Рішення

від 20.11.2012 по справі 3/110-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2012 р. Справа № 3/110-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Панель", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", м. Біла Церква

про стягнення 72091,00 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Панель" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 72091,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повній мірі розрахувався за поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.10.2012 р.

16.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2012 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 30.10.2012 р.

29.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої, останнім зменшено позовні вимоги до 72090,54 грн. та письмові пояснення до позовної заяви.

У судовому засіданні 30.10.2012 р. судом оголошено перерву до 06.11.2012 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

У судовому засіданні 06.11.2012 р. судом оголошено перерву до 20.11.2012 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Панель" 10.02.2010 р. та 12.11.2010 р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроком" товар -на загальну суму 93840,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №3 від 10.02.2012 р. та № 90 від 12.11.2010 р. на загальну суму 93840,00 грн.

Факт отримання відповідачем -ТОВ "Агроком" товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями згаданих вище накладних, які містять підпис відповідача в графі "отримав(ла)" та копією довіреностей від 19.02.2010 р. № 12 та від 12.11.2010 р., які видані відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача. Вказана довіреність підписана відповідачем та містить відтиск печатки останньої.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. №П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96р. №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача. Таким чином, станом на дату судового засідання, як зазначає позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 72090,54 грн.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з приписами зазначеної статті ЦК України, ТОВ "Арсенал-Панель" 07.09.2012 р. направило на адресу ТОВ "Агроком" претензію № 94 від 07.09.2012 р. про погашення заборгованості у розмірі 72091,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 07.09.2012 р. № 0738, описом вкладення у лист та повідомленням про вручення поштового відправлення. Вказана вимога, станом на дату судового засідання, відповідачем не задоволена та залишена без належного реагування.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобов'язаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Станом на дату винесення рішення у даній справі відповідач свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі, у частині здійснення розрахунків за поставлений товар, не виконав, за отриманий товар не розрахувався (доказів оплати суду не надав), проте присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та клопотав про припинення провадження у даній справі, мотивуючи свої заперечення тим, що господарським судом Київської області вже розглядалась справа № 11/036-12 між тими ж сторонами про той же предмет з тих же підстав.

Суд критично ставиться до вказаних заперечень та відзиву відповідача, оскільки припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав , набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

З мотивувальної частини рішення господарського суду Київської області від 11/036-12 вбачається, що ТОВ "Арсенал-Панель" заявило грошові вимоги на підставі договору на поставку товарів від 01.01.2012 р., а видаткові накладні № 3 від 10.02.2012 р. та № 90 від 12.11.2010 р. на загальну суму 93840,00 грн., у вказаній справі, були подані як докази поставки товару, в той же час, як у справі № 3/110-12 вказані видаткові накладні є одночасно і підставою заявлених позивачем вимог і, у сукупності з зазначеними вище довіреностями на отримання товару, доказами поставки товару.

Таким чином, підстави заявлених позовних вимог у справі № 11/036-12 та

№ 3/110-12 є різними, відповідно, у суду відсутні правові підстави для припинення провадження у справі на основі п. 2 частини першої ст. 80 ГПК України.

З описової мотивувальної та резолютивної частин рішення господарського суду Київської області від 30.05.2012 р. у справі № 11/036-12, вбачається, що суд, дослідивши подані позивачем та відповідачем належні та допустимі докази, позовні вимоги ТОВ "Арсенал-Панель" до ТОВ "Агроком" у частині стягнення заборгованості по видаткових накладних № 3 від 10.02.2012 р. та № 90 від 12.11.2010 р. на загальну суму 72090,54 грн., залишив без задоволення, оскільки позивачем не надано довіреностей на отримання товару по зазначених накладних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2012 р. рішення господарського суду Київської області від 30.05.2012 р. у справі № 11/036-12 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Агроком" -без задоволення.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що рішенням господарського суду Київської області вже надано правову оцінку у справі № 11/036-12 вимогам

ТОВ "Арсенал-Панель" до ТОВ "Агроком" за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 3 від 10.02.2012 р. та № 90 від 12.11.2010 р. та прийнято рішення від 30.05.2012 р., яким у задоволенні вимог ТОВ "Арсенал-Панель" у частині стягнення заборгованості по вказаних накладних на загальну суму 72090,54 грн. відмовлено, вказане рішення залишено у силі апеляційною інстанцією, а доказів його оскарження у касаційній інстанції суду не надано, господарський суд, враховуючи той факт, що підстави заявлених позивачем грошових вимог у справі № 11/036-12 та № 3/110-12 є різними, керуючись тим, що спір у даній справі розглянуто по суті та у відповідності з вимогами ст. 82 ГПК України, в зазначених позовних вимогах

ТОВ "Арсенал-Панель" до ТОВ "Агроком" відмовляє.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову, покладаються на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. У задоволені позову відмовити.

Повне рішення складено 27.11.2012 р.

Суддя А.В. Лопатін