Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а/2570/3489/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3489/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРА-ГРУП» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРА-ГРУП» (далі - ТОВ «ВЕРА-ГРУП») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) щодо проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004082320 та № 0004092320 від 30.10.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з початку 2012 року відповідачем було проведено декілька перевірок позивача щодо господарських правовідносин останнього з ПП «А.В.П.Тріада» за період жовтень-листопад 2011 року. За наслідками вказаних перевірок були складені довідка від 16.01.2012, якою зафіксовано відсутність порушень, акт перевірки від 26.03.2012, яким встановлені порушення, що не мають відношення до ПП «А.В.П.Тріада», а також акт перевірки від 17.10.2012, яким встановлені порушення ТОВ «ВЕРА-ГРУП» пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. За наслідками останнього акту перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується, оскільки зазначених в акті перевірки порушень він не допускав, зважаючи на те, що всі первинні документи, як то договори купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, були надані перевіряючим, однак висновок про відсутність факту реальності здійснення господарських операцій з контрагентом позивача податковим органом було зроблено лише на підставі службової записки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 27.12.2011 № 4227, якою отримано інформацію щодо наявності ознак фіктивності ПП «А.В.П.Тріада». З такими висновками позивач не погоджується, оскільки всі залежні від нього дії по встановленню правомірності здійснення господарської діяльності контрагентом (дані про реєстрацію підприємства, наявність свідоцтва платника податку на додану вартість) позивачем були здійснені, всі здійснені господарські операції підтверджені належними доказами, а тому, позивач вважає, що порушень ТОВ «ВЕРА-ГРУП» допущено не було і нести відповідальність за протиправні дії свого контрагента, про які позивачу відомо не було, ТОВ «ВЕРА-ГРУП» не повинно.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВЕРА-ГРУП» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «А.В.П. Тріада» (код 32820771) їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень та листопад 2011 року проведена на підставі службового посвідчення серія УЧГ№ 073659 та відповідно до наказу начальника ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби від 04.10.2012 № 2802, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Так, за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «А.В.П. Тріада», за результатами якої складено акт № 16895/23-02 від 30.12.2011, що надійшов на адресу відповідача від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва листом № 33/7/23-0209 від 04.01.2012, встановлено «відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 в розумінні пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України. Діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України. Також, враховуючи обставини, які свідчать про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок». Крім того, у вказаному акті перевірки ПП «А.В.П. Тріада» міститься посилання на те, що управлінням податкового контролю юридичних осіб від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримано службову записку від 27.12.2011 № 4227 з висновком щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. В даному висновку в пункті 11 зазначено, що ОСОБА_1 в травні 2011 року продав підприємство ОСОБА_2. Також, в пункті 17 зазначено про те, що ПП «А.В.П. Тріада» входить до складу конвертаційного центру (кримінальна справа № 79-00227 від 22.06.2009 за ознаками злочину передбаченого ст. 205, ст. 212 КК України). Таким чином, представники відповідача зазначають, що наявність вказаного акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та обставин, викладених в ньому, дали підстави перевіряючим зробити висновок про непідтвердженість господарських операцій позивача з ПП «А.В.П. Тріада», та, як наслідок, порушення ТОВ «ВЕРА-ГРУП»:

- п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (заниження податку на додану вартість на загальну суму 233500 грн, з яких за жовтень 2011 року в сумі 180595 грн та за листопад 2011 року в сумі 52905 грн);

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на суму 268525 грн.

За результатами перевірки ТОВ «ВЕРА-ГРУП», ДПІ у м. Чернігові складено акт перевірки від 17.10.2012 № 2114/22/36823341, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Крім того, представники відповідача у запереченнях на позов зазначають, що питання наявності акту перевірки ДПІ у Соломянському районі м. Чернігова досліджувалось і в ході попередніх перевірок позивача, однак на той час вищевказаний акт оскаржувався в судовому порядку. За таких обставин, вважають що дії ДПІ у м. Чернігові з приводу проведення перевірки позивача та податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «ВЕРА-ГРУП» (ідентифікаційний код 36823341) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 30.10.2009 та 02.11.2009 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 10137, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 31) та копією довідки про взяття на облік платника податків від 01.11.2009 № 1062/10/29-017 (а.с. 34). ТОВ «ВЕРА-ГРУП» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100254030 НБ № 227450 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 11.11.2009, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 33).

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серія УЧГ№ 073659, відповідно до наказу начальника ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби від 04.10.2012 № 2802, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВЕРА-ГРУП» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «А.В.П. Тріада» (код 32820771) їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень та листопад 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.10.2012 № 2114/22/36823341 (а.с. 9-20), в якому зафіксовано порушення ТОВ «ВЕРА-ГРУП»:

- п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (заниження податку на додану вартість на загальну суму 233500 грн, з яких за жовтень 2011 року в сумі 180595 грн та за листопад 2011 року в сумі 52905 грн);

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на суму 268525 грн).

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004082320 від 30.10.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 268525 грн та № 0004092320 від 30.10.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 291875 грн, з яких за основним платежем - 233500 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 58375 грн.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.2 ст. 78 ПК України встановлено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Судом встановлено, що відповідачем, у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України не було надіслано платнику податків обов'язкового письмового запиту органу державної податкової з вимогою про надання пояснень та їх документальних підтверджень з приводу акту № 16895/23-02 від 30.12.2011, що надійшов на адресу відповідача від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва листом № 33/7/23-0209 від 04.01.2012, яким встановлено ознаки фіктивного підприємництва ПП «А.В.П. Тріада». Також, з матеріалів справи вбачається, що перевірка не була проведена на підставі самостійного звернення платника податків, а також вказана перевірка проводилась не у межах кримінальної справи, як то визначено п. 78.2 ПК України.

Таким чином, є протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача, оскільки не було жодних обставин для такого проведення, виключний перелік яких встановлений п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, або підстав для її проведення, визначених п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «ВЕРА-ГРУП» є виробництво робочого одягу, виробництво верхнього одягу, виробництво спіднього органу, виробництво іншого одягу та аксесуарів, роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами, що не заперечується сторонами та вбачається з акту перевірки від 17.10.2012.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ТОВ «ВЕРА-ГРУП» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ПП «А.В.П. Тріада».

Так, між ТОВ «ВЕРА-ГРУП» (Покупець) та ПП «А.В.П. Тріада» (Постачальник) було укладено договори купівлі-продажу від 03.10.2011 № б\н, від 05.10.2011 № б\н та від 03.11.2011 № 3/11-11, згідно яких Постачальник зобов'язується передати, у встановлений п. 5.2 даних договорів строк, товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену даними договорами.

На виконання вказаних договорів купівлі-продажу ПП «А.В.П. Тріада» було поставлено позивачу товар (тканину камуфльовану, тканину брезентову, тканину підкладочну, тканину діагональ, обрізь тканини змішаної, каркас намету штабного, матрац ватяний одинарний, подушку пір'яну, ковдру відомчу напіввовняну, підковдру бавовняну з боковим вирізом, рушник махровий, ґудзики, нитки, тканину смісову), про що свідчать видаткові накладні (а.с. 83, 85, 87, 89):

- № РН-0310-7 від 05.10.2011 на загальну суму 432000 грн, з яких ПДВ в сумі 72000 грн;

- № РН-0310-7 від 03.10.2011 на загальну суму 266000 грн, з яких ПДВ в сумі 44333,33 грн;

- № РН-0510-6 від 05.10.2011 на загальну суму 432000 грн, з яких ПДВ в сумі 72000 грн;

- № РН-0311-1 від 03.11.2011 на загальну суму 271000 грн, з яких ПДВ в сумі 45166,67 грн;

та податкові накладні (а.с. 84, 86, 88, 90):

- № 25 від 05.10.2011 на загальну суму на загальну суму 432000 грн, з яких ПДВ в сумі 72000 грн;

- № 13 від 03.10.2011 на загальну суму 266000 грн, з яких ПДВ в сумі 44333,33 грн;

- № 24 від 05.10.2011 на загальну суму 432000 грн, з яких ПДВ в сумі 72000 грн;

- № 22 від 03.11.2011 на загальну суму 271000 грн, з яких ПДВ в сумі 45166,67 грн.

Оплата товару за вищевказаними податковими та видатковими накладними підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 91-101).

З акту перевірки вбачається, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включені до податкового кредиту відповідного періоду, а саме за жовтень 2011 року в сумі 188333 грн, за листопад 2011 року в сумі 45167 грн, а також відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вказаний період. В результаті господарських взаємовідносин з ПП «А.В.П. Тріада» позивачем сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4-й квартал 2011 року в сумі 1167500 грн.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податків, що не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПП «А.В.П. Тріада», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП «А.В.П. Тріада» відповідач посилається лише на вищезазначений акт № 16895/23-02 від 30.12.2011, що надійшов на адресу відповідача від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва листом № 33/7/23-0209 від 04.01.2012.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у нього основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво ПП «А.В.П. Тріада» та здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності представниками відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом не приймаються посилання відповідача на наявність кримінальної справи, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагента позивача відповідачем не надано, суд не приймає посилання відповідача на укладення угоди з метою, спрямованою на порушення публічного порядку, контрагентом позивача.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначені договори купівлі-продажу були виконані сторонами в повному обсязі, товар отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту за жовтень-листопад 2011 року, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 233500 грн та заниження податку на прибуток на суму 268525 грн є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 58375 грн, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРА-ГРУП", - задовольнити.

Дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби щодо проведення 17.10.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРА-ГРУП" щодо документального підтвердження господарських відносин з приватним підприємством "А.В.П.Тріада" їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень та листопад 2011 року, - визнати протиправними.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0004082320 та № 0004092320 від 30.10.2012, - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРА-ГРУП" судові витрати в розмірі 2178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн 19 коп .

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан