Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-13900/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2012 року 14:30 № 2а-13900/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. при секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представників позивача: Матвієць І.Д., Чернілевського В.Й.,

представника відповідача: Айвазбекової В.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»(далі -ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 25 вересня 2012 року № 0007802280 форми «Р».

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0007802280 форми «Р»підлягає скасуванню, оскільки воно було прийняте з порушенням законодавчо встановленого порядку прийняття. Також позивач зазначає, що висновки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, викладені в акті перевірки від 06 вересня 2012 року № 1311/2280/14360311 не відповідають дійсності з тих підстав, що ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»у зв'язку із необхідністю ведення господарської діяльності (продажу спеціальних автомобілів, робіт щодо переобладнання та технічного обслуговування спеціалізованих автомобілів) придбало у ТОВ «Ізумруд»роботи щодо формування, друку та розповсюдження інформаційних листів потенційним клієнтам позивача, факт підтвердження виконання робіт зафіксовано в акті проведеної операції прийому-передачі виконаних робіт від 11 січня 2011 року, оплата за виконані роботи проведена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 28 грудня 2010 року.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»віднесено до складу валових витрат суму, що не підтверджена відповідними документами, що призвело до їх завищення на загальну суму 115 482 грн. Також представник відповідача зазначила, що правочини здійснені від імені ТОВ «Ізумруд»мають ознаки нікчемності, оскільки у провадженні СУ ДПС у м. Києві перебуває кримінальна справа № 54-3414, порушена за фактом фіктивного підприємства підприємництва шляхом створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Ізумруд», з метою прикриття незаконної діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 16 серпня 2011 року по 30 серпня 2011 року на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови СВ ПМ ДПА у м. Києві про призначення документальної позапланової перевірки від 25 червня 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби Зінченком Олександром Григоровичем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»(код ЄДРПОУ 14360311) з питань взаємовідносин з ТОВ «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 32377965) за період з 01 січня 2009 року по 20 червня 2012 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт № 1311/2280/14360311 від 06 вересня 2012 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 28 870 грн., а саме: у ІV кварталі 2010 року.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0007802280, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: 11021000, податок на прибуток підприємств, код 131 у розмірі 36 087,50 грн., з яких: за основним платежем -28 870 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -7 217,50 грн.

Відповідно до Податкового кодексу України органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, при проведенні перевірки відповідачем зроблений висновок, що правочини здійснені від імені ТОВ «Ізумруд»мають ознаки нікчемності та є нікчемними, договір № 27/12/10-П від 24 грудня 2010 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 11 січня 2011 року та податкова накладна № 28123 від 28 грудня 2010 року не мають юридичної сили і доказовості, не є первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до вимог, встановлених статтями 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені в порушення підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, а тому ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»віднесено до складу валових витрат суму, що не підтверджена відповідними документами, що призвело до їх завищення на загальну суму 115 4823 грн., а саме: у ІV кварталі 2010 року.

Відповідач вважає, що зазначені первинні документи не відповідають вимогам законодавства, чинного на час проведення господарської діяльності, оскільки відповідно протоколу допиту обвинуваченого від 15 травня 2012 року у кримінальній справі № 54-3414, ОСОБА_5 дав свідчення, що фінансово-господарські операції, постачання товарів (послуг) ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»він не здійснював, фінансово-господарську документацію з даним підприємством не підписував.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з висновками відповідача щодо нікчемності правочинів та неправомірності формування валових витрат з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку валових витрат у період виникнення спірних правовідносин регламентувався приписами пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334-94/ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно довідки АА № 340113 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» за КВЕД є: виробництво автомобілів, виробництво будівельних металевих конструкцій, загальні механічні операції, виготовлення інших готових металевих виробів, оптова торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобілями.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізумруд», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ», як замовником, укладено договір № 24/12/10-П, за умовами якого виконавець зобов'язується власними силами та засобами якісно виконати роботу, а саме: 1) цільову розсилку інформаційного листа в конверті, в межах України, в кількості 14 440,08 штук, 2) формування і друкування інформаційного (рекламного) листа в конверті, в межах України, А4 формату, в кількості 14 440,08 штук, а замовник зобов'язується по завершенню роботи прийняти й оплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.1 договору № 24/12/10-П від 24 грудня 2010 року вартість роботи складає 138 578 грн.

26 грудня 2010 року між ТОВ «Ізумруд»та ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»підписано додаткову угоду № 1 до договору № 24/12/10-П від 24 грудня 2010 року, згідно якої: роботою виконавця є: друк та формування інформаційних матеріалів (формату А4 у кількості 14440 штук на підставі узгоджених із замовником матеріалів), а також, цільове надіслання цих матеріалів засобами поштового зв'язку в межах України, а саме:

Виконавець формує інформаційні матеріали наступним чином: комплект 1 в складі макету 1, макету 3 та макету 5; комплект 2 в складі макету 2; комплект 3 в складі макету 4 та макету 5; комплект 4 в складі макету 3 та макету 5.

Макети складаються із: макет 1 -кольоровий рекламний проспект (2 сторони 2 аркуша А4) інкасаторських автомобілів на російській мові; макет 2 -кольоровий рекламний проспект (2 сторони 2 аркуша А4) інкасаторських автомобілів на англійській мові; макет 3 -чорно-білий рекламний лист по інкасаторським автомобілям (1 сторона 5 аркушів А4); макет 4 -чорно-білий рекламний лист по автомобілям медичного призначення (1 сторона 3 аркуші А4); макет 5 -кваліфікаційні дані замовника (1 сторона 1 аркуш А4).

Адресація розсилки: розсилку листів з комплектом 1 виконавець здійснює наступним адресатам -НБУ та його обласним філіям, головним офісам українських банків, МВС України, УДО МВС України, обласним управлінням МВС України, Асоціаціям та об'єднанням банків, охоронним підприємствам, іншим підприємствам та установам, що мають відношення до перевезення цінностей. Розсилку листів з комплектом 2 виконавець здійснює наступним адресатам -торговим представництвам посольств в Україні, представництвам іноземних фірм та іноземних організацій. Розсилку листів з комплектом 3 виконавець здійснює наступним адресатам - МОЗ України, обласним управлінням охорони здоров'я, районним управлінням охорони здоров'я, лікарням, станціям швидкої допомоги, приватним медичним закладам, благодійним організаціям відповідного спрямування. Розсилку листів з комплектом 4 виконавець здійснює наступним адресатам -відділенням українських банків.

Перерахування коштів від ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» підтверджується випискою з банку, а саме: 28 грудня 2010 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок «Ізумруд»138 578 грн.

На виконання умов договору від 24 грудня 2010 року № 24/12/10-П ТОВ «Ізумруд»на користь позивача була виписана податкова накладна № 28123 від 28 грудня 2010 року на суму ПДВ 23 096,33 грн.

11 січня 2011 року між ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»та ТОВ «Ізумруд»підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно якого виконавець якісно і вчасно виконав роботу замовника, згідно договору № 24/12/10-П від 24 грудня 2010 року, по формуванню, друку та розповсюдженню інформаційних листів засобами поштового зв'язку в кількості 14 440,08 примірників. В акті зазначено, що вартість виконаних робіт складає 138 578 грн., в тому числі ПДВ -23 096,33 грн.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в подальшому (після виконання ТОВ «Ізумруд»своїх послуг щодо друку, формування інформаційних матеріалів, а також цільового надіслання цих матеріалів засобами поштового зв'язку) ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»укладено договори з АТ «ЕРДЕ БАНК», ПАТ «БАНК РАДИКАЛ», Станцією швидкої медичної допомоги та Благодійним фондам «Фонд Бориса Колеснікова», Красноармійською центральною районною лікарнею, ПАТ ВТБ Банк, ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ПАТ КБ «Приват Банк», ТОВ «Автомир», згідно яких контрагенти позивача придбали у нього панцеровані спеціалізовані автомобілі для перевезення цінностей, та згідно яких позивач виконував роботи з переобладнання та дообладнання автомобілів.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ», судом встановлено фактичне отримання позивачем послуг, сплата грошових коштів в рахунок оплати послуг та подальше використання отриманих послуг у власній господарській діяльності при здійсненні оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Ізумруд» є реальними, були укладені позивачем в межах здійснення звичайної для нього діяльності та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «Ізумруд», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому, слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наявних в матеріалах справи даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Ізумруд»не перебуває в процесі припинення. Інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу державним реєстратором було внесено 22 серпня 2011 року.

Суду не представлено доказів того, що станом на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ізумруд»було відсутнє за своїм місцезнаходженням, виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або діяльність підприємства була припинена у встановленому законом порядку.

Крім того, станом на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ізумруд»було платником податку на додану вартість.

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частинами 1, 2 та 3 статті 358 Кримінального кодексу України, а саме -створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Ізумруд»з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Проте, відповідачем не було надано суду вироку суду, якими би було встановлено, що ТОВ «Ізумруд»було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»(з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаного контрагенту позивачу фактично не передавались.

Враховуючи наведене, протокол допиту свідка ОСОБА_5., складений в рамках кримінальної справи, не може вважатися доказом, що доводить обґрунтованість заперечень відповідача, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Ізумруд», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання послуг для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність господарської операції, вчиненої за участю ТОВ «Ізумруд»є необґрунтованими.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення до суду не надано, а тому податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0007802280 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивачем, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 25 вересня 2012 року № 0007802280 форми «Р».

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 360 (триста шістдесят) грн. 88 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складений 22 листопада 2012 року.