Постанова

від 15.11.2012 по справі 2а-10672/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2012 року № 2а-10672/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Нова» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби пропро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Нова»(далі -позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі -податковий орган або відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012 року №0002042240/9037 та №0002032240/9038.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2012 року було відкрито провадження у даній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що реальне виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, актами приймання-здачі та товарно-транспортними накладними, відтак позивач вказує на реальність здійснення ним господарських операцій, а висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, є протиправним.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову, подавши письмові заперечення проти позову. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВ України від 30.05.2012 року №282 підписи на податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Сканія Плюс»та ТОВ «Ювістрейдс»(контрагентів позивача) не співпадають з підписами засновників цих підприємств. Крім цього,згідно пояснень засновника ТОВ «Паллант інвест»- контрагента позивача, він не мав жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства, зокрема, не підписував жодних документів, які стосуються господарської діяльності засновника ТОВ «Паллант інвест».

В судове засідання 18 жовтня 2012 року прибув представник позивача. Представник відповідача в зазначене судове засідання не прибув, хоча про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка ( в матеріалах справи).

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, встановивши відсутність перешкод для розгляду справи, враховуючи неявку представника відповідача, повідомленого належним чином про місце та час розгляду даної справи, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Паллант інвест»(код ЄДРПОУ 36085230), ТОВ «Сканія плюс»(код ЄДРПОУ 35543787), ТОВ «Ювістрейдс»(код ЄДРПОУ 36519298) за період діяльності з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, під час проведення якої встановлено порушення позивачем:

- ч. 4 пп.5.3.9 п. 5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі -Закон №34) та пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI, із змінами та доповненнями (далі -ПК України), що, в свою чергу, призвело до заниження об'єкта оподаткування прибутку підприємств за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. в розмірі 6 784 730 грн., а також до заниження податку на прибуток за вказаний період в розмірі 1 617 526 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі -Закон №168) та п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що, в свою чергу, призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. розмірі 1 308 562 грн.

Зазначене порушення виникло у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту та віднесенням до складу валових витрат сум за господарськими операціями, що мають ознаки фіктивності.

Так, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що між позивачем, в особі ОСОБА_7 та ТОВ «Паллант інвест», в особі директора - ОСОБА_6,було укладено договір поставки №01 від 04.05.2011 року предметом якого є продаж складського обладнання, товарів та матеріалів, на виконання якого було виписано відповідні податкові та видаткові накладні.

Проте, згідно з поясненнями ОСОБА_6, відібраними оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Абрамовим Т.О. від 07.03.2012р. в рамках кримінальної справи №54-3582, в жовтні 2010 року він отримав пропозицію обіймати посаду директора ТОВ «Паллант інвест» за грошову винагороду; до ведення будь-якої фінансово-господарської діяльності підприємств ТОВ «Паллант інвест»ніякого відношення не мав та нікого на це свідомо не уповноважував; документації стосовно ведення фінансово-господарської діяльності, а саме: договорів, бухгалтерських документів, податкової документації та будь-якої іншої документації стосовно даного підприємства він не складав та не підписував; на складення та підписання зазначених документів нікого не уповноважував, так само як і на виготовлення печаток, штампів та факсимільє.

Крім цього, судом встановлено, що позивачем укладалися договори купівлі-продажу обладнання та техніки з ТОВ «Сканія Плюс»від 01.09.2010 року №019-10, від 01.10.2010 року №0110-10, а також з ТОВ «Ювістрейдс»від 05.01.2010 року №01-5, від 01.02.2010 року №02-1, від 01.03.2010 року №03-1, від 01.04.2010 року №04-1, від 05.05.2010 року №05-5, від 05.06.2010 року №06-1, від 01.07.2010 року №07-1. Матеріали справи містять податкові та видаткові накладні, виписані вказаними вище сторонами зазначених договорів.

Проте, матеріали справи містять висновок спеціаліста №282 від 30.05.2012 року, згідно з яким старшим експертом сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при управлінні МВС України проведено почеркознавче дослідження підписів громадян ОСОБА_4 -директора ТОВ «Сканія Плюс»та ОСОБА_5 -директора ТОВ «Ювістрейдс»на податкових накладних, перелік яких зазначено у висновку (згідно матеріалів справи накладні видано покупцеві -позивачу на виконання вказаних вище договорів). Зазначені підписи порівнювалися з копіями заяв про видачу паспорта вказаних на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5

За результатами даного почеркознавчого дослідження експертом зроблено висновок про те, що підписи, виконані від імен ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на податкових накладних виконані іншою особою.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України №334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України №168, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Підпункт 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України №168 визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної. Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України №168, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.3, пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні норми закріплені в ст.ст.198, 138-139 Податкового кодексу України.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 зазначеного Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановлено судом, первинні документи контрагентів позивача виписані з порушенням законодавства.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, у відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Окрім зазначеного, суд наголошує на тому, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 року (реєстраційний номер ЄДРСР -14367304).

Згідно ч. 1 ст. 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах , є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України . Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України .

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Нова»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012 року №0002042240/9037 та №0002032240/9038 - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов