Постанова

від 14.02.2013 по справі 3/110-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. Справа№ 3/110-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко І.В. - дов. б/н від 06.09.2012р.

від відповідача: Ворог І.А. - дов. № 5 від 13.03.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012р.

у справі № 3/110-12 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком»

про стягнення 72 090, 54 грн.

В судовому засіданні 14.02.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.2012р. у справі № 3/110-12 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставити справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. для розгляду справи № 3/110-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2013р.

23.01.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.02.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Скрипки І.М., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.02.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.02.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.02.2013р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012р. залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням господарського суду Київської області у справі № 11/036-12 вже надано правову оцінку вимогам Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних № 3 від 10.02.2010р. та № 90 від 12.11.2012р., що є предметом розгляду в даній справі, та прийнято рішення, яким у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» в частині стягнення заборгованості по вказаним накладним відмовлено.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2010р. та 12.11.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» (позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроком» (відповідач) товар на загальну суму 93 840, 00 грн.

Даний факт підтверджується видатковими накладними № 3 від 10.02.2010р. на суму 59 136, 00 грн. та № 90 від 12.11.2010р. на суму 34 704, 00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Судом встановлено, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей № 12 від 10.02.2010р. та № 179 від 12.11.2010р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

З вищенаведеного вбачається, що 10.02.2010р. та 12.11.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком» отримало товар на загальну суму 93 840, 00 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Однак, відповідач, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар на момент звернення позивача із даним позовом до суду виконав частково, а саме здійснив оплату на загальну суму 21 749, 46, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок:

04.06.2010р. на суму 10 000, 00 грн. за товар згідно видаткової накладної № 3 від 10.02.2010р.;

03.09.2010р. на суму 10 219, 46 грн. за товар згідно видаткової накладної № 3 від 10.02.2010р.

02.12.2010р. на суму 1 530, 00 грн. за товар згідно видаткової накладної № 90 від 12.11.2010р.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 72 090, 54 грн.

Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару сторонами суду надано не було.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем, до початку розгляду справи по суті, було подано заяву б/н від 29.10.2012р. про зміну предмету позову, згідно якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 72 090, 54 грн., а не 72 091, 00 грн. як було помилково зазначено позивачем в позовній заяві.

Зазначена заява прийнята судом до уваги.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вимогами законодавства, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 94 від 07.09.2012р., в якій викладена вимога про сплату заборгованості за поставлений товар, що підтверджується фіскальним чеком від 07.09.2012р. № 0738, описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на необхідність припинення провадження по справі у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України не ґрунтується на матеріалах справи, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.05.2012р. у справі № 11/036-12, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2012р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 153 068, 10 грн. за поставлений товар задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 80 977, 56 грн. основного боргу, що виник за отриманий та неоплачений товар по видатковим накладним № 46 від 06.08.2010р., № 21 від 31.05.2010р. та № 26 від 04.06.2010р. В решті позовних вимог судом було відмовлено з посиланням на те, що до видаткових накладних на суму 375 559, 45 грн. не додано довіреностей на отримання товару, що суперечить п. 3.1. договору.

При цьому, апеляційний суд не погодився з місцевим господарським судом, який без законних на те підстав поширив дію договору поставки № 1 від 01.01.2011р. на правовідносини, які виникли раніше і стосувалися передачі у власність відповідачеві товару на підставі видаткових накладних і довіреностей, виданих раніше дати укладення даного договору.

З наявних процесуальних документів судів у справі № 11/036-12 не вбачається, що судами досліджувався факт поставки товару по видатковим накладним № 3 від 10.02.2010р. та № 90 від 12.11.2010р. та його отримання відповідачем, а також нормативно-правові акти, що регулюють відносини сторін з поставки товару на підставі спірних накладних та обов'язок відповідача здійснити оплату цього товару.

У рішенні господарського суду Київської області від 30.05.2012р. та постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2012р. по справі № 11/036-12 відсутнє посилання на відмову у позові про стягнення заборгованості за товар, отриманий відповідачем по видатковим накладним № 3 від 10.02.2010р. та № 90 від 12.11.2010р.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель», при зверненні до господарського суду Київської області з даним позовом, заявило вимогу про стягнення заборгованості саме на підставі видаткових накладних № 3 від 10.02.2010р. та № 90 від 12.11.2010р., долучивши до них довіреності на отримання матеріальних цінностей, оформлені відповідачем, надавши докази часткової оплати відповідачем товару саме по даним накладних, тобто з інших підстав.

З копії позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» про стягнення 153 068, 10 грн. по справі № 11/036-12 не вбачається, що предметом розгляду спору було стягнення заборгованості за товар по видатковим накладним № 3 від 10.02.2010р. та № 90 від 12.11.2010р. в розмірі 72 090, 54 грн. (заборгованість з урахуванням часткової проплати), а не 93 840, 00 грн. (повна вартість поставленого товару згідно даних накладних).

Отже, колегія суддів зазначає, що підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, або відмови у позові відсутні.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір,ця дія є прийняттям пропозиції (частина 2 ст. 642 ЦК України).).

В силу ч. 1 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений правочин, що за своєю правовою природою має ознаки договору поставки, укладеного в усній формі.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач розрахунки за поставлений товар на підставі видаткових накладних № 3 від 10.02.2010р., № 90 від 12.11.2010р. та довіреностей на отримання товару № 12 від 10.02.2010р., № 179 від 12.11.2010р. в повному обсязі не провів, відтак, його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 72 090, 54 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 72 090, 54 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд не з'ясував всі істотні обставини справи та не звернув уваги на вказані норми чинного законодавства, а тому без належних правових підстав відмовив в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012р. у справі № 3/110-12, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель», з підстав викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012р. у справі № 3/110-12 скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу, з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із повним задоволенням позову та апеляційної скарги позивача, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012р. у справі № 3/110-12 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.11.2012р. у справі № 3/110-12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192 «В», ідентифікаційний код 30615677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» (03067, м. Київ, провулок Чугуївський, буд. 21, ідентифікаційний номер 35892647) 72 090 (сімдесят дві тисячі дев'яносто) грн. 54 коп. заборгованості та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192 «В», ідентифікаційний код 30615677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» (03067, м. Київ, провулок Чугуївський, буд. 21, ідентифікаційний номер 35892647) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Київської області видати накази.

7. Матеріали справи № 3/110-12 повернути до господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 19.02.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Руденко М.А.