Рішення

від 14.11.2012 по справі 5011-37/5212-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5212-2012 14.11.12

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

До: 1) Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»

2) Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 -Мартиненко Володимир Васильович

Про стягнення 44 793,42 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Колпаков О.С. -дов. № 668-12 від 20.12.11 р.

Самборська Ю.В. -дов. № 670-12 від 12.12.11 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Драченко В.С. -дов. № б/н від 03.01.12 р.

від третьої особи: не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»до Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс» про стягнення 24 990,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»про стягнення 19 803,42 грн. в порядку регресу страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 20.04.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/5212-2012 та призначено її розгляд на 21.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якого винний у скоєнні ДТП.

14.05.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла інформація на запит суду; від відповідача письмові пояснення та відзив на позовну заяву, які було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.12 р. надав господарському суду документи на виконання вимог ухвали, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання 21.05.12 р. не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали.

Від відповідача -ДП «Черкаський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»через службу діловодства господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через відпустку юрисконсульта.

Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому перебування у відпустці одного представника відповідача не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого уповноваженого представника, а також не перешкоджає реалізації правового захисту шляхом подачі письмового відзиву на позов. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Однак, враховуючи, що неявка представників відповідачів у дане судове засідання перешкоджала розгляду справи по суті, господарський суд ухвалою від 21.05.12 р. відклав розгляд даної справи на 13.06.12 р. та повторно зобов'язав відповідачів виконати вимоги ухвали суду від 20.04.12 р. № 5011-37/5212-2012.

07.06.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи у справі, які було залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 в судове засідання 13.06.12 р. повторно не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 13.06.12 р. надав письмові клопотання про залучення до участі в даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Мартиненка Володимира Васильовича, який винний у скоєнні ДТП, в результаті якої було заподіяно матеріальну шкоду; а також про призначення у справі № 5011-37/5212-2012 судової автотехнічної експертизи, у зв'язку з тим, що відповідач-2 має сумніви щодо правильності та обґрунтованості збитків у розмірі 47 318,42 грн., повідомив, що готовий понести витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи; надав письмовий відзив на позовну заяву, який було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.12 р. заперечив проти задоволення вказаних вище клопотань.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 -Мартиненка Володимира Васильовича (адреса: 20900, Черкаська обл., м. Чигирин, вул. Козацька, 32), оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права, інтереси та обов'язки відносно відповідача-2.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Крім того, Господарський суд м. Києва задовольнив клопотання відповідача-2 про призначення судової експертизи та призначив судову експертизу для вирішення питання, визначеного судом, з урахуванням пропозиції сторони.

При цьому суд виходив з того, що наданий позивачем звіт № 531/10 від 20.03.10 р. встановлює вартість відновлювального ремонту, а не матеріальний збиток чи показник зношеності складників транспортного засобу, а ці обставини справи неможливо встановити без застосування спеціальних знань, тоді як вони мають суттєве значення для розгляду спору по суті.

Що стосується установи, якій слід доручити проведення судової експертизи, то враховуючи, що сторонами не запропоновано експертної установи, якій слід доручити проведення судової експертизи, з метою встановлення об'єктивної істини, Господарський суд м. Києва доручив проведення судової експертизи у справі № 5011-37/5212-2012 Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

При цьому витрати на проведення судової експертизи суд поклав на Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Ухвалою суду від 13.06.12 р. провадження у справі № 5011-37/5212-2012 було зупинено.

09.07.12 р. справу № 5011-37/5212-2012 було скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.

18.10.12 р. супровідним листом (вихідний № 7170/12-54 від 02.10.12 р.) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 5011-37/5212-2012 до Господарського суду м. Києва, повідомивши, що станом на 02.10.12 р. оплата виконання експертного дослідження не проведена, у зв'язку з чим ухвала суду від 13.06.12 р. залишена без виконання.

Ухвалою суду від 22.10.12 р. було поновлено провадження у справі № 5011-37/5212-2012; розгляд справи призначено на 14.11.12 р.; зобов'язано Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»надати суду докази належного виконання вимог суду, викладених у пункті 7 ухвали Господарського суду міста Києва від 13.06.12 р. № 5011-37/5212-2012, або у письмовій формі повідомити суду про обґрунтовані причини неможливості виконати вимоги суду з доказами у підтвердження таких причин.

У судовому засіданні 14.11.12 р. представник позивача надав додаткові документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання 14.11.12 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 22.10.12 р. не виконали, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів та третьої особи про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.10 р. на а/д Олександрівка-Чигирин в с. Бурякове Чигиринського району Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ЗІЛ -130», державний номер 9065ЧКП, що належить Чигиринському райавтодору, яким керував Мартиненко В.В., та «DAF», державний номер АА2639СР, яким керував Козак Г.І.

Мартиненко В.В., керуючи транспортним засобом «ЗІЛ -130», державний номер 9065ЧКП, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та особливість вантажу, який він перевозив, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «DAF», державний номер АА2639СР, яким керував Козак Г.І., що стояв на дорозі, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ про ДТП № 8595929 від 15.05.10 р. та постанова Чигиринського районного суду Черкаської області від 23.03.10 року в адміністративній справі № 3-121/2010, відповідно до якої Мартиненка В.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 23.03.10 року в адміністративній справі № 3-121/2010, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Мартиненка В.В. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «DAF», державний номер АА2639СР, яким керував Козак Г.І., що належить ТОВ «УніКредит Лізинг»та перебуває у лізингу в ТОВ «Транс-Сервіс-1».

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 -IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування -це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(страхувальник), ТОВ «Транс-Сервіс-1»(лізингоодержувач), було укладено страхове свідоцтво до генерального договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 206.0160230 від 05.12.2005 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме -автомобілем марки «DAF», державний номер АА2639СР.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «DAF», державний номер АА2639СР, замовив у ФОП Войтика Я.М., проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

20.03.10 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «DAF», державний номер АА2639СР та надано звіт про оцінку автомобіля № 531/10 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «DAF», державний номер АА2639СР, складений оцінювачем Войтиком Я.М. (вища освіта, кваліфікація аварійного комісара, свідоцтво № 526, видане ЗАТ УЦПЗ «Експерт-Сервіс», кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМУ № 2665 від 18.12.2004 р.), складеним відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «DAF», державний номер АА2639СР, та вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 47 318,42 грн.

На підставі заяв на виплату страхового відшкодування від 09.03.10 р. та 23.03.10 р., наряду-замовлення (рахунку) СТО від 31.05.10 р., Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 206-9263-10 від 22.07.10 р., у відповідності до якого позивачем було визнано заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 44 793,42 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за страховим свідоцтвом до генерального договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 206.0160230 від 05.12.2005 р. виконав належним чином, сплативши згідно з наказом № 206926310 від 22.07.10 р. та платіжним дорученням № 9234 від 23.07.10 р. суму страхового відшкодування в розмірі 44 793,42 грн. власнику автомобіля «DAF», державний номер АА2639СР -ТОВ «УніКредит Лізинг»на рахунок лізингоодержувача ТОВ «Транс-Сервіс-1»

Враховуючи те, що постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 23.03.2010 року в адміністративній справі № 3-121/2010 Матриненка В.В., який керував автомобілем «ЗІЛ - 130», державний номер 9065 ЧКП, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «DAF», державний номер АА2639СР, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «DAF», державний номер АА2639СР.

Оскільки Мартиненко В.В. перебував у трудових відносинах із Філією «Чигиринський облавтодор»Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , то Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»направило на адресу відповідачів регресні вимоги (вихідний № Н-155/01 від 25.01.12 р. та № Н-1432/09 від 22.09.10 р.) з проханням перерахувати суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 44 793,42 грн. на банківський рахунок позивача.

Однак, зазначені регресні вимоги були залишені відповідачами без відповіді та реагування.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»про стягнення 24 990,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»про стягнення 19 803,42 грн. в порядку регресу страхового відшкодування, в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.03.10 р. на а/д Олександрівка-Чигирин в с. Бурякове Чигиринського району Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ЗІЛ -130», державний номер 9065ЧКП, та «DAF», державний номер АА2639СР.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктами 22.1. та 22.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

У відповідності до п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»у відзиві на позовну заяву не погоджувалося з позовними вимогами, посилаючись на те, що у звіті № 531/10 від 20.03.10 р. не були визначені матеріальний збиток та показник зношеності складників транспортного засобу, а лише встановлено вартість відновлювального ремонту у розмірі 47 318,42 грн., у зв'язку з чим відповідач-2 заявив клопотання про призначення судової експертизи у даній справі.

Суд ухвалою від 13.06.12 р. призначив у справі № 5011-37/5212-2012 судову експертизу для визначення розміру збитку, нанесеного власнику транспортного засобу «DAF», державний номер АА2639СР, який було пошкоджено під час ДТП, що сталася 07.03.10 р. на а/д Олександрівка-Чигирин в с. Бурякове Чигиринського району Черкаської області. При цьому обов'язок оплатити дану експертизу було покладено на відповідача-2.

18.10.12 р. супровідним листом (вихідний № 7170/12-54 від 02.10.12 р.) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 5011-37/5212-2012 до Господарського суду м. Києва, повідомивши, що станом на 02.10.12 р. оплата виконання експертного дослідження не проведена, у зв'язку з чим ухвала суду від 13.06.12 р. залишена без виконання.

Крім того, суд зазначає, що відповідач-2 не надав суду належних доказів, що водій Мартиненко В.В., якого визнано винним у скоєнні ДТП, не перебував у трудових відносинах з Філією «Чигиринський облавтодор»ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Приватне акціонерне товариство «Магістральполіс»жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надало.

14.05.12 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, згідно з якою за інформацією централізованої бази даних полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8653514, який діяв станом на момент скоєння ДТП -07.03.10 р., передбачено ліміт відповідальності за майнову шкоду в розмірі 25 500,00 грн. та сума франшизи встановлена в розмірі 510,00 грн.. страхувальником є Філія «Чигиринський облавтодор», тип договору -1.

Враховуючи наведене, позивач правомірно звернувся з позовними вимогами до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 19 803,42 грн. та до Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»до Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»про стягнення 24 990,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»про стягнення 19 803,42 грн. в порядку регресу страхового відшкодування, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 1166, 1187, 1188, 1192, 1198 Цивільного кодексу України; ст. ст. 352, 354 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 32, 33, 35, 44, 49, 55, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс» (вул. Горького, буд. 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 31240251) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(вулиця Багговутівська, 8/10, м. Київ, 04107, ідентифікаційний код 32253696) 24 990 (дванадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 897 (вісімсот дев'яносто сім) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (бульвар Шевченка, буд. 389, м. Черкаси, 01806, ідентифікаційний код 31141625) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(вулиця Багговутівська, 8/10, м. Київ, 04107, ідентифікаційний код 32253696) 19 803 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот три) грн. 42 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 711 (сімсот одинадцять) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.