Постанова

від 29.01.2013 по справі 5011-53/8349-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 5011-53/8349-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу КП "Житлоінвестбуд-УКБ" на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року у справі господарського суду№ 5011-53/8349-2012 міста Києва за позовомПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Полтавської філії до КП "Житлоінвестбуд-УКБ" про відшкодування збитків в розмірі 4 653, 64 грн. у судовому засіданні взяли участь представники:

від ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Полтавської філії:Великородний А.О. (довіреність №62-1-4/38-Ю від 25.12.2012 року), від КП "Житлоінвестбуд-УКБ":Мостовий О.А. (довіреність №114/74 від 10.01.2013 року). ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року порушено провадження у справі №5011-53/8349-2012 за позовом ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Полтавської філії (далі - позивача) до КП "Житлоінвестбуд-УКБ" (далі - відповідача) про відшкодування збитків в розмірі 4 653, 64 грн. (том 1, а.с. 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 4 653, 64 грн. збитків та 1609, 50 грн. витрат зі сплати судового збору (а.с. 68 - 71).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 03.09.2012 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Остапенко О.М., Алданова С.О.) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року у справі №5011-53/8349-2012 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлоінвестбуд-УКБ" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 42, ідентифікаційний код 31958324) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 4 570 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 64 коп. та 1 580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 68 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити."

З позивача на користь відповідача стягнено 14, 40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 124 - 130).

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 15.11.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а, зокрема, статті 1192 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник доводив, що суди безпідставно задовольнили позовні вимоги, зазначав, що акт виконаних робіт №ЗА-0008851 від 30.09.2008 року не може вважатися належним доказом розрахунку матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, оскільки розмір матеріального збитку повинен встановлюватися на підставі експертизи відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 15.11.2012 року та рішення суду першої інстанції від 03.09.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, поміж іншого, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Абзацом 4 пункту 8 Постанову Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди" роз'яснено, що регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів, тощо) .

Отже, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, право вимоги до особи, яка завдала шкоду, переходить до страховика з моменту фактичного відшкодування страховиком завданої шкоди страхувальнику, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах має починатися від дати сплати страхового відшкодування відповідно до частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.09.2007 року між ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі гарант", яке змінило назву на ПАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто", та Сергеєвим О.В. укладено договір №19G-0051752 добровільного страхування автотранспорту, строком дії з 11.09.2007 року до 10.09.2008 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки "Чері Амулет", державний реєстраційний номер ВА 2052АІ (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 18.07.2008 року в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Чері Амулет", застрахованого позивачем, під керуванням водія Сергеєва О.В., та автомобіля марки "Шкода Фабія", державний реєстраційний номер АА 4120НК, що належить відповідачу, під керуванням водія Кабанця Ю.П. (а.с. 33) .

Судами встановлено, що ДТП сталася з вини водія Кабанця Ю.П., що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.07.2008 року у справі №3-30058/08 (а.с. 32).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль марки "Чері Амулет", вартість відновлювального ремонту якого, згідно з актом виконаних робіт №ЗА-0008851 від 30.09.2008 року, склала 29 670, 17 грн. (а.с. 26 - 27).

Також судами встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування позивачем було виплачено страхувальнику - Сергеєву О.В. страхове відшкодування в сумі 29 643, 64 грн., що підтверджується платіжним дорученням №833 від 24.06.2009 року (а.с. 10).

Суди встановили, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземних транспортних засобів, в тому числі й автомобіля марки "Чері Амулет", була застрахована у ПАТ "АСК "ІНГО-Україна" згідно з Полісом №ВВ/5918549.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.04.2011 року між позивачем та ПАТ "АСК "ІНГО-Україна" укладено договір про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 132 685, 25 грн., з додатку №1 до якого вбачається, що страховиком відповідача було частково визнано претензію позивача №514 від 17.11.2009 року щодо сплати в порядку регресу суми страхового відшкодування, виплаченого Сергеєву О.В., та зараховано 24 990 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за вирахуванням 510 грн. франшизи, передбаченої Полісом №ВВ/5918549 (а.с. 106 - 107).

З огляду на встановлене, суди дійшли висновку, що у відповідача, як роботодавця винної у ДТП особи, виник обов'язок з відшкодування позивачеві, як страховику цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, різниці між фактичним розміром збитків, завданих пошкодженням автомобіля, та страховою виплатою, здійсненою позивачем. При цьому, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в повному обсязі, зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про підставність стягнення з відповідача 4 653, 64 грн. збитків в порядку регресу, оскільки вартість довідки ДАІ в розмірі 83 грн. не є складовою фактичного розміру збитків, а належить до господарських витрат, тому постановив стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків в розмірі 4 570, 64 грн. (4 653, 64 грн. - 83, 00 грн.).

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду і зазначає, що статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією при пошкодженні транспортного засобу, до якого, зокрема, не віднесено витрати страхувальника на виготовлення довідок відповідних органів.

Також суди спростували доводи відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що автомобіль марки "Шкода Фабія", державний реєстраційний номер АА 4120НК, зазначений позивачем як автомобіль, за участю якого сталася ДТП, у відповідача не обліковувався, тоді як за водієм Кабанцем Ю.П., винним у скоєнні ДТП, був закріплений автомобіль марки "Шкода Румстер", державний реєстраційний номер АА 4120НК, зазначивши, що правовстановлюючими документами на автомобіль, Подорожнім листом, постановою суду та довідкою ДАІ підтверджується, що ДТП сталася за участю автомобіля марки "Шкода Румстер" (а.с. 30 - 33).

Судами спростовано доводи скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду, зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах перебіг строку позовної давності почався з 24.06.2009 року (з моменту виплати страхового відшкодування на виконання основного зобов'язання за договором страхування), а з позовом до суду позивач звернувся 20.06.2012 року шляхом надіслання поштового відправлення, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що доводи скаржника про відсутність правових підстав для задоволення позову з підстав ненадання позивачем належних доказів в підтвердження вартості матеріального збитку, завданого відновлювальним ремонтом автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, є необґрунтованим та суперечать приписам законодавства України про страхування з огляду на таке.

Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частиною 36.2 статті 36 якого передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Отже, доводи скаржника про необхідність доведення розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, згідно з актом виконаних робіт №ЗА-0008851 від 30.09.2008 року, складеним на станції технічного обслуговування АТ "УкрАВТО" філія "Експрес-АВТО", становить 29 670, 17 грн. (а.с. 26 - 27). Клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля завданому йому матеріальному збитку внаслідок ДТП відповідач не заявляв.

Також судами встановлено, те що позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, виплачено страхове відшкодування в розмірі 29 643, 64 грн., виходячи з фактичної вартості ремонту визначеної відповідно до документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. При цьому, судами не встановлено та матеріалами справи не підтверджується подання відповідачем клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля завданому йому матеріальному збитку внаслідок ДТП.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому, якщо шкода завдана працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то, згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, така шкода відшкодовується роботодавцем винної особи.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром збитків, завданих пошкодженням автомобіля, та страховою виплатою, здійсненою позивачем, в розмірі 4 570, 64 грн., а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вважає такими, що спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, а отже, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, викладених у постанові від 15.11.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу КП "Житлоінвестбуд-УКБ" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року у справі №5011-53/8349-2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко