Постанова

від 23.01.2013 по справі 5006/15/56/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2013 р. справа №5006/15/56/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:ОСОБА_4 - за дов. ВРР № 393106 від 28.05.12 р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь Донецької області та Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2012 року у справі№ 5006/15/56/2012 (суддя Макарова Ю.В.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь Донецької області до відповідача Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь Донецької області простягнення 180756 грн. 28 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Маріуполь Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь Донецької області про стягнення 180756 грн. 28 коп.

12.06.12 року позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та остаточно просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за договором поставки № 9 від 01.04.11 р. у розмірі 159951 грн. 61 коп., пеню в сумі 13056 грн. 96 коп., інфляційні витрати в сумі 3233 грн. 87 коп. та 3% річних у сумі 4513 грн. 84 коп., всього 180756 грн. 28 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.11.12 р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь до Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь про стягнення суми основного боргу в розмірі 159951 грн. 61 коп., пені в сумі 13056 грн., інфляційних витрат в сумі 3233 грн. 87 коп. та 3% річних у сумі 4513 грн. 84 коп. задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь суму основного боргу в розмірі 86200 грн. 00 коп., пеню в розмірі 7324 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 2618 грн. 83 коп. та інфляційні витрати у сумі 2426 грн. 83 коп. В решті позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 19.11.12 р. скасувати частково в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог на загальну суму 82186 грн. 26 коп. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 159951 грн. 61 коп., пеню в розмірі 12960 грн. 90 коп., інфляційні у розмірі 3233 грн. 87 коп. та 3% річних у розмірі 4513 грн. 84 коп.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Приазовська екскавація", м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням також не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 19.11.12 р. змінити, а саме: стягнути з Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь Донецької області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь Донецької області інфляційні у розмірі 948 грн. 20 коп., пеню у розмірі 5683 грн. 49 коп., а в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.12 р. об»єднано апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь Донецької області з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь Донецької області для розгляду в одному апеляційному провадженні.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, яким просив апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 15.12.12р. та 20.12.12р. уповноваженій особі підприємства поштових відправлень - ухвал суду від 11.12.12р. та від 17.12.12 р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалами суду від 11.12.12р. та від 17.12.12 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечення щодо апеляційної скарги відповідача.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/15/56/2012 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.11 року між Закритим акціонерним товариством "Приазовська екскавація" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (продавець) було укладено договір № 9, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

У відповідності до п. 1.2 договору, товар поставляється окремими партіями. Найменування, асортимент, кількість товару та строк поставки кожної партії товару зазначається в специфікації, яка підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар повинен бути поставлений покупцю в строки, зазначені в специфікації до даного договору.

Згідно п. 4.1 договору, ціна на товар узгоджена сторонами та вказана в специфікаціях до договору. Вона може змінюватися за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 5.1 договору, поставка партії товару здійснюється після 100% передоплати.

Пунктом 5.2 договору сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати підписання сторонами відповідної специфікації та отримання покупцем від продавця відповідного належним чином оформленого рахунку.

Згідно п.п. 11.1, 11.3 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.11 р. Згодою сторін договір може бути пролонгований. Строк пролонгації визначається сторонами.

Сторони на виконання п. 1.2 договору уклали Специфікацію № 1 від 01.04.11 р. до договору № 9 від 01.04.11 р., якою визначено найменування товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість та його загальна вартість, а саме, поставці підлягав щебінь гранітний Фр 20-40, кількістю 1400тн, на суму 242200 грн. 00 коп.

Як зазначає позивач у своєму позові, всього за період з квітня по червень 2011 р. ним було поставлено відповідачу щебінь на загальну вартість 315951 грн. 61 коп., однак відповідач сплатив лише частину вартості поставленого щебню у розмірі 156000 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача на його користь суми основного боргу у розмірі 159951 грн. 61 коп., пені в сумі 13056 грн. 96 коп., інфляційних витрат в сумі 3233 грн. 87 коп. та 3% річних у сумі 4513 грн. 84 коп. на підставі договору № 9 від 01.04.11 р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, поставка товару за договором № 9 від 01.04.11 р. здійснювалася лише за накладною № 17 від 30.04.11 р., оскільки предмет поставки (найменування, асортимент, кількість товару) за вказаною накладною повністю співпадає з умовами Специфікації № 1 від 01.04.11 р. до спірного договору, а саме: як і передбачено специфікацією, позивач поставив відповідачу щебінь кількістю 1400 тн, загальною вартістю 242200 грн. 00 коп.

Згідно п. 5.2 договору № 9 від 01.04.11 р., оплата товару здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати підписання сторонами відповідної специфікації та отримання покупцем від продавця відповідного належним чином оформленого рахунку.

Однак відповідач за накладною № 17 від 30.04.11 р. отриманий товар на суму у розмірі 242200 грн. 00 коп. оплатив лише частково платежами від 12.05.11 р. на суму у розмірі 101000 грн. 00 коп. та 01.06.11 р. на суму у розмірі 55000 грн. 00 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем за накладною № 17 від 30.04.11 р. виникла заборгованість у розмірі 86200 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу боргу за накладною № 17 від 30.04.11 р. за договором поставки № 9 від 01.04.11 р., Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість лише у розмірі 86200 грн. 00 коп.

В той же час, позивач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за іншими накладними № 25 від 20.05.11р., № 35 від 09.06.11р. та № 36 від 15.06.11р. саме за договором № 9 від 01.04.11р., як підставою позову (матеріали справи не містять наданих позивачем суду першої інстанції змін підстави позовних вимог в цій частині відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до моменту початку розгляду справи по суті).

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь решти суми основного боргу у розмірі 73751 грн. 61 коп., що виникла саме на підставі вказаних договірних правовідносин, і як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, нарахованих за накладними № 25 від 20.05.11р., № 35 від 09.06.11р. та № 36 від 15.06.11р.

При зверненні до суду позивач посилався на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за договором № 9 від 01.04.11р. зобов»язань, у зв»язку з чим просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, зокрема, за накладною № 17 від 30.04.11 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1. договору № 9 від 01.04.11 р. сторони передбачили, що у випадку якщо покупець в визначені договором строки не розрахується за поставлений товар, то він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені лише у розмірі 7324 грн. 36 коп. за загальний період з 07.05.11 р. по 05.11.11 р. з відмовою в іншій частині пені через недоведеність позивачем наявності у відповідача перед ним заборгованості за іншими накладними № 25 від 20.05.11р., № 35 від 09.06.11р. та № 36 від 15.06.11р. саме за договором № 9 від 01.04.11р.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача, зокрема, за накладною № 17 від 30.04.11 р., 3% річних за загальний період з 07.05.11 р. по 05.11.11 р. у розмірі 4513 грн. 84 коп. та інфляційні за період з вересня 2011 року - березень 2012 року у розмірі 3233 грн. 87 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних лише частково та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 2426 грн. 83 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з вересня 2011 року - березень 2012 року та 3% річних лише у розмірі 2618 грн. 83 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за загальний період з 07.05.11 р. по 05.11.11 р., з відмовою в іншій частині річних та інфляційних через недоведеність позивачем наявності у відповідача перед ним заборгованості за іншими накладними № 25 від 20.05.11р., № 35 від 09.06.11р. та № 36 від 15.06.11р. саме за договором № 9 від 01.04.11р.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 86200 грн. 00 коп., пеню в розмірі 7324 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 2618 грн. 83 коп. та інфляційні витрати у сумі 2426 грн. 83 коп.

Доводи апеляційних скарг не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені посилання позивача на рішення господарського суду Донецької області від 03.09.12 р. по справі № 5006/35/62пд/2012, яким на думку позивача вже нібито було встановлено факт виникнення та існування правовідносин між сторонами саме за договором поставки № 9 від 01.04.11 р., в тому числі на підставі накладних № 25 від 20.05.11р., № 35 від 09.06.11р. та № 36 від 15.06.11р., оскільки мотивація рішення господарського суду по справі № 5006/35/62пд/2012 є лише оцінкою наданих суду доказів та правозастосуванням, а не фактами, які не потребують доведення по даній справі в загальному порядку належними засобами доказування. Тому в даному випадку неможливо застосувати норми ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана позивачем справа розглядалася судом з іншого предмету спору - визнання договору недійсним і майновий спір у вищевказаній справі судом не розглядався . Також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача в частині нібито невірно стягнутих господарським судом сум пені та інфляційних, оскільки судова колегія, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, вважає його вірним. Крім того, відповідач при розрахунку інфляційних, визначивши суму, яка на його думку підлягає до стягнення - 948 грн. 20 коп., не врахував суми, що існували до здійснення ним двох часткових оплат, а саме: платіж від 12.05.11 р. на суму у розмірі 101000 грн. 00 коп. та платіж від 01.06.11 р. на суму у розмірі 55000 грн. 00 коп.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2012 р. у справі № 5006/15/56/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційним скаргам покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь Донецької області та Приватного акціонерного товариства "Приазовська екскавація", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2012 р. у справі № 5006/15/56/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2012 р. у справі № 5006/15/56/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.