Рішення

від 19.11.2012 по справі 5006/15/56/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.12 р. Справа № 5006/15/56/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м.Маріуполь

про: стягнення 180756грн. 28коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю № 42 від 28.05.2012р.)

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Маріуполь (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м.Маріуполь (далі - відповідач) про стягнення 180881грн. 28коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 159951грн.61коп. за договором поставки № 9 від 01.04.2011р., пені в сумі 13096грн.90коп., інфляційних витрат у сумі 3233грн.87коп. та 3% річних у сумі 4598грн.90коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що на підставі договору № 9 від 01.04.2011р. за видатковими накладними здійснив поставку товару відповідачу, однак отримана продукція була оплачена покупцем лише частково.

Ухвалою від 16.05.2012р. судом (суддя Захарченко Г.В.) порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 29.05.2012р.

12.06.2012р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за договором поставки № 9 від 01.04.2011р у розмірі 159951грн.61коп., пеню в сумі 13056грн.96коп., інфляційні витрати в сумі 3233грн.87коп. та 3% річних у сумі 4513грн.84коп., всього 180756грн. 28коп.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог здійснено позивачем внаслідок перерахування пені, інфляційних втрат та річних через зміну періоду їх нарахування, суд вважає, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідач 26.06.2012р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, яким підтвердив отримання щебеню лише у кількості 1810,30тн на суму 313183грн.55коп., поставленого 30.04.2011р., 20.05.2011р. та 09.06.2011р., заперечував проти отримання товару 15.06.2011р. в кількості 16 тн на суму 2768грн.06коп., зазначаючи, що строк дії довіреності на підставі якої ОСОБА_3 отримувала товар в кількості 16 тн на суму 2768грн.06коп. за накладною № 36 від 15.06.2011р. закінчився 10.06.2011р., тобто ще до дати складання цієї накладної, інших довіреностей відповідач не видавав, осіб на отримання товару за вищевказаною накладною не уповноважував. Стверджує, що акт звірки за лютий 2012р. з боку відповідача був підписаний помилково, без здійснення відповідної бухгалтерської перевірки, у підтвердження вказаних обставин надав пояснювальну записку головного бухгалтера. Вважає, що позивач має право нараховувати пеню, інфляційні витрати та 3% річних на суму боргу тільки за поставкою від 30.04.2011р., так як інші поставки від 20.05.2011р., 09.06.2011р. та від 15.06.2011р. не можна віднести до поставок в межах виконання договору № 9 від 01.04.2011р.

09.07.2012р. позивач через канцелярію суду надав податкові накладні, декларації та реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

09.07.2012р. позивач надав письмову позицію на відзив відповідача, зокрема стверджує, що всі заявлені у позові поставки здійснені позивачем на виконання договору № 9 від 01.04.2011р.

Ухвалою від 09.07.2012р. суд зупинив провадження по справі № 5006/15/56/2012 до завершення розгляду справи № 5006/35/62пд/2012 за позовом ПрАТ «Приазовська екскавація» до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 9 від 01.04.2011р. і набрання рішенням законної сили.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 11.10.2012р., у зв'язку з перебуванням судді Захарченко Г.В. на лікарняному справу № 5006/15/56/2012 передано на розгляд судді Макарової Ю.В.

Ухвалою від 12.10.2012р. суд поновив провадження по справі, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунуті: судом винесено рішення від 03.09.2012р. по справі № 5006/35/62пд/2012, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання спірного договору недійсним.

Розпорядженням голови господарського суду від 30.10.2012р., у зв'язку із знаходженням судді Макарової Ю.В. у відпустці, справа № 5006/15/56/2012 передана на розгляд судді Риженко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 05.11.2012р., у зв'язку із поверненням судді Макарової Ю.В. з відпустки, справу № 5006/15/56/2012 передано в провадження судді Макарової Ю.В.

Під час судових засідань представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

В судовому засіданні 19.11.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору; відповідач телеграмою просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату через хворобу представника.

Господарський суд виходить з того, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Господарський суд з урахуванням викладеного та обставин справи відхиляє доводи відповідача щодо відкладення розгляду справи, вважає можливим вирішити спір за наявними в матеріалах справи доказами за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

01.04.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Приазовська екскавація» (покупцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавцем) був укладений договір № 9, в порядку та на умовах якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.2 договору товар поставляється окремими партіями. Найменування, асортимент, кількість товару та строк поставки кожної партії товару зазначається в специфікації, яка підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п. 3.1 договору товар повинен бути поставлений покупцю в строки, зазначені в специфікації до даного договору.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що ціна на товар узгоджена сторонами та вказана в специфікаціях до договору. Вона може змінюватися по взаємній згоді сторін.

У відповідності із п. 5.1 договору поставка партії товару здійснюється після 100% передоплати.

Згідно із п. 5.1 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати підписання сторонами відповідної специфікації та отримання покупцем від продавця відповідного належним чином оформленого рахунку.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. Згодою сторін договір може бути пролонгований. Строк пролонгації визначається сторонами.

На виконання п. 1.2 договору сторони уклали Специфікацію № 1 від 01.04.2011р. до договору № 9 від 01.04.2011р., якою визначили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, кількість та його загальну вартість, а саме, поставці підлягав щебінь гранітний Фр 20-40, кількістю 1400тн, на суму 242200грн.00коп.

Як стверджує позивач в позовній заяві, ним на виконання договору № 9 від 01.04.2011р. здійснені наступні поставки товару відповідачу: за видатковою накладною № 17 від 30.04.2011р. щебінь кількістю 1400тн на суму 242200грн. 00коп., для оплати якого позивачем був виставлений рахунок № 20 від 30.04.2011р.; за накладною № 25 від 20.05.2011р. був поставлений щебінь кількістю 25,8тн на суму 4463грн.51коп., для оплати якого позивачем був виставлений рахунок № 25 від 20.05.2011р.; за накладною № 35 від 09.06.2011р. був поставлений щебінь кількістю 384,5тн, вартістю 66520грн.04коп., для оплати якого позивачем був виставлений рахунок № 37 від 09.06.2011р.; за накладною № 36 від 15.06.2011р. позивачем був поставлений щебінь кількістю 16тн на суму 2768грн. 06коп., для оплати якого позивачем був виставлений рахунок № 38 від 15.06.2011р. Всього було поставлено відповідачу товар кількістю 1826,30тн, загальною вартістю 315951грн.61коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач здійснив його оплату лише частково за видатковою накладною № 17 від 30.04.2011р. в сумі 156000грн.00коп., решта поставленого товару залишилася неоплаченою, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 159951грн.61коп., пені в сумі 13056грн.96коп., інфляційних витрат в сумі 3233грн.87коп. та 3% річних у сумі 4513грн.84коп. на підставі договору № 9 від 01.04.2011р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач проти позовних заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків:

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 159951грн.61коп., пені в сумі 13056грн. 96коп., інфляційних витрат у сумі 3233грн. 87коп. та 3% річних у сумі 4513грн. 84коп. Правовою позову є поставка товару на підставі укладеного між сторонами договору № 9 від 01.04.2011р.

Договір № 9 від 01.04.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу вказаних норм предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав наступні докази: договір № 9 від 01.04.2011р. та Специфікацію № 1 від 01.04.2011р. до нього, довіреність серія ААВ № 536577 від 30.04.2011р., довіреність серія ААВ № 536626 від 31.05.2011р., довіреність серія ААВ № 536633 від 02.06.2011р., рахунок на оплату № 20 від 30.04.2011р., рахунок на оплату № 25 від 20.05.2011р., рахунок на оплату № 37 від 09.06.2011р., рахунок на оплату № 38 від 15.06.2011р., акт звірки за період з 01.04.2011р. по 07.02.2012р., а також видаткові накладні: № 17 від 30.04.2011р., № 25 від 20.05.2011р., № 35 від 09.06.2011р., № 36 від 15.06.2011р.

Відповідач проти отримання товару за видатковими накладними № 17 від 30.04.2011р., № 25 від 20.05.2011р., № 35 від 09.06.2011р. не заперечив, зазначаючи лише про не отримання товару за накладною № 36 від 15.06.2011р. кількістю 16тн на суму 2768грн.06коп. та те, що поставку товару за видатковими накладними № 25 від 20.05.2011р., № 35 від 09.06.2011р. та № 36 від 15.06.2011р. не можна віднести до поставок в межах виконання умов укладеного між сторонами договору № 9 від 01.04.2011р.

Дослідивши видаткову накладну № 17 від 30.04.2011р. суд дійшов до висновку, що поставка товару за вказаною накладною здійснювалася за договором поставки № 9 від 01.04.2011р., оскільки як і передбачено умовами п. 1.2 договору № 9 від 01.04.2011р. предмет поставки (найменування, асортимент, кількість товару) повністю відповідає умовам Специфікації № 1 від 01.04.2011р. до вказаного договору, в тому числі ціна товару, а саме, як і передбачено сторонами у вказаній специфікації позивачем був поставлений щебінь кількістю 1400тн, загальною вартістю 242200грн.00коп.

Отже, поставка товару за Специфікацією № 1 від 01.04.2011р. до договору повністю відбулася за накладною № 17 від 30.04.2011р.

Як свідчать матеріали справи, на інші партії товару специфікації між сторонами не укладалися.

Відносно спірних поставок за видатковими накладними № 25 від 20.05.2011р., № 35 від 09.06.2011р. та № 36 від 15.06.2011р., суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень був підписаний договір № 9 від 01.04.2011р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, найменування, асортимент, кількість кожної партії та ціна якого зазначається в специфікації, яка підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Тобто, в тексті вказаного договору не зазначено конкретного найменування, асортименту та ціни товару, який повинен був бути поставлений позивачем та оплачений відповідачем, тому що істотні умови договору повинні були бути викладені в Специфікаціях до нього.

Проте, як свідчать матеріли справи між сторонами укладалася лише Специфікація № 1 від 01.04.2011р., поставка за якою повністю відбулася за накладною № 17 від 30.04.2011р. Тобто, в матеріалах справи відсутні документи на інші поставки, які б були складені сторонами в якості Специфікацій до договору № 9 від 01.04.2011р. і які є невід'ємною частиною договору № 9 від 01.04.2011р.

Судом не прийнято до уваги вказівки позивача на посилання у рахунках та видаткових накладних на договір № 9 від 01.04.2011р., так як в даному випадку видаткові накладні є лише первинними документами, які свідчать про проведення господарської операції і у даному випадку вони не можуть розцінюватися судом як невід'ємна частина договору № 9 від 01.04.2011р., оскільки згідно з п. 1.2, п. 4.1 договору № 9 від 01.04.2011р. сторонами конкретно визначено, що саме Специфікація є невід'ємною частиною договору, тому істотні умови договору (предмет поставки, ціна) повинні бути оформлені належним чином в якості Специфікацій до договору, містити в собі його істотні умови, підписані уповноваженими особами, скріплені печатками підприємств.

Будь-якими іншими засобами доказування неможливо довести факт здійснення господарських операцій в межах договору № 9 від 01.04.2011р., зокрема, накладними, рахунками, тощо, оскільки в даному випадку відсутні докази узгодження сторонами істотних умов вказаного договору в частині визначення предмету та ціни поставки. Тобто, на партії поставок за видатковими накладними № 25 від 20.05.2011р., № 35 від 09.06.2011р. та № 36 від 15.06.2011р. договір № 9 від 01.04.2011р. не є укладеним відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, позивач не довів, що правовідносини сторін з поставки товару за видатковими накладними № 25 від 20.05.2011р., № 35 від 09.06.2011р. та № 36 від 15.06.2011р. виникли саме за договором № 9 від 01.04.2011р., оскільки специфікації на поставку вказаного у них товару між сторонами не укладалися. Між іншим, строк оплати за договором № 9 від 01.04.2011р. за умовами п. 5.2. виникає саме після підписання сторонами відповідної специфікації та отримання покупцем від продавця відповідного належним чином оформленого рахунку, а не протягом трьох банківських днів від дати лише отримання відповідачем рахунку, як вказує позивач у позові.

Отже, позивачем не доведено належними засобами доказування, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, наявності у відповідача заборгованості за накладними № 25 від 20.05.2011р., № 35 від 09.06.2011р. та № 36 від 15.06.2011р. саме за договором № 9 від 01.04.2011р.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу та штрафних санкцій на підставі договору № 9 від 01.04.2011р., що визначено безпосередньо у прохальній частині позову. В процесі розгляду справи, до моменту прийняття рішення, ніяких змін в частині підстави позову, відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач суду не надав. Суд позбавлений права при розгляді справи самостійно змінювати предмет або підставу заявлених позовних вимог.

Оскільки підстави для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м.Маріуполь суми основного боргу у розмірі 73751грн.61коп. відсутні, то і у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, нарахованих за накладними № 25 від 20.05.2011р., № 35 від 09.06.2011р. та № 36 від 15.06.2011р. теж слід відмовити.

Як вже встановлено судом, на виконання умов № 9 від 01.04.2011р. позивач згідно накладної № 17 від 30.04.2011р. поставив відповідачу продукцію на суму 242200грн.00коп.

Поставлений згідно зазначеної накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААВ № 536577 від 30.04.2011р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 9 від 01.04.2011р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 242200грн.00коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов договору.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 договору № 9 від 01.04.2011р. оплата товару здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати підписання сторонами відповідної специфікації та отримання покупцем від продавця відповідного належним чином оформленого рахунку. В свою чергу п. 6.1 договору передбачає, що в момент передачі товару продавець надає покупцю, зокрема, рахунок-фактуру.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Отже, під банківським днем слід розуміти день, коли банківська система України дозволяє перераховування коштів.

Між тим, встановлюючи момент виникнення заборгованості за видатковою накладною № 17 від 30.04.2011р. позивач не врахував, що згідно ч.3 ст.67 КЗпП у разі, коли святковий або неробочий день (ст.73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому, відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік» від 25.08.2010 р. N 9111/0/14-10/13 за графіком п'ятиденного робочого тижня з вихідними днями у суботу та неділю у 2011 році вихідний день у суботу 1 січня має бути перенесений на понеділок 3 січня, вихідний день у неділю 24 квітня - на понеділок 25 квітня, вихідний день у неділю 1 травня - на вівторок 3 травня, вихідний день у неділю 12 червня - на понеділок 13 червня.

Враховуючи, що для оплати товару за накладною № 17 відповідачем 30.04.2011р. був отриманий від позивача рахунок № 20 на суму 242200грн.00коп., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаному рахунку, то з урахуванням умов п.5.2 договору та норм законодавства про працю, граничний строк оплати вартості товару в сумі 242200грн.00коп. для відповідача наступив 06.05.2011р., а з 07.05.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Разом з цим, відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару належним чином не виконав. Так, відповідачем вартість отриманого за видатковою накладною № 17 від 30.04.2011р. товару сплачена частково платежами від 12.05.2011р. на суму 101000грн.00коп. та 01.06.2011р. на суму 55000грн.00коп., внаслідок чого за відповідачем за вказаною накладною утворилась заборгованість у сумі 86200грн.00коп.

Докази погашення боргу в сумі 86200грн. 00коп. суду не надані, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем з повної оплати отриманого за договором товару залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за договором № 9 від 01.04.2011р. грошових зобов'язань, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до остаточного розрахунку позивача, наданого через канцелярію суду 12.06.2012р. разом із заявою про зменшення позовних вимог, за накладною № 17 від 30.04.2011р. - пеня за період з 06.05.2011р. по 12.05.2011р., нарахована на суму боргу 242200грн.00коп., становить 610грн.32коп., 3% річних за цей період - 116грн.28коп.; за період з 12.05.2011р. по 01.06.2011р. на суму боргу 141200грн.00коп. (з урахуванням здійсненої 12.05.2011р. часткової оплати в сумі 101000грн.00коп.) пеня складає 1126грн.70коп., 3% річних - 214грн.70коп.; за період з 01.06.2011р. по 05.11.2011р. на суму боргу 86200грн.00коп. (з урахуванням оплати 01.06.2011р. на суму 55000грн.00коп.) пеня складає 5683грн.40коп., 3% річних за період з 01.06.2011р. по 30.04.2012р. - 2304грн.60коп.

Також позивачем нараховані інфляційні витрати за накладною № 17 від 30.04.2011р. наступним чином: за травень 2011 рік на суму боргу 141200грн.00коп. інфляційні складають 1129грн.60коп., за червень 2011 року на суму боргу 86200грн.00коп. інфляційні витрати за вказаною накладною складають 344грн.80коп., за період з вересня 2011 року по березень 2012 рік на суму боргу по всім заявленим у позові накладним індекс інфляції складає 1759грн.47коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено сторонами у п. 7.1. договору № 9 від 01.04.2011р. у випадку якщо покупець в визначені договором строки не розрахується за поставлений товар, то він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Нарахування пені здійснюється позивачем з врахуванням ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, однак при розрахунку 3% річних та пені позивачем невірно визначений момент права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати товару та відповідно до розрахунків невірно вказані періоди нарахування цих вимог, враховуючи здійснені відповідачем часткові платежі 12.05.2011р. та 01.06.2011р.

У зв'язку з чим, суд зробивши за накладною № 17 від 30.04.2011р. власний розрахунок пені за формулою С х 2 ОСД х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення та 3% річних за формулою Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення встановив, що

- за період з 07.05.2011р. по 11.05.2011р. на суму боргу 242200грн.00коп. обґрунтованою є сума пені в розмірі 514грн.26коп., 3% річних в розмірі 99грн.53коп.;

- за період з 12.05.2011р. по 31.05.2011р. на суму боргу 141200грн.00коп. нараховані позивачем пеня в розмірі 1126грн.70коп. та 3% річних у розмірі 214грн.70коп. не перевищують розмір, який може бути нарахований за встановлений судом період;

- за період з 01.06.2011р. по 05.11.2011р. на суму боргу 86200грн.00коп. нараховані позивачем пеня у розмірі 5683грн.40коп. та сума 3% річних за період з 01.06.2011р. по 30.04.2012р. у розмірі 2304грн. 60коп. не перевищують розмір, який може бути нарахований за вказаний період.

Таким чином, за висновками суду, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума пені в розмірі 7324грн.36коп., 3% річних у розмірі 2618грн.83коп., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача за накладною № 17 від 30.04.2011р. пені в сумі 5732грн.60коп., 3% річних -1895грн.01коп.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за накладною № 17 від 30.04.2011р. за травень 2011р. на суму боргу 141200грн.00коп. та за червень 2011р. на суму боргу 86200грн.00коп. вважає його вірним, проте зробивши власний арифметичний розрахунок за період з вересня 2011р. по березень 2012р. на суму боргу 86200грн.00коп. (в межах заявленого періоду), за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за цей період є сума інфляційних у розмірі 952грн. 43коп.

Враховуючи викладене, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за накладною № 17 від 30.04.2011р. є сума інфляційних витрат у загальному розмірі 2426грн.83коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь до Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м.Маріуполь про стягнення суми основного боргу в розмірі 159951грн.61коп., пені в сумі 13056грн.96коп., інфляційних витрат у сумі 3233грн.87коп. та 3% річних у сумі 4513грн.84коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація" (юридична адреса: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект 1-го Травня, будинок 108-А, ідентифікаційний код 01241361) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 87535, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 86200грн.00коп., пеню в розмірі 7324грн.36коп., 3% річних у сумі 2618грн.83коп., інфляційні витрати у сумі 2426грн.83коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1971грн. 40коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 19.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.