Рішення

від 20.11.2012 по справі 5023/4249/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р.Справа № 5023/4249/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Каскад-Буд", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-консалтингової фірми "Рокада", м. Харків простягнення коштів у сумі 29949,41 грн.

за участю представників :

позивача - Толдіна І.В., довіреність від 01.09.2012 року;

відповідача - після перерви не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 26949,41 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу № 3101 від 03 листопада 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 11257,16 грн., пеню в розмірі 15428,31 грн., 3 % річних в розмірі 252,92 грн. та індекс інфляції в розмірі 11,02 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/4249/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 жовтня 2012 року о 10:20.

04 жовтня 2012 року, через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 15788), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 11257,16 грн., пеню в розмірі 15428,31 грн., 3 % річних в розмірі 252,92 грн., індекс інфляції в розмірі 11,02 грн. та завдані збитки (витрати на юридичні послуги) в розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2012 року заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 15788 від 04.10.2012 р.) прийнято судом до розгляду та розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2012 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 13 листопада 2012 року на 11:00.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково, просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені та надати відстрочення виконання рішення суду строком до 01.01.2013 року. В обґрунтування своїх заперечень, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. № 18732), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

13 листопада 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 листопада 2012 року до 12:40, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

20 листопада 2012 року, після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. №15788 від 04.10.2012 р.).

Відповідач після перерви в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.01.2013 року, вислухавши думку позивача, який заперечував проти його задоволення, визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не довів наявність фактичних обставин, що можуть ускладнити виконання рішення суду або зроблять його виконання неможливим. Заборгованість контрагентів відповідача, на думку суду не є обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем також ускладнює фінансовий стан підприємства-позивача.

За таких обставин, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

03 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 3101, відповідно умов якого позивач (продавець) зобов'язується систематично передавати у власність відповідача (покупця), а відповідач прийняти та оплатити, товар на умовах даного договору (далі-Договір). Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає постачанню за цим договором, визначаються виходячи з конкретної заявки відповідача (покупця) та відображається у рахунках-фактурі (видаткових накладних) продавця (позивача), які додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору ціна товару вказується в рахунках-фактурі (видаткових накладних) позивача (продавця), які додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.3 вищезазначеного договору, поставка товару, що входить в основний асортимент продавця (позивача), здійснюється на протязі 10 днів з моменту отримання продавцем (позивачем) заявки покупця (відповідача), або надходженням на розрахунковий рахунок продавця (позивача) оплати від покупця (відповідача).

Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу № 3101 від 03.11.2011р. сторони погодили порядок розрахунків, де покупець (відповідач) здійснює оплату кожної прийнятої ним в поточному місяці партії товару, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача) на протязі чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання покупцем (відповідачем) дано партії товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 3101 від 03.11.2011р. виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № КБ-1116-04 від 16.11.2011р. (на суму 15547,46 грн.) та № КБ-1123-04 від 23.11.2011р. (на суму 1257,16 грн.), всього на загальну суму 16804,62 грн. (арк. справи 13-16), відповідач товар отримав, про що свідчить його підпис, проте, оплату в строки, встановлені п. 5.1 договору купівлі-продажу № 3101 від 03.11.2011р. своєчасно не провів, лише сплатив позивачу частину суми боргу в розмірі 5547,46 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 3101 від 03.11.2011р. склала 11257,16 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Відповідач, в своїх гарантійних листах зазначав про існуючу заборгованість перед позивачем в розмірі 11257,16 грн. за договором купівлі-продажу № 3101 від 03.11.2011р., виникнення боргу обумовлював невиконанням обов'язків з боку своїх контрагентів та своїми листами: від 17.11.2011 року (за вих. № 590) гарантував позивачу сплатити борг в строк до 10.12.2011 року; від 15.12.2011 року (за вих. № 623) - в строк до 23.12.2011 року; від 10.05.2012 року (за вих. № 166) - в строк до 31.05.2012 року; від 31.05.2012 року (за вих. № 187) - до 02.07.2012 року (арк. справи 33-36).

Проте, станом на 01 вересня 2012 року, суму боргу в розмірі 11257,16 грн. відповідач не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Водночас, згідно з ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; і якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно з ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 11257,16 грн.

З посиланням на ст. 625 ЦК України та п. 8.3 спірного договору позивачем пред'явлено до стягнення 15428,31 грн. пені.

Пунктом 8.3 договору купівлі-продажу № 3101 від 03.11.2011р. сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати, а саме, покупець (відповідач) за порушення строків оплати отриманого товару, за вимогою продавця (позивача) сплачує останньому неустойку в розмірі 0,5 % вартості несплаченого в строк товару за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічну правову позицію про те, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню викладено в постанові Вищого господарського суду України від 21 квітня 2011 року у справі № 9/107 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Партнер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс-Плюс" про стягнення 913218,48 грн. та в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року.

Таким чином, перевіривши нарахування пені за несвоєчасну оплату товару в розмірі 15428,31 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 861,76 грн. В решті вимог щодо пені суд відмовляє.

З посиланням на ст. 625 ЦК України позивачем пред'явлено до стягнення 3 % річних в розмірі 252,92 грн. та 11,02 грн. індексу інфляції.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних в розмірі 252,92 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 11,02 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач, посилаючись на приписи статті 225 ГК України, просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. завданих відповідачем збитків (витрати на юридичні послуги).

Розглянувши вимогу позивача про стягнення 3000,00 грн. збитків суд встановив, що 14.09.2012 року між позивачем та ТОВ "Юридична фірма "Північне сяйво" дійсно було укладено договір про надання юридичних послуг № 3/09, але суд зазначає що позивачем не доведений причинний зв'язок витрат на юридичні послуги з невиконанням спірного зобов'язання відповідачем.

Правову позицію з цього питання також викладено в постанові Верховного Суду України від 04.03.2002 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергосервіс" до Промінвестбанку та Першого українського міжнародного банку, де зазначено, що віднесення арбітражним судом до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 203 ЦК, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що витрати позивача в сумі 3000,00 грн. не є збитками в розумінні ст.225 ГК України, а отже позовні вимоги в цій частині є безпідставними, необґрунтованими, такими що зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача в цій частині.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що надане до суду платіжне доручення № 2863 від 04.10.2012 року про сплату позивачем 3000 грн. за юридичні послуги не є належним доказом, так як не містить засвідчених підписів працівників банку про дійсність проведеної фінансової операції.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 509, 526, 549, 611, 625, 626, 627, 655, 692, 693, Цивільного кодексу України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтями 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 22, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-консалтингової фірми "Рокада", 61001, м. Харків, проспект Московський, буд. 90-А, (р/р 26000016857 а АО "Укрексімбанк" у м. Харкові, МФО 351618, код ЄДРПОУ 21213542) на користь Приватного підприємства "Каскад-Буд", 61037, м. Харків, вул. Кошкіна, буд. 2, кв. 139, (р/р 26008000075669 у ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Харкові, МФО 300023, код ЄДРПОУ 36033004) - 11257,16 грн. боргу, 861,76 грн. пені, 252,92 грн. 3 % річних, 11,02 грн. інфляційних, 665,46 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 14566,55 грн. та 3000,00 грн. збитків - відмовити.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя Жиляєв Є.М.