Постанова

від 13.11.2012 по справі 2а-7265/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7265/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" листопада 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрсплав»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрсплав»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративнимпозовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001832208 від 11 квітня 2012 року та податкового повідомлення-рішення №0001842208 від 11 квітня 2012року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрсплав»-задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2012 року -скасувати.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 13.03.2012 р. по19.03.2012 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрсплав»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БКК «Інтермарр»(код за ЄДРПОУ 33887638) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 69/23-08/36845365 від 26.03.2012 року.

11 квітня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001832208 яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 136 870грн., з яких 136 869грн. за основним зобов'язанням та 1 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення - рішення № 0001842208 яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 225 154грн., з яких 220 914грн. за основним зобов'язанням та 4240грн. штрафних санкцій.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрсплав», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно здійснив перевірку, діяльність ТОВ«БКК «Інтермарр»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття цивільно-правової дієздатності ТОВ «БКК «Інтермар», в зв'язку з чим фінансово-господарські правовідносини між ТОВ «БКК «Інтермар»та контрагентами є фіктивними правочинами, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правовідносинами, ТОВ «БКК «Інтермар» не в повному обсязі задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «ВО «Укрсплав», а саме, з суми необхідного ПДВ 220.914грн. ТОВ «БКК «Інтермар»було задекларовано тільки 62 923.14грн. та 87 346.06грн., у ТОВ «БКК Інтермарр»відсутні необхідні для здійснення правовідносин трудові ресурси.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, враховуючи наступне.

ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрсплав»(ідентифікаційний код-33887638) зареєстровано в якості юридичної особи, взято на податковий облік до ДПІ у Печерському районі м. Києва 16.12.2009року за № 53671 та зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100261727.

Згідно договору від 04.01.2011р. № 8 «БКК «Інтермарр»(продавець) та ТОВ «ВО «Укрсплав»(покупець), продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця металопродукцію, а покупець- прийняти товар та оплатити його вартість.

На підставі договору поставки ТОВ «БКК «Інтермарр»передав а ТОВ «ВО «Укрсплав» отримав металопродукцію на загальну суму 1 425 773 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 237629 грн. Факт отримання металопродукції в податковому обліку підтверджений видатковими та податковими накладними в кількості 27 шт, перелік яких зазначено на арк. 5-6 акту перевірки, продукція оприбуткована на баланс товариства, що підтверджено карткою рахунком 631, позивач провів розрахунок за поставлений товар по факту отримання товару безготівково в повному обсязі. Всі зазначені операції підтверджені бухгалтерськими документами, копії яких додано до матеріалів справи.

В подальшому позивач провів реалізацію отриманої від ТОВ «БКК «Інтермарр» металопродукцію, а саме, реалізував всю отриману від ТОВ «БКК «Інтермарр»продукцію замовникам:ТОВ "Луганський електромашинобудівний завод", ПАТ "Склоприлад", ТОВ "Катметал Україна", ВАТ "Херсонський суднобудiвний завод", ВАТ "Київський ювелірний завод", ТОВ "Регіон метал", ТОВ ДП "Завод Рапід", ВАТ «Чезара», ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод», що також підтверджено документально позивачем.Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно штатного розкладу в період існування правовідносин(І кв.2011року)у позивача працювало 7осіб, надано докази використання офісних і складських приміщень.

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6. ст.. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України ТОВ «БКК «Інтермарр» були надані ТОВ «ВО «Укрсплав»податкові накладні, суми по яких були включені позивачем до податкового кредиту, відображеного в податкових деклараціях за березень, квітень, травень та вересень 2011 року. На момент виписки податкових накладних, так само як і на момент поставки товару, ТОВ «БКК «Інтермарр»мало статус платника ПДВ, а отже і мало право на виписку податкових накладних. Таким чином, фактичне виконання умов договору № 8 від 04.01.2011р. сторонами договору оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі первинні документи, які підтверджують зазначені вище господарські операції складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості. На час як укладення так і виконання правочину ТОВ «БКК «Інтермарр»було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «БКК «Інтермарр» анульовано тільки 02.12.2011 р., тобто після укладання та виконання правочину з ТОВ «ВО «Укрсплав».

Посилання суду на відсутність товарно-транспортних накладних не може братись до уваги адже, відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, у випадку здійснення перевезень для власних потреб серед необхідних документів товарно-транспортна накладна не значиться, а застосовується накладна чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж. Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який може супроводжувати вантаж, тому відсутність товарно-транспортної накладної в даному випадку не є порушенням з боку позивача.

Колегія суддів приходить до висновку, що зміст правочинів як щодо отримання металопродукції від ТОВ «БКК «Інтермарр», так і щодо подальшої реалізації ТОВ «ВО «Укрсплав» мав як реальний так і економічний зміст, підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, відповідно до основного виду діяльності позивача, а відтак приходить до висновку, що ТОВ «ВО «Укрсплав»правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми у розмірі 220914 грн. за наслідками правочину щодо придбання металопродукції, укладеного з ТОВ«БКК «Інтермарр».

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України з 1 квітня 2011 року податок на прибуток підприємств обраховується за правилами, визначеними розділом ІІІ ПК України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

В п. 14.1.27. ст.14 ПК України надано визначення витрат, зокрема, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу -це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу будь-які доходи чи витрати визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Виключний перелік доходів, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування викладено в ст.136 ПК України. Зазначений перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Враховуючи доведеність факту реальності господарської операції ТОВ «ВО «Укрсплав»з ТОВ «БКК «Інтермарр»та підтвердження зазначених операцій документально, колегія суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції про заниження позивачем податку на прибуток.

Висновок суду про укладення між сторонами фіктивного правочинує передчасним адже згідно з частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У статті 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визначення «Фіктивного правочину»наведено в ч.1 ст.234 ЦК України, зокрема, визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Таким чином, повноваження щодо визнання правочину недійсним надано виключно суду.

Згідно з позицією, викладеною у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

В абз. 2 цього пункту Верховний Суд України роз'яснив, що судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе виключно в судовому порядку. В судовому порядку договір купівлі-продажу від 04.01.2011року № 8 недійсним не визнавався, в зв'язку з чим висновки перевіряючих в частині визнання правочинів фіктивними, які покладені в основу для визначення податкових зобов'язань ТОВ «ВО «Укрсплав»вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Як вбачається з Акта перевірки, підставою для проведення перевірки згідно із зазначеним п.п. 78.1.11 ст. 78 ПК України стало отримання Постанови про призначення документальної позапланової перевірки від 06.01.2012р. СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва старшого лейтенанта Рожкова Ю.О. з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БКК «Інтермарр»за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. Відповідно до Акта перевірки, Постанова була винесена слідчим в рамках слідства по кримінальній справі № 79-00227.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Тобто, при призначенні та проведенні перевірки на підставі п/п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та зважаючи на вимоги наведеної вище норми п. 86.9 ст. 86 ПК України Відповідач не мав права виносити рішення до моменту набрання законної сили рішенням у відповідній кримінальній справі, у рамках якої власне була здійснена така перевірка. Однак, даної вимоги відповідачем дотримано не було.

Згідно положень пункту 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення може бути винесене якщо результатами податкової перевірки будуть установлені факти порушення податкового законодавства і ці факти знайдуть, відображення в обвинувальному вироку з кримінальної справи чи постанові про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин; складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

До набрання чинності обвинувальним вироком або до винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами статус матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби, проведеної з підстав, установлених пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. До такого моменту відповідні матеріали не можуть слугувати самостійною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції зазначеним обставинам не дав правової оцінки та не взяв до уваги вимоги ст.86 П К України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано не належну оцінку дослідженим доказам та прийнято не законне та не обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрсплав»- задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2012 року -скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрсплав»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2012 року -скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001832208 від 11.04.2012р. яким ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрсплав» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 136 870грн., з яких 136 869грн. за основним зобов'язанням та 1 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення - рішення № 0001842208 від 11.04.2012р. яким «Виробниче об'єднання «Укрсплав» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 225 154грн., з яких 220 914грн. за основним зобов'язанням та 4240грн. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді: