Ухвала

від 14.07.2015 по справі 2а-4445/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2015 р. м. Київ К/800/4398/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Град-Систем»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року

по справі №2а-4445/12/1470

за позовом Приватного підприємства «Град-Систем» (надалі - ПП «Град-Систем»)

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС №0000860231 та №0000870231 від 10.08.2012р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС №0000860231 та №0000870231 від 10 серпня 2012 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Град-Систем» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Де-Лонга» за лютий - травень 2010 року.

За підсумками перевірки складено акт №2020/22-200/31882088 від 26.07.2012р. в якому зазначено порушення позивачем норм пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість.

Не погоджуючись з висновками вказаного акта перевірки, ПП «Град-Систем» подало 31.07.202р. заперечення, в яких просило утриматись від прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки.

07.08.2012р. ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС надано відповідь №4096/10/22-216 щодо результатів розгляду заперечень, згідної якої в акт перевірки внесено зміни, а саме зазначено про порушення платником податку п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток.

Обґрунтовуючи висновок про відсутність у позивача права на включення до складу валових витрат суми 294464,00грн., відповідач посилався, зокрема, на порушення кримінальної справи відносно засновника ТОВ «Де-Лонга» ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

На підставі зазначеного акту та відповіді на заперечення відповідачем 10.08.2012р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000860231, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 73616,00грн. за основним платежем та 18404,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000870231, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 58892,00грн. та 14723,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду, укладено договори підряду з ТОВ «Де-Лонга» з ремонту зерносушильного комплексу.

На підтвердження товарності спірних угод, ПП «Град-Систем» було надано первинні документи: копії договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт, банківські виписки та інші документи, а також інформацію за чий рахунок проводився ремонт зерносушильного комплексу, закупка матеріалів на цей ремонт.

Податковим органом, в свою чергу, не заперечувалось, що надані документи оформлені відповідно до чинного законодавства України.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Поряд з цим, ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва засновника ТОВ «Де-Лонга» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності.

Слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагент при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Враховуючи наведене, спірні податкові повідомлення-рішення, згідно з якими позивачу визначено зобов'язання з податку з податку на додану вартість та з податку на прибуток, є неправомірним.

Згідно ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Град-Систем» - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012р.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун