Постанова

від 22.11.2012 по справі 5011-42/2296-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. Справа№ 5011-42/2296-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Скрипка І.М.

Остапенка О.М.

за участю представників

від позивача: Пасічник К.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: Ольховик В.С. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоцентр"

на рішення господарського суду міста Києва

від 04.09.2012 (головуючий суддя - Паламар П.І., судді:

Головіна К.І., Ковтун С.А.)

у справі №5011-42/2296-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім

„Укрнафтотрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Укрнафтоцентр"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення

виконання грошового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Укрнафтотрейд" (надалі - ТОВ „ТД Укрнафтотрейд", позивач) про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоцентр" (надалі - ТОВ „Укрнафтоцентр", відповідач) 279027,03, з яких 213910,05 основного боргу, 27594,40 грн. пені, 34185,00 грн. штрафу, 1069,55 грн. інфляційних втрат, 2268,03 - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі №5011-42/2296-2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоцентр" задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ „Укрнафтоцентр" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі №5011-42/2296-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без всебічного та повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та без належної оцінки доказів. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не перевірено правильності розрахунку штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач стверджує, що відповідно до довідки Печерського відділення АТ „Сведбанк" (публічне) №04-05/2282 від 25.10.2011, він немає заборгованості перед позивачем за договором БНД-ДТ/14 від 31.03.2011, а навпаки існує заборгованість у позивача перед відповідачем, яка виникла у зв'язку із шахрайськими діями керівника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.03.2011 між ТОВ „Торговий дім „Укрнафтотрейд" (постачальник) та ТОВ „Укрнафтоцентр" (покупець) було укладено договір №БНД-ДТ/14 купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним транспортом або самовивозу, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вартість нафтопродуктів та поставки, в порядку і на умовах, передбачених цим договором і додатками до нього.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Строк дії договору відповідно до умов п. 9.6 договору встановлений з моменту його підписання до 31 грудня 2011 р., в частині взаєморозрахунків - до повного їх здійснення.

Відповідно до п. 4.6 договору, покупець проводить оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або по інших вказаних ним реквізитах. Датою виконання зобов'язання по оплаті продукції покупцем вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у повному обсязі.

На виконання умов цього договору ТОВ „Торговий дім „Укрнафтотрейд" поставило товару загальною вартістю 3734851,15грн. (три мільйони сімсот тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 15 коп.). Даний факт підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, банківськими виписками, та відповідними товарно-транспортними та видатковими накладними, які наявні у матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Укрнафтоцентр" перерахувало на рахунок ТОВ „Торговий дім „Укрнафтотрейд" грошові кошти в сумі 4470545,58грн. (чотири мільйони чотириста сімдесят тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 58 коп.), при цьому ТОВ „Торговий дім „Укрнафтотрейд" повернуло грошові кошти у сумі 949604,48грн. (дев'ятсот сорок дев'ять тисяч шістсот чотири гривні 48 коп.) на поточний рахунок ТОВ „Укрнафтоцентр". Вказане підтверджується банківськими виписками (довідками) , які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість ТОВ „Укрнафтоцентр" перед ТОВ „Торговий дім „Укрнафтотрейд" склала 213910,05грн. (двісті тринадцять тисяч дев'ятсот десять гривень 05 коп.).

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено у позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано ні в суді першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду.

Посилання відповідача на довідку Печерського відділення АТ „Сведбанк" (публічне) №04-05/2282 від 25.10.2011, як на доказ відсутності заборгованості перед позивачем за договором БНД-ДТ/14 від 31.03.2011, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки із вищевказаної довідки не видається за можливе достовірно встановити факт оплати відповідачем поставленої позивачем продукції саме за товарно-транспортними та видатковими накладними, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що укладений між сторонами договір №БНД-ДТ/14 від 31.03.2011 не є договором одноразової поставки, тобто на підставі цього договору могли відбуватися неодноразові поставки різних партій продукції, які в подальшому оплачувались відповідачем.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоцентр" не надано належних доказів, які б підтверджували факт оплати продукції саме за товарно-транспортними та видатковими накладними, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Колегією суддів також не беруться до уваги доводи апелянта про існування заборгованості у позивача перед відповідачем, яка виникла у зв'язку із шахрайськими діями керівника позивача, оскільки матеріали справи не містять належних доказів притягнення останнього до відповідальності за вчинення дій, які містять в собі ознаки злочину шахрайство.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, строк оплати за договором №БНД-ДТ/14 від 31.03.2011 встановлений не був.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2011 позивач звертався до відповідача з листом-вимогою про оплату поставленої продукції. Крім того, 18.10.2011 позивач направляв на адресу відповідача претензію з аналогічною вимогою, однак відповідач вищевказані вимоги позивача про оплату поставленої продукції у семиденний строк з моменту їх отримання не виконав.

Згідно з наданими суду доказами відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати поставленого позивачем товару.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача 213910,05 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем термінів оплати поставленої продукції і транспортних витрат, передбачених відповідним додатком до даного договору, постачальник має право зажадати від покупця сплати пені у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до п. 5.5 договору, у разі порушення покупцем термінів оплати поставленої продукції і транспортних витрат, передбачених відповідним додатком до даного договору, постачальник має право зажадати від покупця сплати штрафу у розмірі 10,00 грн. з кожної неоплаченої тонни за кожен день прострочення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 27594,40 грн. пені та 34185,00 грн. штрафу, у зв'язку із порушенням останнім термінів оплати поставленої продукції.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується із поданим позивачем розрахунком вищевказаних сум пені та штрафу за період з 02.10.2011 по 08.02.2012, що визначений виходячи із семиденного терміну із моменту отримання відповідачем відповідної вимоги про оплату з урахуванням поштового обігу.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6 договору визначено, що у разі неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, яким є несвоєчасне виконання, виконання не у повному обсязі, невиконання, покупець окрім інших санкції, що застосовуються до нього за цим договором, на вимогу постачальника повинен сплатити йому суму боргу за весь час прострочення, а також суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Колегія суддів погоджується із розрахунком суми 3% річних у розмірі 2268,03 та інфляційних втрат в сумі 1069,55 грн., наданим позивачем, та вважає його обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ „ТД Укрнафтотрейд" є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що дійшовши правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі, в тому числі і вимоги про стягнення з відповідача 1069,55 грн. інфляційних втрат, суд першої інстанції помилково не зазначив у резолютивній частині рішення вищевказаної суми, як такої, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоцентр" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 04.09.2012 у справі №5011-42/2296-2012 має бути змінене, шляхом доповнення його резолютивної частини сумою інфляційних втрат у розмірі 1069,55 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоцентр" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 04.09.2012 у справі №5011-42/2296-2012 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Укрнафтотрейд" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоцентр" (02097, м. Київ, вул. Радунська, 42/10, кв. 50 код 37312677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Укрнафтотрейд" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, код 37290423) 213910,05 грн. боргу, 2268,03 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1069,55 грн. інфляційних втрат, 27594,40 грн. пені, 34185,00 грн. штрафу, 5580,54 грн. витрат по оплаті судового збору."

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №5011-42/2296-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Скрипка І.М.

Остапенко О.М.