Постанова

від 30.10.2012 по справі 2а-4600/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року 2а-4600/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Хапкова Г.В., Хоптинець А.Б.,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Докап ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Докап ЛТД»з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2012 № 0001502200.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта документальної позапланової невиїзної перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2011 року у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару у ТОВ «Будівельна компанія Експобуд». За твердженням податкового органу укладені між позивачем та даним контрагентом угоди є нікчемними, оскільки ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»угод є помилковим і необґрунтованим, так як правочин мав реальний характер - товари отримані та оплачені позивачем, а тому, податковий кредит сформований позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Як стверджує позивач, між ним і даним контрагентом укладено усний правочин щодо поставки устаткування, яке використано під час ремонту приміщення, що належить позивачу на праві власності.

У зв'язку з цим, на думку позивача, спірне податкове повідомлення -рішення прийнято відповідачем безпідставно і без з'ясування фактичних обставин справи.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судові засідання не з'являлись. Від відповідача до суду 30.10.2012 надійшло клопотання в якому представник податкового органу просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідача. Крім того, відповідачем також надано суду заперечення на адміністративний позов в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Обгрунтовуючи заперечення на адміністративний позов відповідач зазначив, що за наслідком перевірки господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Будівельна компанія Експобуд» із іншим його контрагентом ТОВ «Софтлекс-Технолоджи»податковим органом встановлено, що не можливо підтвердити реальне походження товару від виробника або імпортера до ТОВ «Докап ЛТД». Таким чином, на думку відповідача, діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань, тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та скасуванню не підлягає.

До заперечень на адміністративний позов відповідачем додана копія Акта від 04.04.2012 № 1078/22-8/37063747 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Експобуд»з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Софтлекс-Технолоджи»за червень 2011 року», який було використано відповідачем в ході проведення перевірки позивача.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у червні 2011 року позивач придбав у ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»обладнання - електро-установчу арматуру Legran, щит обліку, лампа GE 18 W на суму 18945,86 грн.

Суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного обладнання позивач включив до складу податкового кредиту.

У вересні 2012 року на підставі наказу № 218 від 22.08.2012 ДПІ у Вишгородському районі, начальником управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Вишгородському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Докап ЛТД»(код за ЄДРПОУ 20588410) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія Експобуд» (код за ЄДРПОУ 37063747) за період 01.06.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт від 06.09. 2012 № 1424/2200/19409803 (далі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, податковим органом встановлено порушення вимог пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Докап ЛТД»занижено податок на додану вартість по декларації за грудень 2011 року на загальну суму 3164,00 грн.

Вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Відповідно до Акта перевірки в ході проведення контрольно-перевірочних заходів ДПІ Вишгородському районі у Київській області отримано Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 04.04.2012 № 78/22-8/37063747 ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»код 37063747 з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Софтлекс-Технолоджи» (код ЄДРПОУ 37046915) за червень 2011 року, в якому зазначено: «Згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів», податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року, декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року (вх. № 9004918315 від 18.07.2011), додатку № 5 до Декларації (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за червень 2011 року (вх. 9004918316 від 18.07.2011), встановлено, що основним постачальником ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»за червень 2011 року був ТОВ «Софтлекс-Технолоджи» . ТОВ «Будівельна компанія Експобуд» до складу податкового кредиту за червень 2011 року включено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Софтлекс-Технолоджи»на 450 784,17 грн. (77,3 % в загальному обсязі придбання).

На письмовий запит ДПІ у Солом'янському p-ні м. Києва ДПС від 03.08.2011 № 24944/10/23-0708 ТОВ «Будівельна компанія Експобуд» надано до перевірки письмові пояснення та їх документальне підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Софтлекс-Текнолоджи»за червень 2011 року.

Перевіркою виявлено, що між ТОВ «Софтлекс-Текнолоджи»і ТОВ «Будівельна компанія Експобуд» укладено договір № 26/04-2011 від 26.04.2011 на виконання будівельно-ремонтних робіт.

ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»не надані до перевірки: банківські виписки та інші платіжні документи щодо проведених розрахунків із ТОВ «Софтлекс-Текнолоджи»за вищезазначені будівельно-роботи та матеріали; письмові заявки (передбачені п.4.1 Договору №26/04-2011 від 26.04.2011) щодо виконання будівельно-ремонтних робіт із зазначенням об'єкта місцезнаходження. В наданих до перевірки вищенаведених «Актах приймання виконаних (наданих) послуг»не зазначені назва та місцезнаходження об'єкту будівництва, детальний перелік виконаних робіт; реєстри бухгалтерського обліку щодо відображення проведених операцій із ТОВ «Софтлекс-Текнолоджи».

До ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 29.02.2012 №1067/23-9/37046915 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлекс-Технолоджи»(код ЄДРПОУ 37046915) з питань взаємовідносин з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.06.2011 по 30.06.2011».

У вказаному Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва податковим органом зазначено, що згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, ТОВ «Софтлекс-Технолоджи»сформувало свій податковий кредит за рахунок невизначеного платника.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено, що відповідно до отриманих висновків ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Софтлекс-Текнолоджи»за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, проведено експертне дослідження документів експертом Науково-дослідним експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці №116 від 29.02.2012 року, в якому зазначено, що підпис від імені гр. ОСОБА_3 (засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ «Софтлекс-Текнолоджи») в представлених на дослідження документах виконані іншою особою, а саме: Податкова декларація з податку на додану вартість Товариства за червень 2011 №333237 від 20.07.2011; Додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011р. № 333238 від 20.07.2011.

Оскільки у червні 2011 році повноваження виконавчого органу ТОВ «Софтлекс-Технолоджи»здійснював не директор ОСОБА_3, а інші невстановлені особи, то вказане підприємство не володіло у вказаний період цивільної дієздатністю у правовідносинах з іншими учасниками, в тому числі контрагентами.

Крім того, згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «Софтлекс-Текнолооджи»має 10 стан - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Інформація про чисельність працюючих на ТОВ «Софтлекс-Технолоджи»відсутня.

У зв'язку з відсутністю розшифровок до декларації з податку на прибуток та іншої податкової звітності не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначило, що з вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Софтлекс-Технолоджи»(код ЄДРПОУ 37046915) здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Софтлекс-Технолоджи», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Софтлекс-Текнолоджи» та контрагентами є фіктивними правочинами і такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Отже, розглянувши матеріали перевірок інших податкових органів, відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених правочинів між позивачем і ТОВ «Будівельна компанія Експобуд».

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 № 0001502200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3165,00 грн., з яких 3164,00 грн. за основним платежем і 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Будівельна компанія Експобуд», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Під час судового розгляду представники позивача пояснили, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлого приміщення від 23.08.2007 року, ТОВ «Докап ЛТД»є власником нежитлової будівлі загальною площею 258,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 47. На підтвердження даної обставини позивач надав суду копію даного договору купівлі-продажу (а.с.22-24).

У зв'язку із здійсненням в казаному приміщенні ремонту позивачем придбано у ТОВ «Будівельна компанія «Експобуд»електро-установчу арматуру Legran, щит обліку, лампу GE 18 W.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних від 02.06.2011 № 4 та від 10.06.2011 № 6, видаткової накладної від 15.06.2001 № 39, а також рахунок-фактура від 19.05.2011 № 19/05 (а.с. 26-29).

Позивачем також надано суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які підтверджують факт оплати коштів за отриманий товар від ТОВ «Будівельна компанія «Експобуд»(а.с. 30-31) та Акт № 1 від 30.06.2011 про використання матеріалів на ремонт приміщення (а.с. 32-34).

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції щодо придбання товару. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані у запереченнях на адміністративний позов не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Будівельна компанія Експобуд» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Докап ЛТД»і ТОВ «Будівельна компанія Експобуд».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»правочинів лише на підставі розгляду матеріалів перевірок контрагента ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»з іншими контрагентами, зокрема із ТОВ «Софтлекс-Технолоджи» , які здійснені іншими податковими органами за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що господарська операція між контрагентом позивача ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»та ТОВ «Софтлекс-Технолоджи», яка досліджувалась податковим органом, стосується надання будівельно-ремонтних робіт, тобто за своїм змістом дана операція не має жодного відношення до операції придбання товару між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Будівельна компанія Експобуд»правочину є безпідставним та необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про нікчемність правочину відповідно до вимог частини першої та другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, а також порушення пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 № 0001502200, підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв, судовий збір стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 20.09.2012 № 0001502200.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 листопада 2012 р.