Ухвала

від 07.02.2013 по справі 2а-1670/7009/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/7009/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної Державна податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012р. по справі № 2а-1670/7009/12

за позовом Лубенської об'єднаної Державна податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИЛА:

Лубенська об'єднана Державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі по справі - позивач) звернулась до суду з позовом до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" (далі по справі - відповідач), в якому просила суд:

- накласти арешт на кошти та інші цінності Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Сервіс", що знаходяться у Лубенській філії ПАТ "Полтава-банк".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року відмовлено у задоволенні позову .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Господарське товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Сервіс", ідентифікаційний код 22546679, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області 21.03.1995 року та перебуває на обліку як платник податків у Лубенській ОДПІ з 27.03.1995 року (а.с. 4-6).

За даними Лубенської ОДПІ станом на 26.10.2012 року за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 205209,15 грн., у тому числі: з податку на додану вартість - в сумі 86735,09 грн. (з урахуванням пені - 236,31 грн.) та з податку на прибуток - в сумі 118474,06 грн. (з урахуванням пені - 1361,06 грн.) (а.с. 50-56)

Так, у термін з 04.04.2012 року по 12.04.2012 року Лубенською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 20.04.2012 року № 642/22-22546679 (а.с. 12-42).

У акті перевірки від 20.04.2012 року № 642/22-22546679 зафіксовано порушення платником податків вимог п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 117113 грн., а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71819 грн.

08.05.2012 року на підставі акта перевірки від 20.04.2012 року № 642/22-22546679 Лубенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003402301, яким Господарському товариству з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 117113 грн. (а.с. 44);

- № 0003392301, яким Господарському товариству з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 71819 грн. (а.с. 45).

Відповідач, не погодившись із даними рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 15.08.2012 року № 719/0/71-12/10-2115 повторну скаргу Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Сервіс" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2012 року № 0003402301 та № 0003392301 та рішення ДПС у Полтавській області, прийняте за розглядом первинної скарги - залишено без змін (а.с. 47-49).

10.10.2012 року Лубенською ОДПІ винесено податкову вимогу № 42 на суму 205209,15 грн. (у тому числі пеня - 1597,37 грн.), яка 19.10.2012 року вручена Господарському товариству з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма "Сервіс" (а.с.11).

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідачем не оскаржувалися і за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 205209,15 грн., що підтверджується обліковими картками Господарського товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Сервіс" (а.с. 50-54).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не зазначено будь-яких обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, натомість зазначено, що такі обставини відсутні.

Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Отже, положеннями підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Між іншим, арешту коштів та інших цінностей такого платника, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

У відповідності до пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів, що ним приймалося рішення про опис майна у податкову заставу та складався акт опису майна.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на лист - відповідь начальника ВРЕВ з обслуговування м. Лубни, Лубенського та Оржицького районів № 1573 від 26.10.2012 р. та лист - відповідь Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області без номера та дати про відсутність зареєстрованої приватної власності на сільськогосподарську техніку та транспортні засоби, оскільки по-перше, за змістом статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно (в тому числі на транспортні засоби) може виникати і без його державної реєстрації, по-друге, відсутність зареєстрованих за відповідачем прав на транспортні засоби або нерухоме майно не може бути достатнім та беззаперечним доказом відсутності у відповідача майна, або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної Державна податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012р. по справі № 2а-1670/7009/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П’янова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.