Постанова
від 22.10.2012 по справі 2а-4445/12/1470
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

22.10.2012 р. Справа № 2а-4445/12/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства "ГРАД-СИСТЕМ", м. Миколаїв

до відповідача : Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

від позивача: Матвєєв Є.С.

від відповідача: відсутній

Суть спору : про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приватне підприємство "ГРАД-СИСТЕМ" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.12 р. № 0000860231 та № 0000870231, прийнятих державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач).

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства "ГРАД-СИСТЕМ" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.12 р. № 0000860231, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.12 р. № 0000870231, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Стягнути судові витрати в сумі 1656,35 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят шість гривень 35 коп.) з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034315) на користь Приватного підприємства "ГРАД-СИСТЕМ" (код ЄДРПОУ 31882088).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 року Справа № 2а - 4445/12/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства "ГРАД-СИСТЕМ", м. Миколаїв

до відповідача : Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

від позивача: Матвєєв Є.С.

від відповідача: відсутній

Суть спору : про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приватне підприємство "ГРАД-СИСТЕМ" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.12 р. № 0000860231 та № 0000870231, прийнятих державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач).

Позивач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті без правових підстав.

Позивач зазначає, що правомірно включав до складу податкового кредиту суми по господарським операціям з виконаних робіт із своїми контрагентами, зокрема, ТОВ "ДЕ-ЛОНГА".

Порушень позивачем податкового законодавства Актом перевірки від 26.07.12 р. № 20200/22-200/31882088 (надалі - Акт перевірки № 20200/22-200/31882088) встановлено не було, а деякі викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам і не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні та зазначає, що правочини здійснені ТОВ "Де-Лонга" з контрагентами-постачальниками можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (пункт 5 статті 203 ЦК України), та згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

Як слід, правочини, які були здійснені ТОВ "Де-Лонга" з контрагентами-покупцями також можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

В ході перевірки не було підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) між ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" та позивачем, що свідчить про те, що правочини між ними були здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 ЦК України є недійсними, і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Де-Лонга" здійснювалась поза межами правового поля. Отже, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ "Де-Лонга", є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (стаття 234 ЦК України). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведене, право контрагентів-покупців на податковий кредит з податку на додану вартість за на підставі податкових накладних наданих на виконання недійсних правочинів не виникає та підлягає коригуванню (зменшенню).

Відповідач зазначає, що лише наявність у покупця належним чином оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України 02.12.10 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім того, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV (надалі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. В протилежному випадку - відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством. Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Представник відповідача зазначив, що перевіркою не було встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) на продаж послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "Де-Лонга" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, таким чином правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ у контрагентів-покупців не виникає.

Отже, позивачу підприємством ТОВ "Де-Лонга" надавались первинні бухгалтерські документи та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

У зв'язку з вищенаведеним право на податковий кредит у позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Де-Лонга" не виникає.

На думку відповідача, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків. Зазначене свідчить про те, що позивачем було використано документи, що суперечать законодавчим та нормативним актам та не можуть свідчити про фактичне здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Де-Лонга".

Враховуючи вищенаведене, позивачем було занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі ПДВ 58892 грн. у т.ч. за лютий 2010 року у сумі ПДВ 1583 грн., за березень 2010 року у сумі ПДВ 19663 грн., за квітень 2010 року у сумі ПДВ 6333 грн., за травень 2010 року у сумі ПДВ 19663 грн. та за липень 2010 року у сумі ПДВ 11650 грн.

Тобто, позивачем порушено пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами і доповненнями, від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334/94-ВР) в частині включення до складу валових витрат сум витрат сформованих за рахунок ТОВ "ДЕ-Лонга", згідно договорів, які визнані нікчемними, з вартості послуг, які не використані у господарській діяльності платника податку за І квартал 2010 р. у сумі 26558 грн., за півріччя 2010 р. у сумі 73616 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2010 р. у сумі 47058 грн.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 73616 грн., у т.ч. за І квартал 2010 р. у сумі 26558 грн., за півріччя 2010 р. у сумі 73616 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2010 р. у сумі 47058 грн.;

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (надалі Закон - 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі ПДВ 58892 грн. у т.ч. за лютий 2010 р. у сумі ПДВ 1583 грн., за березень 2010 р. у сумі ПДВ 19663 грн., за квітень 2010 р. у сумі ПДВ 6333 грн., за травень 2010 р. у сумі ПДВ 19663 грн. та за липень 2010 р. у сумі ПДВ 11650 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що викладені в Акті перевірки № 2020/22-200/31882088 факти ґрунтуються на наявних порушеннях позивачем норм діючого законодавства, а оскаржені податкові повідомлення-рішення є законними та обгрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 17.07.12 р. по 19.07.12 р. відповідач по справі провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" за лютий - травень 2010 р., про що склав Акт перевірки № 20200/22-200/31882088.

Зокрема, в Акті перевірки № 20200/22-200/31882088 зазначено, що підприємством позивача були порушені підпункт 7.4.1 пункту 7.4., підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі ПДВ 58892 грн., у тому числі:

- за лютий 2010 р. у сумі 1583 грн.;

- за березень 2010 р. у сумі 19663 грн.;

- за квітень 2010 р. у сумі 6333 грн.;

- за травень 2010 р. у сумі 19663 грн.;

- за липень 2010 р. у сумі 11650 грн.

На підставі висновку Акту перевірки № 20200/22-200/31882088 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.08.12 р. № 0000860231 за формою "Р" про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 73616 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18404 грн.

31.07.12 р. на адресу відповідача надійшли заперечення на Акт перевірки № 20200/22-200/31882088.

07.08.12 р. керівником ДПІ було прийнято рішення про результати розгляду заперечень до Акту перевірки № 20200/22-200/31882088, за наслідками якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.12 р. № 0000870231 за формою "Р" про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та донараховано податку на додану вартість за основним платежем 58892 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14723 грн.

Дослідивши надані матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону № 996-ХІV сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, згідно яким первинними документи є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV передбачено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операції.

Представник позивача зазначив, що під час здійснення перевірки усі первинні документи на підтвердження факту реального виконання робіт ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" були надані перевіряючим.

Як вбачається з матеріалів справи усі документи (договори підряду, акти приймання-передачі робіт, податкові накладні, банківські виписки, що свідчать про сплату позивачем податку в ціні робіт) були відображені перевіряючими на сторінках 7-11 Акту перевірки № 20200/22-200/31882088 та наявність котрих представником відповідача не заперечувалась і не спростовувалась під вирішення спору.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними.

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Судом встановлено, що дані, вказані в деклараціях позивача з ПДВ за лютий-травень 2010 р. відповідають даним реєстру отриманих та виданих податкових накладних платника податків в частині отриманих накладних, що були надані перевіряючим для їх відображення в акті перевірки.

Представник відповідача не заперечив про наявність у позивача на момент перевірки усіх вказаних податкових накладних, які мали всі необхідні реквізити.

Судом з'ясовано, що на час здійснення господарських операцій, за якими відповідач не визнав обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, виконавець робіт - ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно підпунктів "а", "в", "г", "д" пункту 10.1, пункту 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР саме на платників податку на додану вартість покладена відповідальність за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету.

Стосовно висновків відповідача про недійсність правочинів укладених позивачем із ТОВ "ДЕ-ЛОНГА", суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 228 ЦК України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 вказаної статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів не вимагається. Судом встановлено, що укладені позивачем із ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" правочини не віднесені законом до нікчемних, а крім того, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Відтак, точка зору відповідача щодо недійсності укладених договорів є лише його припущенням, а висновок про порушення публічного порядку не підкріплений належними та допустимими доказами.

Відповідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або зроблено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (стаття 207 Господарського кодексу України).

Таким чином, виходячи з принципу презумпції правомірності угоди всі укладені між сторонами договори є дійсними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом. У всіх інших випадках питання про недійсність угоди встановлюються лише судом на підставі заяви зацікавленої особи внаслідок чого приймається відповідне судове рішення.

Посилання відповідача на порушення кримінальної справи судом до уваги не береться, оскільки матеріали будь-яких кримінальних справ не можуть бути належним доказом недійсності чи нікчемності через безтоварність господарських операції до моменту набрання вироку суду законної сили за розглядом порушених кримінальних справ. Тільки вступ у силу вироку суду може свідчить про достовірність фактів, на підставі яких відповідач дійшов до висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

Посилання представника відповідача на деякі показання свідка з порушеної кримінальної справи ще не є належним доказом, оскільки вони перевіряються лише судом під час розгляду кримінальної справи. За загальним правилом ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно права позивача на віднесення відповідних сум ПДВ у податковий кредит, суд зазначає наступне.

Перевіркою підприємства позивача із зазначенням про в Акті перевірки № 20200/22-200/31882088 перевіряючими був встановлений факт сплати позивачем грошових коштів за виконані роботи на користь ТОВ "ДЕ-ЛОНГА". Згідно податкового законодавства для позивача настала подія, що є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ. Таким чином, позивач, сплативши податок на додану вартість в ціні робіт своєму контрагенту за договором, одночасно уповноважує останнього, як платника цього податку у періоді, в якому мали місце правовідносини, на перерахування відповідної суми податку до бюджету.

За подальші дії або бездіяльність свого контрагента щодо сплаті податку у бюджет позивач не несе відповідальність. Така точка зору суду кореспондується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). В пункті 71 свого рішення від 22.01.09 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку Європейського суду, таки вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило би справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача в Акті перевірки № 20200/22-200/31882088 на ознаки фіктивності контрагента позивача, з наявністю яких законодавець пов'язує настання відповідних правових наслідків у вигляді визнання неправомірно сформованим податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, донарахування (у перспективі) відповідних податків, не містить правового обґрунтування. Матеріали перевірки не містять посилань на достовірно встановлені відповідачем обставини, які свідчать про наявність у контрагента позивача - ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" будь-яких законодавче встановлених ознак фіктивності.

Посилання відповідача в Акті перевірки № 20200/22-200/31882088 на відсутність у ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" трудових і матеріальних ресурсів, умов для здійснення господарських операції нічим не підтверджується, як не підтверджується його неможливість виконати свої зобов'язань за договором підряду.

Згідно частини 1 статті 16, частини 1 статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03 р. № 755-ІV (надалі -Закон № 755-ІV) з метою забезпечення органів державної влади а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та ФОП створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними.

Згідно приписів статті 18 Закону № 755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судом встановлено, що на момент укладання договорів та здійснення господарських правовідносин, ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" мало господарську правосуб'єктність, а саме визнану державою та певним суб'єктом господарювання можливість бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за їх належне виконання й мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси). Товариство перебувало на податковому обліку як платник ПДВ та, як наслідок, мало право на виписку та видачу позивачу податкових накладних.

Установчі документи ТОВ "ДЕ-ЛОНГА", його свідоцтво про державну реєстрацію не скасовані, свідоцтво платника ПДВ не скасоване, припинення юридичної особи в судовому порядку не здійснювалось.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс суми ПДВ за правочинами укладеними із ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" до складу податкового кредиту з ПДВ, а суми угод без врахування ПДВ - до складу валових витрат, що відповідає положенням Закону № 334/94-ВР.

Таким чином, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті в порушення законодавства і позовні вимоги підлягають задоволенню.