Постанова

від 27.05.2015 по справі 2а-7265/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/9991/76378/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012

у справі № 2а-7265/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрсплав»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.04.2012 № 0001832208 та № 0001842208.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.03.2012 за № 69/22-08/36845365. Згідно цих висновків позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищив валові витрати на загальну суму 547478,00 грн. у податковому обліку за І квартал 2011 року та податковий кредит у податковому обліку за березень, квітень, травень, вересень 2011 року на загальну суму 220914,00 грн., задекларовані за наслідками нікчемних правочинів з поставки металопродукції від ТОВ «БКК «Інтермарр». Внаслідок цих порушень позивач занизив податок на прибуток на 136869,00 грн. за І квартал 2011 року та податок на додану вартість на 220914,00 грн. за березень, квітень, травень, вересень 2011 року. Висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр» обґрунтований тим, що підписи на первинних документах, якими оформлені операції з поставки, від імені вказаного постачальника здійснені не уповноваженою особою, що було встановлено на підставі пояснень громадянина ОСОБА_4 (засновник та директор ТОВ «БКК «Інтермарр»).

За наслідками перевірки ДПІ стосовно ТОВ «ВО «Укрсплав» прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2012: № 0001832208 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 136869,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001842208 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 220914,00 грн. за основним платежем та 4240,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання договору поставки позивачу від ТОВ «БКК «Інтермарр» металопродукції від імені останнього на адресу позивача виписані видаткові накладні, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит в сумах 547478,00 грн. та 220914,00 грн. відповідно.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на включення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: протоколу допиту свідка ОСОБА_4 ( засновник і директор ТОВ «БКК «Інтермарр»), в яких вона вказала, що не мала відношення до господарської діяльності цього товариства, зареєструвала його за винагороду та спростувала факт підпису від його імені будь-яких первинних документів, зробив висновок, що податкові накладні виписані від імені цього товариства особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, а відтак не мають значення документу як підстави для збільшення сум валових витрат та податкового кредиту. Таку оцінку податковим накладним, виписаним від імені ТОВ «БКК «Інтермарр» суд першої інстанції дав із врахуванням обставин щодо відсутності у ТОВ «БКК «Інтермарр» необхідної кількості основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки металопродукції у таких обсягах.

Апеляційний суд, у свою чергу, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з реального характеру поставок позивачу від ТОВ «БКК «Інтермарр» металопродукції. Цей висновок був зроблений з огляду на відповідність первинних документів, наданих на підтвердження реальності поставки, нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належну реєстрацію ТОВ «БКК «Інтермарр» на дату вчинення господарських операцій платником ПДВ, факт подальшої реалізації позивачем отриманого від ТОВ «БКК «Інтермарр» металопродукції. Крім того, суд апеляційної інстанції як на одну із підстав задоволення позову послався на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ в порушення норм пункту 86.9 ст. 86 ПК, оскільки перевірка позивача була проведена на підставі постанови слідчого, а доказів прийняття судом рішення в кримінальній справі, в якій була призначена перевірка, ДПІ не надала.

З висновками суду апеляційної інстанції можна погодитись лише частково.

Відповідно до пункту 201.11 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом вказаних правових норм, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та валових витрат відповідних податкових періодів.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. За змістом цих норм товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця. Висновок суду апеляційної інстанції про необов'язкову наявність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення металопродукції не відповідає цим нормам, тоді як саме на факт ненадання позивачем цих документів ДПІ посилається, доводячи, що операцій з поставок не було.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції до внесення змін законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 55803 (набрав чинності з 3 січня 2013 року).

Враховуючи, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 26.03.2012 за № 69/22-08/36845365, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, була проведена на підставі постанови старшого лейтенанта СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Рожкова Ю.О. від 06.01.2012, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у судовому процесі не надано, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті передчасно та підлягають скасуванню.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції ухвалена без дотримання норм пункту 86.9 ст.86 ПК, вона підлягає скасуванню. Що ж стосується постанови суду апеляційної інстанції, то вона підлягає зміні із залишенням підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2012 № 0001832208 та № 0001842208 їх не відповідність пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2012, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 змінити, позов задовольнити: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.04.2012 № 0001832208 та від 11.02.2012 № 0001842208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев