Постанова

від 15.11.2012 по справі 5011-53/8349-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа№ 5011-53/8349-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Алданової С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Великородний А.О. - дов. № 309-1-4/38 від 23.12.2011р.

від відповідача: Правило Т.О. - дов. № 114/28 від 10.01.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства

"Житлоінвестбуд - УКБ"

на рішення господарського суду м. Києва

від 03.09.2012р.

у справі № 5011-53/8349-2012 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі

Полтавської філії (позивач)

до Комунального підприємства "Житлоінвестбуд - УКБ"

(відповідач)

про відшкодування збитків 4 653, 64 грн.

В судовому засіданні 15.11.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва вiд 03.09.2012р. у справi № 5011-53/8349-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства "Житлоінвестбуд - УКБ" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Полтавської філії 4 653, 64 грн. збитків та 1 609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду м.Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м.Києва вiд 03.09.2012р. у справi № 5011-53/8349-2012 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом положень ч.2 ст.1192 ЦК України, ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки повторна оцінка вартості ремонту автомобіля "Чері Амулет", д.н. ВА 2052 АІ, не проводилась, відповідач не був присутнім під час складання акту огляду транспортного засобу від 07.08.2008р.

Крім цього, апелянт посилається на неподання позивачем доказів сплати страховою компанією "ІНГО - Україна" 24 990, 00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012р. для розгляду справи № 5011-53/8349-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.10.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. розгляд справи було відкладено у відповідності до ст.77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування від сторін додаткових документів, необхідних для розгляду справи.

12.11.2012р. позивачем, а 15.11.2012р. відповідачем на адресу суду надано документи на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2012р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, а рішення частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2007р. між ВАТ Українська страхова компанія "Дженералі гарант", яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (надалі - страховик, позивач) та Сергеєвим Олегом Володимировичем (надалі - страхувальник), було укладено Договір №432/151/07 добровільного страхування автотранспорту, відповідно до умов якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем "Чері Амулет", д.н. ВА 2052 АІ.

На виконання умов договору позивачем було видано своєму страхувальнику Поліс № 19G-0051752, терміном дії з 11.09.2007р. по 10.09.2008р.

Згідно довідки УДАІ ГУ МВС України в м.Києві від 31.07.2008р., 18.07.2008р. на вул. Горького в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Шкода", д.н. АА 4120 НК, який належить Комунальному підприємству "Житлоінвестбуд-УКБ", під керуванням водія Кабанець Юрія Петровича, та автомобіля "Чері Амулет", д.н. ВА 2052 АІ, під керуванням водія Сергеєва Олега Володимировича.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.07.2008 р. у справі №3-30058/08 Кабанця Ю.П. визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту №437/08/08 про визначення вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля від 14.08.2008р., складеного СПД Крот В.Л., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Чері Амулет", д.н. ВА 2052 АІ, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 29 746, 79 грн.

Згідно акту виконаних робіт №ЗА-0008851 від 30.09.2008р., проведених на сервісній станції АТ "УкрАВТО" філія "Експрес-АВТО", вартість виконаних робіт та матеріалів по відновлювальному ремонту автомобіля "Чері Амулет", д.н ВА 2052 АІ, склала 29 670,17 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором №432/151/07 добровільного страхування автотранспорту від 10.09.2007р., на підставі Полісу № 19G-0051752, терміном дії з 11.09.2007р. по 10.09.2008р., здійснив виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 29 643,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 833 від 24.06.2009р.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 Цивільного кодексу України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль "Шкода", д.н. АА 4120 НК, водієм яким спричинено ДТП, належить Комунальному підприємству "Житлоінвестбуд-УКБ" (відповідач у справі).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Шкода", д.н. АА 4120 НК, на момент ДТП була застрахована ЗАТ АСК "ІНГО-Україна", що підтверджується Полісом №ВВ/5918549 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Термін дії полісу з 13.06.2008р. до 12.06.2009р., тип полісу - 1.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на дату ДТП) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510, 00 грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем "Шкода", д.н. АА 4120 НК, під час ДТП, підтверджується постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 21.07.2008 р. у справі №3-30058/08, а з матеріалів справи вбачається перебування водія Кабанця Ю.П. на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем, що останнім не заперечується.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві посилався на те, що згідно даних позивача, спірна ДТП сталася за участю автомобіля "Шкода Фабіа", д.н. АА 4120 НК, під керуванням водія Кабанець Юрія Петровича.

Однак, відповідно до наказу КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 17.07.2008р. № 65 "Про закріплення легкових автомобілів", за водієм Кабанець Ю.П. закріплено легковий службовий автомобіль "Шкода Румстер", д.н. АА 4120 НК, при цьому, легковий автомобіль "Шкода Фабіа", д.н. АА 4120 НК не обліковується на підприємстві та за зазначеним водієм не було закріплено у 2008 році.

Дослідивши наявні у справі докази, судом вірно встановлено, що позивачем помилково зазначено автомобіль "Шкода Фабіа", д.н. АА4120НК, в той час, як згідно фактичних даних по ДТП (правовстановчих документів на автомобіль, подорожного листа на автомобіль, постанови суду та довідки ДАІ) мова йде про автомобіль "Шкода Румстер", д.н. АА 4120 НК.

Колегія суддів констатує, що особами, відповідальними за заподіяну позивачу шкоду, є страхова компанія ЗАТ АСК "ІНГО-Україна" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та в межах ліміту 25 500, 00 грн., передбаченого Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Полісом № ВВ/5918549) та відповідач - КП "Житлоінвестбуд-УКБ" відповідно до вимог ст.ст.1188, 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ЗАТ АСК "ІНГО-Україна" як страховиком за Полісом № ВВ/5918549.

19.04.2011р. між позивачем та ПАТ "АСК "ІНГО Україна" укладено договір про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 132 685, 25 грн., до яких згідно додатку №1 до зазначеного договору входить сума 24 990, 00 грн. (за вирахуванням франшизи в розмірі 510 грн., передбаченої Полісом № ВВ/5918549), визнана ПАТ "АСК "ІНГО Україна" по претензії позивача №514 від 17.11.2009р. по даному страховому випадку.

Отже, позивачем заявлено позов до відповідача у відповідності до вимог ст.ст.1188, 1194 ЦК України в розмірі 4 653, 64 грн. в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ЗАТ АСК "ІНГО-Україна" як страховиком за Полісом № ВВ/5918549.

Згідно зі ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт перебування водія - винуватця ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним своїх трудових обов'язків на момент ДТП, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що складає 4 570, 64 грн. виходячи з наступного розрахунку: 29 643,64 грн. (виплачене страхове відшкодування) мінус 24 990, 00 грн. страхового відшкодування, виплаченого ПАТ "АСК "ІНГО Україна" позивачу згідно Полісу № ВВ/5918549 шляхом укладення договору про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 19.04.2011р. мінус 83, 00 грн. вартість довідки ДАІ, що відноситься до господарських витрат позивача і не є складовою фактичного розміру шкоди, яка б підлягала відшкодуванню відповідачем у справі на підставі ст.1194 ЦК України.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на дані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача вартості довідки ДАІ в розмірі 83, 00 грн.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку на звернення із даним позовом до суду, який закінчився 18.07.2008р., колегія суддів зазначає наступне.

Беручи до уваги положення ст. 256 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та положення ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України, згідно якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, страховик з метою реалізації свого права вимоги може звернутися до суду, лише за умови виплати страхового відшкодування, саме після виплати якого, до нього і переходить право вимоги (регресу) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При вирішенні питання застосування строку позовної давності на звернення страховика до суду з вимогою про захист свого права вимоги (регресу), необхідно брати до уваги ст. 257 Цивільного кодексу України, згідно якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та з урахуванням ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Оскільки позивач виконав своє зобов'язання 24.06.2009р. шляхом виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування згідно платіжного доручення №833 від 24.06.2009р., а з позовом до суду позивач звернувся 20.06.2012р., колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом.

При цьому посилання суду першої інстанції на переривання строку позовної давності не ґрунтуються на матеріалах справи.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом положень ч.2 ст.1192 ЦК України, ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Житлоінвестбуд - УКБ", з підстав, викладених у ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2012р. у справі № 5011-53/8349-2012, частковому скасуванню у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлоінвестбуд - УКБ" на рішення господарського суду м.Києва від 03.09.2012р. у справі № 5011-53/8349-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2012р. у справі № 5011-53/8349-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлоінвестбуд - УКБ" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 42, ідентифікаційний код 31958324) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м.Київ, пров.Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 4 570 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 64 коп. та 1 580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 68 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити."

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м.Київ, пров.Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Комунального підприємства "Житлоінвестбуд - УКБ" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 42, ідентифікаційний код 31958324) 14 (чотирнадцять) грн. 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 5011-53/8349-2012 повернути до господарського суду м.Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 20.11.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Алданова С.О.