Ухвала
від 08.11.2012 по справі 2а-7276/12/2670
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7276/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арх-Ательє" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Арх-Ательє" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби по зменшенню задекларованих податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Арх-Ательє" за грудень 2011 року на 1 717 244,00 грн. (один мільйон сімсот сімнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні нуль копійок) до 18 236,00 грн. (вісімнадцять тисяч двісті тридцять шість гривень нуль копійок). Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби по зменшенню задекларованого податкового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю "Арх-Ательє" за грудень 2011 року на 1 717 244,00 грн. (один мільйон сімсот сімнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні нуль копійок) до 167,00 грн. (сто шістдесят сім гривень нуль копійок). Зобов'язано державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби розглянути питання про вилучення інформації про результати проведеної з 06 квітня 2012 року по 12 квітня 2012 року позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Арх-Ательє", за наслідками якої складено Акт № 167/22-20/31515812 від 18 квітня 2012 року, з інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 06.04.2012 року по 12.04.2012 року ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС на підставі наказу № 154/22-20 від 06.04.2012 р., згідно вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2012 року № 167/22-20/31515812.

У період, що перевірявся, позивачем було задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 1 735 480,00 грн. та податковий кредит у сумі 1 717 411,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, перевірку проведено за результатами аналізу наступних документів:

- договорів, укладених з постачальниками та покупцями ТОВ "Арх-Ательє";

- актів приймання виконаних робіт, укладених ТОВ "Арх-Ательє" з постачальниками та покупцями;

- банківських виписок;

- виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року;

- декларації з ПДВ за грудень 2011 року;

- інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС: БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС "Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України";

- акту про неможливість проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Емпайр" (код ЄДРПОУ 36689723) (далі -ТОВ "БК "Емпайр", контрагент позивача) № 61/2240/36689723 від 05.04.2012 р. з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит в грудні 2011 року, складеного ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва. На підставі даного акту відповідач самостійно (без проведення будь-якої перевірки) дійшов висновку про неможливість фактичного здійснення ТОВ "БК "Емпайр" господарських операцій через відсутність майна, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- постанови прокуратури Голосіївського району м. Києва про порушення кримінальної справи № 51-3660 від 06.04.2012 р. відносно директора ТОВ "БК "Емпайр" за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що декларація товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Емпайр" з ПДВ за грудень 2011 року прийнята державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва з поміткою "недійсна".

Виходячи з аналізу вищевказаних документів, відповідач дійшов висновку, що господарські взаємовідносини позивача і ТОВ "БК "Емпайр" порушили вимоги Цивільного кодексу України в частині недодержання положень ст.ст. 203, 215, 216, 228, 625, 629, 650, 655, 658, 662 в момент вчинення правочинів, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по цих правочинах, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Так, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 1 717 244,00 грн. за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.; п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 1 717 244,00 грн. за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.

Відтак, задекларовані податкові зобов'язання за грудень 2011 року були зменшені на 1 717 244,00 грн. до 18 236,00 грн., та податковий кредит за грудень 2011 року зменшений на 1 717 244,00 грн. до 167,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі Акту перевірки не приймалось.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинення ним дій з внесення відомостей за результатами перевірки позивача до інформаційних баз.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Конституційний Суд вирішив і у пункті 1.1 рішення від 07.05.2002 у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 вказав, що положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, вирішення питань, що мають правовий характер.

Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, адміністративний суд виходить з того, що він дійсно не уповноважений вирішувати питання про скасування акту перевірки суб'єкта владних повноважень, яке зокрема не ставилось позивачем у позові, але при вирішенні спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень має право і повинен з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, підстави та порядок проведення перевірки, а також внесення відомостей податковим органом про результати перевірки до інформаційних баз, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту перевірки тощо.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України (далі -ДПА України).

Наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (далі -Наказ № 266) затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п. 1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п. 2.14 Наказу № 266 інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Підпунктом 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Положення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України зобов'язують платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на той факт, що вищезазначені методичні рекомендації, якими зобов'язаний керуватись відповідач, не містять посилання на можливість прийняття податковим органом податкової декларації платника податку з відміткою "недійсна".

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Відтак, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Вичерпний перелік прав, наданих відповідачу чинним законодавством при здійсненні ним своїх повноважень, наведений у ст. 20 ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Крім того, згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З огляду на положення ст. 86 ПК України випливає висновок, що у разі вручення платнику податків акта перевірки приймається податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків акту була введена до бази даних АС "Аудит", з якої інформація автоматично надійшла до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Отже відповідач, використовуючи висновки акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняв, а ні рішення, а ні довідку.

Поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження самого акту чи визнання його незаконним.

Слід звернути увагу на те, що податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 ст. 46 ПК України - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 179.5 ст. 179 ПК України, податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за замістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з цим, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. ст. 14 ПК України).

Згідно даних перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 1 717 244,00 грн. за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.; п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 1 717 244,00 грн. за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., однак, як зазначалось, таке рішення не приймалось.

Таким чином, визнаючи договори позивача нікчемними, а також, визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях за перевіряємий період, відповідач зобов'язаний був зняти з підприємства податкові зобов'язання, отримані ним у зв'язку з виконання таких договорів, та прийняти відповідне рішення з подальшим внесенням відомостей до інформаційних баз. А інакше з вчинених відповідачем дій можна (невинесення ППР) зробити висновок, що він фактично, визначаючи суми податкових зобов'язань позивачу, порушив та втрутився в його особисте право на самостійне їх декларування.

Визнання податковим органом недійсним задекларованого податкового кредиту чи податкових зобов"язань як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства чинним законодавством не передбачені.

Суть висновків акту перевірки полягає у тому, що позивач порушив вимоги ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656) щодо реальності та дійсності правочинів з постачальником ТОВ "Арх-Ательє", а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит та податкові зобов'язання з покупцями відповідач вважає недійсними.

Позивач надав суду копії документів - договори, кошториси на проведення робіт, протоколи погодження договірної ціни, податкові та видаткові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт акти здачі-прийняття робіт (послуг), копії банківських виписок щодо оплати виконаних робіт, які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами.

Таким чином, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем ТОВ "Арх-Ательє".

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ "Арх-Ательє", які були предметом перевірки.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Арх-Ательє" було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Арх-Ательє" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Недійсність податкового кредиту, сформованого по операціями з ТОВ "Арх-Ательє" для відповідача стала підставою і для визнання недійсними податкових зобов'язань позивача, які сформовані за фактом реалізації ТМЦ з іншими контрагентами (покупцями), які перелічені в додатку до акту.

Аналізуючи в рамках невиїзної документальної перевірки лише декларації позивача та данні "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України", відповідач дійшов висновку, що право чини укладені між позивачем та ТОВ "Арх-Ательє" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Проте, окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно вказаної статті ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з зазначини контрагентами законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що господарські відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексім-Прилад»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт-Краст»здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними доказами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2012 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 13 листопада 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення08.11.2012
Оприлюднено28.11.2012
Номер документу27675406
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-7276/12/2670

Ухвала від 26.12.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

Ухвала від 22.01.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

Ухвала від 20.12.2012

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Земляна Г.В.

Ухвала від 29.11.2012

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

Ухвала від 08.11.2012

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Земляна Г.В.

Постанова від 09.08.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Клочкова Н.В.

Ухвала від 18.06.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Клочкова Н.В.

Ухвала від 31.05.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Клочкова Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні