Рішення

від 05.04.2012 по справі 30/324

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/324 05.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Укртелебуд"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології"

про стягнення 43 913 грн. 35 коп.

Судді Ващенко Т.М. (головуюча)

Літвінова М.Є.

Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача Ярош З.В. -представник за довіреністю № б/н від 01.09.11.

Від відповідача Терещенко В.В. -представник за довіреністю № б/н від 04.11.11.;

Черній Т.П. -представник за довіреністю № б/н від 08.04.11.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Укртелебуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 43 913 грн. 35 коп. відповідно до умов Договору фінансового лізингу № 49 від 30.01.06., та стягнення 6 000 грн. за оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 49 від 30.01.06., а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.11. порушено провадження у справі № 30/324, розгляд справи було призначено на 10.11.11. о 11-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.11. розгляд справи було відкладено на 01.12.11. о 10-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.11. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

В судових засіданнях на підставі ст.77 ГПК України оголошувались перерви до з 01.12.11. по 13.12.11. та з 13.12.11. по 20.11.11.

20.12.11. відповідачем подане клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 30/324 у складі трьох судів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.11. призначено колегіальний розгляд справи № 30/324 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.12.11. визначений склад колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.12. прийнято справу № 30/324 до свого провадження, розгляд даної справи призначено до розгляду на 26.01.12. о 11-30.

В судовому засіданні 26.01.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.02.12. о 10-40.

В судовому засіданні 16.02.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 01.03.12. о 15-00.

Розпорядженням виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 01.03.12. справу № 30/324 передано на розгляд колегії суддів у складі: Смирнова Ю.М. (головуюча), Літвінова М.Є., Якименко М.М. в зв'язку перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.12. розгляд справи № 30/324 призначено на 05.04.12. о 11-30.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 03.03.12. справу № 30/324 передано на розгляд Ващенко Т.М. (головуюча), Смирновій Ю.М., Літвіновій М.Є.

В судовому засіданні 05.04.12. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідачем 05.04.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про зупинення провадження у справі № 30/324, до вирішення Господарським судом міста Києва спору про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 49 від 30.01.06.

Розглянувши в судовому засіданні зазначене вище клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заявником надано суду копію позовної заяви про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 49 від 30.01.06. з відміткою про те, що її подано до Господарського суду міста Києва 04.04.12., але відповідачем не надано доказів того, що порушено провадження у справі за вказаною вище позовною заявою.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу в задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі № 30/324, в зв'язку з тим, що належних доказів того, що на розгляді Господарського суду міста Києва станом на 05.04.12. є справа про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 49 від 30.01.06.

Представники відповідача в судовому засіданні 05.04.12. проти позову заперечують та просять суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/324.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.06. між Закритим акціонерним товариством "Укртелебуд" (Лізингодавець), правонаступником якого є позивач, та Закритим акціонерним товариством "Науково -виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (Лізингоодержувач), правонаступником якого є відповідач, докази чого наявні в матеріалах справи, укладено Договір фінансового лізингу № 49 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач передає відповідачу, а відповідач отримує від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу майно: два оптичних волокна в кабелі на ділянці: ТК № 270 (вул. Васильківська, 37) -вул. Г. Ахматової, 7/15.

Згідно п. 1.2 Договору передбачено, що обладнання, яке передається в лізинг є власністю позивача.

Пунктом 3.1 Договору погоджено строк лізингу -з моменту передачі обладнання в лізинг, яким є дата підписання сторонами "акту приймання -передачі обладнання в лізинг" по 31.12.17.

У відповідності до п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3 Договору встановлено, що обладнання передається позивачем і приймається у лізинг відповідачем на умовах сплати відповідачем позивачу лізингової плати за користування обладнання шляхом перерахування лізингових платежів позивачу; розмір, строки та порядок сплати відповідачем лізингових платежів позивачу становить 2 500,00 грн. в місяць; перший лізинговий платіж вноситься через 1 місяць з моменту передачі обладнання в лізинг, обумовленого в п. 3.1 цього Договору, коли мав бути сплачений перший платіж.

Обладнання, що передається в лізинг належить позивачу на праві власності (п. 1.2 Договору).

Відповідно до матеріалів справи, 10.02.06. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору фінансового лізингу № 49 від 30.01.06., відповідно до умов якої позивач додатково передає відповідачу, а відповідач бере у позивача у платне користування на умовах фінансового лізингу наступне майно: 2 оптичних волокна, що знаходяться в кабелі на ділянках: - ТК № 121 (по вул. А. Ахматової) -оптичний крос в будинку по вул. Леонтовича, 9а - оптичний крос в будинку по вул. Леонтовича, 9а -ТК № 121 (по проспекту Ген. Ватутіна).

Згідно з п. 1.5 Додаткової угоди до Договору передбачено, що розмір, строки та порядок оплати відповідачем лізингових платежів позивачу -5 050,00 грн.

Пунктом 1.5 Додаткової угоди до Договору передбачено внести п. 10.4 наступні зміни: позивач до моменту передачі майна в лізинг здійснює підготовку до експлуатації резервного волокна на ділянці, вказаної в п. 1.1.

Між сторонами підписаний акт приймання передачі від 01.02.07., відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію 2 оптичних волокна в кабелі на ділянці: ТК № 121 по вул. Ахматової, 7/15 -оптичний крос в будинку по вул. Леонтовича, 9а; лізинговий платіж складає 2525,00 грн. та акт від 31.05.07., відповідно до умов якого позивач передав а відповідач прийняв в експлуатацію 2 оптичних волокна в кабелі на ділянці: ТК № 121 по вул. Ахматової, 7/15 -пл. Амурська, ТК № 270, лізинговий платіж складає 2515,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору, позивач передав а відповідач прийняв у користування оптичні волокна ТК № 121 та ТК № 270, що підтверджується актами від 01.02.07. та від 31.05.07.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, наслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за період з лютого по вересень 2011 р., яка становить 40 320,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий-вересень 2011р. на суму 40 320,00 грн.

Відсутність підписів з боку відповідача на вказаних вище актах здачі -прийняття робіт (надання послуг) не звільняє його від сплати лізингових платежів, оскільки умовами Договору складення та підписання таких актів не передбачено.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору, та не здійснив оплати лізингових платежів за період з лютого по вересень 2011р., в зв'язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест "Укртелебуд" становить 40 320,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Укртелебуд" в частині стягнення 40 320,00 грн. -суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Посилання відповідача на те, що Договір було підписано особою, яка не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності не приймаються судом до уваги, оскільки не стосуються предмету спору у даній справі, а також в зв'язку з тим, що Договір фінансового лізингу № 49 від 30.01.06. станом на день прийняття рішення у даній справі в судовому порядку не було визнано недійсним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у даному випадку не є особою, яка безпосередньо побудувала кабельну каналізацію електрозв'язку, а є лише її орендарем, у відповідності до договорів оренди кабельної каналізації каналів електрозв'язку.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 332,64 грн. - збитків від інфляції та 100,63 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 332,64 грн. -збитків від інфляції та 100,63 грн. -3 % річних.

Щодо стягнення 6 000,00 грн. за оплату послуг адвоката, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.11. між позивачем та адвокатом Ярош Зоєю Володимирівною було укладено Договір про надання правової допомоги № 1-10/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався оплатити послуги адвоката, а останній -надати юридичні послуги в обсягах і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги № 1-10/11 передбачено, що розмір оплати за правову допомогу встановлюється за погодженням між сторонами і складає 6 000,00 грн., які позивач зобов'язаний сплатити після підписання угоди готівкою.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02. N 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Згідно з абз. 2 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»№ 01-8/1270 від 14.07.04. статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами .

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту сплати ним на користь адвоката Ярош З.В. грошових коштів в розмірі 6 000,00 грн., в зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 6 000,00 грн. -оплати послуг адвоката.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Укртелебуд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 5-А, код ЄДРПОУ 31168846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Укртелебуд" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 47, офіс 1-А, код ЄДРПОУ 23700533) 40 320 (сорок тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. -основного боргу, 332 (триста тридцять дві) грн. 64 коп. -збитків від інфляції, 100 (сто) грн. 63 коп. -3 % річних, 407 (чотириста сім) грн. 53 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Т.М. Ващенко (головуюча)

М.Є. Літвінова

Ю.М. Смирнова

Повне рішення

складено 12.04.12.