Ухвала

від 23.10.2012 по справі 2а/0270/813/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/53901/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

за участю секретаря судового засідання Мартиненко І.В.,

представників позивача Супрун М.І., відповідача Непийвода І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 у справі № 2а/0270/813/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби,

до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення сум бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 21.03.2011 № 0000812310, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2008 року, серпень -грудень 2009 року, січень -грудень 2010 року у розмірі 4 871 392,02 грн., та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за травень -грудень 2010 року у розмірі 2 028 904,00 грн.

Судами справа розглядалась неодноразово.

За результатами розгляду справи після направлення справи судом касаційної інстанції на новий розгляд постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган послався на те, що бюджетне відшкодування можливо лише у разі фактичної надмірної сплати податку до бюджету, а судами попередніх інстанцій не повно з'ясовано обставини справи, на дослідженні яких було наголошено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.01.2012 К/9991/60371/11.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як встановлено судами, приймаючи спірне податкове повідомлення -рішення за результатами позапланової камеральної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року, липень -грудень 2009 року, січень -грудень 2010 року, які викладені у акті від 18.03.2011, податковий орган виходив із того, що у платника податку відсутнє право на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідних сум бюджетне відшкодування з ПДВ, оскільки, на думку фахівців контролюючого органу, наявність задекларованого доходу у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 -2010 роки у розмірах 33 457 766,00 грн. (2008 рік), 57 331 407,00 грн. (2009 рік), 24 779 515,00 грн. (2010 рік) та відсутність фізичних та технічних можливостей у позивача, що підтверджено додатком К 1/1 до декларації з податку на прибуток про відсутність у Товариства основних груп 1 та 2 та довідкою форми 1 ДФ про середню кількість працюючих -8 осіб, свідчать про нездійснення самих господарських операцій. Тобто, на думку відповідача, для цілей оподаткування господарські операції враховані на підставі удаваних правочинів з метою одержання доходу за рахунок податкової вигоди.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.01.2012 К/9991/60371/11, погодившись частково з висновком акта перевірки від 18.03.2011 та направивши справу на новий судовий розгляд, зазначив, що під час нового розгляду судам слід з урахуванням сутності доводів податкового органу про те, що відсутність у Товариства значних трудових ресурсів, складських приміщень (відповідно до декларації), виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, для повного та всебічного вирішення спору по суті з'ясувати та встановити , чи мали операції між підприємствами з реалізації спірного товару реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Таким чином, предметом доказування у цій справі становили обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та сформованого з урахуванням відповідних сум бюджетного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що основним видом діяльності Товариства є переробка на давальницьких умовах сировини на готову продукцію виробничими потужностями ТОВ "ІСМА Екопром", які знаходяться у смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області. Сировина придбавалась позивачем як у вітчизняних виробників так і у імпортерів, а готова продукція зі складу виробника (ТОВ "ІСМА Екопром") реалізовувалась на експорт з митним оформленням на Вінницькій митниці. При цьому судами було досліджено усі первинні документи (копії договору давальницької переробки, акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цеху по виробництву технічних жирних кислот, Сертифікат на систему управління якістю при виробництві зазначеної продукції, акти виконаних робіт ТОВ "ІСМА Екопром", експорті контракти, вантажно -митні декларації, сертифікати походження товару (сировини), платіжні документи за період серпень -грудень 2010 року).

Виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011), бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку сплачена платником податку, що придбавав товари та послуги, їх постачальникам. При цьому Закон не обмежує можливість врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливість зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Враховуючи викладене, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими. Тобто, питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Тому висновок судів про задоволення позовних вимог Товариства про стягнення бюджетної заборгованості за серпень -грудень 2010 року та неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування за даний податковий період спірним податковим повідомленням - рішенням є вірним.

Також судами було встановлено, що операції з відображення в бухгалтерському та податковому обліку сум бюджетного відшкодування від'ємного значення та підтвердження права позивача на повернення надмірно сплаченого податку з бюджету на розрахунковий рахунок за березень 2008 року -червень 2010 року вже були предметом розгляду не лише попередніх податкових перевірок, результати яких викладені у довідках і актах, а й судових справ, рішення яких на час розгляду даної справи набрали законної сили.

Так, у справі № 2-а-4007/10/0270 за позовом Товариства до Державної податкової інспекція у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області , за участю Прокурора м. Вінниці на стороні відповідача про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року та липень 2009 року -квітень 2010 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, позов задоволено. В порядку касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 № К/9991/14315/11 судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі № 2-а-4007/10/0270 залишено без змін.

Тобто, судовим рішенням було визнано правомірність заявленої позивачем суми ПДВ до відшкодування з бюджету та неправомірність зменшення останньої згідно податкового повідомлення -рішення за березень 2008 року та липень 2009 року - квітень 2010 року.

Аналогічна ситуація склалася з питання правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням рішенням у цій справі за податковий період травень -червень 2010 року.

Так, у справі № 2а/0270/708/11 за позовом Товариства до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011, позовні вимоги задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На час розгляду цієї справи судові рішення (ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 № К/9991/14315/11 у справі № 2-а-4007/10/0270 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2а/0270/708/11) набрали законної сили, а тому судами першої та апеляційної інстанцій згідно з правилами, встановленими ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно не перевірялись обставини, які були встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах № 2-а-4007/10/0270 та № 2а/0270/708/11.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 у справі № 2а/0270/813/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко