Постанова

від 20.11.2012 по справі 5023/3940/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа № 5023/3940/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_1 - кредитор, ліквідатор;

Боржник та ДПІ в судове засідання своїх представників не направили

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (вх. № 3336Х/2-5) на постанову господарського суду Харківської області від 18.09.12 р. по справі № 5023/3940/12

за заявою ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до ТОВ "Сівелія", смт. Пісочин

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про визнання боржника - TOB "Сівелія" банкрутом в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідні вимоги мотивовані з тих підстав, що боржник має перед кредитором безспірну заборгованість в сумі 330000,00 грн. , яку не вдалося стягнути в примусовому порядку, і при цьому боржник відсутній за місцезнаходженням.

Також ФОП ОСОБА_1 надав суду заяву в якій просив суд призначити його ліквідатором у даній справі.

Постановою господарського суду Харківської області (суддя Усатий В.О.) від 18.09.2012 р. по справі № 5023/3940/12 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівелія" (код 35122229), яке зареєстроване 07.06.2007 р. Харківською районною державною адміністрацією Харківської області за адресою: 62416, Харківська обл., смт Пісочин, Рижовський парк, буд. 4. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Встановлено розмір безспірних вимог кредитора - ФОП ОСОБА_1, який звернувся до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, в сумі 330 000,00 грн. Призначено ліквідатором боржника ініціюючого кредитора - ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1). Зобов'язано ліквідатора відповідно до п. З, 5 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансове становище і майно боржника станом на день відкриття ліквідаційної процедури, використання коштів боржника. Зобов'язано ліквідатора в строк до 18.09.2013 р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

До Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову від 18.09.2012 р. по даній справі звернулася Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ), яка з посиланням на порушення господарським судом при її винесенні норм матеріального та процесуального права, просить суд дану постанову скасувати та припинити провадження у справі про банкрутство.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ, зокрема, вказує на помилковість висновків господарського суду, викладених в оскаржувані постанові, стосовно того, що боржник є відсутній за місцезнаходженням. Зазначене, на думку ДПІ, спростовується тим, що боржник вчасно подавав в 1-му півріччі 2012 р. податкові декларації, зокрема з податку на прибуток із визначенням суми значних валових доходів, що свідчить про активне ведення останнім господарської діяльності.

При цьому, ДПІ також вказує, що боржник зареєстрований державною адміністрацією м. Києва 07.06.2007 р. та взято на податковий облік в ДПІ у Подільському районі м. Києва 08.06.2007 р. та до цього часу на ньому перебуває.

ДПІ вказує що вона не направляла до державного реєстратора повідомлення встановленого зразка щодо відсутності боржника за його місцезнаходженням (форми 18-ПП), а Боржник в свою чергу у червні місяці поточного року підтвердив відомості про юридичну особу перереєструвавшись в м. Харків, що викликає сумнів про наявність підстав для внесення державним реєстратором відомостей про відсутність за місцезнаходженням Боржника.

ДПІ зазначає, що за змістом Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можливе за відсутності у боржника майна за рахунок якого можливий розрахунок з кредиторами. При цьому, за ознак ведення активної господарської діяльності відсутні підстави вважати боржника неплатоспроможним.

Крім того, на думку ДПІ, дії ініціюючого кредитора, призначеного ліквідатором, спрямовані на ліквідацію боржника є такими, що спрямовані на уникнення податкової перевірки боржника в процедурі ліквідації, що грубо суперечить вимогам чинного законодавства України.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 (далі за текстом -ліквідатор або ініціюючий кредитор) просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх вимог ліквідатор зокрема зазначає, що оскільки ДПІ у встановленому Законом порядку не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство боржника в межах даної справи, відповідно останній не має права на оскарження процесуальних документів у даній справі про банкрутство боржника.

Також ліквідатор наполягає на тому, що визнання боржника банкрутом згідно з оскаржуваною постановою повністю відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В судовому засіданні ліквідатор підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просить в її задоволенні відмовити.

Боржник відзиву на апеляційну скаргу не надав.

ДПІ та боржник в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи факт належного повідомлення ДПІ та боржника про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також те, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчить оскаржувана постанова, господарський суд визнаючи згідно з нею боржника банкрутом в порядку, визначеному ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім іншого, виходив з того, що боржник має заборгованість перед кредитором, яка до цього часу не погашена, керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 29.03.2012 р. між кредитором та боржником укладено договір про надання юридичних послуг від 01.03.2011 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. п.1.1 Договору, кредитор зобов'язався представляти та захищати інтереси замовника та третіх осіб за його дорученням у всіх органах, підприємствах та організаціях до компетенція яких віднесено вирішення відповідних питань.

Згідно з п. 3.1 Договору, за надання юридичних послуг замовник виплачує виконавцю винагороду у розмірі 330000 грн.

Згідно з актом прийому-здачі виконаних робіт за Договором про надання юридичних послуг б/н від 01.03.2011 р., робота виконавця виконана відповідно до умов договору, належним чином, у повному обсязі та без інших недоліків. Претензій по виконаній роботі та її якості, а також вартості у замовника не має.

Згідно з актом прийому-передачі векселів від 01.11.2011 р. боржник передав кредитору простий вексель серії АА № 1054941 на суму 330 000,00 грн.

Приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 14.08.2012 року вчинено протест вказаного простого векселю.

Враховуючи факт неотримання від боржника платежу за вказаним векселем приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис.

Кредитор звернувся до Комінтернівського ВДВС Харківського міського управління юстиції з заявою про примусове виконання виконавчого документу про стягнення з боржника 330 000 грн.

27.08.2012 року Комінтернівським ВДВС Харківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 3060 від 15.08.2012 року.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження боржника: 62416, Харківська обл., смт. Пісочин, Рижовський парк, буд. 4.

Згідно з цією довідкою, станом на 29.08.2012 р. міститься запис щодо відсутності боржника за вказаною адресою.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 вказаного Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи, а при внесенні відповідного запису - про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі за наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону.

Враховуючи, що боржник має заборгованість перед кредитором, яка до цього часу не погашена, в єдиному держреєстрі станом на 29.08.2012 року міститься запис щодо відсутності юридичної особи - боржника за місцезнаходженням, висновки господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку, визначеному ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є законними та обґрунтованими.

За змістом п. п. 104-105 Постанови пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику в справах про банкрутство»заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. Відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка з ЄДРПОУ.

В даному випадку, як вже було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується як наявність заборгованості боржника перед кредитором та її безспірність, так і відсутність боржника - юридичної особи за місцезнаходженням, що з урахуванням вимог ст. 22-25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для визнання відсутнього боржника банкрутом.

Статтею 104 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав за яких прийняте по справі рішення господарського суду може бути скасовано.

Посилання ДПІ в апеляційній скарзі на неможливість проведення перевірки ліквідаційного балансу в порядку, визначеному ст. 60 ГК України, ст. 78 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в силу того, що боржника визнано банкрутом в порядку, визначеному ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідаційний баланс боржника не складався, а ліквідатора було зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду відповідний звіт в передбачений строк тільки за оскаржуваною ДПІ судовою постановою. Тобто, в даному випадку не виникло обставин, які б обумовлювали необхідність складання ліквідаційною комісією проміжного ліквідаційного балансу та надання його для перевірки органу держаної податкової служби.

Таким чином, вказані ДПІ обставини щодо не проведення перевірки жодним чином не зумовлюють незаконність прийнятої по даній справі судом першої інстанції постанови, а положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не ставлять в залежність можливість визнання відсутнього боржника банкрутом з проведенням органами ДПІ обов'язкової позапланової перевірки в порядку, визначеному ст. 60 ГК України, ст. 78 Податкового кодексу.

Крім того, згідно зі ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правом оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство наділені сторони - кредитор і боржник, арбітражний керуючий, власник майна, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, права яких порушено таким рішенням.

Матеріали справи свідчать про те, що ДПІ не зверталася з кредиторськими вимогами до боржника, тобто не є кредитором останнього. Тобто ДПІ не є стороною чи учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сівелія", смт. Пісочин, що свідчить про відсутність у останнього суб'єктивного права на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство останнього.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України, зокрема в пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

За таких обставин, прийнята по даній справі постанова про визнання відсутнього боржника банкрутом є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим, підлягає залишенню без змін, а зазначені ДПІ в апеляційній скарзі мотиви не можуть бути підставами для скасування вказаної постанови, в зв'язку з чим, дана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 18.09.12 р. по справі № 5023/3940/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.