Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-4630/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 року 2а-4630/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Фелів О.О.,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Іммобіліен Україна»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренус Іммобіліен Україна»з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2012 № 008522301/2307.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність порушень ним вимог податкового законодавства, а саме підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки при його прийнятті податковим органом невірно встановлено факти та застосовано норми податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у зв'язку з віднесенням до валових витрат відсотків за користування кредитом під логістичний комплекс, який подальшому проданий підприємством за заниженою ціною, тобто, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства.

У судове засідання 25.10.2012 уповноважені представники податкового органу не з'явились. Відповідач був повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання. Від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні представника податкового органу. Судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що податковим органом не наведено поважних причин неявки у судове засідання. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт від 03.05.2012 № 960/220/35471601 (далі -Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки, у ході її проведення виявлено, що ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна»заключило договір позики № б/н від 28.02.2008 з компанією Revival GmbH»(Німеччина), предметом якого є надання у власність грошових коштів у сумі 19000000 євро на умовах сплати 7 % річних із строком погашення до 31.12.2018.

Згідно з пунктом 2.3 Договору позика надається з метою набуття будівлі складу та адміністративно-побутового корпусу, складського приміщення для зберігання небезпечних речовин за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20. Про що позивачу видано реєстраційне свідоцтво № 8735 НБУ про реєстрацію договору позики від 20.03.2008 р.№ 10-201/6550.

У подальшому, між сторонами укладено додаткову угоду від 25.09.2009 № 2 до договору позики від 28.02.2008, відповідно до якої проценти за користування позикою становлять 4% річних.

У березні 2008 року між позивачем і МПП «Спектр»укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2008, предметом якого є придбання позивачем логістичного комплексу, розташованого за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20.

Як вбачається з Акта перевірки, перевіряючим зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації»24.03.2008 за № 18206854, загальна вартість придбаного позивачем нерухомого майна становить 94687263,00 грн. При цьому, логістичний комплекс придбано за 114228660,86 грн. (без урахування ПДВ).

У лютому 2011 року між позивачем і ТОВ «Логістік Істейт Україна»укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.02.2011, відповідно до якого позивачем продано вказаний логістичний комплекс за 95796930,00 грн.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про те, що ціна реалізації логістичного комплексу на 18431730,86 грн. нижча за ціну придбання.

При цьому, відповідно до Акта перевірки, за перевіряємий період позивачем сплачено відсотки фірмі "Renus Revival GmbH", (Німеччина) за користування позикою пов'язаною з придбанням даного логістичного комплексу у розмірі 1945759,98 євро або 21317858,78 грн.

Перевірючий дійшов висновку про те, що фактично реалізація об'єкту нерухомості за ціною нижчою від ціни придбання призвела до збитковості підприємства і неможливості погашення кредиторської заборгованості перед нерезидентом "Renus Revival GmbH" (Німеччина), яка станом на 31.03.2012 становить 3700000 євро або 39219807,60 грн.

У зв'язку з цим, податковий орган в Акті перевірки зазначив, що дана господарська операція не направлена на отримання доходу, що є порушенням пункту 1.32 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, перевіркою встановлено, що внесок учасників у статутний фонд ТОВ "Ренус Іммобіліен Україна" складає 55112355,0 грн. Так, ТОВ «Ренус Менеджмент Україна»(код ЄДРПОУ 31485668) внесено до статутного фонду грошовими коштами 368136,45 грн., Ренус ІХГ Інтернаціональ ГмбХ (Німеччина) внесено до статутного фонду грошовими коштами 54744218,55 грн. При перевірці не встановлено повернення ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна»внесків до статутного фонду учасникам.

У зв'язку з ліквідацією (припиненням шляхом приєднання) ТОВ "Ренус Іммобіліен Україна" сума неповернутих внесків до статутного фонду учасникам на підставі п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ включається до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, як інші доходи.

Згідно з наданими під час перевірки поясненнями ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна»«...Статутний капітал Товариства, що був сформований учасниками Товариства відповідно до чинного законодавства України, став власністю Товариства (стаття 12 Закону України «Про господарські товариства»№1576-ХГІ від 19.09.1991р.). Після цього Товариство використовувало свою власність (у вигляді статутного капіталу) в господарській діяльності, здійснювало оплати постачальникам товарів та послуг. Активи Товариства після здійснення всіх розрахунків з кредиторами перейдуть у повному обсязі до єдиного правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел».

Перевіряючим було досліджено первинні бухгалтерські документи і виявлено, що за даними Балансу (форма №1) станом на 31.03.2012 непокриті збитки складають 99247 тис. грн., за даними Звіту про фінансові результати (форма №2) фінансовим результатом від звичайної діяльності до оподаткування є збиток у сумі 1496 тис. грн.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Ренус Ревайвел»від 28.09.2011 №2809/01 статутний капітал ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна»приєднується до статутного капіталу ТОВ «Ренус Ревайвел». У зв'язку з відсутністю активів та фінансових активів ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна»приєднання статутного фонду не є можливим. Крім того, у ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна»станом на 31.12.2012 року рахується кредиторська заборгованість перед нерезидентом "Renus Revival GmbH" (Німеччина) за часткове неповернення позики в сумі З700000,00 євро (за курсом НБУ- 39219807,60 грн.).

Станом на дату написання акту відомості щодо зміни до формування статутного фонду ТОВ «Ренус Ревайвел»до ДПІ в Обухівському районі Київської області ДІІС не надходили.

Посадовою особою податкового органу зазначено, що ТОВ "Ренус Іммобіліен Україна" в порушення підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України занижено доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, а саме інші доходи у 1 кварталі 2012 року на суму 55112355,00 грн.

В пункті 4 Акта перевірки відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги підпункту 5.5.1 пункту 5.5, статті 5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Ренус Іммобіліен Україна" занижено податок на прибуток на загальну суму 13051654 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року - 805341 грн., за 3 квартал 2010 року - 369747 грн., за 4 квартал 2010 року - 302971 грн., за 1 квартал 2012 року - 11573595 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0000862301/1431, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 16314567,50 грн., з них 13051654,00 грн. -за основним платежем і 3262913,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Держаної податкової служби України від 23.08.2012 № 845/0/61-12/10-2115 скаргу позивача задоволено частково, - скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0000862301/1431 в частині включення до доходів сум неповернутих внесків до статутного фонду учасникам на підставі підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України і у відповідній частині штрафні санкції.

На підставі Акта перевірки і вказаного рішення Держаної податкової служби України Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення -рішення від 17.09.2012 № 0008522301/2307, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1840573,75 грн., з них 1478059,00 грн. за основним платежем і 369514,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові основи, принци, механізм та порядок формування валового доходу і валових витрат визначені Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з пунктом 2.1.2 статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР платниками податку є з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 1.32 статті 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є зв'язок здійснених підприємством витрат з господарською діяльністю. При цьому, господарська діяльність платника податку це сукупність господарських операцій, які відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені договори оренди з компаніями - ДП «Адідас-Україна», а саме № 132/08 від 01.04.2008, б/н від 11.09.2009, № 337/09 від 15.12.2009 і ТОВ «Ренус Ревайвел»№ 190/08 від 14.07.2008.

Згідно з даними договорами позивач отримував доходи від оренди приміщень придбаного логістичного комплексу. За період, що перевірявся, позивачем отримано і віднесено до складу валових доходів находження у розмірі 23850354,00 грн. (без ПДВ), що не заперечувалось податковим органом під час перевірки.

Сама по собі реалізація позивачем логістичного комплексу згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.02.11 є окремою операцією у здійсненні господарської діяльності підприємства.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що продаж логістичного комплексу надало можливість підприємству частково погасити заборгованість перед "Renus Revival GmbH" (Німеччина), що виникла у зв'язку з отриманою позикою.

Відносно твердження відповідача про продаж логістичного комплексу за заниженою ціною, слід зазначити, що реалізація об'єкту відбулася за звичайною ціною (ринковою вартістю об'єкта), що підтверджується незалежною оцінкою об'єкта нерухомості, проведеною ТОВ «Конгрес Ріал Істейт»(копія якої наявна в матеріалах справи, а.с. 92-92).

При цьому, як вбачається зі сторінки 27 -28 Акта перевірки залишкова вартість об'єкта на момент продажу складала 97438244,86 грн. Враховуючи вартість продажу за 101136006,00 грн., сума прибутку підприємства від реалізації логістичного комплексу склала 3697761,14 грн.

Водночас, суд звертає увагу, що сплата відсотків позивачем нерезиденту за договором позики пов'язані податковим органом із господарською діяльністю підприємства з огляду на сторінку 5 Акта перевірки, на якій зазначено, що у періоді, що перевіряється, ТОВ «Ренус Іммоболіен Україна»використовував у своїй діяльності наступні офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення тощо).

Крім того, на сторінках 3 і 4 Акта перевірки зазначено, що всі доходи, отримані у періоді, що перевірявся, були отримані від купівлі-продажу власного нерухомого майна (КВЕД 70.12.0), здавання в оренду власного нерухомого майна (КВЕД 70.20.0) та частково (до відмови від ліцензії за власним бажанням) - від посередницької діяльності митного брокера; задекларована позивачем база оподаткування за 2010 рік складала 4 972 407,00 грн., сплачений податок дорівнює 1 243 102,00 грн. (сторінки 30 і 31 Акта).

Слід зазначити, що вирішальним для визначення господарської діяльності є направленість саме на отримання доходу, що не завжди співпадає з поняттям «прибуток від операції». Збитковість господарської операції у межах господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської.

Також суд звертає увагу, що правова оцінка валових витрат, що пов'язані з виплатою і нарахуванням відсотків за користування позикою наведена у Висновках Верховного суду України викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за 2010 - 2011 рр. від 01.05.2012.

Так, у пункті 15 розділу «Справи щодо адміністрування окремих податків, зборів і обов'язкових платежів»судом зазначено, що відповідно до підпункту 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю. У зв'язку з цим включення суб'єктом господарювання до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами із цільовим призначенням на здійснення такої господарської операції є правомірним та відповідає підпункту 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 зазначеного Закону (постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 21-13а11).

При цьому, згідно з частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на висновки Верховного суду України щодо того, що збитковість господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, висновки податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат відсотків за користування позикою на придбання логістичного комплексу, який у подальшому проданий позивачем зі збитком, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновки про те, що податкове повідомлення -рішення від 17.09.2012 № 008522301/2307 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню з Державного бюджету України на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 17.09.2012 № 008522301/2307.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови..

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 жовтня 2012 р.