Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а-13329/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2012 року № 2а-13329/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Калужському Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення №0005452202 від 02.07.2012

за участю:

представника позивача -Олексіюк О.В. (довіреність № 33 від 27.09.2012),

представника відповідача -Цюрупи Д.А. (довіреність № 8396/9/10-209 від 07.08.2012),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15.11.2012 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабер" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0005452202 від 02.07.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.03.2011 по 31.03.2011. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є визнання податковим органом фінансово - господарських правовідносин позивача з ТОВ «Мораксель»за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, з ТОВ «Мораксель»дійсно було укладено договір купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011, який за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було поставлено товар, а саме сою, врожаю 2010 року, використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач зазначив про те, що зустрічні звірки є виключно заходом інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності органів Державної податкової служби, а отже документи складені за їх результатами не можуть бути підставою для визнання угод суб'єкта господарювання нікчемними.

У судовому засіданні 08.11.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив , у судовому засіданні 22.10.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях від 22.10.2012 та наведені його представником підчас судових засідань аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 08.11.2012 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 08.06.2012 по 14.06.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 598 від 05.06.2012 було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабер" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

За результатами перевірки встановлено порушення статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 року на суму 119916,01 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Згідно АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів", встановлено включення ТОВ "Фабер" до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мораксель»на загальну суму 119916,01 грн.

Відповідно до акту № 531/23-5/37420695 від 24.02.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мораксель», код ЄДРПОУ - 37420695 щодо підтвердження господарських відносин із платникам податків за період січень-лютий, травень, червень, вересень - грудень 2011 року":

- ВПМ ДПІ у Приморського району м. Одеси при відпрацюванні підприємства ТОВ «Мораксель»було встановлено, що вказане підприємство підчас ведення фінансово - господарської діяльності у 2011 році використовувало ряд підприємств контрагентів, які визнані банкрутом, також ряд підприємств які мають ознаки "податкових ям", фіктивних підприємств;

- стан підприємства "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

- не встановлені основні засоби підприємства, складські приміщення, кількість працюючих на підприємстві складає одну особу;

- отримано довідку директора КП ЖКС "Порто-Франківський", яке обслуговує територію центральної частини м. Одеси, а саме, юридичну та фактичну адресу ТОВ "Мораксель" - м. Одеса, провулок Нечипуренка, 9 кв. 3, в якій вказано, про те що дане підприємство по зазначеній адресі не знаходиться і ніколи не знаходилося, та ТОВ "Мораксель" з КП ЖКС "Порто-Франківський" договорів на повернення експлуатаційних витрат не заключало;

- встановлено, що на протязі 2011 року ТОВ "Мораксель" формувало податковий кредит від підприємств контрагентів, які визнані банкрутами ТОВ "Гудвіл", ТОВ "Єврогрейн", а також від підприємства ТОВ "Юпітер русторг" відносно якого 23.02.2012 старшим слідчим СУ ПМ ДПС в Одеській області Колбас С.А. порушена кримінальна справа за фактом організації фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до листа ДПІ у Приморському районі міста Одеса № 2496/7/22-20/252 від 19.03.2011, яким повідомлено про доповнення до акту № 531/23-5/37420695 від 24.02.2012, одним з постачальників ТОВ "Мораксель" було ПП "Юпітер Русторг", щодо якого складено акт № 502/23-5/37009873 від 24.02.2011, яким встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а також проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюється через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про те, що операції з продажу ТОВ «Мораксель»та придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Фабер», не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, а отже ТОВ «Фабер»порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним

За результатами перевірки складено акт № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012.

19.06.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва були подані заперечення на акт перевірки № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012 за результатами розгляду яких листом № 4179/10/22-210 від 26.06.2012 "Про результати розгляду заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012" повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення №0005452202 від 02.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 119917 грн.

05.07.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Державної податкової служби в місті Києві було подано скаргу на податкове повідомлення - рішення №0005452202 від 02.07.2012, яка рішенням № 5437/10/12-114 від 03.09.2012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

05.09.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Державної податкової служби України було подано скаргу на податкове повідомлення - рішення №0005452202 від 02.07.2012, яка рішенням № 2407/0/61-12/10-2115 від 24.09.2012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабер" не погоджуючись з податковим повідомлення - рішення №0005452202 від 02.07.2012 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ «Мораксель»реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаних товарів та отриманих послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Мораксель», а саме, було укладено договір купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011, відповідно додатку №1 від 25.01.2011 до якого, за ним здійснювалась поставка товару: "Соя, українського походження, врожаю 2010 року, насипом".

Факт здійснення поставки товару, а саме, сої врожаю 2010 року, за зазначеним договором підтверджується актом приймання - передачі товару № 1 від 28.03.2011, видатковою накладною № РН-0000027 від 28.03.2011 та рахунком - фактурою № СФ-0000027 від 28.03.2011, копії яких наявні матеріалах справи.

На підтвердження здійснення оплати за поставлений за договором купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011 товар, позивачем надано суду копії платіжних доручень № 176 від 30.03.2011, № 179 від 01.04.2011 та № 197 від 27.04.2011.

У подальшому отриманий від ТОВ «Мораксель» товар за договором купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011 був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується договором комісії № 2701АФ від 27.01.2011 укладеним між позивачем та ТОВ "АГРОІНВЕСТ СК", додатковими угодами № 1 від 27.01.2011, № 1 від 31.03.2011 до зазначеного договору, актом приймання - передачі товару на комісію № 1 від 28.03.2011, видатковою накладною від 04.04.2011, звітом № 1 від 18.04.2011 комісіонера ТОВ "АГРОІНВЕСТ СК" перед комітентом ТОВ "Фабер" по договору комісії № 2701АФ від 27.01.2011.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Мораксель»не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ «Мораксель»не сплачували податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мораксель»за договором купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011.

Необґрунтованість посилань відповідача на акт № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012 та лист № 2496/7/22-20/252 від 19.03.2012, яким надано інформацію у доповнення до зазначеного акту, копії яких наявні в матеріалах справи, зумовлюється тим, що, як вбачається з їх змісту, під час їх складання не досліджувались фінансово - господарські відносини позивача з ТОВ «Мораксель», досліджувались господарські відносини зазначеного підприємства з контрагентами ТОВ "Гудвіл", ТОВ "Єврогрейн" та ТОВ "Юпітер русторг", доказів на підтвердження взаємозв'язку позивача з якими відповідачем суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до листа ТОВ «Мораксель»№ 143 від 27.06.2012, товар, який в подальшому був поставлений позивачу за договором купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011, був отриманий від контрагентів ПП "Агріна" та ПП "Равас".

Доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «Мораксель»складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства відповідачем суду надано не було, водночас позивачем на підтвердження наявності у ТОВ «Мораксель»відповідних господарських приміщень надано суду копії договору оренди № 06/12 від 06.12.2010, додаткової угоди № 1 від 10.12.2010 до зазначеного договору, акта приймання - передачі від 06.12.2010, договору оренди № 205 від 01.02.2011 та акта приймання передачі № від 01.02.2011.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань крім зазначених на підтвердження нікчемності договору укладеного позивачем з ТОВ «Мораксель»та спростування реальності та товарності укладених з ним договорів відповідачем не надано, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Мораксель»за договором купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011 мали реальний товарний характер, а правочини були безпідставно визнанні відповідачем нікчемними.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мораксель" за договором купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Мораксель" за зазначеним договором.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДА, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал квитанцій про сплату судового збору у сумі 1199 грн.17 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0005452202 від 02.07.2012 - задовольнити повністю .

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0005452202 від 02.07.2012.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабер" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1199,17 грн. (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять грн. 17 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 15.11.2012.