Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2а-13900/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13900/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» (далі - позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0007802280 форми «Р».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 16 серпня 2011 року по 30 серпня 2011 року на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови СВ ПМ ДПА у м. Києві про призначення документальної позапланової перевірки від 25 червня 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором Зінченком Олександром Григоровичем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» (код ЄДРПОУ 14360311) з питань взаємовідносин з ТОВ «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 32377965) за період з 01 січня 2009 року по 20 червня 2012 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки складено акт № 1311/2280/14360311 від 06 вересня 2012 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 28 870 грн., а саме: у ІV кварталі 2010 року.

На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0007802280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: 11021000, податок на прибуток підприємств, код 131 у розмірі 36 087,50 грн., з яких: за основним платежем -28 870 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -7 217,50 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334-94/ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Згідно статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 , господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вищезазначеного свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно довідки АА № 340113 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» за КВЕД є: виробництво автомобілів, виробництво будівельних металевих конструкцій, загальні механічні операції, виготовлення інших готових металевих виробів, оптова торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобілями.

24 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізумруд», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська фірма «ДУАЦ», як замовником, укладено договір № 24/12/10-П, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати роботу, а саме: 1) цільову розсилку інформаційного листа в конверті, в межах України, в кількості 14 440,08 штук, 2) формування і друкування інформаційного (рекламного) листа в конверті, в межах України, А4 формату, в кількості 14 440,08 штук, а замовник зобов'язується по завершенню роботи прийняти й оплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.1 договору № 24/12/10-П від 24 грудня 2010 року вартість роботи складає 138 578 грн.

26 грудня 2010 року між ТОВ «Ізумруд»та ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» підписано додаткову угоду № 1 до договору № 24/12/10-П від 24 грудня 2010 року, згідно якої: роботою виконавця є: друк та формування інформаційних матеріалів (формату А4 у кількості 14440 штук на підставі узгоджених із замовником матеріалів), а також, цільове надіслання цих матеріалів засобами поштового зв'язку в межах України.

Перерахування коштів від ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» підтверджується випискою з банку, а саме: 28 грудня 2010 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок «Ізумруд» 138 578 грн.

На виконання умов договору від 24 грудня 2010 року № 24/12/10-П ТОВ «Ізумруд »на користь позивача була виписана податкова накладна № 28123 від 28 грудня 2010 року на суму ПДВ 23 096,33 грн.

11 січня 2011 року між ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ»та ТОВ «Ізумруд»підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно якого виконавець якісно і вчасно виконав роботу замовника, згідно договору № 24/12/10-П від 24 грудня 2010 року, по формуванню, друку та розповсюдженню інформаційних листів засобами поштового зв'язку в кількості 14 440,08 примірників. В акті зазначено, що вартість виконаних робіт складає 138 578 грн., в тому числі ПДВ -23 096,33 грн.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в подальшому ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» укладено договори з АТ «ЕРСТЕ БАНК», ПАТ «БАНК РАДИКАЛ», Станцією швидкої медичної допомоги та Благодійним фондам «Фонд Бориса Колеснікова», Красноармійською центральною районною лікарнею, ПАТ ВТБ Банк, ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ПАТ КБ «Приват Банк», ТОВ «Автомир», згідно яких контрагенти позивача придбали у нього панцеровані спеціалізовані автомобілі для перевезення цінностей, та згідно яких позивач виконував роботи з переобладнання та дообладнання автомобілів.

Дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ», судом встановлено фактичне отримання позивачем послуг, сплата грошових коштів в рахунок оплати послуг та подальше використання отриманих послуг у власній господарській діяльності при здійсненні оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

З огляду на вищезазначене, господарські операції позивача з ТОВ «Ізумруд» є реальними, були укладені позивачем в межах здійснення звичайної для нього діяльності та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «Ізумруд», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року: не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Станом на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ізумруд», в матеріалах справи відсутні докази того, що воно було відсутнє за своїм місцезнаходженням, виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або діяльність підприємства була припинена у встановленому законом порядку.

Крім того, станом на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ізумруд»було платником податку на додану вартість.

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Колегією суддів не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 28 , частиною другою статті 205 , частинами 1, 2 та 3 статті 358 Кримінального кодексу України , а саме -створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Ізумруд»з метою прикриття незаконної діяльності, оскільки відповідачем не надано вироку суду, якими би було встановлено, що ТОВ «Ізумруд» було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Німецько-українська фірма «ДУАЦ» (з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаного контрагенту позивачу фактично не передавались.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Ізумруд», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання послуг для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність господарської операції, вчиненої за участю ТОВ «Ізумруд» є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Ізумруд», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Ізумруд» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Ізумруд», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентами підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.