Постанова

від 22.11.2012 по справі 5023/2963/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року Справа № 5023/2963/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивач -Печерного І.А., голови, Печерної Л.І.;

відповідач - Богомолова О.О.;

третя особа -Кійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2857 Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 09 серпня 2012 року у справі №5023/2963/12

за позовом Садівничого товариства "Сантехнік", с. Жовтневе Харківського району Харківської області

до Садівничого товариства "Кристал", с. Борщова Харківського району Харківської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Харківський завод сантехвиробів", м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Садівниче товариство "Сантехнік" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до садівничого товариства "Кристал" про визнання права власності на силову підстанцію з трансформатором ТМ-100/10-6641 на 100 КWA, заводський номер 14282.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 серпня 2012 року у справі № 5023/2963/12 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано за садівничим товариством "Кристал" право власності на силову підстанцію з трансформатором ТМ-100/10-6641 на 100 КWA, заводський номер 14282.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримують апеляційну скаргу.

Представники позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 25.10.2012 р. До 10 год. 00 хв. 12.11.2012 р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на силову підстанцію з трансформатором ТМ-100/10-6641 на 100 КWA, заводський номер 14282 Садівниче товариство "Сантехнік" посилається на те, що спірне майно йому було передано третьою особою 17.04.1995 р. як благодійна допомога, що підтверджується: видатковою накладною № 37 від 1982 р., технічним паспортом на спірний трансформатор, довідками Харківського заводу сантехвиробів № 165/05 від 15.05.2012 р. та № 10 від 15.05.2012 р., поясненнями директора харківського заводу сантехвиробів Нечепоренко І.В.та іншими документами, які додані до позовної заяви.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, з матеріалів справи вбачається, що керівництвом Харківського заводу сантехвиробів у 1979 році було прийнято рішення про звернення з клопотанням для виділення землі для двох садових товариств "Дружба" та "Сантехнік", що вбачається з письмових пояснень ПАТ "Харківський завод сантехвиробів".

З рішення виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області № 854 від 19.08.1989 р. та державного акту на право користування землею вбачається, що саме в 1989 році було оформлено право постійного користування Харківським заводом сантехвиробів № 5 земельною ділянкою для організації колективних садів робочих та службовців та використання у відповідності до Типових статутів садівничих товариств".

З наданої позивачем видаткової накладної № 37 від 1982 року, вбачається, що СТ "Дружба" та СТ "Сантехнік" Харківським заводом сантехвиробів № 5 було безоплатно передано в якості благодійного внеску виділені трансформатори ТМ-100/10-6641 в кількості 2 шт.

Оскільки на момент виділення трансформаторів, земельна ділянка ще не була відведена, дані трансформатори залишались на зберіганні на Харківському заводі сантехвиробів № 5.

Транспортування трансформатору ТМ-100/10-6641 заводський номер 14282 на територію СТ "Сантехнік" було здійснено 17.04.1995 року, що підтверджується видатковою накладною № 37 від 1982 року, копією паспорту на трансформатор току МФ 0200, довідкою ПАТ "Харківський завод сантехвиробів № 5" № 165/05 від 15.05.2012 р.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, яка діяла на час передачі спірного майна позивачу, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про власність" в редакції на 1995 рік , яка діяла на час передачі спірного трансформатора позивачу, суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про власність" в редакції на 1995 рік право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Як обґрунтовано зазначив господарський суд першої інстанції, зазначеною нормою серед підстав набуття права колективної власності передбачено пожертвування організацій, що фактично і є благодійним внеском, а момент набуття такого права власності визначається з моменту фактичної передачі речі, а такий момент як вже було зазначено підтверджується видатковою накладною № 37 від 1982 року, копією паспорту на трансформатор току МФ 0200, довідкою ПАТ "Харківський завод сантехвиробів № 5" № 165/05 від 15.05.2012 р.

Відповідно до частини першої ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом прядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обов'язок доказування покладається на сторони в залежності від того хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем надано належні докази, які в їх сукупності підтверджують факт набуття ним права власності на спірний трансформатор ТМ-100/10-6641 на 100 КWA, заводський номер 14282.

Як обґрунтовано зазначив господарський суд першої інстанції, необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є по-перше, підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів інших осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Звертаючись з вимогами про визнання права власності на спірне майно, позивач надав до суду необхідні документи, які за умови вичерпного спростування доводів відповідача про те, що саме він є власником спірного майна, дійсно свідчать про набуття права власності на спірне рухоме майно.

Відповідачем не спростовані факти, викладені позивачем в обґрунтування своїх вимог та не доведено наявність у нього права власності на спірний трансформатор.

Так, в обґрунтування свого права на трансформатор відповідач посилається лише на укладений договір між ним та АК "Харківобленерго" про постачання електричної енергії № 12100 від 10.05.2004р., в якому зазначено, що спірний трансформатор знаходиться на балансі відповідача.

Вказаний договір не підтверджує право власності відповідача на спірний трансформатор, оскільки не є ані правовстановлювальним документом на трансформатор, через те, що за правовою природою не є договором , спрямованим на передачу права власності на майно, ані первинним бухгалтерським чи фінансовим документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, яка в свою чергою є підставою набуття права власності. До тогож, як правильно зазначив місцевий господарський суд, договір на постачання електроенергії, укладений з ним як зі споживачем електричної енергії, а не з власником спірного майна.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не набув права власності на спірний трансформатор через те, що між Харківським заводом сантехвиробів та позивачем не існувало договірних правовідносин, оскільки не було укладено в письмовій формі відповідного договору.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 р., яка діяла на час передачі спірного трансформатора позивачу передбачено, що правочином є дії громадян та організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 44 цього Кодексу передбачено вимогу щодо письмової форми для правочинів укладених між державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями між собою і з громадянами.

Статтею 46 цього Кодексу передбачено, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Зважаючи на ці норми, ненадання письмової форми правочину про передання позивачу в якості благодійного внеску письмової форми не тягне наслідком нікчемності такої угоди.Укладення такої угоди, як вже зазначалось підтверджується наданими позивачем документами в їх сукупності: видатковою накладною № 37 від 1982 року, копією паспорту на трансформатор току МФ 0200, довідкою ПАТ "Харківський завод сантехвиробів № 5" № 165/05 від 15.05.2012 р.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності, перебіг якої, на думку відповідача почався з дати, на яку позивач посилається як на дату передання йому спірного майна.

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, відповідно до статті 76 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року , так і статті 261 ЦК України в редакції на теперішній час передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Твердження відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності при зверненні до господарського суду спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що про порушення права власності позивач дізнався в 2012р., після того як 01.06.2012р. звернувся до відповідача з листом, в якому просив повернути трансформаторну підстанцію ТМ-100/10-6641 на 100 КWA, заводський номер 14282, але письмової відповіді на дане звернення не отримав, але отримав усну відповідь про те, що трансформатор не належить позивачу. Оскільки законодавством України позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), то відповідні твердження відповідача є безпідставними, так як позивач звернувся з позовом до господарського суду у межах встановленого строку позовної давності.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання права власності позивача трансформатором ТМ-100/10-6641 на 100 КWA, заводський номер 14282.

Однак, правильно пославшись на наявність підстав набуття позивачем права власності на спірний трансформатор, господарський суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про визнання права власності позивача на силову підстанцію, оскільки силова підстанція та трансформатор є окремими речами, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази набуття позивачем права власності на силову підстанцію.

Отже висновок місцевого господарського суду про набуття позивачем права власності на силову підстанцію зроблено при недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими, у зв'язку з чим оскаржуване рішення в частині визнання за позивачем права власності на силову підстанцію підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позову.

В частині визнання права власності позивача на трансформатор ТМ-100/10-6641 на 100 КWA, заводський номер 14282 та сплати судового збору рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Зважаючи на наведене, та керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 статті 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09 серпня 2012 року у справі №5023/2963/12 скасувати в частині визнання права власності позивача на силову підстанцію.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В частині визнання права власності позивача на трансформатор ТМ-100/10-6641 на 100 КWA, заводський номер 14282 та сплати судового збору рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.11.2012 р.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Пелипенко Н.М.