Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-1670/7009/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7009/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О. ,

за участю:

представника позивача - Сидоренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2012 року Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" (надалі - відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс", що знаходяться у Лубенській філії ПАТ "Полтава-банк".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за Господарським товариством з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" рахується податковий борг у загальному розмірі 205209,15 грн., що виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень № 0003392301 від 08.05.2012 р., № 0003402301 від 08.05.2012 р. та несплати нарахованої пені. Вказує, що позивачем винесено податкову вимогу № 42 від 10.10.2012 року, яка 19.10.2012 року вручена Господарському товариству з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс". У зв'язку з відсутністю зареєстрованого за відповідачем рухомого та нерухомого майна для внесення в податкову заставу, керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою керівника.

Разом з тим, відповідачем у справі є юридична особа, відтак, представляти її інтереси в суді може як законний представник (керівник), так і інша особа на підставі договору. Інститутом представництва не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками на основі договору.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження поважності причин, що перешкоджають явці представника відповідача до суду, ухвалою суду від 20 листопада 2012 року причини неявки відповідача в судове засідання визнано неповажними.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Господарське товариство з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс", ідентифікаційний код 22546679, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області 21.03.1995 року та перебуває на обліку як платник податків у Лубенській ОДПІ з 27.03.1995 року (а.с. 4-6).

За даними Лубенської ОДПІ станом на 26.10.2012 року за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 205209,15 грн., у тому числі: з податку на додану вартість - в сумі 86735,09 грн. (з урахуванням пені - 236,31 грн.) та з податку на прибуток - в сумі 118474,06 грн. (з урахуванням пені - 1361,06 грн.) (а.с. 50-56)

Так, у термін з 04.04.2012 року по 12.04.2012 року Лубенською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 20.04.2012 року № 642/22-22546679 (а.с. 12-42).

У акті перевірки від 20.04.2012 року № 642/22-22546679 зафіксовано порушення платником податків вимог п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 117113 грн., а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71819 грн.

08.05.2012 року на підставі акта перевірки від 20.04.2012 року № 642/22-22546679 Лубенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003402301, яким Господарському товариству з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 117113 грн. (а.с. 44);

- № 0003392301, яким Господарському товариству з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 71819 грн. (а.с. 45).

Відповідач, не погодившись із даними рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 15.08.2012 року № 719/0/71-12/10-2115 повторну скаргу Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2012 року № 0003402301 та № 0003392301 та рішення ДПС у Полтавській області, прийняте за розглядом первинної скарги - залишено без змін (а.с. 47-49).

10.10.2012 року Лубенською ОДПІ винесено податкову вимогу № 42 на суму 205209,15 грн. (у тому числі пеня - 1597,37 грн.), яка 19.10.2012 року вручена Господарському товариству з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" (а.с.11).

Із пояснень представника у судовому засіданні встановлено, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідачем не оскаржувалися.

Ухвалою суду від 08.11.2012 року відповідачу було запропоновано надати письмові заперечення та докази в обґрунтування заперечень. Відповідачем не надано до суду доказів оскарження податкових повідомлень-рішень або податкової вимоги.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 205209,15 грн., що підтверджується обліковими картками Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Сервіс" (а.с. 50-54).

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

В ході розгляду даної справи представником позивача не зазначено будь-яких обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, натомість зазначено, що такі обставини відсутні.

Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Відтак, положеннями підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, арешту коштів та інших цінностей такого платника, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Відповідно до пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Позивачем не надано суду доказів, що позивачем приймалося рішення про опис майна у податкову заставу та складався акт опису майна.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на лист - відповідь начальника ВРЕВ з обслуговування м. Лубни, Лубенського та Оржицького районів № 1573 від 26.10.2012 р. та лист - відповідь Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області без номера та дати про відсутність зареєстрованої приватної власності на сільськогосподарську техніку та транспортні засоби, оскільки по-перше, за змістом статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно (в тому числі на транспортні засоби) може виникати і без його державної реєстрації, по-друге, відсутність зареєстрованих за відповідачем прав на транспортні засоби або нерухоме майно не може бути достатнім та беззаперечним доказом відсутності у відповідача майна, або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Лубенської ОДПІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Сервіс" про накладення арешту на кошти - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2012 року.

Суддя С.С. Сич