Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-10672/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10672/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - виробнича компанія «Нова» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - виробнича компанія «Нова» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.07.2012 року №0002042240/9037, №0002032240/9038,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.07.2012 року №0002042240/9037, від 30.07.2012 року №0002032240/9038.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ «Паллант інвест», ТОВ «Сканія плюс», ТОВ «Ювістрейдс» за період діяльності з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 09.07.2012 року №3271/2240/33631581.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року на 1617526,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року 31.12.2011 року у розмірі 1308562,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на прибуток та податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на те, що правочини, укладені з ТОВ «Палладін інвест», ТОВ «Сканія плюс», ТОВ «Ювістрейдс», суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно - правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особою, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

30 липня 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0002042240/9037, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1582075,75 грн., у тому числі за основним платежем 1308562,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 273513,75 грн.;

- №0002032240/9038, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1795769,00 грн., у тому числі за основним платежем 1617526,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 178243,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Палладін інвест», ТОВ «Сканія плюс», ТОВ «Ювістрейдс».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо господарських операції позивача з ТОВ «Паллант інвест», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилається на те, що у період з травня по жовтень 2011 року позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Паллант інвест» на загальну суму 4719416,51 грн., у тому числі ПДВ 786569,41 грн. Згідно з базою АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по зазначеним фінансово - господарським взаємовідносинам встановлено розбіжність на загальну суму 123484,01 грн., у тому числі у травні 2011 року на 123483,98 грн., у червні 2011 року на 0.11 грн. Також, в акті перевірки відповідач зазначає, що підписані від імені директора ТОВ «Паллант інвест» - Кутала В.Є., документи не мають юридичної сили; виконуючи функції «підставного» директора Кутало В.Є. протиправними діями надав змогу невстановленим особам порушити податкове законодавство.

Також, з акту перевірки вбачається, що під час перевірки посадовою особою відповідача встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Паллант інвест» (продавець) укладений договір поставки від 04.05.2011 року №01, відповідно до якого, останній зобов'язується передати у власність покупця, покупець в порядку та на умовах цього договору, зобов'язується прийняти та оплатити складське обладнання, товари і матеріали. Номенклатура, загальна кількість та ціна одиниці виміру продукції, визначається сторонами у видаткових накладних.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Паллант інвест» на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні; факт оплати підтверджено виписками по особовому рахунку №26009000025306. Зазначені первинні документи були досліджені органом державної податкової служби під час перевірки.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка Кутала В.Є. від 07.03.2012 року, з якого вбачається, що він обіймав посаду директора за грошову винагороду та здійснювати будь-яку фінансову-господарську діяльність у нього на меті не було, оскільки вони спростовуються нотаріально завіреною заявою про визнання зазначених пояснень такими, що були отримані під тиском (т. 2 а.с. 49-50).

Зазначена заява була направлена слідчому відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва з описом вкладення у цінний лист та отримана останнім 24.07.2012 року (т. 2 а.с. 86).

Також, позивачем на підтвердження реальності правочину було надано: заяву директора ТОВ «Паллант інвест» - Кутала В.Є., в якій зазначено, що товариство поставляло позивачу складське обладнання, гідравлічні візки, гуму, шини гумові, автонавантажувачі, батареї, колеса, столи тощо, які були ввезені через митний кордон України (т. 2 а.с. 89); виписку по рахунку ТОВ «Паллант інвест» (т. 2 а.с. 90 - 93); довідку про відкриття рахунку в іноземні валюті (т. 2 а.с. 94), договір суборенди від 16.10.2010 року №04-04-027-ПР, відповідно до якого ТОВ «Паллант інвест» взяв у тимчасове користування приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Магнитогорська, 1-А, площею 150 м 2 (т. 2 а.с. 95 - 96).

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт придбання та оплати позивачем отриманих товарів підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо господарських операції позивача з ТОВ «Сканія плюс» та ТОВ «Ювістрейдс», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на думку органу державної податкової, позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Сканія плюс», оскільки в базі АІС «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» наявна розбіжність у серпні 2010 року. Так, розбіжність податкового кредиту задекларованого позивачем з податковими зобов'язаннями контрагента виникло у серпні 2010 року на суму 48385,23 грн.

Також, як на підставу неправомірного формування даних податкового обліку, відповідач послався на акт перевірки від 26.04.2011 року №2071/2302/33631581 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «Сканія плюс» за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року, яким встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 48485,22 грн., у тому числі у серпні та вересні 2010 року.

Проте, як вбачається з акту перевірки від 26.04.2011 року №2071/2302/33631581, органом державної податкової служби за результатами автоматизованого співставлення сум податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Сканія плюс» у серпні 2010 року розбіжності не встановлені (т. 2 а.с. 102).

Правомірність сформованого позивачем податкового кредиту за рахунок ТОВ «Сканія плюс» у серпні 2010 року підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року (т. 2 а.с. 114 - 122). Так, зазначеними рішеннями визнано неправомірним та скасоване податкове повідомлення - рішення від 06.05.2011 року №000862302/17599, яке винесено на підставі акту від 26.04.2011 року №2071/2302/33631581.

Тому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 48385,22 грн. у серпні 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи 01.09.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Сканія плюс» (продавець) укладений договір купівлі - продажу №019-10, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність покупцю стелажні устаткування та техніку. Кількість, асортимент, комплектність, вартість вказується в видатковій накладній (т. 1 а.с. 26 - 28).

Також, аналогічного змісту між позивачем(покупець) та ТОВ «Сканія плюс» (продавець) був укладений договір купівлі - продажу від 01.10.2010 року №0110-10 (т. 1 а.с. 29 - 31).

На виконання зазначених договорів ТОВ «Сканія плюс» відвантажило а позивач прийняв стелажні устаткування та техніку, що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 32 - 35).

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані податкові накладні від 19.10.2010 року №1019179, від 25.10.2010 року №1025179, від 29.09.2010 року №929179, від 27.09.2010 року №927179, від 23.09.2010 року 923179, від 01.10.2010 року №1001179, від 01.09.2011 року №901179 (т. 1 а.с. 36 - 44).

Факт отримання позивачем товарів підтверджується товарно - транспортними накладними (т. 1 а.с. 45 - 48) та сплата отриманого товару - випискою по особовому рахунку (т. 1 а.с. 49).

В акті перевірки відповідач посилається на висновок експерта від 30.05.2012 року 282, яким встановлено, що підписи в вищенаведених податкових накладних ймовірно виконані не директором товариства - Семеновою О.М., а іншою особою.

Проте, в матеріалах справи будь - який висновок експерта взагалі відсутній, а колегія суддів не приймає до уваги висновок спеціаліста з цих питань (т. 2 а.с. 31-42), оскільки він не є належним доказом у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, висновків експертів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Пунктом 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2013 року за №1/22533) передбачено, що відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень висновок експерта складається з обов'язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, документ про призначення експертизи (залучення експерта), його найменування і дата складання, найменування органу та/або посада і прізвище особи, який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта); справа, за якою вона призначена (кримінальна, про адміністративне правопорушення, цивільна, господарська, адміністративна тощо, номер справи); попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Проте, з даного висновку не вбачається на підставі якого документу була призначена експертиза; номер справи, за якою призначено експертизу та у якому судочинстві; попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку; взагалі, в висновку зроблено припущення про те, що підписи ймовірно виконані другою особою, а не директором ТОВ «Сканія плюс» - Семеновою О.М.

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт придбання та оплати позивачем отриманих товарів підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Ювістрейдс» (продавець) були укладені договори купівлі - продажу від 05.01.2010 року №01-5, від 01.02.2010 року №02-1, від 01.03.2010 року №03-1, від 01.04.2010 року №04-1, від 05.05.2010 року №05-5, від 05.06.2010 року №06-1, від 01.07.2010 року №07-1 (т. 1 а.с. 54 - 74), відповідно до яких останній зобов'язується передати у власність покупцю стелажні устаткування та техніку. Кількість, асортимент, комплектність, вартість вказується в видатковій накладній (т. 1 а.с. 54 - 28).

На виконання зазначених договорів ТОВ «Ювістрейдс» відвантажило, а позивач прийняв стелажні устаткування та техніку, що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 75 - 84, 121 - 133). На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані податкові накладні (т. 1 а.с. 134 - 166).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста від 30.05.2012 року №282 з наведених вище підстав, відповідно до якого зазначені податкові накладні ймовірно підписані не директором ТОВ «Ювістрейд» - Уделовим О.Р., а іншою особою, оскільки з даного висновку не вбачається на підставі якого документу була призначена експертиза, номер справи, за якою призначено експертизу та у якому судочинстві, попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку; взагалі, в висновку зроблено припущення про те, що підписи ймовірно виконані другою особою, а не директором ТОВ «Ювістрейд».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надана нотаріально засвідчена заява, відповідно до якої Уделов О.Р. повідомив, що всі первинні документи, у тому числі по взаємовідносинам з позивачем, він підписував сам; зразки свого підпису для проведення експертного дослідження нікому не давав (т. 2 а.с. 111).

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт придбання та оплати позивачем отриманих товарів підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Паллант інвест», ТОВ «Сканія плюс» та ТОВ «Ювістрейдс».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідно до пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів, первинних та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

При цьому, наявність розбіжності в базі АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» не є підставою для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Палладін інвест», ТОВ «Сканія плюс», ТОВ «Ювістрейдс».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано встановив правомірність податкових повідомлень - рішень від 30.07.2012 року №0002042240/9037, №0002032240/9038.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - виробнича компанія «Нова» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 30.07.2012 року №0002042240/9037, №0002032240/9038.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 04.02.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.