Рішення

від 19.11.2012 по справі 5011-39/9956-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/9956-2012 19.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСС"

до Державного підприємства "Державний науково-дослідний і

проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та

в енергозбереженні"

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача Мачинський Олександр Сергійович

про визнання договору недійсним

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Картавцева Ю.В.

Полякова К. В.

Представники:

від позивача: Кобилянський О. Ю.

від відповідача: Кузнєцов В. Є.

від третьої особи: Мачинський О. С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХСС" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергертиці та в енергозбереженні" про визнання договору недійсним як такого, що укладений внаслідок обману. Позовні вимоги позивач, зокрема, обґрунтовує тим, що на момент укладення оспорюваного договору мав місце обман з боку керівника ДВВК, який полягав в умисному замовчуванні факту припинення діяльності цього структурного підрозділу, як суб'єкта господарської діяльності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.12 року порушено провадження у справі № 5011-39/9956-2012, розгляд справи призначено на 10.09.2012 року о 16:00 год.

03.09.2012 року позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав підтвердження на виконання вимоги ухвали суду від 26.07.12 року.

03.09.2012 року позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва звернувся до суду з заявою про необхідність участі при розгляді справи посадової особи відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2012 року звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.09.2012 року звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання відповідача судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 року, здійснювався розгляд справи по суті.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Позивач підтримав подану ним через відділ діловодства суду заяву про виклик в судове засідання Мачинського Олександра Сергійовича для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Відповідач підтримав зазначену заяву позивача. Заява позивача судом задоволена.

В судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 року, сторони звернулися з спільним клопотанням про продовження строків вирішення спору. Клопотання сторін судом задоволено. Клопотання передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 08.10.12 р. об 11:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 08.10.2012 року, звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року.

В судовому засіданні, призначеному на 08.10.2012 року, позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судове засідання, призначене на 08.10.2012 року, з'явився Мачинський О. С. та надав усні пояснення по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 5011-39/9956-2012 колегіально у складі трьох суддів, у зв'язку із складністю справи, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 року ухвалено розгляд справи № 5011-39/9956-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСС" до Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергертиці та в енергозбереженні" про визнання договору недійсним здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 року для здійснення колегіального розгляду справи № 5011-39/9956-2012 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.12 року справу № 5011-39/9956-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К. В., розгляд справи призначено на 05.11.12 р. о 10:10 год.

В судове засідання, призначене на 05.11.12 року, з'явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні, призначеному на 05.11.2012 року, представник відповідача звернувся до суду з клопотаннями про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та письмових заперечень на позов. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п. п. 2.4. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, з огляду на те, що після припинення діяльності ДВВК, будь-яка його діяльність, в тому числі і щодо укладення договорів була неможливою. Відповідач також вказує що він не є стороною оспорюваного договору, а факт обману, на який посилається позивач не доведений жодним чином.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативою суду.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про необхідність залучення Мачинського Олександра Сергійовича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.12 року відкладено розгляд справи на 19.11.2012 о 14:20 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мачинського Олександра Сергійовича (Київська обл., м. Буча, вул. Києво-Мироцька, б. 104а, кв. 46).

В судове засідання, призначене на 19.11.2012 року, з'явилися представники сторін та третя особа.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позові.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Третя особа надала письмові пояснення по суті позовних вимог. Пояснення передані до відділу діловодства суду для подальшої їх реєстрації, відповідно до п. п. 2.4. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

У судовому засіданні 19.11.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у строк, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Директора Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»№ 32/1 від 05.10.2007 року затверджено положення про Дослідний виробничий і випробувальний комплекс державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»(надалі- положення).

Відповідно до п. 1.1. цього положення Дослідний виробничий і випробувальний комплекс (ДВВК) є госпрозрахунковим структурним підрозділом з правами державного підприємства (з обмеженнями визначеними цим положенням) у складі державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»(ДНДІ ІТЕЕ). ДВВК створено за наказом ДНДІ ІТЕЕ № 1-10 від 22.02.1994 року.

Відповідно до п. 1.4. положення, ДВВК має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки у банківських установах, печатку зі своїм найменуванням.

Пунктом 4.2. положення передбачено, що за головними напрямками своєї діяльності ДВВК від свого імені укладає договори з підприємствами Міністерства палива та енергетики, а також з іншими підприємствами, організаціями та установами і несе за них відповідальність закріпленим за ДВВК майном.

Зібрані у справі докази свідчать, що 04.03.2009 року Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» наказом № 10/3 прийняло рішення про ліквідацію відокремленого підрозділу Дослідний виробничий та випробувальний комплекс (ідентифікаційний код 20579120)

Довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 29.02.2012 року № 21-10/712 підтверджено, що Дослідний виробничий та випробувальний комплекс (ідентифікаційний код 20579120) вилучено з ЄДРПОУ 30.03.2009 року у зв'язку з припиненням.

Вказане не заперечується представниками сторін та третьої особи.

17.12.2010 року між позивачем та Дослідним виробничим і випробувальним комплексом державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»укладено договір № 9/05-10 на створення (передачу) науково-технічної продукції.

В розділі 6 цього договору «Термін дії договору і юридичні адреси сторін», в якості виконавця за цим договором зазначено: Дослідно виробничий випробний комплекс (код в ЄДРПОУ 20579120). Підпис Мачинського О. С., який представляв виконавця за цим договором засвідчено печаткою, яка містила наступний текст: «Україна, Київська область, Вишгородський район с. Лебедівка, Державний науково-дослідний і проектно конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки (ДНДІ НЕЕ) Дослідний виробничий і випробний комплекс ідентифікаційний код 20579120».

Отже, в ході розгляду справи по суті судом встановлено що на момент укладення між позивачем та Дослідним виробничим і випробувальним комплексом державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» договору № 9/05-10 від 17.12.2010 року на створення (передачу) науково-технічної продукції було припинено діяльність останнього.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ним може бути визнання правочину недійсним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергертиці та в енергозбереженні" (відповідача) про визнання договору № 9/05-10 від 17.12.2010 року недійсним як такого, що укладений внаслідок обману.

Стаття 230 ЦК України встановлює правові наслідки вчинення правочину під впливом обману.

Зокрема, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В статті 229 ЦК України визначено, які обставини мають істотне значення для визнання правочину таким, що укладений внаслідок обману, а саме: істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Окрім того, обман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їхнє існування.

В п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (надалі -постанова) зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 зазначеної постанови).

Звертаючись з позовом до суду позивач не довів належними засобами доказування, що відповідач своїми діями або бездіяльністю навмисно ввів в оману позивача щодо будь -якої з обставин, які мають істотне значення при укладенні договору від 17.12.2010 року № 9/05-10 між позивачем та Дослідним виробничим і випробувальним комплексом державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на створення (передачу) науково-технічної продукції.

Судом також встановлено, що в п. 19 вказаної постанови зазначається, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Виходячи з наведеної норми права, позивач, як сторона оспорюваного правочину, не була позбавлена можливості перевірити правовий статус особи, з якою укладала договір.

Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін і третьої особи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В той же час, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В рішенні Конституційного Суду, від 02.11.2004, № 15-рп/2004 зазначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Статтею 203 ЦК встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

В ході розгляду справи по суті судом встановлено, що на момент укладення договору № 9/05-10 від 17.12.2010 року діяльність Дослідного виробничого і випробувального комплексу державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»була припинена. Отже, у Мачинського О. С. був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору від імені Дослідного виробничого і випробувального комплексу державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні».

Заперечення третьої особи з того приводу, що вчинення запису про припинення ДВВК було здійснено внаслідок помилки реєстратора Подільського району міста Києва та про подання податкової звітності ДВВК до моменту вирішення спору по суті судом відхиляється як таке, що не ґрунтується на нормах права та не підтверджене жодними доказами.

Крім того, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.01.2012 року наявні відомості про те, що відповідач має відокремлений підрозділ юридичної особи: філію Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та в енергозбереженні" -«Дослідний виробничий і випробувальний комплекс»(ідентифікаційний код 36336849). Докази існування будь-якого іншого підрозділу відповідача з ідентифікаційним кодом 20579120 на момент розгляду справи суду не надано.

За таких обставин, суд встановив наявність правових підстав для визнання договору № 9/05-10 від 17.12.2010 року на створення (передачу) науково-технічної продукції недійсним повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з судового збору.

Відповідно до п. п. 3.17.3. Постанови пленуму ВГСУ № 18, Визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, при відмові в позові на позивача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 203, 215, 229, 230, ст.ст. 22, 31, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82 -85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Визнати недійсним повністю договір № 9/05-10 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 17.12.2010 року укладений між позивачем та Дослідним виробничим і випробувальним комплексом державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»(ідентифікаційний код 20579120).

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.12 року

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Картавцева Ю.В.

Полякова К. В.