Постанова

від 23.11.2012 по справі 8/5014/652/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.11.2012 р. справа №8/5014/652/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Татенко В.М., Марченко О.А. секретаря Федорової Ю.І. за участю представників від позивача:ОСОБА_5 адвокат від відповідача:Гондар Т.В., представник за дов. від 12.09.12р. б/н Кочетков О.В., представник за дов.ю від 12.09.12р. б/н розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»м.Стаханов, Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2012 року у справі№ 8/5014/652/2012 (суддя Середа А.П.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м. Стаханов, Луганської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»м.Стаханов, Луганської області простягнення суми основного боргу за договором про зворотно-фінансову допомогу №23 від 01.12.2010р. у розмірі 100093грн., штрафу у розмірі 200,18грн., 3% річних у розмірі 2649,03грн., інфляційні у розмірі 1501,39 грн. ВСТАНОВИВ:

15.03.2012 року до господарського суду Луганської області звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 м.Стаханов, Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»м.Стаханов, Луганської області про стягнення суми основного боргу за договором про зворотно-фінансову допомогу №23 від 01.12.2010р. у розмірі 100093грн., штрафу у розмірі 200,18грн., 3% річних за період з 02.04.2010р. по 18.01.2012р. у розмірі 5374,43грн., інфляційних за період з 02.04.2010р. по 18.01.2012р. у розмірі 8808,20грн. (а.с.2-4).

23.04.2012р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру та уточнення позовних вимог та внесення змін до предмету позову, в порядку ст.22 ГПК України, в якій просив суд, у зв»язку з допущенням помилки у періоді нарахування 3% річних та інфляційних, стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»суму боргу за договором про зворотно-фінансову допомогу від №23 від 01.12.2010р. у розмірі 100093грн.; штраф за неповернення зворотно-фінансової допомоги у розмірі 200,18грн.; пеню у розмірі 3% річних у розмірі за період з 02.04.2011р. по 18.01.2012р. у розмірі 2649,03грн. та інфляційні за період з 02.04.2011р. по 18.01.2012р. у розмірі 1501,39грн. (а.с.37-39)

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.04.2012р. по справі №8/5014/652/2012, позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 основний борг у вигляді суми неповернутої позики у розмірі 100093грн., штраф у розмірі 200,18грн., 3% річних у розмірі 5374,43грн., інфляційні у розмірі 8808,20грн. та судовий збір у розмірі 2289,52грн. (а.с.45-47).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем умов договору про зворотно-фінансову допомогу №23 від 01.12.2010р. щодо несплати боргу та обґрунтованість стягнення з посиланням на ст. ст. 525, 526, 527, 1049, 1050 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Товариство обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»м.Стаханов Луганської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення є незаконним та винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки відповідач не був повідомлений про час і місце судового засідання, не отримав жодного листа за юридичною адресою відповідача та ніяких грошових коштів 31.12.2010р. до каси не приймав.

Крім того, апелянт зазначив, що у квитанції від 31.12.2010р. підставою перерахування зазначено «займ»та посилання на договір про зворотно-фінансову допомогу №23 відсутнє.

В апеляційній скарзі скаржник просив суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2012р. по справі №8/5014/652/2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.65-67).

У судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до вимог ст. 77 ГПК України для ознайомлення з матеріалами справи представника позивача.

Представники апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення, надав мотивований відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Фізична особа -підприємець ОСОБА_8, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.16 ).

Відповідач - Товариство обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»є юридичною особою (ідентифікаційний код 33853153), що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.21-22).

01.12.2010р. між Приватним підприємцем ОСОБА_8 (за договором -позикодавець, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»(за договором -позичальник, далі - відповідач) був укладений договір №23 про зворотно-фінансову допомогу, за умовами якого, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов»язується повернути їх позикодавцю (п.1.1 договору).

Сума зворотно-фінансової допомоги за договором складає 120000,00грн. (п.2.1).

За договором проценти не нараховуються та не сплачується (п.2.2)

Третім розділом договору сторони зазначили порядок надання зворотно-фінансової допомоги.

Так, позикодавець перераховує суму зворотно-фінансової допомоги у безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п.3.1).

Строк повернення зворотно-фінансової допомоги складає 90 календарних днів з моменту надання (п.4.1).

Позичальник зобов'язаний повернути суму коштів у останній день строку, встановленого п.4.1 цього договору (п.5.1), на поточний рахунок позикодавця (п.5.2), при цьому днем повернення коштів є день зарахування їх на поточний рахунок позикодавця (п.5.3).

У разі прострочення повернення коштів (їх частки) позичальник сплачує: штраф у розмірі 0,2% від неповернутої суми (п.6.1); 3% річних та інфляційні нарахування від неповернутої суми за весь час прострочення (п.6.2).

Договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми допомоги позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором (п.7.1)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у підтвердження виконання умов даного договору, посилається на квитанцію до прибуткового касового ордеру від 31.12.2010р. б/н, з якої вбачається, що від ОСОБА_8 прийнято займ у розмірі сто тисяч дев»яносто три грн. 00 коп. (а.с. 9).

Відповідач відповідно до умов п.4.1 договору повинен був повернути отримані кошти не пізніше 31.03.2011р., але цього не зробив.

Як зазначає позивач, 10.05.2011р. за вих. №7 та 23.01.12р. за вих. № б/н він направляв на адресу відповідача листи-вимоги, в яких пропонував повернути грошові суми (а.с.13-15).

Відповідач на означені листи - вимоги не відреагував, грошові суми не повернув.

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по поверненню грошових коштів за договором зворотно-фінансової допомоги №23 від 01.12.2010р. за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 100093грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою до відповідача про стягнення суми боргу за договором про зворотно-фінансову допомогу №23 від 01.12.2010р. у розмірі 100093грн.

Крім того, позивач просив з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.04.2012р. стягнути з відповідача штраф за не повернення зворотно-фінансової допомоги у розмірі 200,18грн., пеню у розмірі 3% річних за період з 02.04.2011р. по 18.01.2012р. у розмірі 2649,03грн. та інфляційні нарахування за період з 02.04.2011р. по 18.01.2012р. у розмірі 1501,39грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення грошових коштів за договором зворотно - фінансової допомоги.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Загальні положення про позику передбачені главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Позичальник, як передбачено ст.1049 ЦК України, зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб»єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про зворотно-фінансову допомогу є договором позики.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Наразі, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, позивач у обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання з боку відповідача умов договору № 23 про зворотно - фінансову допомогу, при цьому належним доказом отримання від позивача грошової суми за договором вважає квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 31.12.2010р.

Але вказана квитанція до прибуткового касового ордеру від 31.12.2010р. б/н не може бути визнана належним доказом у даному випадку, оскільки по-перше: не містить посилання на договір № 23 про зворотно-фінансову допомогу від 01.12.2010р.; по-друге - підставою надання коштів зазначено «займ»; по-третє: сума грошових коштів, зазначена у квитанції не відповідає сумі, зазначеної у договорі; вчетверте: встановлений договором порядок надання зворотно-фінансової допомоги передбачає безготівкове перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (п.3.1), а не передання коштів від позивача до каси підприємства відповідача; також у квитанції вказано, що кошти прийнято від фізичної особи ОСОБА_8, а не фізичної особи-підприємця, як зазначено в договорі.

Крім того, з наявних у матеріалах справи листів-вимог №7 від 10.05.2011р., №б/н від 23.01.2012р., наданих позивачем, вбачається, що між сторонами існували господарські відносини, а саме: договір №4 від 04.06.2010р., договір №4 від 02.06.2010р., договір зворотно-фінансової допомогти №23 від 01.12.2010р. та усна домовленість «займ у сумі 120000грн.».

У судовому засіданні представником позивача були надані для огляду оригінали квитанцій до прибуткового касового ордеру від 31.12.2010р. б/н на суму 10093,00 грн. та від 12.11.2010р. б/н на суму 120000 грн., що також підтверджує інші господарські відносини між сторонами.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог позивача щодо існування боргу у сумі 10093,00 грн. з посиланням на договір про зворотно-фінансову допомогу № 23 від 01.12.2010р., а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги стосовно штрафу у розмірі 200,18 грн., 3% річних у розмірі 2649,03грн. та інфляційних у сумі 1501,39грн. є похідними від основної вимоги, тому задоволенню також не підлягають.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що господарський суд, приймаючи рішення та зазначивши про прийняття від позивача заяви про зменшення позовних вимог, задовольнив позов у повному обсязі на підставі первісно поданої позовної заяви, що є порушенням вимог ст. 84 ГПК України.

Доводи скаржника стосовно преюдиціальності з посиланням на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. у справі №9/136/2011, колегія суддів вважає помилковими, оскільки мотивація зазначеного судового рішення є оцінкою наданих суду доказів та правозастосуванням, а не фактам, які не потребують доведення в цій справі.

Щодо посилань скаржника на порушення судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення сторони про час та місце судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається (адреса відповідача, зазначена позивачем у позові, а.с. 2), що місцем знаходження ТОВ «ЛІПРОЕП» є: місто Стаханов, вул.Крайня, будинок 1, що також підтверджено представника відповідача у судовому засіданні.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом від 29.03.2012р. за №13455330 станом на 29.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»є юридичною особою (ідентифікаційний код 33853153) та місцезнаходження якого є -94005, Луганська область, місто Стаханов, вул.Крайня, будинок 1 (а.с.21-22).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.03.2012р. було порушено провадження у справі №8/5014/652/2012, призначено її розгляд на 29.03.2012р. (а.с.1).

Згідно вихідного штампу №161 19 березня 2012р. вищевказана ухвала була надіслана судом першої інстанції відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою: місто Стаханов, вул.Крайня, будинок 1.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 29.03.2012р., від 09.04.2012р. розгляд справи було відкладено та згідно вихідних штампів №196 30 березня 2012р., №237 від 10 квітня 2012р. вищевказані ухвали були надіслані судом першої інстанції відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою: місто Стаханов, вул.Крайня, будинок 1.

Таким чином, відповідач належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що спростовує доводи апелянта з цього приводу.

Подане представниками відповідача клопотання про залучення додаткових доказів у справі колегією суддів відхилено відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду прийнято за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновку, викладеного у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Господарські витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»м.Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2012 року у справі №8/5014/652/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2012 року у справі №8/5014/652/2012 -скасувати.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м.Стаханов Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»м.Стаханов Луганської області про стягнення суми основного боргу за договором про зворотно-фінансову допомогу №23 від 01.12.2010р. у розмірі 100093грн., штрафу у розмірі 200,18грн., 3% річних у розмірі 2649,03грн., інфляційні у розмірі 1501,39грн.- відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м.Стаханов (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІПРОЕП»м.Стаханов (94005, Луганська область, м.Стаханов, вул.Крайня,1, ЄДРПОУ 33853153) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 1144,76грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

В.М.Татенко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Луганської обл.