Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а-13329/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13329/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0005452202 від 02.07.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабер" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0005452202 від 02.07.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2012 року та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2012 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарська операція (поставка товару - «Соя, українського походження, врожаю 2010 року, насипом) проведена позивачем з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мораксель» підтверджуються наявними у справі податковими та видатковими накладними, актами приймання - передачі товару, розрахунки за вказаною господарською операцією підтверджується рахунком - фактурою та копіями платіжних доручень, окрім того, судом встановлено подальшу реалізацією отриманого позивачем товару, що доводить дійсність та реальність господарської операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, у період з 08.06.2012 року по 14.06.2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 598 від 05.06.2012 року було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабер" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки встановлено порушення статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 року на суму 119916,01 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Згідно АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів", встановлено включення ТОВ "Фабер" до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мораксель» на загальну суму 119916,01 грн.

Відповідно до акту № 531/23-5/37420695 від 24.02.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мораксель», код ЄДРПОУ - 37420695 щодо підтвердження господарських відносин із платникам податків за період січень-лютий, травень, червень, вересень - грудень 2011 року":

- ВПМ ДПІ у Приморського району м. Одеси при відпрацюванні підприємства ТОВ «Мораксель» було встановлено, що вказане підприємство підчас ведення фінансово - господарської діяльності у 2011 році використовувало ряд підприємств контрагентів, які визнані банкрутом, також ряд підприємств які мають ознаки "податкових ям", фіктивних підприємств;

- стан підприємства "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

- не встановлені основні засоби підприємства, складські приміщення, кількість працюючих на підприємстві складає одну особу;

- отримано довідку директора КП ЖКС "Порто-Франківський", яке обслуговує територію центральної частини м. Одеси, а саме, юридичну та фактичну адресу ТОВ "Мораксель" - м. Одеса, провулок Нечипуренка, 9 кв. 3, в якій вказано, про те що дане підприємство по зазначеній адресі не знаходиться і ніколи не знаходилося, та ТОВ "Мораксель" з КП ЖКС "Порто-Франківський" договорів на повернення експлуатаційних витрат не заключало;

- встановлено, що на протязі 2011 року ТОВ "Мораксель" формувало податковий кредит від підприємств контрагентів, які визнані банкрутами ТОВ "Гудвіл", ТОВ "Єврогрейн", а також від підприємства ТОВ "Юпітер русторг" відносно якого 23.02.2012 р. старшим слідчим СУ ПМ ДПС в Одеській області Колбас С.А. порушена кримінальна справа за фактом організації фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до листа ДПІ у Приморському районі міста Одеса № 2496/7/22-20/252 від 19.03.2011 р., яким повідомлено про доповнення до акту № 531/23-5/37420695 від 24.02.2012 р., одним з постачальників ТОВ "Мораксель" було ПП "Юпітер Русторг", щодо якого складено акт № 502/23-5/37009873 від 24.02.2011 р., яким встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), а також проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюється через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про те, що операції з продажу ТОВ «Мораксель» та придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Фабер», не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, а отже ТОВ «Фабер» порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

За результатами перевірки складено акт № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012 року (далі - Акт перевірки).

19.06.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва були подані заперечення на акт перевірки № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012 року за результатами розгляду яких листом № 4179/10/22-210 від 26.06.2012 року "Про результати розгляду заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012 року" повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0005452202 від 02.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 119917 грн.

05.07.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Державної податкової служби в місті Києві було подано скаргу на податкове повідомлення - рішення №0005452202 від 02.07.2012 року, яка рішенням № 5437/10/12-114 від 03.09.2012 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

05.09.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабер" до Державної податкової служби України було подано скаргу на податкове повідомлення - рішення №0005452202 від 02.07.2012 року, яка рішенням № 2407/0/61-12/10-2115 від 24.09.2012 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мораксель» було укладено договір купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011 року, відповідно додатку №1 від 25.01.2011 року до якого, за ним здійснювалась поставка товару: "Соя, українського походження, врожаю 2010 року, насипом".

Факт здійснення поставки товару, а саме, сої врожаю 2010 року, за зазначеним договором підтверджується актом приймання - передачі товару № 1 від 28.03.2011 року, видатковою накладною № РН-0000027 від 28.03.2011 року та рахунком - фактурою № СФ-0000027 від 28.03.2011 року.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1397 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаної податкової накладної, остання заповнена у відповідності до норм чинного законодавства - виписана контрагентом позивача та скріплена печаткою. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Реальність виконаного договору підтверджується також тим, що позивачем повністю оплачена вартість отриманого товару, що підтверджується копіями платіжних доручень № 176 від 30.03.2011 року, № 179 від 01.04.2011 року та № 197 від 27.04.2011 року.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі - продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому отриманий від ТОВ «Мораксель» товар за договором купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011 року був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується договором комісії № 2701АФ від 27.01.2011 року укладеним між позивачем та ТОВ "АГРОІНВЕСТ СК", додатковими угодами № 1 від 27.01.2011 року, № 1 від 31.03.2011 року до зазначеного договору, актом приймання - передачі товару на комісію № 1 від 28.03.2011 року, видатковою накладною від 04.04.2011 року, звітом № 1 від 18.04.2011 року комісіонера ТОВ "АГРОІНВЕСТ СК" перед комітентом ТОВ "Фабер" по договору комісії № 2701АФ від 27.01.2011 року.

Відповідачем натомість не надано доказів того, що ТОВ «Мораксель» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ «Мораксель» не сплачували податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мораксель» за договором купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011 року.

Необґрунтованість посилань відповідача на акт № 383/22-2/32490710 від 15.06.2012 року та лист № 2496/7/22-20/252 від 19.03.2012 року, яким надано інформацію у доповнення до зазначеного акту, копії яких наявні в матеріалах справи, зумовлюється тим, що, як вбачається з їх змісту, під час їх складання не досліджувались фінансово - господарські відносини позивача з ТОВ «Мораксель», досліджувались господарські відносини зазначеного підприємства з контрагентами ТОВ "Гудвіл", ТОВ "Єврогрейн" та ТОВ "Юпітер русторг", доказів на підтвердження взаємозв'язку позивача з якими відповідачем суду не надано.

Крім того, судом першої інстанції правомірно було зазначено, що відповідно до листа ТОВ «Мораксель» № 143 від 27.06.2012 року, товар, який в подальшому був поставлений позивачу за договором купівлі - продажу № 2501МФ від 25.01.2011 року, був отриманий від контрагентів ПП "Агріна" та ПП "Равас".

Доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «Мораксель» складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства відповідачем суду першої інстанції надано не було, водночас позивачем на підтвердження наявності у ТОВ «Мораксель» відповідних господарських приміщень надано суду копії договору оренди № 06/12 від 06.12.2010 року, додаткової угоди № 1 від 10.12.2010 року до зазначеного договору, акта приймання - передачі від 06.12.2010 року, договору оренди № 205 від 01.02.2011 року та акта приймання передачі № від 01.02.2011 року.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2012 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М.Романчук

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М