Ухвала

від 20.01.2014 по справі 2а-10672/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2014 р. м. Київ К/800/10465/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Островича С.Е.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників позивача Колодич Є.В., Шевченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

у справі № 2а-10672/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Нова»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.11.2012 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 30.07.2012 № 0002042240/9037 та № 0002032240/9038.

ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ч. 4 п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення відповідачем позивачеві за податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 30.07.2012 № 0002042240/9037 та № 0002032240/9038 грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1308562 грн. основного платежу та 273513,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податку на прибуток підприємств в сумі 1617526 грн. основного платежу та 178243 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті документальної невиїзної перевірки за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 від 09.07.2012 № 3271/2240/33631581, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Порушення наведених вище норм законів полягало в тому, що позивач неправомірно відносив до складу валових витрат за І-IV квартали 2010 року та за І квартал 2011 року валові витрати, а за ІІ-ІV квартали 2011 року витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а також до складу податкового кредиту податок на додану вартість за період з січня по листопад 2010 року та з травня по жовтень 2011 року за операціями з придбання у ТОВ «Паллант інвест» складського обладнання, матеріалів за договором поставки від 04.05.2011 № 01, а також обладнання і техніки у ТОВ «Сканія Плюс» за договорами поставки від 01.09.2010 № 019-10, від 01.10.2010 № 0110-10, - у ТОВ «Ювістрейдс» за договорами поставки від 05.01.2010 № 01-5, від 01.02.2010 № 02-1, від 01.03.2010 № 03-01, від 01.04.2010 № 04-1, від 05.05.2010 № 05-5, від 05.06.2010 № 06-1 та від 01.07.2010 № 07-1.

Податкова інспекція виходила з того, що господарські операції не мали реального характеру. Висновки про нереальний характер господарських операцій обґрунтовано тим, що директор ТОВ «Паллант інвест» не мав стосунку до створення і ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, первинних документів та бухгалтерської і податкової звітності не підписував, на складання та підписання документів нікого не уповноважував, що підтверджується його поясненнями, відібраними оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва в рамках кримінальної справи № 54-3582. Підписи на податкових накладних, виданих ТОВ «Сканія Плюс» і ТОВ «Ювістрейдс», здійснені не директорами підприємств, про що свідчить висновок спеціаліста відділу криміналістичних досліджень від 30.05.2012 № 282. При цьому на підставі даних бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість» податкова інспекція також виходила з того, що між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагентів існують розбіжності.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи в цій частині, та надав їм правову оцінку.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - ст. 138 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товарів, що призвели до об'єктивної зміни складу його активів, здійснення таких операцій у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище норм законів при формуванні валових витрат чи витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а також податкового кредиту останній не може бути позбавлений такого права.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушенням порядку створення підприємств-контрагентів та веденням ними фінансово-господарської діяльності, заниженням податкових зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій, в результаті чого встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами: договорами, видатковими та податковими накладними, виписками з особового рахунку, товарно-транспортними накладними.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, не має повноважень і обов'язків здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який на час вчинення операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в податковому органі як платник податків, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а також на податковий кредит за порушення вимог законодавства контрагентами.

У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, порушеній щодо осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. При цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та дотримання ним вимог законів при формуванні валових витрат чи витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, надану судом правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

С.Е. Острович