сервіс Плюс» мало чинне свідоцтво платника податку на додану вартість. Декларація з податку на додану вартість подана підприємством за червень 2011 року № 167805. Декларація на прибуток підприємства за І квартал 2011 року подана до інспекції 29.04.2011 року з показниками, що свідчать про відсутність показниками здійснення фінансово - господарської діяльності. Згідно довідки форми 1-ДФ на підприємстві працювала 1особа. Із дослідженого акту слідує висновок, що ПП «Фіто Сервіс Плюс» на час здійснення господарських операцій є діючим підприємством, яке звітується до податкового органу, мало чинне свідоцтво платника податку на додану вартість. Посилання відповідача на те, що в акті перевірки від 07.05.2012 року сторінка 3 відібранні пояснення у директора ОСОБА_2, що він не підписував первинні бухгалтерські та податкові документи спростовується податковими накладним та накладними, які підписані директором ОСОБА_4, яка була фінансовим директором згідно бази даних Херсонської ДПІ і в поясненнях вона не вказувала, що не підписувала первинні бухгалтерські та податкові документи. Судом встановлено, що товар, який придбавався у ПП «Фіто Сервіс Плюс» перевозився «Покупцем» - позивачем, а саме автотранспортними засобами згідно договорів оренди, які містяться у матеріалах справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Світ - Імпекс» та ВК «Авіс і Д» укладено 01.06.2011 року договір поставки № 0106-1 у м. Херсон, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар по накладним у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного Договору. Відповідно до пункту 4.1 даного Договору продукція поставляється транспортом Покупця і за рахунок Покупця. На виконання умов Договору ТОВ «Світ Імпекс» видано та виписано та виписано податкову накладну від 01.06.2011 року № 8 на загальну суму 8 969,58 грн., в тому числі 1 494,93 грн., та видаткову накладну від 01.06.2011 року № і-00000198, податкову накладну № 50 від 09.06.2011 року на загальну суму 12 777,16 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 2 129,53 грн., податкову накладну від 04.07.2011 року № 61 на загальну суму 11263,84 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 877,31 грн., видаткову накладну від 04.07.2011 року № і-000076, податкову накладну від 11.07.2011 року № 82 на загальну суму 11 786,04 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 964,34 грн., та видаткову накладну № і-000077 від 04.07.2011 року. Розрахунки проведені у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту за червень, липень 2011 року. Придбані та оприбутковані товари використані ВК «Авіс і Д» у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації для Стрільске споживче товариство, Тзов «Юль Соф», Сарненське комерційне підприємство «Школяр», ТзОВ «ТД Північ-Центр». Таке підтверджується і Сарненською МДПІ (сторінка 19-20) акту перевірки від 07.052.2012 року. Як підстава для неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат відповідач посилається на відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних, пояснення директора гр. ОСОБА_5, який пояснив що відношення до фінансово-господарської діяльності не має. Так, судом встановлено, що 05.11.2011 року за № 11446/7/23-206 отримано акт від 01.12.2011 року № 4168/23-2/36235508 «Про результати документальної перевірки ТОВ «Світ Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року. Так, у акті від 01.12.2011 року зазначено, що ТОВ «Світ Імпекс» згідно бази даних АІС «РПП» ДПІ у м. Херсоні на момент перевірки платника податків стан платника податків ТОВ «Світ імпекс» код 36235508 - «36» основний платник до кінця року. Відповідно до п.2.4.1 акту свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.11.2008 року № 100152108. Декларація з податку на додану вартість за квітень 2011 року подана із податковими зобов'язаннями в сумі 1700393грн., за травень 2011 року в сумі 1017480 грн., за червень 2011 року в сумі 1327797 грн., за липень 2011 року в сумі 1577849 грн. Декларація з податку на прибуток підприємства подана до ДПІ у м. Херсон 20.09.2011 року за серпень 2011 року. 24.11.2011 року отримано пояснення від директора ОСОБА_5, проте як встановлено судом станом на 24.11.2011 року він не був директором підприємства, а був ОСОБА_6, що ніяких документів він не підписував, печатки не мав. Одним із видів діяльності ТОВ «Світ Імпекс» є оптова торгівля фруктами та овочами. З дослідженого судом письмового пояснення гр. ОСОБА_5, від 15.11.2011 року вбачається, що серед переліку підприємств з якими ТОВ «Світ Імпекс» не проводило господарські операції, позивач- ВК «Авіс і Д» -відсутній. Ні в акті перевірки від 01.12.2011 року № 4168/23-2/36235508, в акті № 159/22/3571356 від 07.05.2012 року не міститься інформація про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Світ Імпекс», не має інформації про наявність вироку. Навпаки, акт перевірки ДПІ у м. Херсоні підтверджує, що ТОВ «Світ Імпекс» є основним платником податку, позиція ДПІ про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість станом на 30.01.2012 року не є належним доказом не здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки станом на 01.06.2011 року - 30.07.2011 року свідоцтво було чинне, декларації з податку на додану вартість подані до податкового органу, види діяльності, які здійснював ТОВ «Світ Імпекс» передбачені установчими документами. Судом встановлено, що товар, який придбавався у ТОВ «Світ Імпекс» перевозився «Покупцем» - позивачем, а саме автотранспортними засобами згідно договорів оренди, які містяться у матеріалах справи.

Судом встановлено, між ВК «Авіс і Д» та ПП «Мидас Плюс» виникли господарські відносини, у підтвердження яких виписано та видано податкову накладну № 15 від 01.09.2011 року на загальну суму 14166,54 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2361,09 грн., видаткову накладну № м-00129 від 01.09.2011 року, податкову накладну № 10 від 03.10.2011 року на загальну суму 14 383,96 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2 397,33 грн., видаткову накладну № м-00314 від 03.10.2011 року, податкову накладну № 87 на загальну суму 40622,10 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 6 770,35 грн., видаткову накладну від 13.09.2011 року № м-00130. Розрахунки проведені у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені до податкового кредиту ВК «Авіс і Д» за вересень, жовтень та листопад 2011 року, відповідно і до складу валових витрат за відповідні періоди. Придбані та оприбутковані товари використані ВК «Авіс і Д» у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації для Стрільске споживче товариство, КХП «Зоря», Тзов «Юль Соф», Сарненське комерційне підприємство «Школяр», НВП Сарненського ВПУ-22, Сарненському професійному аграрному ліцею. Таке підтверджується і Сарненською МДПІ (сторінка 10 акту перевірки від 07.052.2012 року). Як підстава для неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат відповідач посилається на відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних, пояснення колишнього директора підприємства громадянки ОСОБА_7, яка пояснила що відношення до фінансово-господарської діяльності не має, а печатку та всі первинні документи передала для директора ОСОБА_8, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 06.12.2011 року. При дослідженні акту перевірки від 10.01.2012 року за № 12/15-2/35869610 встановлено, в пункті 12 використана інформація з наявних в інспекції інформаційних баз «система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні «ДПА України» вибірковим методом. Так в акті від 10.01.2012 року зазначено, що свідоцтво платника податку ПП «Мидас Плюс» анульовано 06.12.2011 року, стан підприємства «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, декларація з податку на додану вартість за жовтень (за податковий період , по якому необхідно здійснити зустрічну перевірку попередньо не проводились абзац 3 сторінка 2 акту від 10.01.2012 року № 12/15-2/35869610) та листопад 2011 року подані до податкового органу, але не визнані як податкова звітність. Відтак, судом достовірно встановлено, на момент здійснення фінансово - господарських операцій ПП «Мидас Плюс» мав чинне свідоцтво платника податку на додану вартість, звітувався до податкового органу, а у свою чергу ДПІ у м. Херсон не було проведено зустрічну перевірку, а співставлення податкових зобов'язань здійснено вибірковим методом. Судом встановлено, що товар, який придбавався у ТОВ «Світ Імпекс» перевозився «Покупцем» - позивачем, а саме автотранспортними засобами згідно договорів оренди, які містяться у матеріалах справи.

Судом встановлено, між ВК «Авіс і Д» та ТОВ «Вєлєна В» виникли господарські відносини, у підтвердження яких виписано та видано податкову накладну № 326 від 01.09.2010 року на загальну суму 19204,44 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 3200,74 грн., видаткову накладну № РН-010907 від 01.09.2010 року, податкову накладну № 337 від 02.09.2010 року на загальну суму 12429,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2071,60 грн., видаткову накладну № РН-020904 від 02.09.2010 року, податкову накладну № 354 від 03.09.2010 року на загальну суму 31377,60грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 5229,60 грн., видаткову накладну від 13.09.2011 року № РН-030911 від 03.09.2010 року, податкову накладну № 3644 від 01.10.2010 року на загальну суму 22320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 3720,00 грн., видаткову накладну № РН-011102 від 01.10.2010 року, податкову накладну № 811 від 22.10.2010 року на загальну суму 22059,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3676,50 грн., видаткову накладну № РН-221007 від 22.10.2010 року, податкову накладну № 892 від 03.11.2010 року на загальну суму 28359,30 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4726,55 грн., видаткову накладну від 01.11.2010 року № РН-011105, податкову накладну № 1027 від 26.11.2010 року на загальну суму 7651,08 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1275,18 грн., видаткову накладну № РН-261103 від 26.11.2010 року, податкову накладну №1051 від 01.12.2010 року на загальну суму 32795,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 5465,90 грн., видаткову накладну № РН-011204 від 01.12.2010 року, податкову накладну № 1062 від 04.12.2010 року на загальну суму 10087,80 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1681,30 грн., видаткову накладну від 04.12.2010 року № РН-041203, податкову накладну № 1111 від 15.12.2010 року на загальну суму 24017,76 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4002,96 грн., видаткову накладну від 15.12.2010 року № РН-151206. Розрахунки проведені у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені до податкового кредиту ВК «Авіс і Д» за вересень, жовтень та листопад 2010 року, січень 2011 року, відповідно і до складу валових витрат за відповідні періоди. Придбані та оприбутковані товари використані ВК «Авіс і Д» у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації для Стрільске споживче товариство, КХП «Зоря», Тзов «Юль Соф», Сарненське комерційне підприємство «Школяр», НВП Сарненського ВПУ-22, Сарненському професійному аграрному ліцею, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами доданими до матеріалів справи. Відповідач вказує, що постановою господарського суду Одеської області від 05.01.2011 року у справі № 24/156-105375 ТОВ «Вєлєна В» визнано банкрутом, свідоцтво платника податку ТОВ «Вєлєна В» анульовано 31.03.2011 року. Як підстава для неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат відповідач посилається на відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, відсутність фактичного здійснення господарських операцій. Так, 07.04.2011 року за № 5/23-206/36838211 ДПІ у м. Херсоні складено довідку «Про проведення позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вєлєна В» щодо неможливості підтвердження господарських відносин із платниками податків при відпрацюванні податкового кредиту та податкових зобов'язань за вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року. Згідно з пунктом 1.5 довідки - підприємство взято на облік в ОДПС 17.11.2009 року за № 45577, у вересні-жовтні 2010 року знаходилося на обліку у ДПІ м. Херсона. 30.12.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство. Свідоцтво платника податку на додану вартість видане 30.11.2009 року за № 100256779 та було дійсне до 31.03.2011 року. Декларації за вересень - грудень 2010 року подані до інспекції з відповідними показниками, а саме відображення податкових зобов'язань. Лише за грудень 2010 року декларація з податку на додану вартість визнана, як не податкова звітність. Підстава - порушення справи про банкрутство ТОВ «Вєлєна В». Декларація з податку на прибуток підприємства подана за 3 квартали 2010 року з показником 13154 грн., сплати до бюджету податку на прибуток підприємства. На сторінці 3 вказаної довідки «2» дослідження задекларованих сум податкового кредиту, зазначено, встановити проведення господарської діяльності ТОВ «Вєлєна В» на час складення довідки не можливо. Відтак, судом достовірно встановлено, на момент здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Вєлєна В» мало чинне свідоцтво платника податку на додану вартість, звітувався до податкового органу, а у свою чергу ДПІ у м. Херсоні не було проведено зустрічну перевірку. Судом встановлено, що товар, який придбавався у ТОВ «Вєлєна В» перевозився «Покупцем» - позивачем, а саме автотранспортними засобами згідно договорів оренди, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій)податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пп.5.2.1 п.5.2 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Так, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Зміст акту перевірки вказує на те, що фактично підставою для того, щоб вважати господарські операції, укладені позивачем, нікчемними є твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій та не створення цими договорами реального настання правових наслідків.

Проте вказані обставини у відповідності зі статтею 234 ЦК України є ознаками фіктивного правочину, який може бути визнаний судом недійсним, і не вказують на нікчемність такого правочину.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відтак, судом встановлено, що податкові накладні, які виписані для ВК «Авіс і Д» мали всі необхідні реквізити для їх ідентифікації та правомірності включення до складу податкового кредиту, придбані товари оприбутковувалися позивачем та у подальшому реалізовувалися для споживачів за цінами не нижчими за придбання, контрагенти позивача мали чинні свідоцтва платника податку на додану вартість та були зареєстровані, як чинні платники податків, які знаходяться на податковому обліку. Відповідачем не надано суду доказів порушення кримінальної справи проти посадових осіб ТОВ «Вєлєна В», ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Мидас Плюс», ТОВ «Світ Імпекс», тим паче вироків суду.

Платником податку первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними, доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорювані валові витрати та податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як установлено ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних, обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника податку на додану вартість до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції»(пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем -суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, -у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22.05.2012р. № 1000102340, від 02.08.2012р. № 0003172340 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст 94 КАС України присуджується на користь позивача в розмірі 911грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ Рівненської області Державної податкової служби від 02.08.2012р. № 0003172340.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ Рівненської області Державної податкової службивід 22.05.2012р. № 1000102340.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Виробничий кооператив "Авіс і Д" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 911грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.